Рішення № 106739824, 12.10.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/7264/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України) (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнання протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у обчислені вислуги років з урахуванням вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" та направити такий розрахунок до ІНФОРМАЦІЯ_1 для оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення мені пенсії;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 обчислити вислугу років з урахуванням вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" та направити такий розрахунок до ІНФОРМАЦІЯ_1 для оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення мені пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вислуга років позивача у пільговому обчисленні, у загальній кількості 32 років 09 місяців 08 дні, підлягає зарахуванню до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у поєднанні з положеннями Постанови №393, дають підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.

Відповідач у відзиві проти позову вказав на безпідставність заявленого позову та зазначив, що Закон №2262-ХІІ не передбачає можливості зарахування до календарної вислуги років пільгової вислуги та в ньому міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років, яка має визначальне значення для набуття права на призначення пенсії за вислугу років. Зазначає, що перерахунок календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, нараховується лише при винесенні наказу про звільнення, у зв`язку із чим оскільки вислуга років, яка дає право на пенсію, позивачеві жодним наказом не встановлювалася, в сторін даної справи відсутні спірні правовідносини з приводу перерахунку позивачу календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

Третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1, у поясненнях зазначив, що питання проведення підрахунку вислуги років відноситься до компетенції військової частини НОМЕР_1 , а питання проведення призначення, перерахунку та виплати пенсій відноситься до компетенції органів Пенсійного Фонду України.

Ухвалою суду від 28.12.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 05.11.2020, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

19.06.2020 наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №124 лейтенанта ОСОБА_1 , командира 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно - штурмової роти звільнено з військової служби у запас згідно підпункту "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або обмежену придатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". З 19.06.2020 виключено позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Цим же наказом встановлено вислугу років позивача станом на 19.06.2020: календарна - 20 років 01 місяців 29 днів, пільгова - 32 роки 09 місяці 08 днів.

06.12.2021 позивач звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою в якій просив надати інформацію, щодо здійснення його підрахунку вислуги років.

08.12.2021 ІНФОРМАЦІЯ_1 листом №7852 надав відповідь на запит позивача, в якій вказав, що оскільки позивач проходив службу у військовій частині, підпорядкованій Командувачу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, його звернення переадресовано на адресу командира військової частини НОМЕР_1 , для складання розрахунку вислуги років для призначення пенсії "за вислугу років". 28.05.2021 особово-пенсійна справа позивача була повернута в ІНФОРМАЦІЯ_2 без реалізації.

Вказує, що відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" станом на 19.06.2020 для набуття права на пенсію за вислугу років необхідно мати вислугу 24 календарних років та 6 місяців.

На момент звільнення позивача календарна вислуга складала 20 років 2 місяці, що не дає йому права на призначення пенсії "за вислугу років".

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб затверджений постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених правових норм у поєднанні з положеннями Порядку №393 дає передумови для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації особами права на призначення видів пенсій, чи соціальних виплат.

Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Порядком №393.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Наказом Міністерства оброни України від 14.08.2014 №530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям забезпечення соціальними виплатами осіб. звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (надалі - Положення №530).

Пунктом 2.1 Положення №530 передбачено роботу (службу), яка підлягає зарахуванню до вислуги рокiв для призначення пенсії, особам звільненим з військової служби, які мають право на пенсію вiдповiдно до Закону.

Водночас, згідно п.2.9 Положення №530 обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється за послужним списком з особової справи військовослужбовця.

Вказаним пунктом Положення №530 також чітко визначено перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах.

Пунктом 2.12 Положення №530 визначено перелік уповноважених органів, які здійснюють обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсії.

Вiдповiдно до п.3.1. Положення №530, оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсій особам, звільненим з вiйськової служби, та пенсій в разі втрати годувальника членам сімей померлих військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) вiдповiдно до Закону, а також визначення розміру грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій колишнім військовослужбовцям (крім колишніх військовослужбовців строкової військової служби), здiйснюються уповноваженими органами Міністерства оборони України - обласними військовими комісаріатами (ТЦКСП) згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб. звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402.

Пунктом 3.2. Положення №530 передбачено, що заяви про призначення/перерахунок пенсій за формою, передбаченою додатком 1 до Порядку подання та оформлення документiв для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", подаються до головних управлінь Пенсійного фонду України за місцем проживання заявника через вiддiли соцiального забезпечення (вiддiли оформлення допомог, вiйськових пенсій та пільг сектору соціальних виплат) обласних військових комісаріатів (ТЦКСП).

Указані заяви разом з необхідними документами, зазначеними в пунктах 3.3 3.6 цього розділу, реєструються в книзі обліку пенсійних документiв (додаток 5). За цим самим номером у книзі обліку пенсійних документiв реєструється особова справа колишнього військовослужбовця, яка надійшла до обласного військового комісаріату (ТЦКСП). Одночасно на заявника оформлюється алфавітна картка (додаток 6). Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються обласними військовими комісаріатами (ТЦКСП) до органів Пенсійного фонду України, мають бути завірені в установленому порядку. Органи Пенсійного фонду України на підставі документів, що надійшли з обласних військових комісаріатів (ТЦКСП), визначають право заявників на пенсію за вислугу років, по інвалідності та в разі втрати годувальника, а також розміри та терміни призначення цих пенсій згідно зі статтями 12 - 42 Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а.

Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Таким чином, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Як судом встановлено, 19.06.2020 наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 124 лейтенанта ОСОБА_1 , командира 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти звільнено з військової служби у запас згідно підпункту "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або обмежену придатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". З 19.06.2020 виключено позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Цим же наказом встановлено вислугу років позивача станом на 19.06.2020: календарна - 20 років 01 місяців 29 днів, пільгова - 32 роки 09 місяці 08 днів.

06.12.2021 позивач звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою в якій просив надати інформацію, щодо здійснення його підрахунку вислуги років.

08.12.2021 ІНФОРМАЦІЯ_1 листом №7852 надав відповідь на запит позивача, в якому вказав, що оскільки позивач проходив службу у військовій частині, підпорядкованій Командувачу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, його звернення переадресовано на адресу командира військової частини НОМЕР_1 , для складання розрахунку вислуги років для призначення пенсії "за вислугу років". 28.05.2021 особово-пенсійна справа позивача була повернута в ІНФОРМАЦІЯ_2 без реалізації.

Вказував, що відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" станом на 19.06.2020 для набуття права на пенсію за вислугу років необхідно мати вислугу 24 календарних років та 6 місяців.

На момент звільнення позивача календарна вислуга складала 20 років 2 місяці, що не дає йому права на призначення пенсії "за вислугу років".

Тобто, в даній справі суду слід вирішити питання про наявність правомірних підстав для зарахування періодів служби позивача, як пільгової вислуги до календарної вислуги, що дає право на призначення пенсії "за вислугу років".

Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення вимог Закону №2262-XI, постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 та Порядку №530 відповідач - (Військова частина НОМЕР_1 ) протиправно відмовив йому у зарахуванні пільгової вислуги позивача до календарної вислуги.

Однак із змісту позовної заяви видно, що позивачем жодним чином необґрунтовано та не зазначено, який саме період пільгової вислуги років, що становить 32 роки 09 місяці 08 днів, позивачем протиправно не зараховано до календарної вислуги, що дає право на пенсію за вислугу років.

Крім того, позивачем у позовній заяві не зазначено та не надано жодних належних, достовірних та достатніх письмових доказів, як визначено ст.ст. 72-76 КАС України, щодо періодів його служби в Збройних Силах, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 та Положення №530 підлягаю до зарахування на пільгових умовах для призначення пенсії "за вислугу років".

Таким чином, з позовної заяви у суду відсутня можливість встановити наявність чи відсутність підстав для зарахування пільгової вислуги позивача до календарної вислуги, що дає право на призначення пенсії "за вислугу років".

Також суд звертає увагу, що звертаючись із заявою від 06.12.2021 до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не ставив питання про зарахування пільгової вислуги до календарної вислуги, яка б давала право на призначення пенсії "за вислугу років", позивач просив виключно надати інформацію, щодо здійснення його підрахунку вислуги років.

Крім того, вказана заява не була адресована відповідачу по справі - Військовій частині НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність позову, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогами про зарахування пільгової вислуги до календарної вислуги, яка б давала право на призначення пенсії "за вислугу років", а відповідач в свою чергу фактично не приймав рішення про відмову в зарахуванні пільгової вислуги позивача до календарної вислуги, яка б давала право на призначення пенсії "за вислугу років".

Суд також звертає увагу, що наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 19.06.2020 №124, яким позивачу встановлено вислугу років станом на 19.06.2020: календарна - 20 років 01 місяців 29 днів, пільгова - 32 роки 09 місяці 08 днів станом на час розгляду вказаної справи чинний, докази його скасування чи оскарження в судовому порядку щодо визначення вислуги років позивача в матеріалах справи відсутні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України) (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_5);

Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_5).

Суддя В.О. Григораш