Рішення № 106739503, 13.10.2022, Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 жовтня 2022 року № 520/6179/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321742) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.10.2019 року, яким громадянину Ізраїлю БАДАЛОВУ ЕМІЛЮ АМІНУ ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 03.11.2016 року, РІІОКПП 2647423755, заборонено в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , письмово повідомити Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про скасування рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Ізраїлю БАДАЛОВУ ЕМІЛЮ АМІНУ (лат. BADALOV ЕМІL АМIN), РНОКПП НОМЕР_1 , від 18.10.2019 року, з обов`язковим зазначенням інформації відповідно до вимог підпункту «а» пункту 3.2 розділу III Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.

Ухвалою судді від 10.08.2022 було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін в порядку ст.262 КАС України. Ухвала суду направлена на офіційну електронну адресу відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 2019 року перебував на території України на законних підставах. 17.08.2021 позивач отримав посвідку на постійне проживання в Україні строком на 10 років. 18.04.2022 позивач виїхав за межі території України. 20.06.2022 на контрольно-пропускному пункті «Лужанка» позивачу відмовлено у перетині Державного кордону на в`їзд через заборону в`їзду в Україні, ініціатор ДПСУ 4 Харківський прикордонний загін, винесено рішення про відмову в перетині державного кордону іноземцю та особі без громадянства від 20.06.2022 року та постановлено штамп у паспорт про Заборону в`їзду в Україну строком на три роки. Вважає, що підстави для заборони в`їзду були відсутні, про відсутність будь-яких правопорушень, скоєних ним, в тому числі відсутність непогашених штрафів, на підтвердження чого на його думку, видано посвідку на постійне проживання в Україні від 17.08.2021отримання посвідки на постійне проживання у 2021 році підтверджує вказані обставини. Знищення документів відповідачем, в тому числі спірного рішення, свідчить про його невідповідність приписам ч.2 ст. 2 КАС України.

Ухвалами суду від 26.08.2022 та 29.09.2022 витребувано докази, які надані суду.

Відповідач правом подання відзиву не скористався, клопотання про продовження строку на його подання до суду не направив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Громадянин ОСОБА_3 (лат. ВАDALOV EMIL AMIN), документований національним паспортом № НОМЕР_3 , виданим 03.11.2026, строком дії до 02.11.2026, протягом 2019-2022 років приїздив на територію України, про що свідчать проставлені в ньому відмітки про перетин кордону.

17.08.2021 гр. ОСОБА_3 отримав посвідку на постійне місце проживання в Україні № НОМЕР_5 орган видачі 6301. Термін дії посвідки становить 10 років і спливає 16.08.2031 року.

18.04.2022 гр. ОСОБА_3 виїхав за межі території України.

20.06.2022 гр. ОСОБА_3 на контрольно-пропускному пункті «Лужанка» відмовлено у перетинанні Державного кордону на в`їзд через заборону в`їзду в Україну, ініціатор ДПСУ 4 Харківський прикордонний загін.

В той же день, 20.06.2022, проставлено штамп у паспорті позивача про заборону в`їзду в Україну строком на три роки, термін дії – до 10.10.2022.

18.07.2022 уповноваженим представником позивача адвокатом Піліпенко Д.О. направлені адвокатські запити до Харківського прикордонного загону ДПС України та Адміністрації Державної прикордонної служби України з метою ознайомлення із рішенням про заборону в`їзду, обставин та підстав його прийняття.

Листом Адміністрації Державної прикордонної служби України №23-21689/0/6-22-Вих від 22.07.2022 повідомлено представника позивача про відсутність інформації щодо правових підстав прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну позивачу, а також про відсутність будь-яких копій відповідних документів та матеріалів фіксації.

В той же час, з відповіді 4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 21/874-22 вих. від 23.07.2022 року встановлено, що 18.10.2019 на підставі ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», підпункту «ґ» п.2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, за невиконання рішення посадової особи підрозділу охорони державного кордону про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч. 2 ст. 203 КУпАП громадянину ОСОБА_4 було заборонено в`їзд на територію України строком на 3 (три) роки. Втім надати примірник рішення від 18.10.2019 року неможливо, оскільки матеріали про заборону в`їзду на територію України знищені встановленим порядком з метою нерозголошення персональних даних осіб, відносно яких такі рішення приймалися, через початок збройної агресії російської федерації на територію України.

Як вбачається зі штампу в національному паспортному документі позивача № НОМЕР_3 , виданому 03.11.2026, 20.06.2022 в ньому проставлено відмітку про наявність рішення про заборону в`їзду на територію України терміном дії до 10 жовтня 2022 року.

Щодо строку звернення з приводу оскарження вказаного рішення про заборону в`їзду позивачу на територію України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не містить правових норм, які б визначали строк оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну.

Згідно з п. 8.1 розділу VIII Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 року № 946 (далі – Інструкція №946), іноземець, якому органом охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну, має право оскаржити відповідне рішення до регіонального управління Державної прикордонної служби або до суду.

Таким чином, ані Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ані Інструкція № 946 не визначають спеціального строку для звернення до суду в частині оскарження рішення про заборону в`їзду.

Отже, до спірних правовідносин в частині строку звернення до суду, застосовуються положення ч. 2 ст. 122. КАС України, які визначають загальний строк звернення до суду - 6 місяців.

Оскільки позивач у справі не був обізнаний про прийняття відповідачем рішення про заборону в`їзду по відношенню до нього у жовтні 2019 року, примірник оскаржуваного рішення не отримував, дізнався про існування оскаржуваного рішення 20.06.2022, суд вважає, що строк звернення позивачем не пропущений, оскільки доказів ознайомлення зі спірним рішенням (вручення такого рішення позивачу раніше) відповідачем до суду не надано.

З прийнятим рішенням 4 прикордонного загону, що входить до структури ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ), гр. ОСОБА_3 не погоджується, вважає його протиправним, незаконним та таким, шо підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття спірного рішення є невиконання рішення посадової особи підрозділу охорони державного кордону про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч. 2 ст. 203 КУпАП, а нормативним обґрунтуванням є ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», підпункт «ґ» пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції № 946.

Статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) визначені підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.

Так, відповідно до ч.ч 1, 2 вказаної статті в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема:

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Підпунктом «ґ» п.2.1 розділу ІІ Інструкції № 946 передбачено, що рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в`їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі:

ґ) якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Частиною 2 ст. 203 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, а саме: недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або проживання на території України за недійсними документами чи документами, строк дії яких закінчився, або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, у вигляді попередження або накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пп.2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

З 09 лютого 2011 року набула чинності Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Ізраїлю про відмову від візових вимог при взаємних поїздках громадян України і громадян Ізраїлю від 21.07.2010 р, статтею 1 якої визначено:

1. Громадяни держави однієї Сторони, які користуються дійсними паспортами громадянина або службовими паспортами, що дають право на перетинання кордону (далі - паспорти), можуть в`їжджати на територію держави іншої Сторони, проїжджати через неї або перебувати на ній без отримання візи протягом дев`яноста (90) днів за строк, що становить сто вісімдесят (180) днів.

2. Громадяни держави однієї Сторони, які мають намір перебувати на території держави іншої Сторони протягом строку, що перевищує дев`яносто (90) днів, або влаштуватися на роботу чи зайнятися комерційною діяльністю на її території, повинні отримати візу відповідно до законодавства держави перебування.

Отже, громадяни Ізраїлю користуються правом безвізового в`їзду в Україну, з дозволеним строком перебування до 90 діб протягом 180 діб. Влаштування на роботу чи зайняття комерційною діяльністю потребують отримання відповідної візи.

Як вбачається з національного паспорту позивача, він перебував на території України з 19.06.2019 по 22.09.2019, тобто більше 90 діб.

Вказані обставини свідчать про порушення позивачем строку перебування в Україні без отримання візи, що є порушенням іноземцем правил перебування в Україні, а саме: порушенням встановленого терміну перебування в Україні.

Суд зазначає, що вказані обставини достеменно відомі позивачу.

Посилання в позові представника позивача на підпункт «г» п.2.1 розділу ІІ Інструкції № 946 суд розцінює як свідоме перекручування обставин за схожості написання літер г та ґ, через що не береться судом до уваги як належне обґрунтування заявленого позову.

На виконання обов`язку офіційного встановлення обставин у справі судом були витребувані докази у зв`язку зі встановленням наявності інформації стосовно позивача у Реєстрі боржників.

З витребуваних судом у позивача та органу ДВС ухвалами суду від 26.08.2022 та від 29.09.2022 копій матеріалів виконавчих проваджень Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області № АСВП 60514307 (відкрите 06.11.2019), та Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № АСВП 69651384 (відкрите 18.08.2022), судом встановлено, що у вказаних виконавчих провадженнях на виконанні перебували постанови про стягнення штрафів у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. При цьому станом на момент прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну постанова № ЕАВ 1436892, видана 19.08.2019 ДПП УПП в Харківській області про стягнення з ОСОБА_5 на користь держави штрафу в розмірі 850,00 грн не була сплачена позивачем, виконавче провадження щодо цієї постанови № 60514307 відкрито 06.11.2019, цього ж числа державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору, 08.11.2019 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, 08.11.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, доводи позову про відсутність у позивача будь-яких зобов`язань перед Україною, які виникли у зв`язку з тим, що під час перебування на території України позивачем не виконано рішення органу державної влади, уповноваженого накладати адміністративні стягнення, а саме постанови № ЕАВ 1436892, виданої 19.08.2019 ДПП УПП в Харківській області про стягнення з ОСОБА_5 на користь держави штрафу в розмірі 850,00 грн, станом на день прийняття спірного рішення, спростовані в ході судового розгляду. Одночасно суд зауважує, що вказані обставини не відноситься до підстав прийняття спірного рішення органу державної прикордонної служби.

Суд зазначає, що підстави відсутності копії спірного рішення та документів, взятих до уваги при його прийнятті, в органах державної прикордонної служби через застосування заходів охорони персональних даних в умовах збройної агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану є об`єктивними, такими, що пов`язані з дією надзвичайних обставин, отже не можуть бути визнані такими, що свідчать про недоведення відповідачем правомірності прийняття такого рішення.

З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення про заборону позивачу в`їзду в Україну терміном на 3 роки існували належні підстави для такої заборони, встановлені законом.

Щодо посилання в позові на пп. 2 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321, згідно з якою територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державною органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду.

Як вказує представник позивача, гр. ОСОБА_3 17.08.2021 отримав у Відділі з питань постійного проживання іноземців та осіб без громадянства (м. Харків), код підрозділу 6301, посвідку на постійне місце проживання на території України, що свідчить про те, що в ході перевірки вказаним органом не було встановлено наявності невиконаних рішень уповноваженого органу та рішення про заборону в`їзду на територію України.

Суд вважає вказані доводи такими, що є належними у спірних правовідносинах, оскільки порядок вчинення дій органу державної міграційної служби при наданні позивачу у 2021 році посвідки на постійне проживання в Україні не впливає на підтвердження або спростування підстав прийняття рішення органом державної прикордонної служби про заборону в`їзду в жовтні 2019 року.

Крім того, строк дії такої заборони закінчився 10 жовтня 2022 року. Саме вказану інформацію, внесену до паспортного документа позивача, суд вважає належною для оцінки дати закінчення встановленої заборони.

Отже, на момент розгляду справи спірне рішення не створює для позивача будь-яких обмежень в реалізації його прав та свобод. Отже, і похідні вимоги зобов`язального характеру не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 5, 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.10.2022.

Суддя Білова О.В.