Рішення № 106730835, 12.10.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6911/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.

за участі секретаря судового засідання Івашко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №308/6911/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради про відшкодування матеріальних збитків та компенсацію моральної шкоди, заподіяної в наслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Колесник Вікторія Юріївна, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради про відшкодування матеріальних збитків та компенсацію моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в наслідок ДТП.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 січня 2021 року на автодорозі Мукачево-Рогатин-Львів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу CITROEN державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу MERCEDES BENZ державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та транспортного засобу MERCEDES BENZ державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль MERCEDES BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , отримав значні пошкодження, чим останньому заподіяно матеріальні збитки.

Винуватцем ДТП згідно постанови Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.03.2021 року по справі № 305/291/21 визнано ОСОБА_2 , який є водієм Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради.

Про настання страхового випадку було повідомлено Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ", якою складено страховий акт №ЦВ-21/0650 та встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 85 442,58 грн., яку виплачено позивачеві.

Разом з тим, висновком експертного дослідження Закарпатського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру від 25.08.2021 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля становить 158975 гривень 31 коп., а ринкова вартість становить 155332 гривні 75 коп.

Враховуючи, що максимальний розмір страхового відшкодування становить 130000грн., а розмір матеріального збитку дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП, що становить 155332 гривні 75 коп., позивач просить стягнути з відповідача різницю між допустимим максимальним розміром страхового відшкодування та реальним розміром матеріального збитку у сумі 25332 гривні 75 коп. (155332грн.75 коп. - 130 000грн.), а також витрати на проведення експертизи у розмірі 1015 грн. 20 коп. як судові витрати.

Зважаючи на глибину емоційних переживань через те, що в результаті ДТП суттєво був пошкоджений автомобіль позивача, останній просить стягнути з відповідача моральну шкоди, яку оцінює в розмірі 5000грн.

Відповідач подав суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем, окрім експертного дослідження щодо суми відновлювального ремонту автомобіля, не надано доказів та документів, які підтверджують проведення фактичного ремонту пошкодженого транспортного засобу, зокрема, акту виконаних робіт та квитанції про сплату наданих послуг ремонту, виданих спеціалізованою станцією технічного обслуговування, а відтак позовна вимога щодо стягнення грошового виразу заподіяної матеріальної шкоди транспортному засобу є не доведеною.

Стосовно відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то таке відшкодування можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір якого в даному випадку не вказаний, та суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 25332,75 грн. різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди і сплаченою страховою виплатою, 1015,00 грн. за проведену експертизу автомобіля, а також 5000 грн. моральної шкоди слід відмовити, оскільки такі вимоги не доведені та не ґрунтуються на законі.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, повідомлялись належним чином про час та місце проведення судового засідання.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка учасників провадження не визнавалась обов`язковою, суд у відповідності до ст. ст. 211, 223 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу у відсутності учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів. Крім того судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 07.07.2022 вказана позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25 липня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Враховуючи відсутність підстав для задоволення такого, суд ухвалив продовжувати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши докази по справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27 січня 2021 року на автодорозі Мукачево-Рогатин-Львів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу CITROEN державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу MERCEDES BENZ державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу MERCEDES BENZ державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль MERCEDES BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно постанови Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.03.2021 року у справі № 305/291/21 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 .

Як установлено з копії трудової книжки серії НОМЕР_4 та витягу з наказу від 02.01.2013 №01-к «Про прийняття на роботу» ОСОБА_2 працює водієм Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради та на момент дорожньо-транспортної пригоди керував легковим спеціалізованим автомобілем меддопомога –В CITROEN державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 належить вказаному підприємству.

Про настання страхового випадку повідомлено Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ", яка склала страховий акт №ЦВ-21/0650 та виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 85 442,58 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку, що належить ОСОБА_1 , за період 01.05.2021-31.05.2021.

Позивач зазначає, що про суму страхового відшкодування він дізнався тільки після зарахування коштів на його рахунок. Із сумою страхового відшкодування він не погодився та з метою визначення достатності вказаної суми страхового відшкодування для відновлювального ремонту автомобіля ініціював проведення незалежного експертного автотоварознавчого дослідження. Про час та місце огляду автомобіля завчасно та належним чином повідомив винуватця ДТП та юридичну особу - власника транспортного засобу, однак, останні на огляд не з`явились, страхового агента не скерували.

Висновком експертного дослідження Закарпатського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру від 25.08.2021 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, становить 158975 гривень 31 коп. У свою чергу ринкова вартість об`єкта дослідження становить 155332 гривні 75 коп.

Отже, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля є більшою аніж отримані страхові відшкодування.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг своїм розпорядженням від 09.04.2019 № 538 внесено зміни в пункт 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 №566 "Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких збільшено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, до 130000 гривень на одного потерпілого.

Таким чином, максимальний розмір страхового відшкодування становить 130000 гривень.

Враховуючи, що отримані страхові відшкодування та встановлений допустимий максимальний розмір страхового відшкодування не компенсовують матеріального збитку, позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між допустимим максимальним розміром страхового відшкодування та реальним розміром матеріального збитку у сумі 25332 гривні 75 коп.

Вирішуючи питання щодо вказаної вимоги суд виходить з наступного.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи(обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1. якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно з абзацом 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Верховний Суд дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Так, у відповідності до вимог Закону страховик виконав свої зобов`язання, забезпечивши у встановленому законом порядку та у встановлений термін проведення огляду, підготовку відповідного звіту, провівши розрахунок страхового відшкодування відповідно до положень чинного законодавства та виплативши його.

При цьому, претензій чи зауважень до проведеного огляду пошкодженого автомобіля володілець транспортного засобу не пред`являв. Доказів того, що позивачем проведено відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля суду не подано.

За наведених обставин суд критично оцінює наданий позивачем висновок експертного дослідження Закарпатського НДЕКЦ від 25.08.2021 року № ЕД-19/107-21/4448-АВ, оскільки останній не підтверджує проведення ремонту автомобіля позивача саме на таку суму, яка визначена у ньому.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 25332 грн. 75коп. матеріального збитку як різниці між допустимим максимальним розміром страхового відшкодування та реальним розміром матеріального збитку.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Позивач просить стягнути з відповідача 5000грн. моральної шкоди. Таку шкоду позивач обґрунтовує наявністю душевних хвилювань, які він зазнав внаслідок пошкодження транспортного засобу, порушення нормальних життєвих зв`язків, неможливістю користування транспортним засобом, обмеженою можливістю у задоволенні культурно-побутових потреб як особисто позивача так і членів його сім`ї.

Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також в зв`язку з пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з вимогами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95року №4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постановах від 12.03.2019 року в справі № 920/715/17, від 10.10.2018 року в справі №640/3837/17; від 04.07.2018 року в справі № 638/14260/16 у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність є причиною, а моральна шкода, яка спричинена потерпілій особі - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Суд вважає доведеним позивачем, що внаслідок вчинення відповідачем ДТП він зазнав переживань та хвилювань з приводу пошкодження належного йому майна - транспортного засобу, внаслідок чого він був змушений змінити звичний спосіб життя, що негативно вплинуло на його душевний стан. Разом з тим, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача та вважає, що розмір моральної шкоди становить 2000,00 гривень. Саме такий розмір відшкодування завданої моральної шкоди, на думку суду, відповідає вимогам співмірності, розумності і справедливості.

Представник позивача у позовній заяві просила стягнути з відповідача 4000грн. витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення вказаних витрат, суд констатує таке.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

У підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем подано суду: договір про надання правової допомоги від 15.04.2021, укладений між позивачем – ОСОБА_1 та адвокатом Колесник Вікторією Юріївною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧЦ №000506); розрахунок розміру витрат за надання професійної правничої допомоги із зазначенням наданих послуг та їх вартістю (додаток №1 від до Договору); акт №1 приймання-передачі наданих послуг на суму 4000грн.; квитанцією №1 від 17.05.2022.

З огляду на положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню – пропорційно до задоволених вимог, що становить 264грн.(позовні вимоги задоволено на 6,6%, відповідно відмовлено – на 93,4%; 0,066Х4000грн.=264грн.).

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 396,96грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог (2000/5000х992,40грн.).

В іншій частині вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.6,9, п. 22.1 ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради про відшкодування матеріальних збитків та компенсацію моральної шкоди, заподіяної в наслідок ДТП, - задовольнити частково.

Стягнути із Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 , 2000 (дві тисячі)грн. моральної шкоди, а також 396 (триста дев`яносто шість) 96коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 264грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити. Судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Тячівським РВ УМВС України в Закарпатській області 26.09.1996; адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги» Закарпатської обласної ради; адреса: 88015, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Грибоєдова, 20; код ЄДРПОУ 26528843.

Повне рішення складено 12 жовтня 2022 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник