Рішення № 10673185, 20.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.10                                                                                 Справа № 18/117.

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства «Науково-дослідний інститут техніки безпеки хімічних виробництв», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до приватного малого підприємства рекламне агентство «А-плюс», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 11432,25 грн.

за участю представників:

від позивача:                    Гольба О.М. за дов. від 21.05.2010;

від відповідача:          Бондар Б.В. за дов. від 14.05.2010.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача:

-          заборгованості в сумі 10969,27 грн. по оплаті експлуатаційних витрат внесення плати за комунальні послуги, які надавалися відповідачу за договором від 01.01.2007 № 2-2007;

-          пені в сумі 462,98 грн. за прострочення платежів.

          Заявою від 20.05.2010 № 218/ПЭО позивач збільшив розмір позовних вимог про стягнення пені до суми 966,45 грн.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          На підставі договору оренди державного майна від 30.10.2001 № 0011309, укладеному між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та відповідачем, останній орендує нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі позивача та розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, Гвардійський пр. 34.

          01.01.2007 сторонами за позовом був підписаний договір про участь в експлуатаційних видатках і платі за комунальні послуги № 2-2007 згідно якому, позивач зобов’язався забезпечити утримання і функціонування систем тепловодопостачання, забезпечити зовнішню охорону та надавати відповідачу усі необхідні комунальні послуги.

          Відповідач в свою чергу зобов’язався приймати участь в експлуатаційних видатках по утриманню приміщення та оплачувати комунальні послуги.

          Сторони за договором домовилися, що перелік експлуатаційних видатків, комунальних послуг та розрахунок плати містяться у Додатках № 1 та № 2, які є невід’ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

Позивач у позовній заяві вказав, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачував надані комунальні послуги та не компенсував експлуатаційні витрати в зв’язку з чим у нього виник борг в сумі 10969,27 грн.

З урахуванням заяви від 20.05.2010 № 218/ПЭО позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10969,27 грн. по оплаті експлуатаційних витрат та внесенню плати за комунальні послуги, а також пені в сумі 966,45 грн. за прострочення платежів.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що заявлені до стягнення суми експлуатаційних витрат та за комунальні послуги є необґрунтованими. Позивач встановлює їх на власний розсуд без погодження з відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

Відповідно ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Пунктом 1.1. договору про участь в експлуатаційних видатках і платі за комунальні послуги від 01.01.2007 № 2-2007 встановлено, що перелік експлуатаційних видатків, комунальних послуг та розрахунок плати містяться у Додатках № 1 та № 2, які є невід’ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

Тобто у самому договорі сторони не визначили предмету договору та його ціну.

Судом встановлено, що Додатки № 1 та № 2 до договору обома сторонами за договором не узгоджувалися.

Відповідач зазначив, що такі додатки обома сторонами за договором не підписуватися.

Позивач подав суду підписані лише ним (в односторонньому порядку) Додатки № 1 та № 2 до договору.

Відповідач зазначив, що він з доброї волі сплачував позивачу плату за комунальні послуги, однак, види та розмір послуг сторонами за договором не узгоджувалися і відповідач необґрунтовано включає в експлуатаційні видатки, які підлягають компенсації, практично усі статті витрат своєї господарської діяльності (бухгалтерії, ПЕО, АУП, амортизаційні нарахування на будівлю, списання матеріалів та інші).

Враховуючи викладене, суд вважає, що сторонами при підписанні договору про участь в експлуатаційних видатках і платі за комунальні послуги від 01.01.2007 № 2-2007 не було досягнуто згоди у передбачених законом порядку та формі (проста письмова форма) щодо усіх його істотних умов, і зокрема, згоди щодо предмету договору та його ціни.

Вказаний висновок підтверджується письмовими поясненнями відповідача та поданими позивачем Додатками № 1 та № 2 до договору, які підписані лише в односторонньому порядку позивачем.

За таких обставин, суд вважає вказаний договір неукладеними.

Враховуючи, що зазначений договір оренди є неукладеним, вимоги про стягнення боргу, який виник в зв’язку з порушенням цього договору, та пені за прострочення платежів за цим договором, не підлягають задоволенню в зв’язку з їх безпідставністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на державне мито в сумі 114,32 грн. та на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на позивача.

Заявою від 20.05.2010 № 218/ПЭО позивач збільшив розмір позовних вимог про стягнення пені до суми 966,45 грн. (первісно було заявлено до стягнення пеню в сумі 462,98 грн.

Однак, позивач не оплатив державним митом збільшений розмір позовних вимог.

За таких обставин, з позивача підлягає стягненню до Державного бюджету України державне мито в сумі 5,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

3.          Стягнути з державного підприємства «Науково-дослідний інститут техніки безпеки хімічних виробництв», м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр-т Гвардійський, 34, ідентифікаційний код 00209102, на користь Державного б?юджету України державне мито в сумі 05,04 грн.; одержувач коштів: УДК у м. Луганську, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31118095700006 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код бюджетної класифікацій 22090200, символ звітності банку 095; наказ видати ДПІ у м. Сєвєродонецьку.

20 липня 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 26 липня 2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко