Рішення № 106731946, 29.09.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

29.09.2022

Справа №489/8689/14-ц

Провадження №2/489/1/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н. О.,

із секретарем судового засідання – Назаровою С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа – ОСОБА_1 про визнання припиненим договору поруки

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 64МФ/2007 від 16.07.2007 у розмірі 940 314,41 доларів США, що еквівалентно, відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.09.2014, 12 177 071,61 грн. та судових витрат, посилаючись на те, що відповідачі не виконують зобов`язання за кредитним договором.

20 травня 2015 року від ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов, в якому вона просила визнати припиненим договір поруки від 16.07.2007, укладений між ЗАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 . Свої вимоги мотивувала тим, що в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 64МФ/2007 від 16.07.2007, між нею та банком укладено договір поруки від 16.07.2007. 12 лютого 2013 року банком було вручено вимоги про дострокове погашення кредиту з вказівкою про порушення умов кредитного договору та вимагалося достроково повернути всі кредитні кошти, проценти та штрафні санкції у 30 – денний строк з моменту отримання вимоги. Таким чином, обставини щодо пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту є зміною строку основного зобов`язання, а тому вона вважає, що з 12.02.2013 наступив строк виконання основного зобов`язання. Крім того, в договорах поруки не встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука. Вважає, що АТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом про стягнення заборгованості після спливу строку виконання основного зобов`язання.

22 червня 2015 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшла заява, відповідно до якої позивач за первісним позовом просить задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Зазначає, що згідно п. 1 Кредитного договору та Договору поруки, строк виконання основного зобов`язання встановлений – 13.07.2017, а тому вважає, що мав право звернутися з позовом до поручителя про виконання вимоги щодо стягнення заборгованості за основним зобов`язанням строком до 13.01.2018.

07 липня 2015 року від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надійшли заперечення проти задоволення первісного позову, відповідно до яких представник відповідача просить відмовити у задоволення первісного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що укладений кредитний договір суперечить вимогам чинного законодавства. Зазначає, що він не укладав із банком договір про відкриття поточного рахунку, йому були надані банком не кредитні кошти, як це передбачено кредитним договором, а переказ у валюті, що в свою чергу ставить під сумнів правомірність дій банку в частині нарахування процентів за користування коштами та видачу кредитних коштів взагалі. Також ОСОБА_1 не підписував та не погоджував із банком перерахування валюти з позикового рахунку, отже, рахунок за номером 2203 жодним чином не може бути відкритим йому позичковим рахунком, оскільки він є внутрішньо банківським рахунком для обліку виданих кредитів і своєї фінансової та бухгалтерської звітності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про слухання справи за його відсутністю.

Відповідачі за первісним позовом у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Від представника відповідача за первісним позовом адвоката Толпекіна А.А. неодноразово надходили клопотання про відкладення судового розгляду. У судове засідання призначене на 29.09.2022 ані відповідачі, ані представник відповідача не з`явились, клопотань про відкладення судового розгляду справи з причин, які б могли бути прийняті судом як поважні на надходило.

Суд не вбачає передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, та враховуючи тривале знаходження справи у провадженні, з огляду на розумність строків розгляду справ, наявність заяв по суті справи, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, що повністю узгоджується з приписами статті 223 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

16 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 64МФ/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, в рамках траншу, у розмірі 500 000,00 доларів США зі сплатою 32 % річних, на споживчі цілі, строком повернення 13 липня 2017 року (п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, банк зобов`язався надати кредит шляхом видачі готівки через касу у вигляді траншу кредиту.

Позичальник зобов`язався виплачувати проценти за користування кредитними коштами у відповідності до п.п. 2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 Договору, а також п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договорів про видачу Траншів, які являються невід`ємною частиною кредитного договору; виконувати погашення кредиту, процентів та винагороди в порядку та строки згідно Графіку погашення кредиту; виплатити банку винагороду за відкриття позичкового рахунку (п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору, банк має право збільшити або зменшити розмір процентної ставки за користування кредитом, при цьому банк за 20 днів до вступу в силу зміни процентної ставки, направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки, графік погашення кредиту, процентів та винагороди з урахуванням нової процентної ставки.

Відповідно до п.6.1 Кредитної Угоди, при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п.2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цієї угоди, п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договорів про видачу траншей, а також графіком погашення (додаток 1 до договорів про видачу траншей), строків повернення кредиту, передбачених п.п.1.3, 2.2.3, 2.3.3 цієї Угоди,п.п.1.3, 2.2.3 договорів про видачу траншів, а також графіком погашення (додаток 1 до договорів про видачу траншей), винагороди, передбаченої.п.4.5, 4.6 цієї Угоди, а також п.п.4.5, 4.6 договорів про видачу Траншей, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який виплачується пеня.

В забезпечення виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 , 16 липня 2007 року між ОСОБА_2 (далі поручитель) та ПАТ КБ «Приватбанк» (далі кредитор) укладено договір поруки. Відповідно до якого ОСОБА_2 відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (п. 2 Договору поруки).

Відповідно до п. 4 Договору поруки, у випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку невиконання боржником будь-якого обов`язку передбаченого п. 1 Договору поруки, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов`язку, а поручитель зобов`язаний протягом п`яти календарних дів з моменту отримання вимоги виконати обов`язок кредитора. У випадку невиконання поручителем обов`язків боржника за кредитним договором протягом п`яти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги, поручитель сплачує на користь кредитора пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена у письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання обов`язків за кредитним договором (п. 4, 6, 8 Договору поруки).

Згідно п. 11 Договору поруки, строк (позовна давність), в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права та інтересу, встановлюється протягом п`яти років.

Відповідно до п. 13 Договору поруки, дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

17 липня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про видачу траншу № 1-64МФ/2007, відповідно до умов якого банк надав позичальнику суму траншу кредиту у розмірі 350 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.3 Договору Транша, строки повернення траншу кредиту і процентів визначаються згідно Графіку погашення кредиту, процентів і винагороди. Вказані строки можуть бути змінені згідно п. 2.3.3, 2.4.1 Кредитного договору № 64МФ/2007 від 16.07.2007 року.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору про видачу траншу «1-64МФ/2007» від 17.07.2007, встановлений графік погашення кредиту, процентів та винагороди з яким позичальник ОСОБА_1 погодився, підтвердивши зазначене особистим підписом.

19 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір про видачу траншу №2-64 МФ/2007, відповідно до умов якого сума траншу становить 150 000 доларів США. Строк повернення траншу кредиту та процентів обумовлюються відповідно до графіку погашення кредиту, процентів та винагороди (Додаток №1 до цього договору).

04 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір про видачу траншу №3-64 МФ/2007, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого п.1.2 Кредитної угоди №64МФ/2007 від 16.07.2007 року. Сума траншу кредиту: 250 000,00 доларів США. Термін повернення Траншу кредиту та процентів визначаються відповідно Графіку погашення кредиту, процентів та винагороди (Додаток №1 до цього договору).

Згідно ордеру розпорядження № 140МФ/2007 року ОСОБА_1 видано кредит у розмірі 350 000,00 доларів США; згідно ордеру – розпорядження № 134МФ/2007 ОСОБА_1 видано кредит у розмірі 150 000,00 доларів США; згідно ордеру-розпорядження № 12МФ/2008 ОСОБА_1 видано кредит у розмірі 250 000,00 доларів США (а. с 116-118).

02 жовтня 2014 року за вих. № 30.1.0.0/2 – 0Е0, ПАТ КБ «Приватбанк» направлено на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повідомлення про звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 64МФ/2007 від 16.07.2007 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 64МФ/2007 від 16.07.2007 станом на 25.09.2014, загальна сума заборгованості становить 940 314,41 доларів США, що складається з: заборгованості за кредитом – 639 345,70 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом – 224 031,15 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором – 76 937,56 доларів США.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєві від 20.08.2014, звернуто стягнення на нежитлову будівлю загальною площею 612,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 01 лютого 2008 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №64 МФ/2007 від 16.07.2007 року в загальному розмірі 856 764,97 доларів США, що за курсом НБУ складає 10 615 317 грн. 98 коп., з якої:заборгованість за кредитом – 639 345,70 доларів США (що складає еквівалент за курсом НБУ - 7 921 493,22 грн.),заборгованість за відсотками – 179 197,45 доларів США (що складає еквівалент за курсом НБУ - 2 220 256,41 грн.),заборгованість з пені – 38 221,82 доларів США (що складає еквівалент за курсом НБУ – 473 568 грн. 35 коп.).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 06.11.2014 року, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2014 року в частині позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

На погашення заборгованості за кредитним договором № 64МФ/2007 від 16 липня 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , у сумі 856 764,97 (вісімсот п`ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят чотири) долари США, що еквівалентно 10 615 317 (десяти мільйонам шістсот п`ятнадцяти тисячам триста сімнадцяти) грн. 98 коп., з яких:- 639 345, 70 доларів США, еквівалентних 7 921 493 грн. 22 коп. заборгованості за кредитом,- 179 197, 45 доларів США, еквівалентних 2 220 256 грн. 41 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом;- 38 221,82 долари США, еквівалентних 473 568 грн. 35коп. пені. Звернуто стягнення, відповідно до договору іпотеки від 16 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Русланом Володимировичем на належну на праві власності ОСОБА_1 нежитлову будівлю загальною площею 612,50 кв. м по АДРЕСА_1 , шляхом надання публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПРИВАТБАНК» права на продаж від імені іпотекодавця вказаного предмету іпотеки з публічних торгів за початковою вартістю не нижче вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності на момент реалізації звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.08.2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 06.11.2014 року в частині вирішення позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.07.2019 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа – ОСОБА_2 , відмовлено.

Згідно висновку експерта № 18-513/514 додаткової судово-економічної експертизи від 30.10.2018, встановлено, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості по сплаті пені, процентів за кредит та погашення основної суми боргу позичальника за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 № 64МФ/2007 не відповідає розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту, первинним бухгалтерським документам та умовами кредитного договору.

Наведено розрахунок заборгованості по кожній складовій заборгованості за кредитним договором № 64МФ/2007 від 16.07.2007, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , станом на 25.09.2014 року, яка складає в загальній сумі 929 412,07 доларів США (що еквівалентно за курсом НБУ 12 036 417,93 грн.) в тому числі: заборгованість за кредитом – 638 705,22 доларів США (в еквіваленті 8 271 597,94 грн.); заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами – 222 353,71 доларів США (в еквіваленті 2 879 607,73 грн.); заборгованість за пенею – 68 353,14 доларів США (в еквіваленті 885 212,26 грн.).

При застосуванні строку позовної давності в один рік до заборгованості за пенею загальна сума заборгованості за кредитним договором № 64МФ/2007 від 16.07.2007 станом на 25.09.2014 складатиме 910 132,22 доларів США(що еквівалентно за курсом НБУ 11 786 732,84 грн.) в тому числі: заборгованість за кредитом – 638 705,22 доларів США ( в еквіваленті 8 271 597,94 грн.); заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами 222 353,71 доларів США (що еквівалентно 2 879 607,73 грн.); заборгованість за пенею – 49 073,29 доларів США (в еквіваленті 635 527,18 грн.).

Щодо твердження представника відповідача про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» повинен мати банківську ліцензію та дозвіл на видачу кредиту в іноземній валюті, що позивачем за первісним позовом суду не надано, не знайшли свого підтвердження, оскільки 04 грудня 2001 року Національним Банком України, закритому акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» надано банківську ліцензію № 22 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Дозвіл з додатком № 22-2, відповідно до якого, ЗАТ КБ «Приватбанк», зокрема, має право ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті; відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операції з ними.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами статті 525 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 536 цього Кодексу передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Щодо заявленого клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , про застосування строків позовної давності, суд приходить до наступного.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності. Про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, відповідач в своєму відзиві на позовну заяву до винесення рішення у справі просив суд про застосування до виниклих спірних відносин загальної позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Строк виконання зобов`язання за Кредитним договором - 13.07.2017, в той час, як відповідач з 15.06.2012 року припинив сплачувати чергові платежі та порушив графік їх погашення. Позивач звернувся з дійсним позовом 24.11.2014 року тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

Проте, суд приходить до висновку про застосування строків позовної давності в один рік щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені за користування кредитними коштами.

Оскільки, відповідно до ст.. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу яка його порушила.

Крім того, згідно з частиною першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція узгоджується з викладеною позицією в постанові Верховного суду від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12.

Згідно із ст. 192 Цивільного кодексу України, законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет).

Верховний Суд України в постанові від 10 лютого 2016 року в справі №6-1680цс15 дійшов до висновку, що якщо в кредитному договорі виконання зобов`язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов`язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

З кредитного договору вбачається, що виконання зобов`язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Позивачем на запит суду надано банківську ліцензію №22від 04 грудня 2001 та дозволи на здійснення валютних операцій (том 1 а.с.56-58).

Враховуючи вищевказане, є всі підстави для стягнення основного боргу за договором в іноземній валюті.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором, первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду було викладено наступну позицію: «строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора та суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не має права.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань, застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки, необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців із часу настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, установленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинно бути погашено одноразовим платежем)» (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року по справі N2-1283/11).

Укладений 16 липня 2007 року договір поруки є підставою для виникнення у сторін зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, якщо дія поруки не припинилась з підстав, передбачених законом.

Строк виконання зобов`язання за Кредитним договором - 13.07.2017, відповідач з 15.06.2012 припинив сплачувати чергові платежі та порушив графік їх погашення.

Отже, оскільки, позивач протягом двох років з дня настання строку виконання основного зобов`язання забезпеченого порукою (з 16.07.2007) не пред`явив вимоги (шляхом подачі позовної заяви) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, то порука ОСОБА_2 за зобов`язаннями ОСОБА_1 на момент подачі позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк» (22.11.2014) вже була припиненою, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та судових витрат з ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, із матеріалів справи вбачається, що на день розгляду справи заборгованість відповідачем ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» у добровільному порядку не сплачена, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При поданні позову позивачем було сплачено 3654гривни судового збору, у разі повного задоволення позову з відповідачів підлягнало би стягненню по 1827 гривен судового збору з кожного.

Зогляду на те, що в задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено, судові витрати в цій частині покладаються на позивача. Позов до ОСОБА_1 задоволений частково (96% від фактично заявлених позовних вимог), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1753,92грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 64МФ/2007 від 16 липня 2007 року у розмірі 910 132,22 доларів США (дев`ятсот десять тисяч сто тридцять два долари двадцять два центи), що еквівалентно за курсом НБУ 11 786 732,84 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом – 638 705,22 доларів США (шістсот тридцять вісім тисяч сімсот п`ять доларів 22 центи), що еквівалентно 8 271 597,94 грн.;

-заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами 222 353,71 доларів США (двісті двадцять дві тисячі триста п`ятдесят три долара сімдесят один цент), що еквівалентно 2 879 607,73 грн.;

- заборгованості за пенею – 49 073,29 доларів США (сорок дев`ять тисяч сімдесят три долара двадцять дев`ять центів), що еквівалентно 635 527,18 грн..

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк ПриватБанк» 1753грн. 92 коп. (тисяча сімсот п`ятдесят три гривни дев`яносто дві копійки) судового збору.

Зустрічний позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа – ОСОБА_1 про визнання припиненим договору поруки – задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки від 16 липня 2007 року укладений між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: акціонерне товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2022 року.

Суддя Н.О. Рум`янцева