Рішення № 106735788, 13.10.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року Справа№200/4310/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2022 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокат Верченко О.О., представник позивачки ОСОБА_1 , подала до суду адміністративний позов до відповідача-1, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.07.2022 №057250004529;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 06.08.2002 по 12.09.2003, та зобов`язати зарахувати до страхового стажу відповідно до акту обстеження період такого догляду з 06.08.2002 по 12.09.2003, та призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.07.2022.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що не зарахування до страхового стажу часу догляду за дитиною з інвалідністю віком до 16 років з 06.08.2002 по 12.09.2003 (01 рік 01 місяць 07 днів), у зв`язку з відсутністю акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю, позбавило її права на призначення пенсії. Позивачка вважає дії відповідачів протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнало в повному обсязі, просило відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. 23.07.2022 позивачка засобами веб-порталу звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Рішенням від 09.09.2022 № 057250004529 позивачці було відмовлено в призначенні пенсії. Відповідно до абзацу першого та другого частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017. Починаючи з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021року — не менше 28 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу (27 років) мають жінки в 59 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1960 по 31 березня 1961 року. Страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами та даними з реєстру застрахованих осіб склав: 25 років 03 місяці 14 днів. Період, який позивачка просить зарахувати їй до стажу роботи, а саме з 06.08.2002 по 12.09.2003 не підтверджений документами, визначеними п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, необхідними для встановлення часу догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років. Щодо доводів позивачки про те, що догляд за дитиною-інвалідом здійснювала саме вона, то Головне управління ПФУ в Донецькій області наголошує, що для зарахування зазначеного вище періоду до страхового стажу, позивачкою необхідно подати відповідачу документи, які передбачені Порядком №637, оскільки без подання відповідних документів, відповідач не має правових підстав для прийняття позитивного для позивача рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 06.08.2002 по 12.09.2003, зазначено наступне. Відповідно до наказу від 30.04.2002 № 226/293/169 «Про затвердження Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» структурні підрозділи з питань соціального захисту населення за потреби перевіряють фактичність спільного проживання законного представника із дитиною з інвалідністю і складають акт обстеження з висвітленням цього факту.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відзив на адміністративний позов не надало.

Відповідно до вимог частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

14 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14 вересня 2022 від відповідача-2 витребувані докази.

Дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 02 квітня 2012 року серії 10ААБ №355020 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є інвалідом з дитинства третьої групи.

Відповідно до довідки арх. 653658 про отримання (не отримання) допомоги, яка видана 24 червня 2022 року за №1752 управлінням соціального захисту населення Селидівської міської ради, ОСОБА_1 надбавка на догляд інвалідам з дитинства та дітям інвалідам призначалась за період з 06.08.2002 по 12.09.2003.

01 липня 2022 року позивачка звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

08 липня 2022 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №057250004529 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років.

Рішенням встановлено:

Необхідний вік становить 59 років 6 місяців

Вік заявника 61 рок 05 місяців

Необхідний страховий стаж становить 27 років

Страховий стаж заявника становить 26 років 02 місяці 04 дні

Заявник матиме право на пенсійну виплату з 11.01.2024

До страхового стажу не зараховано:

- догляд за дитиною з інвалідністю віком до 16 років з 06.08.2002 по 12.09.2003 (заявниця одержувала компенсаційну виплату згідно довідкою управління соціального захисту населення від 24.06.2022 №1732) у зв`язку з відсутністю акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю, який складається органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог пункту 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.112005 №22-1.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року – в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року – в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закон №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років […].

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

Отже, під час обчислення страхового стажу позивачки за 2002 - 2003 роки відповідач-2 мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. «є» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі – Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку №22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Станом на 01 липня 2022 року (дату звернення за призначення пенсії) Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), діяв в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2022 року №61.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 10 Порядку №637 час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі:

акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;

документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші.

Отже, на органи Пенсійного фонду України законодавством покладений обов`язок щодо складання акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду дитиною з інвалідністю віком до 16 років.

Спірним рішенням до стажу позивачки не зарахований період догляду за дитиною з інвалідністю віком до 16 років з 06.08.2002 по 12.09.2003 у зв`язку з відсутністю акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Згідно з відомостями, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_4 , яка видана на ім`я позивачки, остання в період з 06.08.2002 до 12.09.2003 позивачка не мала трудової діяльності.

Сторонами визнається факт наявності в спірний період у позивачки дитини - інваліда з дитинства.

Отже, для підтвердження факту догляду за дитиною з інвалідністю віком до 16 років за спірний період Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як орган Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації) позивачки) повинен був скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду і лише відповідно до його відомостей Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (як орган Пенсійного фонду України, який в порядку екстериторіальності розглядав заяву про призначення пенсії) мало прийняти рішення про зарахування чи не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивачки та призначення або не призначення пенсії.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивачка помилково вважає, що її права були порушені діями Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Права позивачки були порушені спірним рішенням, визнання якого протиправним та таким, що підлягає скасуванню, охоплює вимогу про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу відповідно до акту обстеження період догляду з 06.08.2002 по 12.09.2003, та призначити пенсію з 01.07.2022, суд зазначає наступне.

Обчислення страхового стажу є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 804/3646/18 та від 21 грудня 2019 року у справі №663/574/17).

Відповідно до пункту 4.1 розділу IV Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на вказані положення Порядку №22-1 відповідачем-2 було розглянуто заяву позивачки та прийнято спірне рішення.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Порядком №22-1 не врегульована ситуація як слід діяти в разі скасування судом рішення органу, що призначає пенсію, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії.

З системного аналізу положень КАС України можна дійти висновку, що наслідком скасування індивідуального акту суб`єкта владних повноважень є зобов`язання саме цього суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Способи захисту порушених прав визначені частиною 1 статті 5 КАС України.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, суд, з метою захисту порушених прав позивачки, вважає за необхідне задовольнити позов у наступний спосіб:

- визнати протиправним та скасувати спірне рішення,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_1 за її сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 06.08.2002 по 12.09.2003.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком від 01 липня 2022 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Інші доводи та заперечення учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з частиною 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Зважаючи на встановлені судом обставини прийняття оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необхідність встановити наступні спосіб, строки і порядок виконання рішення:

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області має скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_1 за її сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 06.08.2002 по 12.09.2003 на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних, та передати цей акт Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області протягом 10 (десяти) днів з дати набрання законної сили даним рішенням,

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області має повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01 липня 2022 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні, протягом 10 (десяти) днів з дати отримання від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_1 за її сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 06.08.2002 по 12.09.2003.

Згідно з частиною 1 статі 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачкою, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в рівних частках, оскільки невиконання ними своїх обов`язків призвело до порушення прав позивачки, що змусило останню звернутися до суду за захистом своїх прав.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (юридична адреса: 54000, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159 e-mail: post@mk.pfu.gov.ua), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, б.3, код ЄДРПОУ 13486010, e-mail: gu@dn.pfu.gov.ua) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №057250004529, прийняте 08 липня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_1 за її сином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 06 серпня 2002 року по 12 вересня 2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2022 року про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Встановити наступні спосіб, строки і порядок виконання рішення:

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов`язано скласти акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_1 за її сином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 06 серпня 2002 року по 12 вересня 2003 року на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних, та передати цей акт Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області протягом 10 (десяти) днів з дати набрання законної сили даним рішенням,

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01 липня 2022 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у даному рішенні, протягом 10 (десяти) днів з дати отримання від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_1 за її сином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 06 серпня 2002 року по 12 вересня 2003 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Повний текст рішення складений 13 жовтня 2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко