Ухвала суду № 106731891, 13.10.2022, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7825/15-ц

Провадження № 2-зз/487/9/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Сухаревич З.М., вивчивши матеріали клопотання ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2022 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , подане його представником – ОСОБА_2 за допомогою підсистеми «Електронний суд», у якому він просить за власною ініціативою суду скасувати заходи забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року по цивільній справі № 487/7825/15-ц та зняти арешт з нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (яке належить ОСОБА_3 ).

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 є власником адміністративного (нежитлового) приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) серії НРН №059776, яке видане приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Філоненко Д.В. Після реєстрації права власності, заявник дізнався про існування арешту на це майно, накладеного ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року по цивільній справі № 487/7825/15-ц. Проте станом на дату подання клопотання відкриті виконавчі провадження стосовно стягнення з ОСОБА_3 (боржника по справі) відсутні, тому потреба у забезпеченні позову відпала. Ухвала суду про арешт майна порушує майнові права ОСОБА_1 як законного власника майна. Враховуючи що ОСОБА_1 не є учасником справи, то скасування арешту майна можливе лише з ініціативи суду.

Вирішуючи питання про прийняття клопотання до розгляду, суд приходить до такого висновку.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.01.2016 року у справі № 487/7825/15-ц, з метою забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про відшкодування витрат, було накладено арешт на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (яке належить ОСОБА_3 ), заборонивши вчиняти будь-які дії по його відчуженню.

13.04.2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення про часткове задоволення позову, яке залишено без змін та набрало законної сили.

Нормами ст.158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Тобто цивільним процесуальним законодавством України визначено чіткий порядок скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом і такий порядок не може бути змінено.

Як роз`яснено у пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" від 03 червня 2016 року № 5 в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

В пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" від 03 червня 2016 року № 5 вказано, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" 1999 року.

А відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого Спеціалізовано Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2020 у справі № 753/12741/17 також зазначив, що із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 607/15533/17.

Як вбачається з матеріалів клопотання і зазначає сам заявник, ОСОБА_1 не є учасником справи 487/7825/15-ц, а тому згідно з нормами ЦПК України у нього відсутнє процесуальне право на звернення до суду з відповідним клопотанням. Для нього чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту.

При цьому, приписами с. 158 ЦПК України не передбачені дії суду після отримання клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке подано особою, яка не є учасником справи.

Разом з тим, згідно ч.9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У зв`язку з зазначеним, суд дійшов висновку про необхідність застосування до вказаного клопотання приписи п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, відповідно до яких заява повертається, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, оскільки клопотання про скасування заходів забезпечення позову подано особою, яка не є учасником по справі, що в свою чергу порушує процесуальний порядок, встановлений для розгляду справ подібної категорії, тому зазначена заява підлягає поверненню заявнику. Однак, це не позбавляє права ОСОБА_1 звернутися до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

Керуючись ст. 10, 158, 185, 258-260, 354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову по справі № 487/7825/15-ц - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: З.М. Сухаревич