Рішення № 106736585, 06.10.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року справа № 340/6684/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брегея Р.І.,

за участі секретаря судового засідання Батаєвої І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Касімової М.О.

та третьої особи Драбини В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - Управління) (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України (далі - Міністерство)) про визнання протиправним та скасування наказу і стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду зі заявою до Управління про визнання протиправним і скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - Управління 2) від 27 листопада 2019 року №691/27, яким зменшено розмір надбавки за інтенсивність праці (далі - надбавка) за листопад - грудень того ж року.

Водночас просила суд стягнути з відповідача, як правонаступника Управління 2, щомісячно недоотримані кошти у сумі 10291 грн.

У судовому засіданні підтримала вимоги позову і пояснила, що розмір надбавки зменшено за відсутності правових підстав.

Звертала увагу, що продуктивність праці не зменшувалась.

Зазначила, що у період реорганізації Управління 2 розмір надбавки деяким працівникам збільшувався, що вказує на ознаки дискримінації.

Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзиви на нього (Том 1 а.с.120-132).

Представник пояснила, що пропущений строк звернення до суду, а надбавка не входить до структури заробітної плати державного службовця.

Зазначила, що Управління не є правонаступником Управління 2, а розмір надбавки визначає Міністерство, яке, приймаючи рішення про її зменшення, керувалось тим, що Управління 2 буде ліквідоване і працівникам треба сплатити обов`язкові виплати, котрі входять до структури заробітної плати державного службовця.

Стверджувала, що у період ліквідації Управління 2 розмір надбавки деяким працівникам збільшувався, щоб вирівняти заробітну плату.

Наголошувала, що такі працівники не відносились до керівництва юридичної особи, як позивач, розмір посадового окладу був менший і рішення про розмір їх надбавки не приймало Міністерство.

Третя особа надала пояснення на позовну заяву, які за змістом аналогічні відзиву Управління (Том 1 а.с.155-172).

У судовому засіданні представник пояснила, що розмір надбавки зменшено у зв`язку з ліквідацією Управління 2 і плануванням обов`язкових виплат звільненим працівникам.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (Том 1 а.с.63-64).

12 листопада 2021 року суд прийняв ухвалу про розгляд справи у тому ж провадженні, однак з викликом сторін (Том 1 а.с.146-148).

Суд, вислухавши пояснення сторін і третьої особи й дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Встановленні судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, наказом Міністерства від 11 червня 2019 року №1711/к ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Управління 2 (Том 1 а.с.216).

04 липня 2019 року Управління 2 звернулося до Міністерства з поданням про дозвіл на встановлення позивачу надбавки у розмірі 250% до посадового окладу (Том 1 а.с.217).

05 липня 2019 року Державний секретар Міністерства (далі - Секретар) погодила виплату надбавки у розмірі 200% до посадового окладу за період з 12 червня по 31 грудня 2019 року (Том 1 а.с.218).

09 липня 2019 року Управління 2 прийняло відповідний наказ №231/27 (Том 1 а.с.219).

23 липня 2019 року Секретар на підставі того ж подання погодила виплату надбавки у розмірі 250% до посадового окладу за період з 01 липня по 31 грудня 2019 року (Том 1 а.с.220).

25 липня 2019 року Управління 2 прийняло відповідний наказ №280/27 (Том 1 а.с.221).

16 жовтня 2019 року Міністерство прийняло наказ №3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» на підставі постанови Уряду України від 09 жовтня 2019 року №870 (Том 1 а.с.204-207).

Прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи Управління 2 і утворення юридичної особи публічного права Управління.

Звільнення працівників планували провести до 31 грудня 2019 року.

31 жовтня 2019 року Секретар звернувся до керівників ліквідаційних комісій управлінь з листом на виконання наказу Міністерства від 16 жовтня 2019 року №3173/5 (Том 1 а.с.222).

З метою недопущення утворення кредиторської заборгованості перед звільненими працівниками запропоновано надати пропозиції щодо встановлення надбавки керівному складу управлінь, які ліквідовувались, за період листопад - грудень 2019 року.

19 листопада 2019 року керівник Управління 2 запропонував зменшити розмір надбавки усьому керівному складу (Том 1 а.с.223).

ОСОБА_1 запропоновано зменшити до 200% до посадового окладу.

27 листопада 2019 року Секретар погодила виплату надбавки у розмірі 100% до посадового окладу (Том 1 а.с.224).

27 липня 2019 року Управління 2 прийняло відповідний наказ №691/27 (Том 1 а.с.221).

У листопаді 2019 року Управління 2 звільнило 5 працівників, а у грудні того ж року - 167 працівників (Том 3 а.с.161-162).

У листопаді 2019 року сплачено компенсацію звільненим працівникам за невикористані дні щорічних додаткових і основних відпусток минулих періодів у сумі 80068,76 грн, а у грудні того ж року - 2219767,06 грн (Том 3 а.с.161-162).

За даними звіту про надходження і використання коштів загального фонду за 2019 рік залишок коштів з виплати заробітної плати склав 9247,51 грн (Том 3 а.с.49-52).

16 квітня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань внесений запис про припинення юридичної особи Управління 2 (Том 1 а.с.155-172).

19 травня 2021 року Третій апеляційний адміністративний суд прийняв постанову у справі №340/588/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління 2, Управління і Міністерства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (Том 3 а.с.6-17).

Апеляційний суд поновив позивача на посаді у структурі Управління і стягнув з нього кошти, встановивши, що мала місце реорганізація суб`єктів владних повноважень.

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, приписами частини 2 статті 50 Закону України «Про державну службу» (в редакції на час спірних правовідносин) (далі - Закон) визначено, що заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Приписами абзацу 8 пункту 14 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» Закону передбачено, що керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

01 травня 2016 року Закон набрав чинності.

Приписами пункту 2 Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон 2) від 19 вересня 2019 року встановлено, що норми абзацу 8 пункту 14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43) застосовуються по 31 грудня 2021 року.

25 вересня 2019 року Закон 2 набрав чинності.

18 січня 2017 року постановою Уряду України №15 затверджено Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям (далі - Положення).

Приписами пункту 3 Положення визначено, що до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належить надбавка за інтенсивність праці.

Отже, надбавка виплачувалась за рахунок фонду оплати праці і стимулювала якість виконання службових обов`язків.

Тому її треба оцінювати як тимчасову додаткову складову структури заробітної плати державного службовця.

Приписами частини 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Таким чином Основний Закон визначає, що за працю людина отримує заробітну плату.

Приписами частини 1 статті 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

Водночас Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 зробив такий правовий висновок.

«В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.»

Отже, до спірних правовідносин не поширюється строк звернення до суду.

Приписами пункту 2 Положення, які узгоджуються з положеннями абзацу 8 пункту 14 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» Закону, передбачено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.

Таким чином виплата надбавки пов`язана з економією фонду оплати праці, оскільки відноситься до тимчасової додаткової складової структури заробітної плати державного службовця.

Тому розмір надбавки може бути зменшений керівником державної служби, якщо економія фонду оплати праці не дає змоги виплачувати у розмірі, який встановлено раніше.

Причини зменшення економії фонду оплати праці можуть бути різні.

Наприклад, поновлення звільненого працівника і виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який тривав більше року.

Спроможність виконати рішення суду щодо виплати заробітної плати зобов`язує переглянути фонд оплати праці і у разі потреби зменшити або припинити нарахування додаткових виплат.

Водночас приписами пункту 9 Положення встановлено, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що підзаконний нормативно-правовий акт передбачає 3 підстави скасування або зменшення розміру надбавки: 1) неспроможність здійснювати виплату (відсутня чи суттєво зменшена економія фонду оплати праці або потреба у виплаті заробітної плати, яка не передбачалась кошторисом); 2) несвоєчасне виконання завдань; 3) погіршення якості роботи.

Зменшення розміру надбавки ОСОБА_1 за листопад - грудень 2019 року обумовлено прогнозуванням виплати коштів, які не передбачались кошторисом, у зв`язку з ліквідацією юридичної особи Управління 2 на підставі постанови Уряду України від 09 жовтня 2019 року №870.

Так, у листопаді 2019 року Управління 2 звільнило 5 працівників, а у грудні того ж року - 167 працівників (Том 3 а.с.161-162).

У листопаді 2019 року сплачено компенсацію звільненим працівникам за невикористані дні щорічних додаткових і основних відпусток минулих періодів у сумі 80068,76 грн, а у грудні того ж року - 2219767,06 грн (Том 3 а.с.161-162).

За даними звіту про надходження і використання коштів загального фонду за 2019 рік залишок коштів з виплати заробітної плати склав 9247,51 грн (Том 3 а.с.49-52).

Таким чином зменшення розміру надбавок керівному складу і іншим працівникам дозволило здійснити обов`язкові виплати зі заробітної плати на суму 2299835,82 (80068,76 + 2219767,06) грн, які не передбачались кошторисом, щоб не утворилась кредиторська заборгованість.

Економія фонду оплати праці станом 01 листопада і 01 грудня 2019 року спрямована у повному обсязі на виплату згаданих обов`язкових платежів зі заробітної плати.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що погодження Секретаря щодо зменшення розміру надбавок керівному складу Управління 2 і відповідний наказ останнього відповідали приписам Закону і Положення.

Що стосується ознак дискримінації, на які вказує позивач, то суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_1 не припинили виплату надбавки, а зменшили розмір, як і всім іншим керівникам, керуючись ресурсом фонду оплати праці й прогнозованим обсягом обов`язкових виплат звільненим працівникам (Том 3 а.с.220-224).

На зменшенні розміру надбавки наполягав керівник Управління 2, оскільки подав відповідне подання.

Визначення розміру надбавки, як і його зменшення, відноситься до дискреційного повноваження Секретаря, на яке впливають згадані обставини.

Розмір надбавок працівникам Управління 2 (окрім керівництва) встановлює керівник юридичної особи, а не Секретар, на що впливають зазначені обставини і важливість виконаної роботи (індивідуальний критерій).

Тому суд не виявив ознак дискримінації.

ОСОБА_1 зазначила, що суд має врахувати правовий висновок Верховного Суду у подібній справі, яка стосувалася керівника Управління 2 ОСОБА_2 .

Мова йде про постанову Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі №340/347/20 (Том 3 а.с.146-152).

Правовий висновок Верховного Суду.

«Скорочення бюджетних асигнувань, або запобігання утворенню кредиторської заборгованості із заробітної плати, не визначені пунктом 9 Положення №15 серед підстав для скасування або зменшення розміру установленої державному службовцю надбавки за інтенсивність праці.

Законодавцем також не передбачено і здійснення перегляду (нового встановлення) розмірів стимулюючих виплат, зокрема надбавок за інтенсивність праці, встановлених на відповідний період державним службовцям загалом та працівникам керівного складу територіальних органів МЮ України зокрема, у разі проведення процедури ліквідації (реорганізації) державних органів, у яких вони проходять державну службу.»

Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Касаційного адміністративного суду.

Відмінність правових висновків обумовлена наступним.

Верховний Суд аналізував лише приписи пункту 9 Положення та залишив поза увагою приписи пункту 2 Положення, які узгоджуються з положеннями абзацу 8 пункту 14 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» Закону.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд переконаний, що під поняттям «суд має враховувати» треба розуміти ознайомлення та осмислення.

У разі непогодження з висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на аналізі норм права, котрі не враховувались ним, суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви незгоди.

Цим правом суд і скористався.

Отже, у задоволенні позову належить відмовити.

Сторони не понесли судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 13 жовтня 2022 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей