Рішення № 106733947, 13.10.2022, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/472/22

за позовом: Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс” (41300, Сумська область, м.Кролевець, вул. Кооперативна, 4, код ЄДРПОУ 30033501)

до відповідача: Фізичної особи – підприємця Грицаєнко Наталії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 38 423,30 грн,

Справа розглядається без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 38 423,30 грн, з них: 8 502,90 грн – основного боргу, 2 351,38 грн – пеня, 25 419,00 грн – штрафу, 2 150,02 грн – інфляційні нарахування, а також просить стягнути 2481 грн судового збору.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2022 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом було встановлено (відповідно до інформації з мережі Інтернет), що відповідач - Фізична особа – підприємець Грицаєнко Наталія Сергіївна припинила підприємницьку діяльність, тому відповідно до ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу, оскільки відповідач є фізичною особою, судом було надіслано лист до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Згідно інформації, наданої Відділом реєстрації місця проживання управління “Центр надання адміністративних послуг у м.Суми” Сумської міської ради відповідач - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням зазначеного, матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена на реєстраційну адресу відповідача: АДРЕСА_1 , проте повернулася до суду з відміткою органу зв`язку “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.08.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про розгляд вказаної справи Господарським судом Сумської області.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

24.04.2020 року між Виробничо-комерційним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс” (постачальник) та Фізичною особою – підприємцем Грицаєнко Наталією Сергіївною (покупець) був укладений договір № 332 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві (поставляти) товар, а покупець зобов`язується приймати товар, оплачувати його вартість, повертати тару.

Відповідно до п. 1.1. Договору найменування товару, його кількість, ціна та загальна вартість зазначається у товарно-транспортних накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару і є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар згідно умов, що передбачені у цьому договорі, та додатках до нього. Поставка здійснюється окремими партіями, кількість та дата поставки визначаються відповідно до попередніх домовленостей сторін.

Згідно пункту 2.5. Договору товар вважається переданим постачальником и прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% вартості на розрахунковий рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника.

Відповідно до п. 4.2. Договору термін оплати за кожну партію товару становить 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу продовольчі товари на суму 8502,90 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № SU-0031215 від 24.12.2020 на суму 3112,80 грн, № SU-0031216 від 24.12.2020 на суму 1802,10 грн, № SU-0031559 від 29.12.2020 на суму 3588,00 грн. Зазначені накладні підписані обома сторонами. Даний товар відповідач отримав та прийняв без жодних зауважень до їх кількості чи якості.

В той же час, відповідач порушив умови договірних зобов`язань, стосовно оплати за отриманий товар, не здійснив розрахунок за його поставку, як зобов`язувався за укладеним з позивачем господарським Договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем, яка становить 8 502, 90 грн.

Також, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію № 4 від 01.02.2022 року про сплату заборгованості, яка залишилися без реагування. Крім того, 26.06.2022 року за допомогою додатка Viber позивачем було надіслано вимогу про сплату боргу, на що належної відповіді від відповідача позивач не отримав.

Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт поставки товару позивачем відповідачу, а саме належним чином підписаними сторонами видатковими накладними на суму 8502,90 грн, отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 351,38 грн – пені, 25 419,00 грн – штрафу, 2 150,02 грн – інфляційних нарахувань, нарахованих за період з 01.01.2021 по 04.07.2022.

Відповідно до вимог п. 6.1. Договору за прострочення оплати товару відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.4. Договору за порушення терміну розрахунків за отриману продукцію покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 25% від неперерахованої суми.

Пункт 6.5. Договору - покупець сплачує постачальнику за кожний день користування чужими коштами 0,5 % від суми несвоєчасно оплаченого товару (п. 2 ст. 536 та п. 3 ст. 692 ЦК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 351,38 грн – пені, 25 419,00 грн – штрафу, 2 150,02 грн – інфляційних нарахувань, нарахованих за період з 01.01.2021 по 04.07.2022.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України “Про судовий збір” та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем припинено підприємницьку діяльність, тому вважає за доцільне стягнути заборгованість з відповідача ОСОБА_1 як фізичної особи, а не фізичної особи – підприємця.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс” до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс” (41300, Сумська область, м.Кролевець, вул. Кооперативна, 4, код ЄДРПОУ 30033501) 8 502,90 грн (вісім тисяч п`ятсот дві гривні 90 коп.) основного боргу, 2 351,38 грн (дві тисячі триста п`ятдесят одна гривня 38 коп.) – пені, 25 419,00 (двадцять п`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 00 коп.) – штрафу, 2 150,02 грн (дві тисячі сто п`ятдесят гривень 02 коп.) – інфляційних нарахувань; 2841,00 (дві тисячі вісімсот сорок одна гривня 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Рішення підписано 13.10.2022 у зв`язку з відпусткою судді.