Ухвала суду № 106729163, 01.02.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-11754/10

Провадження № 4-с/638/4/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу правонаступника Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на дії державного виконавця, боржник - ОСОБА_1 , посадова особа органу державної виконавчої служби - заступник начальника Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (назва станом на час постановлення ухвали – Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)) Трофімова Т.М.,-

ВСТАНОВИВ:

10.01.2017 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ «Укргазпромбанк») звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, боржник – ОСОБА_1 , посадова особа державної виконавчої служби – заступник начальника Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трофімова Т.М., в якій просив суд визнати протиправними дії заступника начальника Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трофімової Т.М., які полягають в порушенні норм законодавства при здійсненні виконавчого провадження, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 року у виконавчому провадженні № 39801776.

Скаргу мотивовано тим, що 04.10.2016 року заступником начальника Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трофімовою Т.М. у виконавчому провадженні № 39801776 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (далі – постанова державного виконавця) з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV, а саме – стягувач у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно.

Зазначена в постанові підстава повернення виконавчого документу є необґрунтованою та безпідставною, оскільки стягувач - ПАТ «Укргазпромбанк» не отримував від державного виконавця відповідного повідомлення. Крім того ПАТ «Укргазпромбанк» не отримувало зазначену вище постанову державного виконавця.

Вказані дії державного виконавця призвели до майнових втрат стягувача, які полягають у неотриманні грошових коштів відповідно до виконавчого документу.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Омельченко К.О. від 05.12.2017 року витребувано від Московського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області належним чином завірену копію виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-11754/10 від 05.04.2011 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.12.2019 року залучено до участі у справі правонаступника прав та обов`язків ПАТ «Укргазпромбанк» - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал»).

На підставі наказу голови суду № 02-03/28 від 03.03.2021 року про відрахування зі штату судді ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю, 19.03.2021 року було проведено повторний автоматичний розподіл справи та 22.03.2021 року вказану справу передано на розгляд судді Поволяєвої О.В.

Зважаючи на те, що Московським ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області станом на 02.07.2021 року ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова Омельченко К.О. від 05.12.2017 року не виконано, до суду не надіслано завірену копію виконавчого провадження, ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєвої О.В. від 02.07.2021 року повторно було витребувано з Московського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області (назва станом на час постановлення ухвали – Московський ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків)) належним чином завірену копію виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом Дзержинського районного суду м. Харкова № 2-11754/10 від 05.04.2011 року.

Учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Боржник та посадова особа державної виконавчої служби заперечення на скаргу до суду не надали.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників судового процесу, зважаючи на наступне.

Згідно п. 3 ст. 2 ЦПК основними засадами (принципами) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

На необхідності забезпечення розгляду справи протягом розумного строку зазначено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Вирішуючи питання щодо розгляду справи по суті, суд приймає до уваги те, що межі перенесення розгляду справи не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Боржник та посадова особа державної виконавчої служби не скористалися належним їм правом подання до суду заперечення на скаргу.

Враховуючи необхідність забезпечення розумних строків розгляду справи, ту обставину, що справа перебуває в провадженні суду з 10.01.2017 року, боржник та посадова особа виконавчої служби з 2017 року в численні судові засідання не з`являлися, виконавча служба не виконувала ухвалу про витребування матеріалів виконавчого провадження, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для відкладення судового засідання, зважаючи на що розглядає справу по суті за відсутності учасників судового процесу.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Заочним рішенням Дзержинським районним судом м. Харкова від 30.11.2010 року позов ВАТ «Укргазпромбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ АБ «Укргазпромбанк» грошові кошти у розмірі 3316471,61 грн. (а.с. 12-14).

На виконання даного судового рішення 05.04.2011 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист у справі № 2-11754/10 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ АБ «Укргазпромбанк» грошових коштів в розмірі 3316471,61 грн. (далі – виконавчий лист 2-11754/10) (а.с. 23).

13.09.2013 року посадовою особою Московського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 39801776.

Постановою заступника начальника Московського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Трофімовою Т.М. від 04.10.2016 року виконавчий лист 2-11754/10 від 05.04.2011 року повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 3 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки стягувач у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно.

30.11.2021 року на виконання ухвали судді Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєвої О.В. від 02.07.2021 року державною виконавчою службою було надіслано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві відділу не зберігаються, надати оригінали для огляду в судовому засіданні чи належним чином завірені копії не вбачається можливим.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення скарги, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції, чинній станом на дату винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 2 «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засади обов`язковості виконання рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у ст. 18 ЦПК України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Під виконавчими діями слід розуміти дії, що вчиняються виконавцем стосовно особи боржника або його майна всупереч або незалежно від його волі, спрямовані на створення умов для застосування заходів примусового виконання, а так само на примушування боржника до повного, правильного і своєчасного виконання вимог, що містяться у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зі змісту постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 року вбачається, що виконавчий документ повернуто стягувачу з тієї підстави, що останній письмово не заявив у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника.

Матеріали справи не містять будь-яких даних, з яких вбачається, що державним виконавцем на адресу стягувача було направлено вказане в постанові повідомлення та дане повідомлення було отримано стягувачем.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Зважаючи на те, що виконавчою службою майже продовж чотирьох років не було виконано ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова Омельченко К.О. від 05.12.2017 року про витребування належним чином завіреної копії виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-11754/10 від 05.04.2011 року, та лише на повторне постановлення суддею Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєвою О.В. ухвали від 02.07.2021 року аналогічної ухвали, виконавчою службою лише 30.11.2021 року надіслано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві відділу не зберігаються, надати оригінали для огляду в судовому засіданні чи належним чином завірені копії не вбачається можливим, суд дійшов висновку про доведення стягувачем доводів щодо неотримання від державного виконавця повідомлення про надання стягувачем заяви про залишення за собою нереалізованого майна.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що під час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу посадовою особою не були вжиті заходи, необхідні для забезпечення виконання умов щодо надіслання стягувачу вказаного вище повідомлення, що спричинило порушення складової права на справедливий судовий захист, якою є обов`язковість виконання судових рішень .

Суд враховує, що розглядаючи справу N 5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013року зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ("Шмалько проти України", заява N 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, пункт 34).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Hornsby v. Greece" (заява N 18357/91, пункт 40), "Деркач та Палек проти України" (заяви N 34297/02 та N 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок ("Immobiliare Saffi v. Italy", заява N 22774/93, пункт 74).

Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії" (заява N 589498/00), пункту 52 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04) відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини "Сокур проти України" (N 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Зважаючи на зазначене вище та на зміст ч. 2 ст. 451 ЦПК України суд дійшов висновку про визнання неправомірною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 року у виконавчому провадженні № 39801776.

Стосовно вимоги про скасування вказаної вище постанови саме судом, то вона не підлягає задоволенню, оскільки дана вимога не є належним способом захисту. Частиною 2 ст. 451 ЦПК України не передбачено право суду скасовувати постанови виконавця.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 353, 447, 448, 449 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу правонаступника Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на дії державного виконавця, боржник - ОСОБА_1 , посадова особа органу державної виконавчої служби - заступник начальника Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (назва станом на час постановлення ухвали – Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)) Трофімова Т.М. – задовольнити частково.

Визнати неправомірною постанову заступника начальника Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трофімової Т.М. про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 39801776 від 04 жовтня 2016 року

Зобов`язати заступника начальника Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (назва станом на час постановлення ухвали – Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)) Трофімову Т.М. скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 39801776 від 04 жовтня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Поволяєва