Рішення № 106739138, 13.10.2022, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6852/22

Провадження № 2/369/4653/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13.10.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Смушко К.В.

за участі представника позивача: Коляди С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал - 2», Товариства з обмеженою відповідальністю « Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген»укладено договір №89881-А/2 купівлі-продажу деривативу, за яким він зобов`язується прийняти й оплатити дериватив на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Також між ним та ТОВ «Петрівський квартал - 2» було укладено договір №37/ТШ14-Г купівлі-продажу майнових прав на вищевказану квартиру. За цим договором він зобов`язувався прийняти у власність майнові права на квартиру.

12 листопада 2021 року між ТОВ «Петрівський квартал - 2» та ним укладено додаткову угоду до договору №37/ТШ14-Г купівлі продажу майнових прав квартири. За цією додатковою угодою дійшли згоди розірвати договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №37/ТШ14-Г з 12 листопада 2021 року. Продавець (ТОВ «Петрівський квартал - 2») взяв на себе обовязок повернути йому, як покупцю, грошові кошти в розмірі 411 590 грн. 00 коп.

Цього ж дня між ним та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» укладено додаткову угоду до договору №89881-А/2. За цією додатковою угодою сторони погодили про розірвання договору №89881-А/2 від 29.10.2019, а також продавець (ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген») взяв на себе обовязок повернтути йому як покупцю грошові кршти в розмірі 165 860 грн. 50 коп. Пунктом 3 цієї додаткової угоди визначено, що термін повернення грошових коштів становить 180 календарних днів з моменту підписання додаткової угоди. Зазначена додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і становить невідємну частину договору №89881-А/2 від 29.10.2019.

Вказав, що термін перерахування коштів відповідачами сплинув 11.05.2022 року, оскільки на день подачі позову до суду відповідачами своїх зобов`язань не виконано та не повернуто грошових коштів. Вважає своє право порушеним, тому відповідачі зобовязані не лише повернути грошові кошти, а й на підставі ст.625 ЦК України сплатити за прострочений період 77 днів, з 12 травня 2022 року: на суму боргу 411 590 грн. (інфляційні втрати в розмірі 12 759,29 грн. та три відсотки річних в розмірі 2 604,86 грн.); на суму боргу 165 860,50 грн. (інфляційні втрати в розмірі 5 141,68 грн. та три відсотки річних - 1 049,69 грн.). У добровільному порядку відповідачі кошти не повертають.

Просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 :

з ТОВ «Петрівський квартал - 2» заборгованість в розмірі 426 954, 15 грн., яка складається з: 411 590 грн.- сума основного боргу, 2604,86 грн. - 3% річних та 12759,29 грн. - інфляційні витрати;

з ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» заборгованість в розмірі 172 051, 87 грн., яка складається з: 165 860,50 грн.- сума основного боргу, 1049,69 грн. - 3% річних та 5141,68 грн. - інфляційні витрати;

з ТОВ «Петрівський квартал - 2» та з ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.;

з ТОВ «Петрівський квартал - 2» та з ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» витрати по сплаті судового збору в розмірі 6517,86 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задоволити позов у повному обсязі.

У судове засідання представники ТОВ «Петрівський квартал - 2» та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген»не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Причини неявки суду не повідомили, відзив на позов суду не подали. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Ухвала про відкриття, позовна заява з додатками, судові повістку направлялись на адресу реєстрації та отримано відповідачами 16 серпня 2022 року, що підтверджено зворотніми повідомленнями. Письмовий відзив до суду не надходив, причини неможливості його подати або заявити інші клопотання суду не повідомили.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 655, 657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

При розгляді справи судом встановлено, що 29 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген»укладено договір №89881-А/2 купівлі-продажу деривативу, за яким ОСОБА_1 зобов`язується прийняти й оплатити дериватив на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (на даний час Бучанський район) Київської області.

29 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський квартал - 2» було укладено договір №37/ТШ14-Г купівлі-продажу майнових прав на квартиру, за яким ОСОБА_1 зобов`язувався прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (на даний час Бучанський район) Київської області.

Відповідно до положень ст. ст. 626,628,629,638-640 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає і суті договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, п.8 договору купівлі-продажу деривативу передбачено, що відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначення суми, що підлягає поверненню.

У п.4.4 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру передбачено, що відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначення суми, що підлягає поверненню.

12 листопада 2021 року між ТОВ «Петрівський квартал - 2» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №37/ТШ14-Г купівлі продажу майнових прав на квартиру від 29 жовтня 2019 року.

За цією додатковою угодою сторони дійшли згоди розірвати договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру з 12 листопада 2021 року та продавець (ТОВ «Петрівський квартал - 2») повертає покупцю ( ОСОБА_1 ) грошові кошти в розмірі 411 590 грн. 00 коп. протягом 180 каледндарних днів з моменту підписання додаткової угоди.

Також 12 листопада 2021 року ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору №89881-А/2 купівлі-продажу деривативу.

За цією додатковою угодою сторони погодили про розірвання договору №89881-А/2 з 12 листопада 2021 року та продавець (ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген») повертає покупцю ( ОСОБА_1 ) грошові кршти в розмірі 165 860 грн. 50 коп.

П. 3 цієї додаткової угоди визначено, що сторони дійшли взаємної згоди, що термін повернення грошових коштів становить 180 календарних днів з моменту підписання додаткової угоди. Зазначена додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і становить невідємну частину договору №89881-А/2 від 29.10.2019.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Встановлено, що грошові кошти відповідачі зобовязувались повернути у строк не пізніше 11 травня 2022 року, але свої зобовязання не виконали. На час розгляду справи грошові кошти в розмірах 411 590 грн. та 165 860,50 грн. відповідно позивачем не отримано. Доказів протилежного відповідачі, будичи належним чином повідомленими про поданий позов, суду не надали. Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення з ТОВ "Петрівський квартал - 2" заборгованості в розмірі 411 590 грн. та з ТОВ "Компанія з управління активами "Андере Ріхтінген" заборгованість в розмірі 165 860,50 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано розрахунок за період з 12 травня 2022 року по 27 липня 2022 року, згідно якого на суму заборгованості в розмірі 411 590 грн. нараховано: 2604,86 грн. - 3% річних та 12759,29 грн. - інфляційні витрати; на суму заборгованості 165 860,50 грн. нараховано: 1049,69 грн. - 3% річних та 5141,68 грн. - інфляційні витрати.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем на спростування проведеного представником позивача розрахунку щодо розміру трьох процентів річних, інфляційних збитків не долучено будь-яких доказів, не подано інший контрозрахунок, зважаючи на погоджений строк сплати грошових коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами невиконання відповідачами умов угод щодо розірвання договорів, та відповідно, сплата грошових коштів у строк до 11 травня 2022 року. Також суд вважає законним та обґрунтованим наданий до суду розрахунок трьох процентів річних та інфляційних збитків, та їх слід прийняти до уваги, оскільки він відповідає вимогам закону, що регулюють відповідні правовідносини та не був спростований відповідачем.

Встановлено, що відповідачами ТОВ «Петрівський квартал - 2» та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» у погоджений термін - 180 календарних днів тобто у строк до 11 травня 2022 року грошові кошти не сплатили та не виконали свої зобов`язань.

Оскільки відповідачі не виконали свого обов`язку щодо повернення грошових коштів у погоджений сторонами (до 11 травня 2022 року) грошових коштів, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають до задоволення. А саме, з ТОВ «Петрівський квартал - 2»: 2604,86 грн., 3% річних та 12759,29 грн.-інфляційні витрати; та з ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген»: 1049,69 грн.-3% річних та 5141,68 грн-інфляційні витрати.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, в установлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд враховує, що позивачем не було надано доказів на підтвердження заподіяння йому душевних страждань неправомірними діями відповідачів, не зазначено у чому саме вони полягали, не підтверджено їх обсяг та тривалість. По суті позивач обмежився наведеннями лише загальними фразами, без їх конкретизації, без зазначення в чому саме полягало порушення життєвого ритму, зазначення дій. Тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.

Щодо витрат по сплаті судового збору, витрат на правову допомогу слід вказати наступне.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача, тому вимоги про стягнення 6517,86 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно до ч. 3 ст. 133, ст. 140, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, особа, як понесла витрати, пов`язані з витребуванням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, має право вимагати відшкодування цих судових витрат за рахунок іншої сторони.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2022 року між Адвокатськимм обєднанням «ІНВЕНІО» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №25-07-22.

Відповідно до п. 1 клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 11 загальна вартість правової допомоги, визначеної у п.2 договору, становить 10 000 грн.

Відповідно до меморіального ордеру №2PL181728 ОСОБА_1 перерахував кошти у розмірі 10 000 грн.

Враховуючи те, що відповідачами у даній справі є ТОВ «Петрівський квартал - 2» та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», а кошти відповідно до умов договору та додатку сплачувались за представлення та захист інтересів при стягненні грошових коштів з ТОВ «Петрівський квартал - 2» та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», складність справи, кількість судових засідань в яких приймав участь представник позивача, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); заявлених вимог та складністю справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній цивільній справі у розмірі 10 000, 00 гривень.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал - 2», Товариства з обмеженою відповідальністю « Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» про стягнення заборгованостізадоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал - 2» на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 426 954,15 грн. (чотириста двадцять шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири грн. 15 коп.), яка складається з: 411 590 грн. (чотириста одинадцять тисяч п`ятсот девяносто грн.) - сума основного боргу, 2604,86 грн. (дві тисячі шістсот чотири грн. 86 коп.) - 3% річних та 12759,29 грн. (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять грн. 29 коп.) - інфляційні витрати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю«Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 172 051,87 грн. (сто сімдесят дві тисячі п`ятдесят одну грн. 87 коп.), яка складається з: 165 860,50 (сто шістдесят п`ять тисяч вісімсот шістдесят грн. 50 коп.) - сума основного боргу, 1049,69 грн. (одна тисяча сорок девять грн. 69 коп.) - 3% річних та 5141,68 грн. (п`ять тисяч сто сорок одна грн. 68 коп.) - інфляційні витрати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю«Петрівський квартал - 2» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4645,93 грн. (чотири тисячі шістсот сорок п`ять грн. 93 коп.) та суму витрат на правову допомогу в розмірі 7128 грн. сім тисяч сто двадцять вісім грн.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю«Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1871,93 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят одна грн. 93 коп.) та суму витрат на правову допомогу в сумі 2872 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят дві грн.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Інформація про відповідачів:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал - 2», адреса: Київська область, Бучанський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 2В, код ЄДРПОУ 40616059.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», адреса: Київська область, Бучанський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 2В, оф.64 код ЄДРПОУ 36003268.

Копію заочного рішення негайно направити відповідачам.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2022 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ