Рішення № 106726614, 13.10.2022, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/7249/21

Провадження № 2/740/394/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Лазоренко Л. Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт-Капітал»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна (далі - нотаріус), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

установив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.10.2021 року нотаріусом вчинено виконавчий напис № 11740 про стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт-Капітал», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків, що виникли на підставі договору відступлення прав вимоги № 14-07/21 від 14.07.2021 за кредитним договором № 0931024513 від 22.01.2020 р, який укладений ТОВ «Інфінанс» з ОСОБА_1 , заборгованості за період з 14.07.2021 року по 17.08.2021 року в розмірі 75 927,89 грн, з яких: 3 % річних у сумі 67 677,89; інфляційні втрати в сумі 7 750,00 грн, плата за вчинення виконавчого напису – 500 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В. О. від 24.11.2021 року відкрито виконавче провадження.

На думку позивача, оспорюваний виконавчий напис є протиправним, тобто таким, що вчинений з порушенням чинного законодавства України, оскільки нотаріус у момент вчинення виконавчого напису не переконався в безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а саме за період з 14.07.2021 року по 17.08.2021 року в розмірі 75 927,89 грн. Позивач не визнавав і не визнає наявності заборгованості перед відповідачем у сумі, що вказана у виконавчому написі. Позивач не отримував жодних письмових повідомлень про наявність у нього заборгованості. Крім цього, виконавчий напис вчинений не на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору.

Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 11740, вчинений 05 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. про стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» заборгованості в розмірі 75 927,89 грн, а також просив стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 та 454,00 грн, та на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, у загальному розмірі 7362,00 грн.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити в задоволенні позову, пославшись на те, що нотаріус вчинив виконавчий напис відповідно до вимог закону. Безспірність вимог визначається не нотаріусом, а стягувачем, а нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданих документах. Оскільки приватному нотаріусу були подані усі необхідні документи для вчинення нотаріальної дії, то останній діяв у межах норм закону. Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, зазначивши, що винагорода у розмірі, зазначеному представником, є завищеною, а тому пiдлягає зменшенню.

Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши зміст позовної заяви, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази кожного окремо та в сукупності, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом установлено, що 05 жовтня 2021 року приватний нотаріус Сазонова О. М. вчинила виконавчий напис № 11740, за яким запропоновано стягнути на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» заборгованість, що виникла за кредитним договором № 0931024513 від 22.02.2020 року з усіма додатковими угодами, який укладено між ТОВ «Інфінанс» (правонаступник – ТОВ «Вердикт-Капітал») та ОСОБА_1 , за період з 14.07.2021 року по 17.08.2021 року в розмірі 75 927,89 грн, з яких: 3 % річних у сумі 67 677,89 грн; інфляційні втрати в сумі 7 750,00 грн, плата за вчинення виконавчого напису – 500 грн.

24 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем В. О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 67659657 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 1.1, 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до п. 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Виходячи з наведеного вище, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи булла заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині доповнення переліку після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Київський апеляційний адміністративний суд при розгляді вказаної справи дійшов висновку про необхідність визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 16.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині з моменту її прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акта стало, зокрема, те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України Про нотаріат . Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат2 умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Таким чином, постановою суду, яка набрала законної сили, було визнано незаконним та нечинним положення правової норми щодо можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, не посвідченому нотаріально.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2019 № 910/13233/17 зазначено, що в зв`язку з визнанням судом нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до спірних правовідносин підлягала застосуванню постанова Кабінету Міністрів України про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів № 1172 у редакції від 29.11.2001.

Зі змісту наведених судових рішень вбачається, що з 22.02.2017 року виконавчий напис може бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 05.10.2021 року, тобто після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14), і, за твердженням позивача, за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору, що не спростовано відповідачем і третіми особами.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку належними і допустимими доказами того, що кредитний договір, який надавався нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.

Крім цього, відповідач не подав до суду докази про підтвердження отримання вимоги позивачем, а неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно поінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги банку.

Так, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру заборгованості за кредитним договором, а саме заборгованості за сумою кредиту, процентами у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово, без повідомлення позивача про наявність указаної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, враховуючи встановленні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені й обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн, а всього - 1362,00 грн.

Стосовно витрат на правничу допомогу слід зазначити таке.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання розподілу судових витрат між сторонами урегульовано ст. 141 ЦПК України, зокрема, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, у ч. 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу, на підтвердження чого надав договір про надання правничої допомоги від 21.12.2021, акт приймання-передачі правових послуг (опис послуг) від 12.01.2022 та квитанції до прибуткового касового ордеру від 12.02.2022 на суму 6 000,00 грн.

З урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн відповідатимуть критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням обставин справи, що є співмірним зі складністю справи, а також обсягом наданих адвокатом послуг.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу в загальному розмірі 4 362,00 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 263, 265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 05 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною за № 11740 стосовно ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» (м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, м. Київ, ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу в загальному розмірі 4 362 (чотири тисячі триста шістдесят дві) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене і підписане 13 жовтня 2022 року.

Суддя І. М. Шевченко