Рішення № 106734040, 12.10.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/203/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення 17978,94 грн.

Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

18 лютого 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код 14360570, адресою місцезнаходження якого є: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Змістом позову є майнова вимога про стягнення заборгованості за договором в розмірі 17978,94 грн.

Відповідачем у справі є фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність фізичної особи – підприємця на підставі власного рішення.

Частиною 9 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до статей 51, 52, Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Тобто, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18, провадження № 14-460цс19, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі №724/38/18, провадження № 61-45804св18).

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Згідно з частинами 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

На виконання статті 176 Господарського процесуального кодексу України господарський суд 22.02.2022 направив запит до Уманської територіальної громади щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача та 11.04.2022 отримав відповідь, у якій повідомлено, що Реєстр територіальної громади Державної міграційної служби в зв`язку з оголошенням військового стану в Україні заблокований, тому надати відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , що містяться у вище зазначеному реєстрі неможливо.

28.04.2022 господарський суд повторно направив запит до Уманської територіальної громади щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача та 16.05.2022 отримав відповідь, у якій повідомлено, що Реєстр територіальної громади Державної міграційної служби в зв`язку з оголошенням військового стану в Україні заблокований, а згідно архівних даних картотеки відділу державної реєстрації виконавчого комітету Уманської міської ради ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, спір підсудний Господарському суду Черкаської області на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 16.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/203/22, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 16.05.2022 про відкриття провадження у справі надіслана учасникам справи в установленому порядку, зокрема позивачу - рекомендованим листом; відповідачу – рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який повернутий поштою на адресу суду з довідкою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою” (а. с. 66-70).

16.05.2022 Господарський суд Черкаської області на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади розмістив повідомлення про розгляд справи за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 ( а. с. 65).

Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, враховуючи норми частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідач у встановлений судом строк не подав суду відзив на позовну заяву, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заперечив, клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін не подав.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 14999,66 грн заборгованості за кредитом за договором банківського обслуговування від 06.09.2018; 2243,64 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 435,64 грн пені, 300 грн заборгованість по комісії за користування кредитом.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, зокрема обставини порушення відповідачем умов договору та невиконання зобов`язань з повернення кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у справі є обставини виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; характер спірних правовідносин та зміст зобов`язання між сторонами; виконання зобов`язання позивачем; невиконання або неналежне виконання зобов`язання відповідачем; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

2. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

06 вересня 2018 року відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису підписав заявку на отримання послуг: "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи – підприємця "Підприємницький" (а. с. 14).

За змістом заяви клієнт (відповідач) просив позивача надати кредит за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок 26006051515453 на наступних умовах:

мета кредиту – поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта;

вид кредиту – овердрафтів кредит;

мінімальний розмір кредиту – 10000 грн;

максимальний розмір кредиту – 75000 грн;

розмір відсоткової ставки – 30%;

розмір щомісячної комісії (в т.ч. в пільговий період) – 0,5% від суми максимального сальдо, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць;

пільговий період – 55 днів;

термін користування Кредитом – 12 місяців.

Підписанням заявки клієнт на підставі статті 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднався до Умов та Правил надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" , що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), цією Заявкою становлять кредитний договір між банком та клієнтом, примірник якого клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування. Підписанням цієї заявки клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення банком будь-якого розміру кредитного ліміту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця "Підприємницький". Розмір ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання клієнтом цієї заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у "Приват24" для бізнесу.

Із довідки про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с. 22) від 31.01.2022 суд установив кредитні ліміти встановлені на поточний рахунок НОМЕР_2 та дати їх зміни:

06.09.2018 – 65000; 10.09.2018 – 0; 12.09.2018 – 30000; 24.10.2018 – 0; 27.10.2018 – 30000; 26.11.2018 – 0; 05.04.2018 – 10000; 07.05.2019 – 0; 12.05.2019 – 10000; 11.06.2019 – 0; 23.06.2019 – 10000; 25.07.2019 – 15000; 04.09.2019 – 0; 05.09.2019 – 15000; 07.10.2019 – 0.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б\н від 06.09.2018, укладеного між позивачем та відповідачем, станом на 31.01.2021 заборгованість складає 17978,94 грн, з яких 14999,66 залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 2243,64 залишок заборгованості за процентами; 300 грн заборгованість зі сплати комісії; 435 грн пені.

На підставі виписки з банківського рахунку (а.с. 29-31) суд установив нарахування позивачем відсотків за користування кредитом в розмірі 2243,64 грн за період з 09.09.2018 по 31.12.2021.

На підставі виписки з банківського рахунку (а.с. 33) суд установив нарахування позивачем комісії за користування кредитом у розмірі 300 грн за період з 06.09.2018 по 31.12.2021.

На підставі виписки з банківського рахунку (а.с. 35) суд установив здійснення операцій по рахунку НОМЕР_2 в сумі 61171,72 грн в кредиті рахунку, 46368,10 грн в дебеті рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема такими засобами як письмові докази.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.

Суд не встановив, що докази подані позивачем, отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.

Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними.

Відповідач, на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, доказів не подав.

До позовної заяви позивач до додав Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с. 15-22), який містить положення про предмет договору, права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, й зокрема тарифи.

Наданий позивачем Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» не містить дати затвердження (прийняття) таких Умов та строку їх дії, не міс підпису відповідача про ознайомлення з ним, у Витязі не вказано, що саме ця його редакція була запропонована відповідачу для приєднання в порядку, передбаченому статтею 634 Цивільного кодексу України.

Здійснивши порівняння із наданою позивачем копією Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с. 15-21) та "Умовами та правилами надання банківських послуг", що містять на за вказаною позивачем адресою у мережі Інтернет (https://privatbank.ua/terms) (а.с.71-80) суд встановив їх відмінність.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

На підставі наведеного вище суд дійшов висновку про неналежність копії Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» як доказу для доведення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими такі обставини:

- виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору позики (кредиту);

- за умовами укладеного між сторонами договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 на наступних умовах: вид кредиту: овердрафтів кредит; мінімальний розмір ліміту 10000 UAH, максимальний розмір ліміту 75000 UAH, розмір відсоткової ставки: 30%, розмір щомісячної комісії (в т.ч. в пільговий період): 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь – який з днів за попередній місяць; пільговий період 55 днів; термін користування кредитом: 12 місяців.

- позивач виконав зобов`язання та надав відповідачу кредит, установивши кредитні ліміти на поточний рахунок НОМЕР_2 : 06.09.2018 – 65000; 10.09.2018 – 0; 12.09.2018 – 30000; 24.10.2018 – 0; 27.10.2018 – 30000; 26.11.2018 – 0; 05.04.2018 – 10000; 07.05.2019 – 0; 12.05.2019 – 10000; 11.06.2019 – 0; 23.06.2019 – 10000; 25.07.2019 – 15000; 04.09.2019 – 0; 05.09.2019 – 15000; 07.10.2019 – 0;

- нарахування позивачем відсотків за користування кредитом в розмірі 2243,64 грн за період з 09.09.2018 по 31.12.2021;

- нарахування позивачем комісії за користування кредитом у розмірі 300 грн за період з 06.09.2018 по 31.12.2021;

- здійснення відповідачем операцій по рахунку НОМЕР_2 та користування кредитними коштами;

- заборгованість відповідача станом на 31.01.2021 заборгованість складає 17978,94 грн, з яких 14999,66 залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 2243,64 залишок заборгованості зі сплати процентів; 300 грн заборгованість зі сплати комісії; 435 грн пені.

- 04.03.2020 року відповідач припинив господарську діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 48).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність доказів поданих сторонами на підтвердження обставин, які є предметом доказування у справі, суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами зобов`язання на підставі договору кредиту, надання позивачем кредиту відповідачу; неналежне відповідачем зобов`язання із повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами.

Відповідачем не подано суду доказів на спростування обставин, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, невизнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем зобов`язання із повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

На підставі встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору позики (кредиту). Позивач належним чином виконав зобов`язання та надав відповідачу кредит на умовах оплатності та строковості.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит на умовах, встановлених у кредитному договорі.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Строк користування кредитом закінчився. Відповідач не повернув кредит позивачу та не сплатив процентів та комісії за користування кредитом у розмірі та строк, встановлений кредитним договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Невиконання відповідачами своїх обов`язків у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов`язку в натурі.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем кредитного зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неповної та несвоєчасної оплати коштів на погашення заборгованості по кредиту, погодженого сторонами розміру процентів та комісії за користування кредитом відповідно до умов укладеного між сторонами договору. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 14999,66 грн заборгованості за кредитом; 2243,64 грн заборгованості зі сплати по процентів за користування кредитом, 300,00 грн заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Сторони кредитного договору не визначити розмір пені за прострочення виконання грошового зобов`язання. Вимоги позивача у цій частині суд визнає безпідставними та доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 435,64 грн пені.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Згідно із частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 06.09.2018 між сторонами у письмовій формі укладено кредитний договір.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Розмір процентів сторони погодили у заявці на отримання послуг: "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи – підприємця "Підприємницький" у розмірі 30%.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Нарахування процентів та комісії здійснено позивачем відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки сторони кредитного договору не визначити розмір пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача у цій частині є безпідставними.

8. Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2481,00 грн, на підставі платіжного доручення №410 від 09 травня 2022 року (а.с. 4).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодування йому за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2431,38 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (ідентифікаційний код 14360570, адресою місцезнаходження якого є: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) - 14999,66 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 66 копійок) заборгованості за кредитом; 2243,64 грн (дві тисячі двісті сорок три гривні 64 копійки) заборгованість по процентам за користування кредитом, 300,00 грн (триста гривень) заборгованість по комісії за користування кредитом та 2431,38 грн (дві тисячі чотириста тридцять одну гривню 38 копійок) витрат зі сплати судового збору.

У решті вимог у позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун