Рішення № 106730997, 11.10.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1214/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кіш В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом

позивач – ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 )

до

відповідач – Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області

(79011, м. Львів, вул. Д. Вітовського, 18, ЄДРПОУ 40349068)

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 19 від 10.02.2022 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 188-3 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову покликається на те, що 10.02.2022 року начальником Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами.

Згідно відомостей, зазначених у постанові, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач стверджує, що він не допустив та не вчиняв правопорушення, зазначеного в постанові про накладення адміністративного стягнення, а тому на нього протиправно накладено стягнення передбачене положеннями ч. 1 ст. 188-3 КУпАП.

Вважає, що постанова про накладення стягнення щодо нього є безпідставною, нічим не обґрунтованою, а, отже незаконною.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.02.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.

28 квітня 2022 року позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.05.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України.

24 травня 2022 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, та клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засідання 06 червня 2022 року, клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі залишено без розгляду.

13 вересня 2022 року від представника позивача Білика П.Б. надійшла заява про зупинення провадження у справі.

В судовому засідання 14 вересня 2022 року, відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

Позивач та представник позивача в судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності позивача та його представника, суд враховує положення частини 5 статті 205 КАС України, відповідно до яких, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, неявка позивача та його представника не перешкоджає розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, які повторно не з`явилися в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в судове засідання 11 жовтня 2022 року не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Неявка відповідача (його представника), який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст. 205 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, враховуючи також те, що поважних причин неявки в судове засідання відповідачем не наведено.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що відповідач не з`явився у судове засідання, обізнаний про наявність даного адміністративного позову в провадженні суду, а також повідомлявся про місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає можливим провести розгляд справи у його відсутності.

При цьому, суд також виходить з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено наступне.

Стаття 10. Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану

1. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Стаття 12-2. Діяльність судів, органів та установ системи право суддя в умовах воєнного стану

1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Стаття 26. Правосуддя в умовах воєнного стану

1. Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

2. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

3. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

4. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Наведені положення покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи та перешкоди для ухвалення законного судового рішення відсутні.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Суд, розглянувши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступних доводів та мотивів.

За п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 3824-АГ від 23.11.2021 та направлення № 3384 від 23.11.2021 у період з 24.11.2021 по 02.12.2021 року Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області проведено позапланову перевірку Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» з питань дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (тарифів). За результатами перевірки складено акт, в якому зазначено порушення вимог законодавства виявлених під час перевірки.

Зокрема, перевіркою встановлено, що ЛМКП «Айсберг» з мешканцями будинку АДРЕСА_2 договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком у період, що перевірявся, не укладався і мешканцям зазначеного будинку підприємство надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, тарифи на які є регульованими та встановлені рішенням Виконавчого комітету від 31.05.2011 № 561 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально по кожному будинку» (зі змінами, внесеними рішенням №121 від 09.02.2018).

Також, проведеною позаплановою перевіркою встановлено, що ЛМКП «Айсберг» в період 01.11.2020-01.11.2021 були застосовані завищені тарифи на послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Таким чином, внаслідок порушення вимог рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 121 від 09.02.2018 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 31.05.2011 № 561», ЛМКП «Айсберг» допущено застосування завищених тарифів за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій при нарахуванні плати мешканцям будинку по АДРЕСА_2 , що призвело до одержання ЛМКП «Айсберг» необґрунтованої виручки за період 01.11.2020-01.11.2021 у розмірі 21 607,02 грн.

Разом з цим, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Львівській області видано припис № 24/21 від 06.12.2021, яким зобов`язано ЛМКП «Айсберг» здійснити перерахунок зайво нарахованої плати за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій мешканцям будинку по АДРЕСА_2 за період 01.11.2020-01.11.2021 у розмірі 21 607,02 грн. та забезпечити нарахування плати мешканцям за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 121 від 09.02.2018 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 31.05.2011 № 561 до укладення з ними договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

На підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 03.02.2022 № 235-АГ та направлення від 03.02.2022 № 205 проведено позапланову перевірку виконання припису № 24/21 від 06.12.2021. Під час перевірки встановлено факт невиконання вимог вказаного припису.

За результатами вищевказаної позапланової перевірки на директора ЛМКП «Айсберг» ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 5 від 04.02.2022 та винесено постанову № 19 від 10.02.2022, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 188-3 КУпАП.

Статтею ст. 188-3 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін або створення перешкод для виконання покладених на них обов`язків.

Позивач у позовній заяві стверджує, що нараховані ціни на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій не є завищеними, їх нарахування здійснюється відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», проте такі твердження є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, з 1 травня 2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, практична реалізація норм і положень якого, зокрема, що регулюють надання та оплату комунальних послуг, здійснюватиметься з переходом на нові договірні відносин між виконавцями комунальних послуг і споживачами.

При цьому Прикінцевими та Перехідними положеннями цього Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 540-ІХ від 30.03.2020; в редакції Закону № 1060-ІХ від 03.12.2020) передбачено, що до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону (тобто, до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (пункт 3 розділу VI Закону).

Отже, відповідно до діючого законодавства попередні договори про надання комунальних послуг, що укладалися за вимогами Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами) продовжують діяти до переходу на нові договори про надання комунальних послуг, що укладені за правилами, визначеними Законом №2189 від 09.11 2017 «Про житлово-комунальні послуги» окремо для різних моделей організації договірних відносин.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Проведеною Головним управлінням Держпродспоживслужби в Львівській області перевіркою встановлено, що мешканцями будинку по АДРЕСА_2 з ЛМКП «Айсберг» договори про надання послуг з управління багатоквартирним будинком не укладались і споживачам зазначеного будинку підприємство надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, тарифи на які є регульованими та в частині «постійних складових тарифів» -«базовий тариф», встановлені рішенням Виконавчого комітету від 31.05.2011 № 561 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально по кожному будинку» (зі змінами, внесеними рішенням №121 від 09.02.2018).

ЛМКП «Айсберг» допущено застосування завищених тарифів за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій при нарахуванні плати мешканцям будинку по АДРЕСА_2 , що призвело до одержання ЛМКП «Айсберг» необґрунтованої виручки за період з 01.11.2020-01.11.2021 у розмірі 21 607,02 грн.

З огляду на вищевикладене, оскільки ЛМКП «Айсберг» надавалась послуга з утримання будинків та прибудинкових територій, тарифи на які є регульованими та встановлені виконавчим комітетом Львівської міської ради, ЛМКП «Айсберг» у період з 01.11.2020-01.11.2021 було допущено порушення порядку застосування державних регульованих цін - тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

Твердження позивача про те, що підприємство у спірний період надавало послугу з управління багатоквартирним будинком, яка визначається за згодою сторін і не підлягає державному регулюванню є необґрунтованими, оскільки під час перевірки встановлено, що мешканцями будинку по АДРЕСА_2 з ЛМКП «Айсберг» договори про надання послуг з управління багатоквартирним будинком не укладались.

Оцінюючи твердження позивача, про те, що припис № 21/24 від 06.12.2021 не виконувався, оскільки оскаржувався ним до Львівського окружного адміністративного суду, суд виходить з наступного.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 по справі №380/25191/21 позовну заяву Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 34 від 06.12.2021 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису № 24/21 від 06.12.2021 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Судом встановлено, що перевірка ЛМКП «Айсберг» з питань виконання припису № 21/24 від 06.12.2021 проведена 04.02.2022, постанову про накладення стягнення у вигляді штрафу № 19 винесено 10.02.2022.

Таким чином, перевірка з питань виконання припису та винесення оскаржуваної постанови відбулась ще до відкриття провадження у справі № 380/25191/21.

Разом з тим, суд зазначає, що оскарження припису в судовому порядку не зупиняє його виконання та його оскарження не може бути підставою для не проведення перевірки щодо стану виконання такого припису.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.

Виходячи із норм викладених у ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи доводи позивача та відповідача, дотримуючись стандартів мотивування судами своїх рішень, суд у даній справі враховує позиції Європейського суду з прав людини неодноразово висловленої у відповідних рішеннях про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень.

Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку суть правопорушення наведена у протоколі) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку – версії Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.

Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, з досліджених під час судового розгляду матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, встановлено те, що така відповідає вимогам чинного законодавства, винесена з дотриманням встановленої процедури на підставі належних та допустимих доказів уповноваженою особою. Крім того, стягнення призначене уповноваженим органом, який виніс постанову визначено в межах санкції ст. 188-3 КУпАП, з врахуванням фактичних обставин справи та даних про особу правопорушника. Таке стягнення відповідає засадам його призначення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що постанова Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 19 від 10.02.2022 року відповідає критеріям правомірності рішень су`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.

Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 188-3 КУпАП підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, зокрема:

-наказом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області №3824-АГ від 23.11.2021;

-направленням на перевірку № 3384 від 23.11.2021;

-приписом №24/21 від 06.12.2021;

-наказом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області №235-АГ від 03.02.2022;

-направленням на перевірку № 205 від 03.02.2022;

-актом позапланової перевірки № 5/205-ПЗ від 04.02.2022;

-протоколом про адміністративне правопорушення № 5 від 04.02.2022;

-постановою про накладення адміністративного стягнення № 19 від 10.02.2022.

При цьому суд також враховує те, що обставини які викладені в акті складеному за результатами позапланової перевірки від № 5/205-ПЗ від 04.02.2022, встановлені компетентними посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області.

Оцінюючи вищеописані зібрані, досліджені та перевірені в ході розгляду справи докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак суд вважає, що при ухваленні оскаржуваної позивачем постанови про притягнення його до відповідальності факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення був доведений поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 19 від 10.02.2022 року є правомірною, а підстави для її скасування, як того просить позивач, відсутні, тому відсутні законні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 241-246, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – залишити без задоволення.

Постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 19 від 10.02.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 188-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення – залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

відповідач – Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області (79011, м. Львів, вул. Д. Вітовського, 18, ЄДРПОУ 40349068).

Повний текст судового рішення складений 11 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.