Рішення № 10672760, 21.07.2010, Кіндратівський районний суд міста Горлівки (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Горлівки)

справа № 2-69/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2010 року Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого судді Шиповича В.В.

при секретарі Говшиєвич А.М., Гордус О.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Груцинової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16 жовтня 2009 року звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про зміну дати та формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про звільнення, посилаючись на те, що з 12 грудня 2006 року працював у відповідача експертом з кредитування. 1 квітня 2009 року був переведений на посаду менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб «Агентська мережа». 24 квітня 2009 року подав заяву про звільнення за угодою сторін з останнім робочим днем 5 травня 2009 року. Наказом від 21.04.2009 року по ЗАТ КБ «ПриватБанк», з яким він не був ознайомлений, йому було встановлено семиденний термін для передачі товарно-матеріальних цінностей те кредитного портфелю Приват-48 у кількості 4817 штук. У строк встановлений наказом від 21.04.2009 року він передав всі кредитні справи, окрім 60 справ, які він ніколи не оформлював та які були у нього відсутні. Наказом від 01.05.2009 року по ЗАТ КБ «ПриватБанк» до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за те, що він не передав кредитні справи у визначені строки. Наказом від 06.05.2009 року він був звільнений з роботи за ст. 40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку у звязку із порушенням строків передачі кредитних справ. В подальшому він протягом чотирьох місяців знаходився на роботі та намагався врегулювати конфлікт і знайти відсутні 60 договорів, але конфлікт із роботодавцем так і не був вирішений. 30 вересня 2009 року йому була видана трудова книжка із записом про звільнення 5 травня 2009 року на підставі наказу від 6 травня 2009 року. Позивач вважав, що наказ про його звільнення був прийнятий після припинення ним трудової діяльності, відповідач не зажадав від нього ніяких пояснень з приводу порушення строків передачі кредитних справ, а крім того відповідачем порушені статті 31, 38, 47, 149 КЗпП України, п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку та несвоєчасну видачу трудової книжки у сумі 12474 гривень, скасувати наказ від 06.05.2009 року про звільнення, зобовязати відповідача змінити формулювання причини звільнення на «звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України» та змінити дату звільнення на «30.09.2009 року».

20 травня 2010 року позивач змінив свої позовні вимоги та додатково зазначив, що наказ від 01.05.2009 року був винесений у святковий день, його власна заява про звільнення залишилася без розгляду відповідачем, жодних претензій до нього, як до працівника до 01.05.2009 року з боку роботодавця не було. Крім того внаслідок незаконного звільнення йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих звязків та необхідності застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя. Просив суд поновити його на роботі на посаді менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб у Центрально-Міське відділення Горлівської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.05.2009 року по день поновлення на роботі, скасувати накази відповідача від 06.05.2009 року про звільнення та від 01.05.2009 року про покарання, компенсувати моральну шкоду у сумі 50000 гривень.

8 липня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги викладені у заяві від 20.05.2010 року та просив поновити його на посаді менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб «Агентська мережа» в іншій частині позовні вимоги викладені у заяві від 20.05.2010 року залишив без змін.

Ухвалою суду від 25.06.2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучений директор філії «Донецьке регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4, який виніс оскаржуваний ОСОБА_1 наказ про звільнення.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги викладені у заяві від 20.05.2010 року з уточненнями від 08.07.2010 року, наполягали на їх задоволенні. ОСОБА_1 додатково пояснив, що в період з 1 по 4 травня 2009 року не працював, оскільки це були святкові та вихідні дні, а тому не мав можливості виконати наказ від 01.05.2009 року, яким йому був наданий строк - три дні для передачі кредитних справ. З наказами про покарання та про звільнення він ознайомився тільки 30.09.2009 року при отриманні трудової книжки. Під час оформлення передачі кредитних справ у нього виникла проблема із програмним забезпеченням.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала письмові пояснення, у яких посилалася на те, що згідно Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 року у ПАТ КБ «ПриватБанк» запроваджено програмний комплекс «ПриватДок» за допомогою якого здійснюється внутрішній документообіг в електронному вигляді. 24 квітня 2009 року ОСОБА_1 та відповідачем було погоджено звільнення позивача за ст. 36 п.1 КЗпП України за згодою сторін, з останнім робочим днем 05.05.2009 року. Позивачу був визначений семиденний строк для передачі кредитних справ. Однак ОСОБА_1 не виконав своїх обовязків та у встановлений строк кредитні справи не передав. У звязку з чим наказом від 01.05.2009 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, та встановлено новий строк для передачі кредитних справ три дні. За невиконання вимог наказу від 01.05.2009 року ОСОБА_1 був звільнений за ст. 40 п.3 КЗпП України наказом від 06.05.2009 року. Доводи позивача, про те, що він після звільнення до 30.09.2009 року перебував на робочому місці є безпідставними. Позивач навмисно не зявлявся до відділу кадрів банку для отримання трудової книжки та не виявляв бажання отримати трудову книжку до 30.09.2009 року. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди не доведено.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не зявився. Подав заяву у якій зазначив, що позовні вимоги не визнає, підтримує позицію ПАТ КБ «ПриватБанк». Просив розглянути справу без його участі.

Суд вислухавши пояснення позивача, представників сторін, оголосивши письмові пояснення відповідача, третьої особи, дослідивши письмові докази, допитавши свідків, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

12 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено трудовий договір про прийняття позивача на роботу до банку на посаду спеціаліста по мікрокредитуванню. При цьому ОСОБА_1 зобовязався добросовісно виконувати свої трудові обовязки, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, знати та виконувати вимоги діючого законодавства та внутрішніх нормативних актів банку. ОСОБА_1 встановлено 8-ми часовий робочий день та 5-ти денний робочий тиждень (т.1 а.с. 146).

Між ОСОБА_1 та банком 12.12.2006 року укладено договір про повну матеріальну відповідальність (т.1 а.с. 145).

За відомостями трудової книжки ОСОБА_1, він 12.12.2006 року прийнятий на роботу до ЗАТ КБ «ПриватБанк» на посаду молодшого експерта по «Експрес» кредитуванню Центрально-Міського відділення Горлівської філії. Після чого працював у відповідача на різних посадах та 01.04.2009 року переведений на посаду менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб підрозділу «Агентська мережа». Звільнений 05.05.2009 року за систематичне порушення трудових обовязків - ст. 40 п.3 КЗпП України згідно із Наказом Э.ДО-УВ-2009-159-п від 06.05.2009 року (т.1 а.с. 5-6).

Згідно із наказом № Э.DO-УВ-2009-154 від 21 квітня 2009 року голови правління ЗАТ КБ «ПриватБанк», - ОСОБА_1 наказано на протязі семи днів з моменту підписання цього наказу передати закріплені за ним товарно-матеріальні цінності у кількості 3 штук та кредитний портфель Приват-48 у кількості 4817 штук (т.1 а.с. 9-10, 138-139).

Згідно із наказом № Э.DO-УВ-2009-177 від 1 травня 2009 року голови правління ЗАТ КБ «ПриватБанк» у звязку із порушенням строків передачі справ встановлених розпорядженням № Э.DO-УВ-2009-154 ОСОБА_1 оголошено догану та встановлено новий строк передачі справ три дні з моменту підписання цього наказу (т.1 а.с. 11-12).

Згідно із наказом № Э.DO-УВ-2009-159-п від 6 травня 2009 року директора Філії «Донецьке регіональне управління» Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» «Про звільнення працівника за систематичне невиконання без поважних причин своїх обовязків» встановлено, що наказом № Э.DO-УВ-2009-177 ОСОБА_1 була оголошена догана за порушення строків передачі справ та встановлений новий строк для виконання цієї роботи. Однак і в цей строк ОСОБА_1 так і не передав справи повністю. На підставі викладеного за систематичне порушення трудових обовязків ОСОБА_1 звільнено за ст. 40 п.3 КЗпП України з останнім робочим днем 05.05.2009 року (т.1 а.с. 7-8).

З приводу позовних вимог про скасування наказу № Э.DO-УВ-2009-177 від 1 травня 2009 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Наказу ЗАТ КБ «ПриватБанк» № 1827 від 08.12.2006 року «Про затвердження порядку та строків передачі кредитних справ» (т. 1 а.с. 85-100), -

п.4.1. кредитні спеціалісти зобовязані передавати всі кредитні справи на протязі семи календарних діб з моменту проведення операції .

Згідно «Порядку здійснення контролю за передачею кредитних справ і застосуванню дисциплінарних стягнень за порушення обовязків по передачі кредитних справ у встановлений строк», який є Додатком № 2 до Наказу ЗАТ КБ «ПриватБанк» № 1827 від 08.12.2006 року, -

п.2.1. функція по передачі кредитних справ на зберігання входить в коло обовязків кредитних спеціалістів .

п.1.2.для визначення обставин, в результаті яких відбулося порушення строків передачі кредитних справ від порушників витребовуються пояснювальні записки...

в наказі про попередження визначається новий строк для передачі кредитних справ (не менше 3-х і не більше 5-ти календарних днів з дня затвердження наказу про попередження).

Таким чином до трудових обовязків ОСОБА_1, як кредитного спеціаліста ЗАТ КБ «ПриватБанк» входила передача кредитних справ і наказ № Э.DO-УВ-2009-154 від 21 квітня 2009 року, яким ОСОБА_1 наказано на протязі семи днів з моменту підписання цього наказу передати закріплені за ним товарно-матеріальні цінності у кількості 3 штук та кредитний портфель Приват-48 у кількості 4817 штук є законним, обґрунтованим і підлягав виконанню позивачем.

Крім того у розглядуваній справі позивач і не оскаржував наказ № Э.DO-УВ-2009-154 від 21 квітня 2009 року.

Вимоги наказу від 21.04.2009 року у встановлений строк ОСОБА_1 у повному обсязі не виконані, а саме кредитний портфель Приват-48 у кількості 4817 штук не переданий.

Доводи ОСОБА_1, про те, що він не передав кредитні справи у строк визначений наказом від 21.04.2009 року з поважних причин, а саме у звязку із тим, що у нього були відсутні 60 кредитних справ, не підтверджені будь-якими доказами у судовому засіданні. Навпаки, ще 21 квітня 2008 року ОСОБА_1 склав службову записку про перекодування на нього кредитних договорів Приват-48 (т.2 а.с. 5-23).

Посилання позивача на те, що він вчасно не передав кредитні справи у звязку із проблемами з програмним забезпеченням, також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Разом з тим, відповідно до трудового договору від 12.12.2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» позивач зобовязався при неможливості виконання будь-яких функцій чи завдань невідкладно повідомити про це безпосереднього керівника у письмовій формі (т.1 а.с. 146) чого у даному випадку ОСОБА_1 зроблено не було.

Службову записку про перекодування кредитних договорів у кількості 4818 штук ОСОБА_1 склав лише 5 травня 2009 року (т.1 а.с. 155-242).

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, не виконавши вимоги наказу № Э.DO-УВ-2009-154 від 21 квітня 2009 року, в частині строку передачі кредитних справ порушив трудову дисципліну.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана 2) звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Згідно Акту від 30 квітня 2009 року підписаного працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 засвідчено, що ОСОБА_1 відмовився давати письмові пояснення по факту порушення строків передачі кредитних справ згідно наказу від 21.04.2009 року (т.2 а.с. 24).

Факт складання Акту від 30.04.2009 року у судовому засіданні підтвердили допитані в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Крім того допитаний в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що був безпосереднім керівником ОСОБА_1, та особисто 30.04.2009 року пропонував надати йому письмові пояснення з приводу порушення строків передачі кредитних справ, на що ОСОБА_1 відмовився.

Таким чином застосування Головою Правління ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 наказом № Э.DO-УВ-2009-177 від 1 травня 2009 року дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни здійснено уповноваженим органом із дотриманням визначеного законом порядку, та суд не вбачає підстав для скасування цього наказу від 01.05.2009 року.

Запровадження ЗАТ КБ «ПриватБанк» у трудових правовідносинах із ОСОБА_1 електронного документообігу не суперечить вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року та Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 року.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

З приводу позовних вимог про скасування наказу № Э.DO-УВ-2009-159-п від 6 травня 2009 року директора Філії «Донецьке регіональне управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк» «Про звільнення працівника за систематичне невиконання без поважних причин своїх обовязків» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

ОСОБА_1 звільнено за ст. 40 п.3 КЗпП України у звязку із тим, що наказом № Э.DO-УВ-2009-177 від 01.05.2009 року йому була оголошена догана за порушення строків передачі справ та встановлений новий строк (три дні) для виконання цієї роботи. Однак і в цей строк ОСОБА_1 так і не передав справи повністю.

Відповідно до ст. 72 КЗпП України 1 та 2 травня віднесені до святкових днів.

Згідно ч.3 ст. 67 КЗпП України у випадку, якщо святковий чи неробочий день (стаття 73) співпадає із вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового чи неробочого.

Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку ЗАТ КБ «ПриватБанк» затверджених Головою правління банку 09.04.1997 року (т.1 а.с. 103-108), - пункт 5.1. для працівників банку встановлений пятиденний робочий тиждень, із тривалістю робочого дня 8 годин.

У судовому засіданні сторонами визнано, що ОСОБА_1 працював у відповідача за пятиденним робочим тижнем із двома вихідними днями суботою та неділею.

У 2009 році 2 травня співпало із суботою, тобто вихідним днем, 3 травня випало на неділю, та за правилами ч.3 ст. 67 КЗпП України на 4 травня 2009 року було перенесено вихідний день.

Таким, чином 1,2,3,4 травня 2009 року були для ОСОБА_1 святковими та вихідними днями, на чому наполягав у судовому засіданні позивач і що не заперечувалося представником відповідача та підтверджено показаннями свідка ОСОБА_10, який був безпосереднім керівником ОСОБА_1 на час його роботи у ЗАТ КБ «ПриватБанк».

А отже застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, за невиконання ним своїх трудових обовязків у час відпочинку (1,2,3,4 травня 2009 року), - вихідні та святкові дні, є безпідставним.

За таких обставин необхідно визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 5 травня 2009 року за статтею 40 пункт 3 КЗпП України «за систематичне порушення трудових обовязків» з посади менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб підрозділу «Агентська мережа» ЗАТ КБ «ПриватБанк» на підставі наказу № Э.DO-УВ-2009-159-п від 6 травня 2009 року та скасувати вказаний наказ як незаконний.

Разом з тим, ОСОБА_1 не може бути поновлений на роботі з наступних причин.

Відповідно до ст. 36 п.1 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є угода сторін.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 24.04.2009 року № Э.DO-УВ-2009-159 на імя директора Філії «Донецьке регіональне управління» Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_4, позивач просив звільнити його за згодою сторін за ст. 36 п.1 КЗпП України з останнім робочим днем 05.05.2009 року. Вказана заява погоджена ОСОБА_4 24.04.2009 року (т.1 а.с. 13-14, 136-137).

Заява позивача про звільнення від 24.04.2009 року № Э.DO-УВ-2009-159 погоджена директором ОСОБА_4, свідчить про те, що між працівником (ОСОБА_1) та уповноваженим власником підприємства органом (директором ОСОБА_4) відбулася домовленість про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) у визначений строк, а саме останній робочий день 05.05.2009 року.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки оформлена належним чином домовленість між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» про звільнення 05.05.2009 року за згодою сторін за ст. 36 п.1 КЗпП України не була анульована, трудовий договір ОСОБА_1 із ЗАТ КБ «ПриватБанк» припинив свою дію у строк визначений сторонани, - 05.05.2009 року.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Позивачем не заявлялися позовні вимоги про зміну формулювання причини звільнення, а відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справу в межах позовних вимог заявлених ОСОБА_1 у заявах від 20.05.2010 року та 08.07.2010 року.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у випадку затримки видачі трудової книжки з вини власника, або уповноваженого ним органу працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник, або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку.

Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку ЗАТ КБ «ПриватБанк» затверджених Головою правління банку 09.04.1997 року (т.1 а.с. 103-108), - пункт 2.15 в день звільнення адміністрація зобовязана видати працівнику його трудову книжку із внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення є останній день роботи.

Таким чином, оскільки останній день роботи ОСОБА_1 це 05.05.2009 року саме в цей день відповідач повинен був видати йому належним чином оформлену трудову книжку.

Про необхідність вчинення таких дій також вказував у своєму наказі № Э.DO-УВ-2009-159-п від 6 травня 2009 року і директор Філії «Донецьке регіональне управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4, зазначаючи у пункті 2 Наказу, - « Направлению НR в последний рабочий день сотрудника сделать запись об увольнении в трудовую книжку и обеспечить ее выдачу работнику ».

У судовому засіданні відповідачем не надано доказів, про належне виконання ЗАТ КБ «ПриватБанк» вимог ст. 47 КЗпП України, а саме вчинення будь-яких дій спрямованих на вручення ОСОБА_1 05.05.2009 року трудової книжки, або відмову ОСОБА_1 від отримання своєї трудової книжки.

30 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до директора ОСОБА_4 з проханням видати йому трудову книжку у звязку із звільненням за згодою сторін за ст. 36 п.1 КЗпП України (т.1 а.с. 15) та в той же день отримав трудову книжку, що підтверджується записом у книзі обліку руху трудових книжок банку (т.1 а.с. 147).

За таких обставин суд вважає, що затримка видачі трудової книжки ОСОБА_1 виникла з вини відповідача, а отже з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, у звязку із затримкою видачі трудової книжки, - за період з 06.05.2009 року по 30.09.2009 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року „Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати” середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці роботи, які передують події, з якою повязана виплата.

Згідно довідок відповідача (т.1 а.с. 4, т.2 а.с. 43) протягом двох місяців, які передували звільненню (березень-квітень 2009 року) ОСОБА_1 відпрацював 37 днів (17+20) та його заробітна плата за березень-квітень 2009 року склала 5220,29 гривень (3272,10+1948,19).

Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 141,09 гривень (5220,29 грн. / 37 днів).

З урахуванням пятиденного робочого тижня ОСОБА_1 за період затримки йому трудової книжки з 06.05.2009 року по 30.09.2009 року пройшло робочих днів:

у травні 2009 року 17 днів;

у червні 2009 року 20 днів;

у липні 2009 року 23 дні;

у серпні 2009 року 20 днів;

у вересні 2009 року 22 днів, а усього 102 робочі дні.

Середній заробіток позивача за весь час вимушеного прогулу у звязку із затримкою видачі трудової книжки склав 102 х 141,09 = 14391,18 гривень. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, яку ОСОБА_1 повязував із незаконним звільненням за ст. 40 п.3 КЗпП України суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у випадках, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За встановлених у судовому засіданні обставин суд вважає, доведеним порушення відповідачем прав ОСОБА_1, а саме його незаконне звільнення за ст. 40 п.3 КЗпП України, що безумовно призвело до душевних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих звязків та потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Однак суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди заявлений позивачем у 50000 гривень підлягає зменшенню до 1000 гривен, оскільки такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд визначає виходячи з характеру та тривалості правопорушення, встановлених у судовому засіданні обставин справи, глибини душевних страждань позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

Суд вважає, що позивачем не пропущені строки звернення до суду за вирішенням трудового спору передбачені ст. 233 КЗпП України, оскільки трудову книжку та наказ про звільнення він отримав 30.09.2009 року, а до суду звернувся 16.10.2009 року.

За змістом ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а якщо позивача звільнено від сплати судового збору він стягується з відповідача в дохід держави.

ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений.

Згідно ст. 81 ЦПК України у справах про поновлення на роботі витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покладаються на сторони після розгляду справи.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 36, 40, 47, 67, 72, 147, 149, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись ст.ст. 10-11, 60-61, 81, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 5 травня 2009 року за статтею 40 пункт 3 КЗпП України «за систематичне порушення трудових обовязків» з посади менеджера по банківському обслуговуванню фізичних осіб підрозділу «Агентська мережа» Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на підставі наказу № Э.DO-УВ-2009-159-п від 6 травня 2009 року директора Філії «Донецьке регіональне управління» Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Скасувати наказ № Э.DO-УВ-2009-159-п від 6 травня 2009 року директора Філії «Донецьке регіональне управління» Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» «Про звільнення працівника за систематичне невиконання без поважних причин своїх обовязків».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код 14360570) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у звязку із затримкою видачі трудової книжки за період з 06.05.2009 року по 30.09.2009 року у сумі 14 391 (чотирнадцять тисяч триста девяносто одна) гривня 18 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код 14360570) на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код 14360570) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у сумі 143 (сто сорок три) гривні 91 копійка та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, скасування наказу № Э.DO-УВ-2009-177 від 1 травня 2009 року «Про покарання працівника за порушення строків передачі справ» відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд міста Горлівки шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Шипович В.В.