Рішення № 106737564, 13.10.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2022 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), у якій просить: визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у не зарахуванні до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на Полтавському заводі газорозрядних ламп з 12.12.1990 по 11.11.1998 в кількості 5 років 3 місяці 12 днів, скасувавши рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №163750019170 від 16.08.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з підстав, передбачених ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з підстав, передбачених п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01 вересня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Проте, рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №163750019170 від 16.08.2022 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Позивач вважає зазначену відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправною, посилаючись на те, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивач мала пільговий стаж роботи 5 років 03 місяці 12 днів, що підтверджується трудовою книжкою та довідкою №68/29 від 20.06.2014, тому ОСОБА_1 має право на зменшення віку для призначення пенсії за кожні два роки такої роботи на 1 рік, тобто зменшення пенсійного віку на 2 роки. Вважає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 58 років з 01 вересня 2022 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача та встановлено строк для їх надання до суду.

16 вересня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 34-35/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач звернулась до пенсійного органу із заявою від 08.08.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Під час розгляду поданих позивачем документів було встановлено, що загальний страховий стаж позивача складає 28 років 6 місяців 09 днів, пільговий стаж відсутній. Рішенням №163750019170 від 16.08.2022 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу у розмірі 6 років. При цьому, до пільгового стажу за Списком № 2 не було зараховано період роботи з 12.12.1990 по 11.11.1998 відповідно до довідки № 68/29 від 20.06.2014, оскільки відсутні необхідні документи, які підтверджують характер виконуваної роботи та атестацію робочого місця позивача. Враховуючи те, що позивачем до наказу про атестацію робочих місць не долучено виписку із результатами атестації робочого місця позивача, у Головного управління були відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 12.12.1990 по 11.11.1998 до пільгового стажу ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю документального підтвердження характеру виконуваних робіт у зазначений період та відповідності робочого місця позивача Списку № 2.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

08.08.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Полтавського об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що зареєстрована за №4187 /а.с. 40-41/, та з пакетом документів, перелік яких наведено у розписці-повідомленні та копії яких містяться у матеріалах справи.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 08.08.2022 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.

16.08.2022 за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №163750019170 /а.с. 20, 66-67/, яким вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що дає право призначення пенсії на пільгових умовах.

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що вік заявниці 57 років 11 місяців 7 днів. Страховий стаж згідно наданих документів становить 28 років 6 місяців 09 днів, з них на пільгових умовах стаж відсутній. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до пільгового стажу роботи не врахована довідка № 68/29 від 20.06.2014 період з 12.12.1990 по 11.11.1998 - оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім уточнюючої довідки підприємства або організацій про пільговий характер роботи та результати проведення атестації робочих місць за умовами праці необхідно долучити додаток, у якому зазначено перелік робочих місць та їхнє право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Позивач не погодився з рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 16.08.2022 №163750019170 про відмову у призначенні пенсії та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню ГУ ПФУ в Одеській області від 16.08.2022 №163750019170 про відмову у призначенні пенсії, суд дійшов таких висновків.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок №22-1).

Відповідно до положень пунктів 4.1, 4.2 Порядку №22-1 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 08.08.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Полтавського об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що зареєстрована за №4187 /а.с. 40-41/, та з пакетом документів, перелік яких наведено у розписці-повідомленні та копії яких містяться у матеріалах справи.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 08.08.2022 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Пунктом 2 цього Рішення передбачено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;...".

Отже, згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" також передбачено, що працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, зокрема, жінкам 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV /надалі - Закон № 1058-IV/ розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Абзацом першим частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 встановлено, що приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Норма абзацу четвертого пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відсилає до статті 12 цього Закону, яка суперечить абзацу першому частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Отже, наведеними нормами передбачено можливість призначення пенсії працівникам, які не мають достатнього стажу на роботах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (60 років), а саме: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи за умови наявності не менше половини стажу на зазначених роботах (тобто не менше 5 років).

Страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 06 місяців 09 днів, що підтверджується розрахунком стажу, здійсненим пенсійним органом /а.с. 68/ та про що зазначено у оскаржуваному рішенні. Спору про це між сторонами немає.

Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком, оформленої рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 16.08.2022 №163750019170 /а.с. 20, 66/ є відсутність необхідного пільгового стажу, передбаченого пунктом 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, пенсійним органом, за доданими позивачем документами, до пільгового стажу роботи не враховано довідку №68/29 від 20.06.2014 період з 12.12.1990 по 11.11.1998, оскільки, на думку пенсійного органу, вона не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім уточнюючої довідки підприємства або організацій про пільговий характер роботи та результати проведення атестації робочих місць за умовами праці необхідно долучити додаток, у якому зазначено перелік робочих місць та їхнє право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданій 25.01.1983, копія якої міститься в матеріалах справи /а.с. 11-15, 56-65/, наявні записи, зокрема:

- 15.10.1990 - прийнята в складальний цех №7 натрієвих ламп учнем мийника колб із застосуванням кислотних розчинів на Полтавський завод газорозрядних ламп (підстава - наказ №661 від 17.09.1990) /запис №9/;

- 12.12.1990 - присвоєно другий розряд мийника колб із застосуванням кислотних розчинів на Полтавському заводі газорозрядних ламп (підстава - наказ №1307 від 25.12.1990) /запис №10/;

- 02.10.1995 - у зв`язку з реорганізацією цехів переведена в складальний цех №10 з випуску ламп високого тиску на ділянку зборки дугових натрієвих ламп мийником колб із застосуванням кислотних розчинів по другому розряду на Полтавському заводі газорозрядних ламп (підстава - наказ №632 від 16.10.1995) /запис №11/;

- 30.11.1995 - завод газорозрядних ламп перейменовано в ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" (підстава - наказ №37-АТ від 23.11.1995) /запис №12/;

- 01.10.1998 - у зв`язку з реорганізацією збиральний цех №10 перейменовано в збиральний цех №2 по виготовленню ламп високого тиску (підстава - наказ №98 від 26.05.1998) /запис №13/;

- 11.11.1998 - присвоєно третій розряд штампувальника ніжок і працює по за цією професією на дільниці збору дугових натрієвих ламп ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" (підстава - наказ №260 від 09.11.1998) /запис №14/;

- 01.06.2000 - у зв`язку з реорганізацією цехів переведена в складальний цех №3 по випуску дугових натрієвих ламп, стартерів та спеціальних джерел світла штампувальником ніжок по третьому розряду на дільницю ДНаТ (підстава - наказ №153 від 01.06.2000) /запис №15/;

- 18.04.2003 - звільнена у зв`язку з реорганізацією підприємства ст. 40 п.1 КЗпП України (підстава - наказ №115 від 17.04.2003) /запис №16/.

Суд зазначає, що при призначенні пенсії за статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" чи відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV обов`язковою умовою є зайнятість працівника повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не менше 10 років на зазначених роботах.

Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 не містить відомостей про зайнятість працівника повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за період з 12.12.1990 по 11.11.1998.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (надалі - Порядок №383).

Пунктом 2 Порядку №383 передбачено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (надалі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, особа має подати до пенсійного органу уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637 (додаток N 5), у якій, серед іншого зазначаються відомості про те, чи зазначена особа працювала повний робочий день.

Позивачем надано до пенсійного органу довідку ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" №68/29 від 20.06.2014 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана ОСОБА_2 про те, що зазначена особа повний робочий день працювала на ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" і за період з 12.12.1990 (нак. 1307 від 25.12.90) до 11.11.98 (нак. 260 від 09.11.1998) виконувала роботи по миттю колби із застосуванням кислотних розчинів в складальному цеху №7 за професією мийник колб із застосуванням кислотних розчинів у виробництві електронної техніки та радіоапаратури, що передбачено списком №2, розділ 16, позиція 2170100а - 14512, код КП - 81159.2. Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.94 №162, атестація робочих місць наказ 351 від 12.11.93. За період з 12.12.1990 до 11.11.98 пільговий стаж 5 років 3 місяців 12 днів. Підстава для видачі: накази, платіжні відомості, картка Т-2 /а.с. 47/.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00016736773, сформованого 07.06.2016, ОСОБА_3 08.08.1983 змінила прізвище на ОСОБА_4 /а.с. 53-54/.

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , яке надавалося до пенсійного органу та копія якого наявна у матеріалах справи, підтверджено, що ОСОБА_2 29.08.2012 змінила прізвище на ОСОБА_5 /а.с. 55/.

Доводи відповідача щодо не відповідності вимогам чинного законодавства довідки №68/29, виданої ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" 20.06.2014, суд відхиляє, адже ця довідка містить всі необхідні відомості про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно наказу ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" від 12.11.1993 №351 "Про закінчення атестації робочих місць" на заводі проведена атестація робочих місць із шкідливими і важкими умовами праці та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 за мийниками колб із застосуванням кислотних розчинів /а.с. 49-50/.

Професія мийника колб із застосуванням кислотних розчинів у спірний період відносилась до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, розділ XV "Електротехнічне виробництво і ремонт електротехнічного устаткування", пункт 2170100а-14512.

З огляду на викладене, період роботи позивача 5 років 3 місяці 12 днів на Полтавському заводі газорозрядних ламп (перейменований у ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп") підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.

Оскільки стаж роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за списком №2 становить 5 років 3 місяці 12 днів, право на призначення пенсії на пільгових умовах в неї виникає по досягненню 58 років.

Відповідно до пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 08 серпня 2022 року, тобто не раніше ніж за місяць до досягнення нею пенсійного віку (58 років), на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (08.08.2022), ОСОБА_1 мала стаж роботи не менше 25 років (28 років 06 місяців 09 днів), з нього 5 років 3 місяці 12 днів на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, тобто не менше половини стажу на зазначених роботах (5 років (10 років/2)), передбаченого абзацом першим пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, що дає позивачу право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058 (60 років), зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відтак, позивач має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до абзацу четвертого пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01 вересня 2022 року.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що не зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи позивача загалом 5 років 3 місяці 12 днів за період із 12 грудня 1990 року до 11 листопада 1998 року на Полтавському заводі газорозрядних ламп (після перейменування - Відкрите акціонерне товариство "Полтавський завод газорозрядних ламп"), та прийнявши рішення від 16 серпня 2022 року №163750019170, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області діяло не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню, зважаючи на те, що за приписами пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Підсумовуючи викладене вище, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також враховуючи, що оскаржувані дії щодо відмови у зарахуванні пільгового стажу виразилися у прийнятті спірного рішення від 16 серпня 2022 року №163750019170, яке порушує право позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16 серпня 2022 року №163750019170 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, 5 років 3 місяці 12 днів за період із 12 грудня 1990 року до 11 листопада 1998 року на Полтавському заводі газорозрядних ламп (після перейменування - Відкрите акціонерне товариство "Полтавський завод газорозрядних ламп") та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до абзацу четвертого пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01 вересня 2022 року.

В іншій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає, зважаючи на наведені вище мотиви та враховуючи, що позивач не набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки позивач не має пільгового стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваних Кабінетом Міністрів України, у кількості 10 років, як передбачено пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, з підстав передбачених п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01 вересня 2022 року необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією №25-13896673/С від 25.08.2022 /а.с. 25/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 27/.

Частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 496 грн. 20 коп. (992,40 грн./2).

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз норм статей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до суду договір про надання правової допомоги від 22.08.2022, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Васильєвою Л.М. (адвокат) /а.с. 22/, за умовами якого адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту з наступних правових питань консультації з пенсійного законодавства, складання позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду про оскарження дій суб`єкта владних повноважень, підготовка доказів. Розмір гонорару визначений сторонами у 3000 грн.

25.08.2022 між сторонами договору складено акт прийому виконаних робіт про передачу-приймання позовної заяви /а.с. 22/.

Також до суду надано розрахунок часу витраченого на надання правничої допомоги, квитанцію №8 від 25.08.2022 про сплату гонорару в сумі 3000 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №016, виданого Васильєвій Л.М. /а.с. 22, 23, 24/.

Дослідивши на підставі наданих до суду належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, значенню справи для сторони, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн. (3000 грн/2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 132, 134, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, ідентифікаційний код 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16 серпня 2022 року №163750019170.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, 5 років 3 місяці 12 днів за період із 12 грудня 1990 року до 11 листопада 1998 року на Полтавському заводі газорозрядних ламп (після перейменування - Відкрите акціонерне товариство "Полтавський завод газорозрядних ламп") та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до абзацу четвертого пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01 вересня 2022 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 496 грн. 20 коп. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич