Рішення № 106738389, 13.10.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року Справа № 480/6135/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6135/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 по досягненню 50 річного віку.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії по досягненню пенсійного віку № НОМЕР_1 від 2 1.07.2022 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 15.01.1996 року по 08.05.2001 року на посаді соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи за професією апаратника підслійника кінофотооснови і технічних плівок цеху відливу кінофотооснови і тихплівок (хімічне виробництво (виробництво фотоплівки) період роботи з 18.07.1986 року до 01.07.1988 року, що відноситься до Списку № 2 розділу XI підрозділу 5.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період навчання в професійно-технічному училищі № 13 м. Шостка Сумської області з 01.09.1983 року по 17.07.1986 року за професією апаратник виробництва основи для кінофотоматеріалів.

6. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 по досягненню 50 річного віку з 14.07.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових з врахуванням стажу роботи на посадах, що передбачено списком № 2 по досягненню 50-го віку, рішенням № 184250008224 від 21.07.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням відповідного віку та відсутності пільгового стажу, страхового стажу. Зазначено, що страховий стаж становить 21 рік 11 місяців 18 днів, при цьому не врахована робота в Управлінні соціального захисту з 15.01.1996 року по 08.05.2001 рокує, у зв`язку з нечитабельністю печатки. Не враховано пільговий стаж в період роботи з 18.07.1986 року по 01.07.1988 року на посаді апаратника - підслійника (ПФУ зазначає піделійник) кінофотооснови і технічних плівок цеху відливу кінофотооснови і плівок.

Також у зв`язку з неврахуванням вищезазначеного періоду роботи до пільгового стажу, не враховано період навчання в професійно-технічному училищі № 13 м. Шостка Сумської області з 01.09.1983 року по 17.07.1986 року за професією апаратник виробництва основи для кинофотоматеріалів, що передував роботі.

Позивач вважає, що не призначення пенсії по досягненню нею 50-річного віку позбавило її права на отримання соціального забезпечення у вигляді пенсії, а тому звернулась до суду.

Ухвалою суду від 20.09.2022 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги не визнає, враховуючи наступне.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення № 184250008224 від 21.07.2022 та зобов`язання Головного управління призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, то п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше ЗО років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Під час розгляду поданих позивачем документів було встановлено, що страховий стаж становить - 21 рік 11 місяців 18 днів та пільговий стаж становить 07 років 06 місяців 11 днів.

Рішенням Головного управління № 184250008224 від 21.07.2022 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 15.01.1996 по 08.05.2001, оскільки запис про звільнення завірений не читабельною печаткою підприємства.

Враховуючи те, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, у Головного були відсутні підстави для врахування спірних періодів до страхового стажу за зазначеною трудовою книжкою.

Щодо не зарахування періоду роботи з 18.07.1986 по 01.07.1988 на посаді апаратник-піделійник кінофотооснови і технічних плівок цеху відливу кінофотооснови і техплівок згідно довідки від 27.01.2020 № 22 на підприємстві ВАТ “СВЕМА” до пільгового стажу роботу, відповідач зазначив, що зазначена посада не передбачена списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, а на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання в професійно-технічному училищі, відповідач зазначив, що Головне управління вірно зарахувало вказаний період навчання до загального страхового стажу роботи, оскільки відповідно до ст. 38 Закону України “Про професійно-технічну освіту” час навчання за спеціальністю в професійно- технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалась за набутою (пільговою) професією.

Отже, відмовляючи у зарахуванні спірних періодів до страхового та пільгового стажу позивача, Головне управління діяло в межах чинного законодавства.

Також Головне управління вважає помилковими посилання позивача, стосовно того, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з огляду на наступне.

Відповідно до п. 16 Розділу XV Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Абз. 2 п. 16 Розділу XV Закону № 1058-IV відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” № 2148 від 03.10.2017 (набрав чинності 11.10.2017) викладений у наступній редакції: “Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення ” застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій ” мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. ”

Таким чином, законодавець:

по-перше, визначив, що положення Закону № 1058-IV мають пріоритет над положеннями інших законів України, які регулюють подібні правовідносини;

по-друге, визначив, що положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Отже, положення п. “б” ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки з 11.10.2017 положення Закону № 1788-ХІІ в частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах не застосовуються.

Окрім того, будь-які закони та нормативно-правові акти застосовуються виключно в частині, що не суперечить Закону № 1058-IV. Відтак, спірні правовідносини регулюються саме п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІУ, відповідно до якої для призначення пенсії Позивачу необхідно досягнути 55-річного віку.

Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020, то зазначеним рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України “Про внесення змін до деякий законодавчий актів України щодо пенсійного забезпечення” № 213, якими вносились зміни до Закону № 1788-ХІІ. Проте, станом на момент виникнення спірних правовідносин (на дату звернення Позивача із заявою про призначення пенсії), положення Закону № 1788-ХІІ не застосовувались при призначенні пенсій на пільгових умовах. Єдиним законом, який регулював питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах був Закон № 1058-ІV.

Відтак, у Головного управління був відсутній вибір між положеннями п. “б” ст. 13 Закону № 1788-ХІІ та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, а отже дії Головного управління, які полягають у застосуванні до Позивача положень Закону № 1058-ІУ, є правомірними, такими що відповідають законодавству та Конституції України.

Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 72-76).

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 14.07.2022 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (а.с. 63).

Рішенням Головного управління в Одеській області № 184250008224 від 21.07.2022 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи (а.с. 69).

Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж позивача становить - 21 рік 11 місяців 18 днів та пільговий стаж становить 07 років 06 місяців 11 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 15.01.1996 по 08.05.2001, оскільки запис про звільнення завірений не читабельною печаткою підприємства.

До пільгового стажу не зараховано період роботи з 18.07.1986 по 01.07.1988 на посаді апаратник-піделійник кінофотооснови і технічних плівок цеху відливу кінофотооснови і техплівок згідно довідки від 27.01.2020 № 22 на підприємстві ВАТ “СВЕМА”, оскільки зазначена посада не передбачена списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон №1058-VI) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах регулюється Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок № 383).

Відповідно до п. 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Таким чином, пільговий стаж позивачки у період до 21.08.1992 року має підтверджуватися записами у трудовій книжці. Інших документів для підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 у період до 21.08.1992 року, законодавством не вимагається.

Крім того, статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно записів трудової книжки (а.с.25), ОСОБА_1 працювала на Шосткинському виробничому об`єднанні “Свема” у період з 18.07.1986 по 01.07.1988 на посаді апаратника-підслійника кінофотооснови і техплівок, що передбачена постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року, згідно Списку № 2, розділ ХІ підрозділ 5.

Крім того, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №22 від 27.01.2020, позивачка у період з 18.07.1986 по 01.07.1988 працювала повний робочий день на ВАТ АК “Свема”, була зайнята на роботах з відливу кінофотооснови і техплівок у виробництві кінофотоплівки на посаді апаратника – підслійника кінофотооснови і техплівок цеху відливу кінофотооснови і техплівок, що передбачена списком 2 розділ ХІ підрозділ 5 постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року (а.с. 19).

Таким чином, до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 підлягає зарахуванню період роботи з 18.07.1986 по 01.07.1988 на посаді апаратника-підслійника кінофотооснови і техплівок, відповідно до записів трудової книжки позивача.

Щодо періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1983 по 17.07.1986 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту “д” частини 3 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР “Про професійно-технічну освіту”, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу, встановлено, що особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 25), позивач закінчила навчання 17.07.1986 та 18.07.1986 була прийнята на роботу до Шосткинського виробничого об`єднання “Свема” на посаду апаратника-підслійника кінофотооснови і техплівок.

Крім того, згідно довідки ДНЗ Шосткинського центру професійно-технічної освіти від 20.03.2020 № 20 (а.с. 15), позивачка у спірний період навчалася за спеціальністю "Апаратник виробництва основи" на денній формі навчання. Згідно навчального плану і програми та кваліфікаційної характеристики, яка розроблена у відповідності з Єдиним тарифно-кваліфікаційним довідником робіт і робітничих професій, в професію "Апаратник виробництва основи" входять такі роботи як Апаратник підшарник кінофотооснови і техплівок, тобто вони є тотожними.

Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка після навчання працювала на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, то наведений період навчання з 01.09.1983 по 17.07.1986 підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 15.01.1996 року по 08.05.2001 року на посаді соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту трудової книжки позивача судом встановлено, що в період з 15.01.1996 року по 08.05.2001 позивач працювала в Управлінні соціального захисту населення на посаді соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів(а.с. 26).

Також, наведений запис підтверджується довідкою Шосткинського територіального центру соціального обслуговування від 12.09.2022 №192 (а.с.29).

Відповідачем не було зараховано наведений стаж при обчисленні пенсії, мотивуючи це тим, що в ході призначення пенсії виникли сумніви щодо достовірності зробленого запису в трудовій книжці, оскільки печатка на звільненні не читабельна, необхідно надати уточнюючу довідку

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Зазначаючи про виникнення сумнівів щодо запису в трудовій книжці, відповідачем не наведено які саме виникли сумніви та з яких підстав. Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці зокрема нечіткість печатки підприємства.

Отже, повідомляючи позивачу про відмову в зарахуванні наведеного стажу, ПФУ діяв необґрунтовано, а тому позовні вимоги щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 15.01.1996 року по 08.05.2001 року на посаді соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 з 14.07.2022 року на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та проведення нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії суд зазначає наступне.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно п. “б” ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213- VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

У постанові від 18.02.2020 у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що “пенсія за віком” - це свого роду “державний депозит” (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Суд вважає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на “пенсії за віком на пільгових умовах”.

Законом № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

09.07.2003 було ухвалено Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-ІV).

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” № 2148-VIII, яким Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:

працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Саме це Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 покладено в основу позовних вимог.

Позивачка вважає, що при досягненні віку 53 років 11 місяців та при наявності загального страхового стажу роботи 21 рік 11 місяців 18 днів, з якого 7 років 06 місяців 11 днів - пільгового стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці вона має право на пенсію на пільгових умовах.

Натомість, як вбачається з рішення від 21.07.2022 № 184250008224, відповідач фактично керується Законом № 1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII), за яким, пенсійний вік жінок повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 становить 55 років (а.с. 12).

Водночас Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся. Згідно із частиною першою статті 92 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” (далі - Закон № 2136-VIII) юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку.

У рішенні від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року у справі №4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є “обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені” (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Висновок у рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2016 зроблений з урахуванням вимог частини 2 статті 150 Конституції України в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 4-рп/2016, яка є тотожною статті 151 - 2 Конституції України у редакції на час розгляду справи та статті 8 Конституції України.

Водночас висновок, сформований у пункті 7 рішення № 4-рп/2016, застосовується судом з урахуванням обставин справи та вимог статті 151-2 Конституції України.

Згідно із частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У першому пункті резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Суд зазначає, що припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.

Водночас у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року “Про застосування Конституції України” вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Тому, ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03.10.2017 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” № 2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що в спірних правовідносинах підлягає застосуванню більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам.

Отже, як було зазначено вище, періоди роботи позивачки з 18.07.1986 по 01.07.1988, 15.01.1986- по 08.05.2001 та навчання з 01.09.1983 по 17.07.1986 підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком №2 та враховуючи, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 53 роки 11 місяців, мала страховий стаж роботи 21 рік 11 місяців 18 днів (а.с. 12) (про що також зазначено у оскаржуваному рішенні від 21.01.2022 № 184250008224), суд доходить висновку, що вона має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, а тому відповідачем було протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

При цьому, суд зазначає, що в справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.

Щодо ефективного способу захисту шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію з певної дати зроблено висновки Верховним Судом і у постановах від 29.04.2020 у справі №826/9781/18, від 25.06.2020 у справі №520/10521/19.

Суд враховує, що згідно вимог ст. ст. 80, 81, 85 Закону № 1788-XII заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

З урахуванням викладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 з 13.06.2022, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Шосткинському середньому професійно-технічному училищі №13 з 01.09.1983 по 17.07.1986; з 15.01.1996 року по 08.05.2001 року на посаді соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та період роботи за професією апаратника підслійника кінофотооснови і технічних плівок цеху відливу кінофотооснови і тихплівок (хімічне виробництво (виробництво фотоплівки) період роботи з 18.07.1986 року до 01.07.1988 року.

Щодо вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 по досягненню 50 річного віку, суд зазначає наступне.

Так, суд зазначає, що відмова у призначені пенсії ОСОБА_1 викладена у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №184250008224 від 21.07.2022, а тому, належним та достатнім способом захисту прав позивача є саме визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 184250008224 від 21.07.2022.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 по досягненню 50 річного віку не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду у розмірі 496,20 грн. (а.с. 9).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково .

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії по досягненню пенсійного віку № НОМЕР_1 від 2 1.07.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 15.01.1996 року по 08.05.2001 року на посаді соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи за професією апаратника підслійника кінофотооснови і технічних плівок цеху відливу кінофотооснови і тихплівок (хімічне виробництво (виробництво фотоплівки) період роботи з 18.07.1986 року до 01.07.1988 року, що відноситься до Списку № 2 розділу XI підрозділу 5.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період навчання в професійно-технічному училищі № 13 м. Шостка Сумської області з 01.09.1983 року по 17.07.1986 року за професією апаратник виробництва основи для кінофотоматеріалів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 по досягненню 50 річного віку з 14.07.2022 року.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір в сумі 496,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук