Рішення № 106736738, 12.10.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9715/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішення та відмови, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в перерахунку пенсії від 19 квітня 2022 року № 109 ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в перерахунку пенсії від 14 червня 2022 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію як державному службовцю з 01 травня 2022 року відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з урахуванням довідок від 31 березня 2022 року № 14 та від 31 березня 2022 року № 12 в розмірі 60% від заробітку;

- стягнути судові витрати з відповідача.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідач-1 рішенням від 19 квітня 2022 року № 109, а відповідач-2 листом від 14 червня 2022 року № 7217-6462/Д-52/8-1300/22 протиправно відмовили їй у переведенні її з пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058) на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі – Закон № 3723) з огляду на таке.

Позивачка вказує, що була звільнена з посади, віднесеної до посад державної служби, у зв`язку із виходом на пенсію, у її трудовій книжці наявні усі належні записи, що підтверджують відповідний стаж роботи, який станом на 01 травня 2016 року становить понад 20 років, після припинення державної служби у встановленому порядку звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та усіма необхідними документами про переведення з пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону № 1058 на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723, долучивши до такої заяви довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії від 31 березня 2022 року № 12 та № 14, видані Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. З огляду на це позивачка висновує, що має право на переведення з пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону № 1058 на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723.

Позивачка зазначає, що відмовляючи їй у переведенні на пенсію державного службовця, відповідачі покликаються на Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі – Порядок № 622), а саме на те, що оскільки вона отримувала пенсію, призначену 19 січня 2011 року відповідно до Закону № 3723, а з 20 березня 2018 року переведена на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, то підстави для переведення її з пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889) на умовах Порядку № 622 відсутні.

Позивачка вважає, що наведені вище причини для відмови у переведенні її на пенсію державного службовця є безпідставними та незаконними, оскільки порядок перерахунку пенсій державних службовців станом на момент призначення їй пенсії державного службовця був урегульований пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій» (далі – Постанова № 865). Зміни, внесені до Закону № 3723, згідно з якими умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України, стосуються призначення пенсії, тоді як підстави та порядок перерахунку пенсії державним службовцям регулює стаття 37-1 цього ж Закону, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Законів № 213-VІІІ та № 1166-VІІ не зазнали змін. Прикінцеві положення Закону № 213-VІІІ стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії, є стаття 37-1 Закону № 3723 та Постанова № 865. Зважаючи на викладене, позивачка резюмує, що на правовідносини щодо перерахунку її пенсії не поширюються зміни в чинному законодавстві, якими скасовано перерахунок пенсійних виплат державних службовців.

З огляду на вищенаведене просить адміністративний позов задоволити повністю.

Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що відповідно до пунктів 3, 3-1 Порядку № 622: - право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723; - державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889 займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Відповідач-1 зазначає, що позивачка з 19 січня 2011 року отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723. З 20 березня 2018 року позивачка переведена на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Оскільки позивачка отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723, то для переведення її з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію відповідно до Закону № 889 на умовах Порядку № 622 з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 31 березня 2022 року № 12 та № 14, виданих Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, підстави відсутні. Саме тому Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за принципом екстериторіальності прийняло рішення від 19 квітня 2022 року № 109 про відмову позивачці у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що Порядок № 622 передбачає право на призначення пенсії державного службовця на умовах Закону № 889, зокрема жінкам які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 Порядку № 622, якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723, що був чинний до 01 травня 2016 року. Відповідно до статті 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону № 1058. Перерахунок пенсій Законом № 889 не передбачений. Оскільки позивачка не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723, то відсутні підстави для її переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Позивачка подала відповідь на відзив, в якій додатково вказує, що доводи відповідача-2 про те, що вона не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723, є безпідставними, оскільки такі спростовуються відповідними записами у її трудовій книжці. Крім того, у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії від 31 березня 2022 року № 12 також зазначено про те, що її стаж державної служби становить 27 років.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 18 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 05 серпня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

З 19 січня 2011 року позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 3723.

З 20 березня 2018 року позивачка отримує пенсію за віком як матір особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону № 1058.

Наказом Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 8/ОС-ЗМУ МЮ/48 від 28 березня 2022 року «По особовому складу про звільнення» звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення, оплати праці та соціально-трудових відносин управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, у зв`язку з виходом на пенсію, 31 березня 2022 року.

01 квітня 2022 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії «Звільнення, перехід на інший вид пенсії (на державну службу)».

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності прийняло рішення від 12 квітня 2022 року № 913080185515 про відмову в перерахунку пенсії, оскільки такий не є доцільним. Указане рішення не є предметом оскарження у цій справі.

15 квітня 2022 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії «Звільнення, перехід на інший вид пенсії (на державну службу)».

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за принципом екстериторіальності прийняло рішення від 19 квітня 2022 року № 109 про відмову в переведенні позивачки згідно поданої нею заяви від 15 квітня 2022 року на пенсію відповідно до Закону № 889 у зв`язку з відсутністю правових підстав, а саме: позивачка з 19 січня 2011 року отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723. З 20 березня 2018 року позивачка переведена на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Оскільки позивачка отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723, то для переведення з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію відповідно до Закону № 889 на умовах Порядку № 622 з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 31 березня 2022 року № 12 та № 14, виданих Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, підстави відсутні.

Також листом від 14 червня 2022 року № 7217-6462/Д-52/8-1300/22 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивачку на її звернення щодо права на пенсію як державного службовця, зокрема про те, що Порядок № 622 передбачає право на призначення пенсії державного службовця на умовах Закону № 889, зокрема жінкам які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 Порядку № 622, якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723, що був чинний до 01 травня 2016 року. Відповідно до статті 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону № 1058. Перерахунок пенсій Законом № 889 не передбачений. З 19 січня 2011 року позивачка отримувала пенсію за віком відповідно до Закону № 3723. З 20 березня 2018 року позивачка отримує пенсію з віком як матір особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону № 1058, не працює. Пенсія обчислена при загальному стажі 46 років 04 місяці 29 днів (стаж враховано по 28 лютого 2022 року, індивідуальний коефіцієнт стажу – 0,46333). Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, врахований за період роботи з 01 січня 2007 року по 28 лютого 2022 року відповідно до індивідуальних даних про застраховану особу, із застосуванням осучасненої середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки (6186,32 грн х 1,69832), становить 10506,35 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати – 1,69832). Пенсія обчислена згідно з поданими документами про стаж і заробіток, призначена і виплачується відповідно до норм чинного законодавства.

Позивачка, вважаючи, що відповідач-1 рішенням від 19 квітня 2022 року № 109, а відповідач-2 листом від 14 червня 2022 року № 7217-6462/Д-52/8-1300/22 протиправно відмовили їй у переведенні її з пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону № 1058 на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723, звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності у позивачки права на переведення її з пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону № 1058 на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

До 01 травня 2016 року суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723 «Про державну службу».

З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», в підпункті 1 пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення якого закріплено, що Закон № 3723, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889, втратив чинність.

Так, пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону № 3723 встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Така позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).

Отже, незважаючи на те, що з 01 травня 2016 Закон № 3723 втратив чинність, після вказаної дати особи, що працювали на державній службі за наявності передбачених статтею 37 цього Закону підстав, мають право на пенсію державного службовця.

Як слідує з матеріалів справи позивачка має стаж на посадах державної служби понад 20 років, перед зверненням до пенсійного органу за переведенням на пенсію працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому набула право на пенсію державного службовця, яка і була їй призначена з 19 січня 2011 року, що не заперечується сторонами.

Поряд з цим з 20 березня 2018 року позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

15 квітня 2022 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено в такому переведенні, оскільки вона отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723, а відтак для переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону № 889 на умовах Порядку № 622 підстави відсутні.

Оцінюючи вказану підставу для відмови, суд зазначає таке.

14 вересня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», якою затвердив Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб.

Відповідно до пунктів 3, 3-1 цього Порядку:

- право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723;

- державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889 займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Суд відзначає, що Порядок № 622 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, а тому має відповідати положенням вказаного закону та конкретизувати його положення.

При цьому підзаконний нормативно-правовий акт не може суперечити закону, на виконання якого він прийнятий, та встановлювати обмеження для реалізації права, гарантованого відповідним законом.

Разом з тим крім умов, визначених пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, Порядок № 622 встановлює додаткову умову для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, а саме: якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723.

В той же час ані Закон № 3723, ані Закон № 889 такої умови не містять.

Отже, висновок відповідача-1 про те, що на час набрання чинності Законом № 889 позивачка отримувала пенсію державного службовця за віком відповідно до вимог Закону № 3723, а тому не має права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ є необґрунтованим.

Покликання відповідача-2 у відзиві на позовну заяву на те, що позивачка не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723, а тому відсутні підстави для переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723 суд оцінює критично, оскільки такі спростовуються наявною у матеріалах копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , з якої видно, що стаж державної служби позивачки становить 27 років. Крім того, згідно довідки № 12 від 31 березня 2022 року про складові заробітної плати для призначення пенсії, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, слідує, що позивачці встановлено надбавку за вислугу років за стаж державної служби 27 років.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачі протиправно відмовили позивачці у переведенні її з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723.

За таких обставин належить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 109 від 19 квітня 2022 року про відмову у переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723, а також визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлену листом від 14 червня 2022 року № 7217-6462/Д-52/8-1300/22, у переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723.

З огляду на це позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію як державному службовцю з 01 травня 2022 року відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з урахуванням довідок від 31 березня 2022 року № 14 та від 31 березня 2022 року № 12 в розмірі 60% від заробітку суд зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, із заявами до пенсійного органу про переведення на пенсію державного службовця позивачка зверталася тричі – 01 квітня 2022 року, 15 квітня 2022 року та 20 травня 2022 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області і саме там обліковується її пенсійна справа.

Тож, ураховуючи те, що з останньою заявою про переведення на пенсію державного службовця позивачка зверталася до відповідача-2, який відмовив їй у такому переведенні і таку відмову визнано судом протиправною, а також беручи до уваги ту обставину, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області і саме там обліковується її пенсійна справа, належить зобов`язати відповідача-2 перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Щодо дати, з якої належить зобов`язати відповідача-2 перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Суд встановив, що вперше із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» до пенсійного органу позивачка звернулася 01 квітня 2022 року.

Отже, з поданням такої заяви позивачка висловила своє бажання отримувати пенсію з віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Тому, ураховуючи вимоги Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачка повинна бути переведена з 01 квітня 2022 року, тобто з дня подання заяви.

Що стосується позовних вимог позивачки в частині обчислення розміру пенсії державного службовця за віком із врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії від 31 березня 2022 року № 12 та № 14, виданих Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, суд зазначає таке.

Стаття 37-1 Закону № 3723, якою встановлювався порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців втратила чинність у зв`язку із прийняттям Закону № 889.

Законом № 889 не передбачено обов`язок пенсійних органів щодо проведення перерахунку призначених пенсій державних службовців у разі збільшення заробітної плати працюючих державних службовців.

Оскільки позивачка з 19 січня 2011 року по 19 березня 2018 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону № 3723, то в спірному випадку мова йде не про призначення пенсії вперше за цим Законом, а тому при розрахунку позивачці пенсії за віком державного службовця має застосовуватися той розмір заробітної плати, що застосовувався при первинному призначенні пенсії.

Врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 31 березня 2022 року № 12 та № 14, виданих Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, при обчисленні розміру пенсійних виплат у разі переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723, призведе до фактичного перерахунку пенсії державного службовця в зв`язку із збільшенням розміру заробітної плати державних службовців, що суперечить вимогам чинного пенсійного законодавства.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивачка має право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723, однак без урахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 31 березня 2022 року № 12 та № 14, виданих Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Щодо позовної вимоги в частині здійснення розрахунку пенсії у розмірі 60% заробітної плати, то така задоволенню не підлягає, як передчасна, оскільки позивачка на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» ще не переведена. Відтак наразі відсутні підстави вважати, що відповідний пенсійний орган обере інший розмір та спосіб розрахунку пенсії, ніж той, який передбачений діючим законодавством.

Беручи до уваги викладене, суд уважає, що позовну вимогу позивачки про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію як державному службовцю з 01 травня 2022 року відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з урахуванням довідок від 31 березня 2022 року № 14 та від 31 березня 2022 року № 12 в розмірі 60% від заробітку належить задовольнити частково у такий належний спосіб: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 01 квітня 2022 року на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

За змістом правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

З огляду на наведене за рахунок бюджетних асигнувань кожного з суб`єктів владних повноважень, які виступають відповідачами у справі, – Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 належить стягнути по 992,40 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними і скасування рішення та відмови, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 109 від 19 квітня 2022 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлену листом від 14 червня 2022 року № 7217-6462/Д-52/8-1300/22, у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 01 квітня 2022 року на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу».

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 992,40 грн сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 992,40 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2022 року.

Суддя Клименко О.М.