Рішення № 106729291, 27.09.2022, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/684/20

Провадження № 2/698/27/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Лазаренка В.В.,

при секретарі судових засідань – Гончар Т.О.,

за участю позивачки – ОСОБА_1 ,

представника позивачки – адвоката Колісника С.М., Токар О.М.,

відповідачів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – адвоката Замковенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Катеринопільського нотаріального округу Вечірко Наталія Вікторівна, Катеринопільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства та визнання права на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

05.10.2020 року до Катеринопільського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Катеринопільського нотаріального округу Вечірко Н.В., у якій позивачка просить встановити факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є її батьком та визнати за нею право на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємця за законом першої черги, відповідно до ст. 1261 ЦК України. Стягнути з відповідачів судові витрати, які складаються з судового збору та оплати витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина. Також вказує, що оскільки юридично шлюб між батьками не був зареєстрований, то запис прізвища позивачки вчинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові записані за вказівкою матері, як це було визначено ст. 55 КпШС. Разом з тим, відповідачами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнається її право на спадщину, що залишилася після смерті батька.

28.04.2021 року позивачкою доповнено позовні вимоги, а саме просить внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 17.09.1997 року № 8, складений виконавчим комітетом Вікненської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області та вказати відомості про батька ОСОБА_4 .

Представником позивачки – адвокатом Токар О.М. подано заяву про уточнення позовних вимог згідно з якою позивачка просила суд:

1) встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вікнине Катеринопільського району Черкаської області, актовий запис про смерть № 3 від 23.04.2020 року, є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 , де в графі «батько» вказати « ОСОБА_4 ».

2) визнати за ОСОБА_1 право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємця за законом першої черги, відповідно до ст. 1261 ЦК України.

3) Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені позивачкою судові витрати в рівних частинах.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15.01.2021 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 27.04.2021 року задоволено клопотання представника позивача – адвоката Колісника С.М. та залучено Катеринопільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 29.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04.07.2022 року в задоволенні клопотання представника позивачки про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи в цивільній справі відмовлено.

Позивачка та її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази, які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник відповідачів – адвокат Замковенко В.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає, що суду не надано достатньо доказів для встановлення батьківства померлого ОСОБА_4 відносно позивачки, фотокартка не є належним доказом по справі, а шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був розірваний лише 02.08.2003 року, що свідчить про наявність у ОСОБА_4 законної дружини.

Крім того, просив не брати до уваги як доказ надану довідку виконавчого комітету Вікнинської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області № 347 від 16.09.2020 року щодо спільної дитини ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ..

Третя особа Приватний нотаріус Катеринопільського нотаріального округу Вечірко Н.В. у судове засідання не з`явилася. До суду подала заяву, відповідно до якої просить розглянути справу без її участі.

Третьою особою Катеринопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги визнаються, справу просить розглядати без участі їх представника.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що є матір`ю позивачки, яка в свою чергу є донькою померлого – ОСОБА_4 . З 1996 року ОСОБА_4 постійно проживав з нею як чоловік та дружина в АДРЕСА_1 , мали спільне господарство, разом обробляли город, мали спільний сімейний бюджет, після переїзду до неї привів коня. На час спільного проживання ОСОБА_4 був одружений, а тому відвідував офіційну дружину та дітей, на що свідок не заперечувала, а його дружина не була проти їх спілкування. Коли народилася донька, він назвав її ОСОБА_8 . Після народження ОСОБА_9 , приходили його діти ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які признавали ОСОБА_12 як рідну сестру. А після смерті батька почали казати, що ОСОБА_13 не їх сестра.

Свідок ОСОБА_14 , яка є сусідкою ОСОБА_7 повідомила суду, що приблизно з 1995 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 почали зустрічатися, коли остання працювала на фермі. В подальшому почали проживати разом в будинку ОСОБА_7 , мали спільне господарство, ОСОБА_4 допомагав встановлювати газ у будинку ОСОБА_7 .. Зазначила, що після народження ОСОБА_9 , в 1997 році, визнавав її як рідну доньку, любив на рівні з іншими доньками, був на хрестинах та займався її вихованням, разом святкували свята.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що товаришував та працював з ОСОБА_4 , який є його троюрідним братом, а також є хрещеним батьком ОСОБА_1 , до народження якої ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зустрічалися та почали спільно проживати як чоловік та дружина, вели спільне господарство, разом обробляли город, а після народження ОСОБА_9 визнавав її як рідну молодшу доньку, займався її вихованням та піклувався про неї.

Свідок ОСОБА_16 , яка працювала з ОСОБА_4 суду пояснила, що знає ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які проживали разом з 2003 року в АДРЕСА_1 з якого часу вели спільне господарство пояснити не змогла натомість знає, що ОСОБА_4 перевіз до ОСОБА_7 коня, корову та воза. Разом з тим, пояснила, що ОСОБА_4 . Ріту до дитячого садку та в школу не водив, а чи ставився, як до доньки вона не знає. Зазначила, що окрім, ОСОБА_4 ОСОБА_7 спілкувалася і з іншим чоловіком, разом з тим, в який період часу та з ким саме пояснити суду не змогла.

Свідок ОСОБА_17 , яка працювала з ОСОБА_7 суду показала, що приблизно з 1996 року ОСОБА_4 і ОСОБА_7 зустрічалися, але разом не проживали, з якого часу почали проживати разом вона не знає. Разом з тим знає, що ОСОБА_7 спілкувалася і з іншим чоловіком, в який період часу пояснити суду не змогла. Про відношення ОСОБА_4 до ОСОБА_1 будь-яких пояснень суду не надала.

Свідок ОСОБА_18 , яка є племінницею ОСОБА_4 пояснила суду, що приблизно з 1997 року, після влашвуння її на ферму, вона знає про відносини ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , які проживали разом, з якого періоду почали вести спільне господарство їй невідомо але знає про те, що ОСОБА_4 зароблені кошти віддавав ОСОБА_7 та витрачав на Ріту, визнавав Ріту як рідну дочку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Вікнине Катеринопільського району Черкаської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане Вікнинською сільською радою Катеринопільського району, актовий запис № 8, з якого вбачається, що позивачка записана як ОСОБА_5 , в графі батько записаний ОСОБА_19 , а в графі мати записано ОСОБА_7 .

Відповідно до копії рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04.03.2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_20 , зареєстрований 22.02.2016 року у Виконавчому комітеті Єрківської селищної ради Катеринопільського району Черкаської області, актовий запис від 22.02.2016 року за № 4, який було укладено ОСОБА_20 та ОСОБА_5 ..

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вікнине Катеринопільського району Черкаської області, що підтверджується копією свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Вікнинської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області 23.04.2020 року, про що зроблений актовий запис № 3.

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Вікнинської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області № 347 від 16.09.2020 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Вікнине Катеринопільського району Черкаської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1996 року по день смерті ОСОБА_4 проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу в органах ДРАЦС, та вели спільне господарство в АДРЕСА_1 по день смерті ОСОБА_4 .. Від спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 мають спільну дитину ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До того ж судом встановлено, що між покійним ОСОБА_4 та ОСОБА_6 шлюб розірвано 02.08.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Катеринопільського райуправління юстиції Черкаської області, про що зроблений актовий запис № 72.

Згідно копії Державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_4 , на підставі рішення сесії Вікнинської сільської ради народних депутатів від 28.02.2001 року № 114, є власником земельної ділянки площею 3,01 га, яка розташована на території Вікнинської сільської ради, ділянка № НОМЕР_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7122284500:02:000:0665.

01.04.2021 року приватним нотаріусом Катеринопільського районного нотаріального округу Вечірко Н.В., було відмовлено ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю у неї родинного зв`язку з померлим та відсутності заповіту.

Визнання батьківства - це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Приписами ч. 2 ст. 128 СК України передбачено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за яким при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

За змістом ст. 53 КпШС України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 55 КпШС України при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

Положеннями ст. 57 КпШС України передбачено, що діти, походження яких встановлено, зокрема, за рішенням суду, мають ті ж права і обов`язки щодо батьків та їх родичів, що й діти, які народилися від осіб, які перебувають у шлюбі.

Відповідно до вимог чинного законодавства, якщо встановлення факту батьківства зачіпає інтереси спадкоємців померлого, справа має розглядатись в порядку позовного провадження.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» від 12.06.98 року № 16, згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

За змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин: спільного проживання та ведення спільного господарства матір`ю та батьком дитини або спільне виховання чи утримання ними дитини або докази, що з достовірністю підтверджують батьківство.

Отже, спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України, частинами 2, 3 ст. 53, якого встановлено, що в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Факт визнання батьківства ОСОБА_4 щодо ОСОБА_1 підтвердили усі вищезазначені свідки, стверджуючи про проживання її батьків спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу в органах ДРАЦС до народження позивачки та після її народження, а також про старання якомога більше часу приділяти її вихованню та розвитку.

Зазначені показання свідків є послідовними, узгодженими, відповідають іншим доказам та матеріалам справи.

Суд дійшов до переконання, що зазначені докази та докази які містяться в матеріалах справи доводять факт батьківства ОСОБА_4 щодо позивачки, оскільки вони свідчать про те, що ОСОБА_4 від народження доньки визнавав себе її батьком. У належності та достовірності зазначених доказів сумніву немає.

Свідчення свідка ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не можуть надати відомості про об`єктивні обставини справи, оскільки мають лише загальний характер про відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та на більшість питань щодо виховання ОСОБА_1 відповіді судом не отримано, так як така інформація свідкам відома не була. Суд критично відноситься, до показів зазначених свідків щодо спілкування та проживання ОСОБА_7 з іншим чоловіком, оскільки свідчення є загальними та вирішального значення для справи не мають.

Хоча відомості заначені у довідці виконавчого комітету Вікнинської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області № 347 від 16.09.2020 року, щодо спільної дитини ОСОБА_4 та ОСОБА_7 судом оцінюються критично, оскільки зазначене є предметом розгляду даної справи, разом з тим, спільне проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 однією сім`єю та ведення спільного господарства, про що йдеться у довідці та не заперечується і не спростовано стороною відповідачів суд приймає до уваги як належний доказ, як і спільну фотокартку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ..

Окрім того, розірвання шлюбу в 2003 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не спростовує встановлених обставин спільного проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ..

Оцінюючи досліджені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 дійсно визнавав себе за життя її батьком, брав участь у вихованні та утриманні разом з матір`ю дитини, з якою проживав однією сім`єю та вів спільне господарство до народження позивачки ОСОБА_1 та після її народження.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги свідоцтво про хрещення та зміст фотокартки дослідженої в судовому засіданні, письмові докази та покази свідків, суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо встановлення батьківства відносно позивачки підлягають задоволенню. При цьому суд приймає до уваги, що оскільки правовідносини між сторонами щодо батьківства врегульовані ст. 53 КпШС України, якою передбачено термін «встановлення батьківства», а не «визнання» його, як це визначено ст. 28 СК України, слід встановити батьківство померлого ОСОБА_4 відносно позивачки.

Щодо позовної вимоги про визнання позивачки спадкоємницею першої черги після смерті ОСОБА_4 та права її на спадкове майно, слід зазначити наступне.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Приписами ч. 1 ст. 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За правилом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У ч. 1 ст. 1267 передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину . Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців . Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З урахуванням встановлених судом обставин, оцінки наявних у справі належних та допустимих доказів, фактів, встановлених під час розгляду справи по суті, враховуючи задоволення позовної вимоги про встановлення факту, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку і про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_1 , спадкоємницею першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 та має право на спадкове майно.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

У зв`язку з зазначеним вище, суд присуджує стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1261 грн. 20 коп. та витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 5000 грн. 00 коп..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 53, 55, 57 КпШС України, ст.ст. 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261, 1267, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 258-260, 263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Катеринопільського нотаріального округу Вечірко Наталія Вікторівна, Катеринопільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства та визнання права на спадщину – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Вікнине, Катеринопільського району, Черкаської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_1 , а саме: в графі «батько» змінити на – « ОСОБА_4 ».

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємницею першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1261 (одна тисяча двісті шітдесят одна) грн. 20 коп. та витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лазаренко