Рішення № 106739762, 12.10.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року справа № 580/4023/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину періоду навчання у вищому навчальному закладі та двох років юридичного стажу відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 на посаді стажиста народного судді та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці зі збільшенням на 2% грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу понад 20 років;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину періоду навчання у вищому навчальному закладі та двох років юридичного стажу відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 на посаді стажиста народного судді Уманського районного суду та здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці зі збільшенням на 2% грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу понад 20 років з 23.06.2022, та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 №2-р/2020, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач здійснив відповідний перерахунок, однак протиправно зменшив відсоткове значення його грошового забезпечення, оскільки не зарахував до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання у вищому навчальному закладі та на посаді стажиста народного судді Уманського районного суду.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що нормами ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання у вищому навчальному закладі та на посаді стажиста народного судді.

Згідно ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за даними трудової книжки позивача від 03.01.1979 серії НОМЕР_1 у період з 01.09.1987 до 19.06.1992 позивач навчалась на юридичному факультеті денного навчання Одеського державного університету ім. Мечникова.

25.06.1992 вона отримала диплом серії НОМЕР_2 згаданого навчального закладу за спеціальністю «правознавство» та отримала кваліфікацію юрист.

У період з 03.08.1992 по 16.02.1995 позивач працювала на посаді стажиста народного судді Уманського районного народного суду Черкаської області.

Рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів від 15.02.1995 №3-6 позивача обрано суддею Уманського районного суду Черкаської області. Постановою Верховної Ради України від 13.03.2000 №1570-ІІІ її обрано безстроково суддею Уманського районного суду Черкаської області, а указом Президента України від 23.03.2004 №358/2004 переведена на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 12.04.2019 №1123/0/15-19 позивача звільнено з посади у зв`язку з виходом у відставку.

За зверненням позивача 15.04.2019 їй призначено щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди станом на 12.04.2019.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі №580/1700/19 визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області під час призначення ОСОБА_1 15.04.2019 щомісячного грошового утримання судді у відставці щодо відмови у зарахуванні половини періоду її навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. Мечникова з 01.09.1987 до 19.06.1992 для визначення стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 15.04.2019 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із врахуванням до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половини періоду навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. Мечникова з 01.09.1987 до 19.06.1992.

У подальшому рішенням Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №580/1797/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки №04-402/20 від 25.02.2020, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області, та здійснити виплату з урахуванням сплачених сум у відповідності до Закону № 1402-VIII.

На заяви позивача від 13.07.2022, від 01.08.2022 та звернення від 22.07.2022 відповідач листом №4338-4081/Р-03/8-2300/22 повідомив про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58% від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на виконання рішення Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №580/1797/20.

Під час проведення розрахунку до стажу роботи на посаді судді зараховано період із 17.02.1995 до 28.03.2004 – на посаді судді Уманського районного суду Черкаської області та період з 29.03.2004 до 12.04.2019 на посаді судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

При цьому, в листі вказано про відсутність підстав зарахування половини періоду навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. Мечникова.

Не погоджуючись із наведеною відмовою, позивач звернулась до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).

Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності Законом №1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, Закон №1402-VIII не містить норм, які по різному визначають порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Згідно з абзацом четвертим п. 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-УІ від 07.07.2010 (далі - Закон №2453-УІ), який прийнято та який діяв на час роботи суддею, також містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

На час набрання чинності Законом № 2453- VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Положеннями п.п. 3-1 п. 3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та, одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, передбачено право зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.

Враховуючи те, що позивач призначена суддею з 17.02.1995, тому його стаж роботи на посаді судді станом на 03.09.2005 становив 10 років. Як наслідок, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 482/684/17, від 18 січня 2019 року у справі № 137/173/17, від 14 березня 2019 року у справа № 490/7796/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 607/5454/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 692/290/17, від 15 січня 2020 року у справі №683/600/17.

З огляду на викладене, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді половини періоду навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. Мечникова з 01.09.1987 до 19.06.1992 і неврахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Розглядаючи спір у справі № 369/2234/17 Верховний Суд у постанові від 19.08.2021 вказав про відсутність підстав для відступу від вказаних правових висновків.

Відмовляючи в зарахуванні наведених періодів роботи до стажу роботи на посаді судді, відповідач діяв неправомірно, що є підставою для визнання протиправними дій відповідача.

Одночасно суд звертає увагу, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі №580/1700/19 встановлені обставини набуття позивачем права на зарахування стажу роботи на посаді судді половини періоду навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. Мечникова з 01.09.1987 до 19.06.1992.

Вказане судове рішення набрало законної сили 30.09.2019, тому встановлені ним обставини не підлягають доказуванню в силу вимог ч. 4 ст. 77 КАС України.

Щодо вимог позивача про зарахування періоду на посаді стажиста народного судді Уманського районного суду, суд зазначає про передчасність даних позовних вимог, оскільки відповідь позивачу на її заяви надана листом від 12.08.2022, а заява позивача про зарахування цього періоду датована 19.08.2022, тобто відповідачем не вирішувалось питання про зарахування періоду на посаді стажиста народного судді Уманського районного суду, відповідно в суду відсутні підстави вважати порушеними права позивача станом на дату звернення за судовим захистом.

Оскільки відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в належному розмірі, а інших підстав для відмови в його перерахунку не вбачається, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до стажу роботи на посаді судді та здійснити та здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із збільшенням на 2% грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу понад 20 років з 23.06.2022, а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманими сумами.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину періоду навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. Мечникова з 01.09.1987 до 19.06.1992 та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці зі збільшенням на 2% грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу понад 20 років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину періоду навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. Мечникова з 01.09.1987 до 19.06.1992 та здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із збільшенням на 2% грошового утримання за кожний рік роботи з урахуванням стажу понад 20 років з 23.06.2022, а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманими сумами.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО