Рішення № 106740051, 06.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року м. Київ № 640/32124/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), адреса: 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 14б, в якій позивач просить

- визнати неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, сформовану листом від 20 серпня 2021 року №12662/35-01/17, у задоволенні пункту 2 запиту на інформацію ОСОБА_1 від 16 серпня 2021 року №41;

- визнати недостовірною інформацію, внесену Управлінням соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації до розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення державної соціальної допомоги від 23 липня 2021 року (Святошинське РУСЗН ПТК Призначення державної соціальної допомоги Версія Д.07.09.005-074W від 03 червня 2021 року) відносно ОСОБА_1 про категорію та розмір його фактичного доходу за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року, а саме: допомога по безробіттю в розмірі 18 000,00 грн (жовтень 2020 року - 3000,00 грн, листопада 2020 року - 3000,00 грн, грудень 2020 року - 3000,00 грн, січень 2021 року - 3000,00 грн, лютий 2021 року - 3000,00 грн, березень 2021 року - 3000,00 грн);

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації надати ОСОБА_1 достовірну, повну та точну інформацію на пункт 2 його запиту на інформацію від 16 серпня 2021 року №41 у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» та з урахування висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 20 серпня 2021 року ним було направлено на електронну пошту відповідача запит на інформацію, в якому позивач просив розпорядника інформації надати належним чином засвідчені документи, а саме, документи, які засвідчують, що ОСОБА_1 у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року отримував допомогу по безробіттю в розмірі 18000,00 грн (по 3000,00 грн щомісяця).

Також, як вказано у позовній заяві, позивач просив відповідача надіслати запитувану інформацію у паперовій формі на його поштову адресу, а її скановані копії - на електронну.

20 серпня 2021 року, як вказує позивач, на його електронну пошту надійшло повідомлення із файлом вкладення, який містив сканкопії листа розпорядника інформації від 20 серпня 2021 року №12662/35-01/17 «Про надання відповіді на інформаційний запит» та додатки до нього.

Аналогічну відповідь, як зазначає позивач, він отримав у паперовій формі 21 серпня 2021 року.

Поштове повідомлення, відповідно до змісту позовної заяви, містило наступне.

- лист Управління соціального захисту населення Святошинської в місті Києві державної адміністрації від 20 серпня 2021 року № 12662/35-01/17 «Про надання відповіді на інформаційний запит» за підписом начальника Леоніда Павленка, складений на 3 аркушах;

додаток до Листа - засвідчену паперову копію Запиту (оригінал має бути наявний у відповідача);

- додаток до Листа - засвідчену паперову копію Повідомлення № 11253/35-01/12 від 23 липня 2021 року та засвідчену паперову копію Розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення державної соціальної допомоги від 23 липня 2021 року.

На переконання позивача, відповідач не надав позивачу запитувану у пункті 2 запиту інформацію та не навів у листі мотивовані підстави щодо цього, тобто, не склав відмову в задоволенні пункту 2 запиту відповідно до вимог частини 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», замість цього, як стверджує позивач, відповідач надав йому інформацію, яку той не запитував.

Як вважає позивач, відповідач, як розпорядник інформації, надати засвідчені копії документів, одержані останнім від ПФУ, ДПС або центру зайнятості, які містять відомості, категорію та розмір доходу позивача за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року, а саме: допомога по безробіттю в розмірі 18000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача послався на те, що управлінням відповідно до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в межах повноважень розглянуто інформаційний запит позивача від 16 серпня 2021 року, за результатами якого останнього повідомлено про те, що ОСОБА_1 зареєстрований в Святошинській районній філії Київського міського центру зайнятості, як безробітний.

Оскільки, за період з 01 жовтня 2020 року до 31 березня 2021 року допомогу по безробіттю позивач не отримував, до сукупного доходу було враховано 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи за місяці в які відсутня допомога по безробіттю в розмірі 18 000, 00грн, у зв`язку з чим, позивачу направлено засвідчені копії інформаційного запиту від 16 серпня 2021 року та повідомлення №11253/35-01/12 від 23 липня 2021 року з розрахунком середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення державної соціальної допомоги.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач у відповіді на відзив на позовну заяву послався на те, що, на його переконання, відповідач не склав відзив відповідно до вимог пунктів 5 та 6 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відзив не містить заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується із посиланням на відповідні докази та норми права; не містить переліку документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 грудня 2021 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення суду у даній адміністративній справі, відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з запитом на інформацію шляхом надіслання його на електронну адресу управління, в якому зазначив, що рішенням Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 липня 2021 року відмовлено йому в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї з 01 липня 2021 року. У розрахунку середньомісячного доходу сім`ї для призначення державної соціальної допомоги ОСОБА_1 від 23 липня 2021 року зазначено, що у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року ОСОБА_1 зареєстрований в державній службі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю у розмірі 18000,00 грн (по 3000,00 грн щомісяця).

У зв`язку з чим, як вказано у запиті, на підставі частини 2 статті 34 Конституції України, статті 5, 10, 13, 19-22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач просив надати засвідчені у порядку встановленому законодавством копії таких документів:

- Цей запит на інформацію з відміткою розпорядника інформації про його реєстрацію відповідно до вимог частини 2 статті 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

- Документи, які засвідчують, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року отримував допомогу по безробіттю в розмірі 18000 грн (по 3000 грн щомісяця).

Запитувану інформацію у паперовій формі, як вказано у запиті, позивач просив надіслати на поштову адресу запитувача, а їх скановані копії надіслати на електронну адресу запитувача.

Листом від 20 серпня 2021 року №12662/35-01/17 Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації надало відповідь на запит позивача, в якому містяться посилання на Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632), а також зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований в Святошинській районній філії Київського міського центру зайнятості, як безробітний. За період з 01 жовтня 2020 року до 31 березня 2021 року допомогу по безробіттю йому не було призначено, отже, як вказано у відповіді, у зв`язку з відсутністю доходів останньому за кожні місяці зараховано по 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, тому, посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації», Управління направило на адресу позивача інформаційний запит останнього від 16 серпня 2021 року (вхідний № Управління від 16 серпня 2021 року №41) та повідомлення №11253/35-01/12 від 23 липня 2021 року з розрахунком середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення державної соціальної допомоги.

До вказаної відповіді також було надано розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення державної соціальної допомоги від 23 липня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року отримував дохід по 3000,00 грн щомісячно (допомога по безробіттю).

Вважаючи, що відповідачем протиправно не надано належним чином засвідчених копій документів, про що позивач просив у пункті 2 свого запиту на інформацію, останній звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 13 січня 2011 року №2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Більш того, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації відповідно до статті 12 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

За приписами статті 14 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.

Приписами статті 19 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частинами 1, 4 статті 20 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Наведене в сукупності свідчить, що визначальним для публічної інформації та можливості її надання є те, що така інформація має бути заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходитись у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та запитана суб`єктом інформаційних відносин, саме в порядку Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що запит позивача про надання йому належним чином засвідчених документів, які підтверджують, що останній у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року отримував допомогу по безробіттю в розмірі 18000,00 грн (по 3000,00 грн щомісяця) є інформацію, яка заздалегідь зафіксована, знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень та запитана позивачем, тобто відповідає ознакам публічної інформації.

Отже, керуючись вимогами статті 20 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI відповідач був зобов`язаний у визначений законом строк надати відповідь на пункт 2 запиту на інформацію позивача.

Натомість, листом від 20 серпня 2021 року №12662/35-01/17 відповідач повідомив лише про порядок обчислення державної соціальної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632).

Суд наголошує, що у своєму запиті на інформацію позивач не просив надати йому роз`яснення щодо обчислення державної соціальної допомоги відповідно до постанови Уряду, а просив надати йому документи, які підтверджують, що він у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року дійсно отримував допомогу по безробіттю на загальну суму 18000,00 грн.

Тобто, фактично відповідачем пункт 2 запиту на інформацію розглянутий не був.

Відтак, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дій відповідача щодо не надання доступу до публічної інформації за пунктом 2 запиту на інформацію від 16 серпня 2021 року, зобов`язання його надати позивачу відповідь на пункт 2 цього запиту, а саме, надати запитувані позивачем документи.

Щодо позовних вимог в частині визнання недостовірною інформації, внесеної Управлінням соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації до розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення державної соціальної допомоги від 23 липня 2021 року (Святошинське РУСЗН ПТК Призначення державної соціальної допомоги Версія Д.07.09.005-074W від 03 червня 2021 року) відносно ОСОБА_1 про категорію та розмір його фактичного доходу за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року, а саме: допомога по безробіттю в розмірі 18 000,00 грн (жовтень 2020 року - 3000,00 грн, листопада 2020 року - 3000,00 грн, грудень 2020 року - 3000,00 грн, січень 2021 року - 3000,00 грн, лютий 2021 року - 3000,00 грн, березень 2021 року - 3000,00 грн), суд дійшов висновку про їх передчасність, оскільки відповідачем, як було встановлено судом, взагалі не надано жодних документів, якими останній керувався при здійсненні такого розрахунку, відповідно, відсутні на теперішній час підстави вважати цю інформацію недостовірною.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи, що сплату судового збору позивачу було відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, визначивши його розмір у 726,40 грн, а за наслідками розгляду справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 363,20 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід держави.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, які полягають у ненаданні відповіді на пункт 2 запиту на інформацію ОСОБА_1 від 16 серпня 2021 року за вхідним №41.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 14б, код ЄДРПОУ 37498541) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) достовірну, повну та точну інформацію на пункт 2 його запиту на інформацію від 16 серпня 2021 року за вхідним №41 у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» та з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь держави (Державна судова адміністрація України, 01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795» (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету; 22030106) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 14б, код ЄДРПОУ 37498541) судовий збір у розмірі 363,20 грн (триста шістдесят три гривні 20 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.