Рішення № 106733204, 13.10.2022, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач"

до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації)

про стягнення 746 301, 58 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 746 301, 58 грн., з яких: 646 989, 38 грн. - основного боргу, 12 425, 23 грн - пені, 10 212, 47 грн - 3 % річних та 76 674, 50 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1046 про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема повідомлено, що відповідач протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

11.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що позивачем не було вчасно вжито заходи щодо переведення відповідача до постачальника "останньої надії", що на думку відповідача, свідчить про те, що позивач свідомо продовжував постачати електричну енергію відповідачу понад обсяги, встановлені договором, з метою стягнення додаткових сум в судовому порядку.

17.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що за період дії договору відбулося збільшення лише ціни за одиницю кВт*год за згодою сторін з дотриманням законодавства України. Позивач також вказує, що він зобов`язаний був здійснювати постачання електричної енергії відповідачу до моменту переходу останнім до нового постачальника або на постачальника "останньої надії".

Крім того, у відповіді на відзив на позовну заяву, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено.

30.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) надійшло клопотання про встановлення строку, в якому відповідач просить суду встановити йому строк для подання заперечень на відповідь на відзив позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2022 клопотання Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) про встановлення строку - задоволено. Встановлено відповідачу строку для надання заперечень на відповідь на відзив до 09.09.2022.

08.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь позивача.

14.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2020 між Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" (далі - постачальник) укладено договір № 1046 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачу у терміни та на умовах визначених договором електричну енергію: код ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія, в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 5.1. договору, загальна ціна договору становить 1 955 906, 25 грн, крім того ПДВ 391 181, 25 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2021 року становить 1 261 875 кВт*год. Всього з ПДВ 2 347 087, 50 грн.

Ціна за одиницю товару за договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених ч. 5 та ч. 7 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зміну ціни за одиницю товару сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка набуває чинності з дати її підписання, якщо інше не передбачено додатковою угодою (п. 5.4. договору).

Згідно п. 5.5. договору, ціна за одиницю товару може збільшуватись протягом дії договору до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена ціна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Сторони розраховують ціну за одиницю товару за формулою визначення ціни товару, вказаною у додатку 3.

За умовами п.п. 5.8. та 5.9. договору, моментом оплати вважається день находження грошових коштів на рахунок постачальника. Ціна електричної енергії може зазначатися постачальником в актах за договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.10 договору визначено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Оплату вартості використання електричної енергії споживач здійснює на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України лише за фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформленого акта за розрахуновий період.

Оплата акта постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк визначений в акті, який не може бути меншим 7 (семи) робочих днів з моменту отримання його споживачем.

Договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності) та набуває чинності з 01.01.2021 і діє 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 13.1. договору).

Додатком № 2 до договору № 1046 про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020 сторони визначили план-графік постачання електричної енергії.

Додатком № 3 до договору № 1046 про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020 сторони погодили, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0, 01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Також споживач сплачує 3 % річних та суму інфляційних втрат відповідно до вимог ст. 625 ЦК України (п. 5 додатку до договору).

Також, між Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" укладено наступні додаткові угоди до договору № 1046 про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020, а саме: № 1 від 12.02.2021, № 2 від 15.02.2021, № 3 від 03.03.2021, № 4 від 02.06.2021, № 5 від 25.06.2021, № 6 від 05.07.2021, № 7 від 02.08.2021, № 8 від 17.08.2021, № 9 від 07.09.2021, № 10 від 08.09.2021, № 11 від 09.09.2021, № 12 від 10.09.2021 та № 13 від 30.09.2021.

Так, відповідно до додаткової угоди № 13 від 30.09.2021, у зв`язку із збільшенням вартості електричної енергії, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та згідно з даними з веб-сайту ДП «Оператор ринку» (www.oree.com.ua), сторони домовилися внести зміни до п. 5.1. договору та викласти наступним чином: «Загальна ціна договору становить 1 955 906, 25 грн, крім того ПДВ 391 181, 25 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2021 року становить 739 808, 7033814960 кВт*год. Всього з ПДВ 2 347 087, 50 грн»

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №3, внесено зміни до п. 5.2. договору та викладено його наступним чином: «Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії розраховується відповідно до додатку 3 до договору та на момент укладення додаткової угоди № 13 до договору становить: 2, 64380 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 0, 52876 грн. Всього з ПДВ 3, 17256 грн. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання договору. Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно».

Згідно п. 3 додаткової угоди №3, внесено зміни в п. 1.1. додатку № 3 до договору та викладено його наступним чином: «Ціна (тариф) за 1 кВт/год. (Цфакт) на момент укладення додаткової угоди № 13 до договору складає 3,17256 грн кВт/год. з ПДВ.»

Також, сторонами внесено зміни в додаток № 2 до договору «План графік постачання електричної енергії».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору у період з січня по серпень 2021 року було поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 994 076, 88 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії № 8 від 31.01.2021 на суму 71 971, 20 грн, № 67 від 31.01.2021 на суму 164 526, 42 грн, № 139 від 28.02.2021 на суму 322 264, 80 грн, № 186 від 31.03.2021 на суму 263 772, 00 грн, № 266 від 30.04.2021 на суму 308 973, 60 грн, № 359 від 31.05.2021 на суму 172 572, 82 грн, № 505 від 30.06.2021 на суму 166 917, 72 грн, № 602 від 31.07.2021 на суму 160 970, 98 грн, № 685 від 31.08.2021 на суму 402 331, 79 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

За поставлену позивачем електричну енергію за період з січня по серпень 2021 року відповідач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 2141 від 24.02.2021, № 29 від 24.02.2021, № 30 від 24.02.2021, № 2257 від 12.03.2021, № 51 від 19.03.2021, № 2552 від 15.04.2021, № 79 від 19.04.2021, № 2826 від 12.05.2021, № 113 від 14.05.2021, № 3094 від 09.06.2021, № 142 від 11.06.2021, № 3372 від 09.07.2021, № 172 від 23.07.2021, № 197 від 16.08.2021, № 3924 від 12.09.2021 та № 233 від 28.09.2021.

Крім того, як зазначає позивач, ним за період з вересеня по листопад 2021 було поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 959 775, 55 грн, на підтвердження чого позивач надає акти приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021 на суму 326 335, 87 грн, № 837 від 31.10.2021 на суму 278 706, 23 грн та № 952 від 30.11.2021 на суму 354 733, 45 грн, які не містять підпису та печатки відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказані акти № 751 від 30.09.2021, № 837 від 31.10.2021 та № 952 від 30.11.2021 були надіслані відповідачу супровідними листами № 11/21-13 від 03.11.2021, № 11/21-100 від 10.11.2021 та № 12/21-98 від 20.12.2021, що підтверджується описами вкладення у цінні листи, копіями фіскальних чеків та накладними АТ «Укрпошта».

Проте, відповідач не підписав акти приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021 на суму 326 335, 87 грн, № 837 від 31.10.2021 на суму 278 706, 23 грн та № 952 від 30.11.2021 на суму 354 733, 45 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленої електричної енергії за період вересень-листопад 2021 року, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 646 989, 38 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 425, 23 грн - пені за період з 15.11.2021 по 30.05.2022, 10 212, 47 грн - 3 % річних за період з 15.11.2021 по 30.05.2022 та 76 674, 50 грн. - інфляційних втрат за період з 15.11.2021 по 30.05.2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).

Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до п. 3.1.1. Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Частинами 1 - 6 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" зазначає, що ним за період з вересеня по листопад 2021 було поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 959 775, 55 грн, на підтвердження чого позивач надає акти приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021 на суму 326 335, 87 грн, № 837 від 31.10.2021 на суму 278 706, 23 грн та № 952 від 30.11.2021 на суму 354 733, 45 грн, які не містять підпису та печатки відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказані акти № 751 від 30.09.2021, № 837 від 31.10.2021 та № 952 від 30.11.2021 були надіслані відповідачу супровідними листами № 11/21-13 від 03.11.2021, № 11/21-100 від 10.11.2021 та № 12/21-98 від 20.12.2021, що підтверджується описами вкладення у цінні листи, копіями фіскальних чеків та накладними АТ «Укрпошта».

Проте, відповідач не підписав акти приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021 на суму 326 335, 87 грн, № 837 від 31.10.2021 на суму 278 706, 23 грн та № 952 від 30.11.2021 на суму 354 733, 45 грн.

При цьому, листом від 19.10.2021 № 10/21-43 відповідачу було повідомлено про припинення здійснення електроживлення, починаючи з 01.11.2021, яке буде поновлено після погашення заборгованості.

В той же час, листом від 17.11.2021 № 061/115-4617/03 відповідачем надано відповідь на листи позивача щодо повернення підписаних актів № 751 від 30.09.2021, № 837 від 31.10.2021 н та № 952 від 30.11.2021, в якому повідомлено, що ТОВ "Вольт Постач" самовільно збільшено обсяг електричної енергії, який мав бути поставлений споживачу за умовами договору, без отримання згоди споживача, тож постачання електричної енергії поза межами дії договору є виключно ініціативою постачальника та не створює будь-яких зобов`язань для споживача. Разом з тим, відповідач повідомив позивача про готовність сплатити заборгованість за договором у розмірі 312 786, 17 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 354 від 29.12.2021 на суму 234 006, 00 грн (проведено банком 30.12.2021) та № 5019 від 30.12.2021 на суму 78 780, 17 грн (проведено банком 30.12.2021) відповідачем було перераховано на користь позивача кошти у загальному розмірі 312 786, 17 грн. за поставлену електричну енергію у вересні 2021 року згідно акту приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме листів відповідача, останній відмовився від підписання актів № 751 від 30.09.2021, № 837 від 31.10.2021 та № 952 від 30.11.2021 та просив позивача відповідно до правил роздрібного ринку електричної енергії передати відповідача у якості споживача постачальнику «останньої надії», про що повідомити відповідача відповідно до пп. 11 п. 7.2. договору № 1046 від 24.12.2020.

Тож, як вказує позивач несплаченою залишилась сума у розмірі 646 989, 38 грн. на поставлену електричну енергію за період вересень-листопад 2021 року.

Відповідно до п.4.7. ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:

1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4.1. ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи (п. 4.2. ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 4.3. ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За змістом п.4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Пунктом п.4.12 ПРРЕЕ передбачено, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до п. п. 4.3., 4.12. ПРРЕЕ, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", як оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку, було надано ТОВ "Вольт Постач" інформацію про обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії відповідачем за період вересень-листопад 2021 року, який склав 302 524 кВт.

Відповідно до п. 2.3.11 та п. 2.3.14. ПРРЕЕ комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку та цих Правил. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 (далі - ККОЕЕ).

Згідно з п. 6.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ККОЕЕ обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 7.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ККОЕЕ до моменту запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через центральну інформаційно-комунікаційну платформу визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків на ринку виконують оператори електричної мережі.

Відповідно до п. 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу (далі також - ОСР).

На території м. Києва ОСР є ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі".

Тож, на підставі отриманих даних від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", позивачем сформовано та виставлено до сплати відповідачу Акти приймання-передачі від 30.09.2021 року №751, від 31.10.2021 року №837 та від 30.11.2021 року № 952 на загальну суму 959 775, 55 грн.

Суд зазначає, що факт постачання та обсяги поставленої позивачем відповідачу електричної енергії в зазначені періоди підтверджені підписаними між ТОВ "Вольт Постач" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" щомісячними реєстрами фактичних обсягів купівлі електричної енергії, наданими засобами електронного зв`язку.

Суд наголошує, що ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є оператором системи розподілу, отримує дані про об`єм споживання споживачів, в тому числі відповідача, який підключений до його мереж, безпосередньо з вузлів обліку.

Таким чином, за спірний період відповідачу проведені нарахування на підставі даних про обсяги спожитої ним електричної енергії, отриманих від оператора системи розподілу (ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі").

Відтак, оскільки за попередньо зазначений період у відповідача був лише один постачальник електричної енергії - позивач, то даними ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" підтверджується спожитий об`єм електричної енергії, який поставлений відповідачу позивачем.

Щодо переведення відповідача на постачальника «останньої надії», суд зазначає наступне.

Порядок зміни електропостачальника за ініціативою споживача врегульовано главою 6.1. розділу VI ПРРЕЕ.

Так, відповідно до п.6.1.1. ПРРЕЕ споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.

Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення (п.6.1.3 ПРРЕЕ).

Згідно із п.6.1.6. ПРРЕЕ датою початку процедури зміни електропостачальника вважається дата отримання всіх необхідних даних, передбачених пунктом 6.1.5 цієї глави.

Відповідно до п.6.1.17 ПРРЕЕ попередній електропостачальник не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії споживачу має виставити споживачу рахунок за електричну енергію, сформований на підставі прогнозних даних комерційного обліку, наданих адміністратором комерційного обліку. Така вимога не застосовується до випадків, коли зміна електропостачальника здійснюється у строк, що є меншим ніж 5 робочих днів.

Згідно з п.6.1.21. ПРРЕЕ постачальник послуг комерційного обліку має передати адміністратору комерційного обліку фактичні дані комерційного обліку на момент зміни електропостачальника. Упродовж одного робочого дня після зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку надсилає отримані фактичні дані попередньому та новому електропостачальникам.

Зазначені дані є підставою для коригуючих взаєморозрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником та початковими даними для розрахунків споживача з новим електропостачальником.

Пунктом 6.1.22. ПРРЕЕ встановлено, що якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.

Якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів.

Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 робочих днів після зміни електропостачальника.

Тобто, ПРРЕЕ імперативно та безальтернативно вказують алгоритм дій сторін під час зміни електропостачальника та розрахунків сторонами договору постачання електричної енергії у випадку зміни електропостачальника. Граничний строк корегування розрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником становить 5 робочих днів після зміни електропостачальника, а граничний строк проведення таких розрахунків - 10 робочих днів після зміни електропостачальника.

Одночасно, пунктом 6.2.2. ПРРЕЕ передбачено, що у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (припинення його дії) електропостачальник за 20 днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії споживачу повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу.

Згідно із п.6.2.1. ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником "останньої надії" у випадках, визначених у розділі III цих Правил.

У відповідності до п.3.4.2. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, зокрема, необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником.

Суд зазначає, що п. 10.1 договору встановлено, що споживач має право в будь-який момент часу змінити Постачальника шляхом укладения нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачания електричной енергії).

Пунктом 3.2.15. ПРРЕЕ передбачено, що у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу.

Так, строк дії договору, погоджений між сторонами договору встановлений до 31.12.2021 року, в матеріалах справи відсутні докази дострокового розірвання договору.

При цьому, відповідно до вищезазначеного пункту ПРРЕЕ відповідач мав звернутись до позивача не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії, разом з тим відповідач звернувся до позивача з листом 15.10.2021 року, що унеможливлює автоматичне припинення постачання електричної енергії з ресурсу позивача, внаслідок встановленого законодавством терміну для такого звернення.

Суд повторно наголошує, що позивач не здійснює самостійно постачання електричної енергії, а виключно через оператора системи розподілу, що ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

В свою чергу, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", як оператор системи розподілу, отримує дані про об`єм споживання електричної енергії споживача, який підключений до його мереж, безпосередньо з вузлів обліку.

Відтак, оскільки за попередньо зазначений період у відповідача був лише один постачальник електричної енергії - позивач, то даними ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" підтверджусться спожитий об`єм електричної снергії, яка поставлена відповідачу за спірний період.

Згідно ст. 45 Закону України «Про ринок електричної енергії», розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 3.1.4 ПРРЕЕ, електропостачальник перед початком постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, повинен укласти договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи, на підставі якого отримати доступ до мереж оператора системи з метою реалізації своїх прав та виконання обов`язків та функцій як електропостачальника по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані на відповідній території до мереж оператора системи, узгодивши умови щодо необхідного інформаційного обміну, взаємних прав, обов`язків та відповідальності сторін, а також порядок виставлення рахунків за послуги з розподілу/передачі електричної енергії.

Тобто, постачання електричної енергії відповідачу здійснювалось відповідно до умов договору укладеного з позивачем до моменту переходу відповідача на нового електропостачальника.

Суд зазначає, що відповідно до вищезазначених норм та ПРРЕЕ, зміна електропостачальника є правом відповідача, яке реалізується шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником та повідомленням у встановлений законом строк про це попереднього постачальника, чого відповідачем не здійснено.

Враховуючи що відповідач за період вересень - листопад 2021 споживав електричну енергію, що підтверджується даними ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" про спожитий об`єм електричної енергії, поставлений позивачем відповідачу, при цьому за вказаний період у відповідача був лише один постачальник електричної енергії - позивач, відповідно за спірний період відповідачу проведені нарахування на підставі даних про обсяги спожитої ним електричної енергії, отриманих від оператора системи розподілу (ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі").

В свою чергу, у відповідача виник обов`язок з оплати спожитої ним електричної енергії.

Отже, оскільки позивачем саме за даними оператора системи розподілу (ОСР) сформовано акти приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021 на суму 326 335, 87 грн, № 837 від 31.10.2021 на суму 278 706, 23 грн та № 952 від 30.11.2021 на суму 354 733, 45 грн, а відповідачем в свою чергу не спростовано факту споживання ним вказаного обсягу електричної енергії, то останній зобов`язаний її оплатити загальною вартістю 646 989, 38 грн.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 646 989, 38 грн.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату поставленої електричної енергії у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 646 989, 38 грн.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.10 договору визначено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Оплату вартості використаної електричної енергії споживач здійснює на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України лише за фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформленого акта за розрахуновий період.

Оплата акта постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк визначений в акті, який не може бути меншим 7 (семи) робочих днів з моменту отримання його споживачем.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд зазначає, що акти приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021 на суму 326 335, 87 грн, № 837 від 31.10.2021 на суму 278 706, 23 грн та № 952 від 30.11.2021 на суму 354 733, 45 грн були надіслані відповідачу супровідними листами № 11/21-13 від 03.11.2021, № 11/21-100 від 10.11.2021 та № 12/21-98 від 20.12.2021, що підтверджується описами вкладення у цінні листи, копіями фіскальних чеків та накладними АТ «Укрпошта».

Тож, враховуючи п. 5.10 договору та нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року N 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» відповідач вважається таким, що отримав:

- супровідний лист № 11/21-13 від 03.11.2021 з актом приймання-передачі електричної енергії № 751 від 30.09.2021 на суму 326 335, 87 грн (надіслано 03.11.2021) - 08.11.2021 (не враховуючи вихідні дні), тож строк сплати спожитої електричної енергії за актом № 751 від 30.09.2021 настав - 17.11.2021 та починаючи з 18.11.2021 відбулося прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання;

- супровідний лист № 11/21-100 від 10.11.2021 з актом приймання-передачі електричної енергії № 837 від 31.10.2021 на суму 278 706, 23 грн (надіслано 12.11.2021) - 17.11.2021 (не враховуючи вихідні дні), тож строк сплати спожитої електричної енергії за актом № 837 від 31.10.2021 настав - 26.11.2021 та починаючи з 27.11.2021 відбулося прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання;

- супровідний лист № 12/21-98 від 20.12.2021 з актом приймання-передачі електричної енергії № 952 від 30.11.2021 на суму 354 733, 45 грн (надіслано 23.12.2021) - 28.12.2021 (не враховуючи вихідні дні), тож строк сплати спожитої електричної енергії за актом № 952 від 30.11.2021 настав - 10.01.2022 (з урахуванням святкових днів та вихідних) та починаючи з 11.01.2022 відбулося прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленої електричної енергії, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 646 989, 38 грн

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 425, 23 грн - пені за період з 15.11.2021 по 30.05.2022, 10 212, 47 грн - 3 % річних за період з 15.11.2021 по 30.05.2022 та 76 674, 50 грн. - інфляційних втрат за період з 15.11.2021 по 30.05.2022.

Додатком № 3 до договору № 1046 про постачання електричної енергії споживачу від 24.12.2020 сторони погодили, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0, 01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Також споживач сплачує 3 % річних та суму інфляційних втрат відповідно до вимог ст. 625 ЦК України (п. 5 додатку до договору).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду нарахування та відповідно розмірі нарахування пені, оскільки позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців. Крім того, як встановлено судом вище, прострочення оплати за актом № 751 від 30.09.2021 відбулося починаючи з 18.11.2021; за актом № 837 від 31.10.2021 починаючи з 27.11.2021 та за актом № 952 від 30.11.2021 починаючи з 11.01.2022.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у загальному розмірі 11 599, 03 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди не більше 6 місяців, а саме з 18.11.2021 по 29.12.2021 нарахована на суму боргу 326 335, 87 грн (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 30.12.2021), з 30.12.2021 по 18.05.2022 нарахована на суму боргу 13 549, 70 грн, з 27.11.2021 по 27.05.2022 нарахована на суму боргу 278 706, 23 грн та з 11.01.2022 по 30.05.2022 нарахована на суму боргу 354 733, 45 грн, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 212, 47 грн - 3 % річних за період з 15.11.2021 по 30.05.2022 та 76 674, 50 грн. - інфляційних втрат за період з 15.11.2021 по 30.05.2022, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, і розміру нарахування 3 % річних, при цьому суму інфляційних втрат нараховано вірно.

Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 9 615, 53 грн яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди: з 18.11.2021 по 29.12.2021 нарахована на суму боргу 326 335, 87 грн (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 30.12.2021), з 30.12.2021 по 30.05.2022 нарахована на суму боргу 13 549, 70 грн, з 27.11.2021 по 30.05.2022 нарахована на суму боргу 278 706, 23 грн та з 11.01.2022 по 30.05.2022 нарахована на суму боргу 354 733, 45 грн. та сума інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 76 674, 50 грн, але нарахування проведено судом за періоди: з 18.11.2021 по 29.12.2021 на суму боргу 326 335, 87 грн (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 30.12.2021), з 30.12.2021 по 30.05.2022 на суму боргу 13 549, 70 грн, з 27.11.2021 по 30.05.2022 на суму боргу 278 706, 23 грн та з 11.01.2022 по 30.05.2022 на суму боргу 354 733, 45 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають також частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №12" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Підвисоцького Професора, буд. 4-а, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код - 25680639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" (вул. Болсуновська, буд. 13-15, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код - 42056129) 646 989 (шістсот сорок шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 38 коп. - заборгованості, 11 599 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 03 коп. - пені, 9 615 (дев`ять тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 53 коп. - 3 % річних, 76 674 (сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 50 коп. - інфляційних втрат та 11 173 (одинадцять тисяч сто сімдесят три) грн 17 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков