Рішення № 106727153, 04.10.2022, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 213/1368/22

Номер провадження 2/213/1106/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Мазуренка В.В., розглянувши заочно в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №213/1368/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко Віктор Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Романенко О.С. звернулася до суду в інтересах позивача, посилаючись на те, що 16 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем вчинено виконавчий напис №3643 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»заборгованості у розмірі 38 030,00 грн, який перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Теличка В.А., виконавче провадження №64600990. Вважає, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірність вказаної заборгованості, порушено процедуру вчинення такого напису.

Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3643 від 16 січня 2021 року, а також стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі

22 833,01 грн, судовий збір у розмірі 1 984,80 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В судове засідання сторони не викликались. Позивач та його представникпроти прийняття заочного рішення заперечень не надали. Представник відповідача відзиву на позов не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

У відповідності до вимог ст. ст. 280 - 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Треті особи пояснень не надали.

Ухвалою суду від 11 лютого 2022 року відкрито провадження у справі та витребувано докази.

Ухвала суду в частині витребування доказів третьою особою виконана не була.

Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

16 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис №3643 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості у розмірі 38 030,00 грн (а.с.12).

Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Теличком В.А. відкрито виконавче провадження №64600990 з примусового виконання виконавчого напису №3643 від 16 січня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості у розмірі 38 030,00 грн, звернено стягнення на доходи позивача (а.с.7-11).

Як видно із довідки №52/16 від 01 червня 2022 року за виконавчим провадженням №64600990 з позивача стягнуто із заробітної плати за місцем роботи в АТ "ПівдГЗК"

22 833,01 грн (а.с.13).

Встановленим обставинам відповідають правовідносини, які виникли з приводу законності вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів.

Статтею 88 цього ж Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, згідно яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічний порядок вчинення нотаріальних дій передбачений пунктами 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з пунктом 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм можна стверджувати, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі позивачу кредиту та його невиконання, або здійснення позичальником його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Таким чином наявність заборгованості позивача та період її стягнення жодним документом не підтверджено.

Відповідно до пункту 2.3 глави 16 розділу II Порядку №296/5 передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору, здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на адресу позивача.

Із наданих суду матеріалів не видно, що боржнику направлялось повідомлення -письмова вимога про усунення порушень. Отже не підтверджено обізнаність позивача про розмір заборгованості до вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Отже докази, які були підставою вчинення спірного виконавчого напису - відсутні.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

У висновку, викладеному в постанові Великої палати Верховного суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 вказано, що нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими, оскільки останні не входять до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку.

Доказів того, що укладений кредитний договір нотаріально посвідчувався не надано.

З матеріалів справи не видно, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом дотримано Порядку та умов вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: виконавчий напис вчинено на стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором після спливу 30 днів з моменту повідомлення боржника про усунення порушень, було встановлено, що заборгованість є безспірною.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже твердження позивача про те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений в порушення вимог законодавства, а тому не підлягає виконанню, слід вважати доведеним через відсутність документів, які б підтвердили зворотнє та відсутність спростування цього твердження відповідачем.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Щодо стягнення з відповідача коштів у сумі 22 833,01 грн, які були стягнуті із заробітної плати позивача на підставі оскаржуваного виконавчого напису, суд вказує на таке.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Суд зауважив, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі №6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.

В даному випадку, правовою підставою набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 22 833,01грн, став спірний виконавчий напис нотаріуса №3643 від 16 січня 2021 року, який виконанню не підлягає. Тому, правова підстава для отримання відповідачем 22 833,01грн відпала, і вказані кошти підлягають поверненню позивачу, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, у зв?язку з чим підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі

1 984,80 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн та надав відповідні докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає співмірним розмір витрат на правничу допомогу зі складністю справи, часом та обсягом наданих адвокатом послуг, тому витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 158 ч.7, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3643 від 16 січня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заборгованості у розмірі 38 030 грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 22 833 (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять три) грн 01 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1 корп.28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, вул. Рейтарська/пров.Гергіївський, буд.6-3 літ.А, м. Київ.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко Віктор Анатолійович, адреса: пр. Слобожанський, буд.29, оф.708, м. Дніпро.

Дата складення повного тексту судового рішення – 04 жовтня 2022 року.

Суддя В.В.Мазуренко