Рішення № 106736190, 13.10.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/33419/21

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із позовом до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду війни ІІІ групи з 10.12.2020 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, яке оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляд) питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №54 від 08.04.2021;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду війни ІІІ групи з 10.12.2020 внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 10.12.2020, з врахуванням проведених виплат, та факту подання усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

17.11.2021 позивачем на адресу суду надіслано змінену позовну заяву, чим позивач усунув недоліки позовної заяви.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи. На свою заяву ОСОБА_1 отримав відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що встановлення ІІІ групи інвалідності відбулося у понад дворічний строк з дня первинного встановлення втрати працездатності. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вважає огляд МСЕК первинним, що і стало причиною звернення до суду (а.с.29-38).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

01.06.2022 на адресу Житомирського окружного адміністративного суду за вх. №24948/22 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві зазначено про те, що чинне законодавство обмежує дворічним терміном можливість отримання одноразової грошової допомоги, який відліковується від первісного встановлення інвалідності або втрати працездатності до моменту встановлення нової групи інвалідності або більшого відсотка втрати працездатності. У позивача група інвалідності не змінилася, а вказано інший причинний зв`язок захворювання, однак термін передбачений чинним законодавством перевищено та становить близько 6 років, що унеможливлює призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу. У відзиві представник позивача також просив залучити до участі у справі третьою особою Житомирський ОТЦК та СП (а.с. 43-45).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 відмовлено у залученні до участі у справі Житомирського ОТЦК та СП третьою особою.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та під час участі в антитерористичній операції при виконанні бойового завдання 30.07.2014 отримав поранення і травму, про що свідчить довідка №2301 від 22.10.2014 (а.с. 15).

15.12.2014 після медичного огляду позивачу первісно було встановлено 10% втрати професійної працездатності (довідка від 15.12.2014 серії ЖИА №003998) (а.с. 18).

У зв`язку з втратою позивачем працездатності Міністерством оборони України позивачу було виплачено 8526 грн.

Рішенням 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 27.10.2020, яке оформлене протоколом №752, визначено, що травма і поранення ОСОБА_1 пов`язані із захистом Батьківщини (а.с. 20).

10.12.2020 під час огляду органами МСЕК ОСОБА_1 з 27.11.2020 встановлено III групу інвалідності внаслідок травми та поранення, що пов`язані із захистом Батьківщини (довідка до акту огляду МСЕК від 10.12.2020) (а.с. 18 на звороті).

Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Отже, із дати первісного встановлення втрати працездатності 15.12.2014 до встановлення ІІІ групи інвалідності минуло близько 6 років.

У зв`язку із встановленням інвалідності IІI групи ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги.

08.04.2021 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, що оформлене протоколом №54, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , з посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а.с. 26 на звороті).

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд зазначає наступне.

Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон України №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Обмеження 2 річним терміном у пункті 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII встановлене законодавцем з метою забезпечення підвищеного соціального захисту тих військовослужбовців, у яких відбувається різке та стрімке погіршення стану здоров`я внаслідок обставин, що склалися при проходженні військової служби, тобто тих у кого збільшення відсотку втрати працездатності та встановлення чергової групи інвалідності відбувається стрімко (у межах 2 річного терміну після встановлення попереднього відсотку втрати працездатності або групи інвалідності).

Відповідно до положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 21.08.2019 у справі № 806/2187/18 (пункт 30 постанови) Верховний Суд дійшов наступного висновку щодо застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII, а саме: обидві норми пункту 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.

У пункті 34 наведеної постанови Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.

Зазначені висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII також були висловлені у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справах №806/2180/18, №826/7472/18; від 17 грудня 2019 року у справах №825/1118/16, №641/5360/16-а; від 24 грудня 2019 року у справах №200/4362/19, №826/11299/18; від 21 січня 2020 року у справі №280/405/19; від 20 лютого 2020 року у справі № 806/714/18; від 04 березня 2020 року у справі №240/5765/18; від 12 березня 2020 року у справі № 280/148/19.

Щодо способу обрахунку дворічного терміну Верховний Суд у постанові від 2 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957 зазначив, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, у зв`язку з чим, а також у зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову, суд не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін