Рішення № 106726283, 05.09.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5782/22

Провадження № 2-о/466/156/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05» вересня 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Кавацюка В.І.

при секретарі Настасяк Б.І.

учасники справи: заявник ОСОБА_1

заінтересованої особа Третя львівська державна нотаріальна контора

представник заявника ОСОБА_2

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чліянц Антоніна Арамівна, заінтересована особа – Третя львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и в:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чліянц Антоніна Арамівна, звернулась в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В своїй заяві зіслалась на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її, ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 .

Факт родинних відносин із ОСОБА_3 підтверджується її свідоцтвом про народження, та свідоцтвом про укладення шлюбу 26 травня 1984 року, із ОСОБА_4 , після чого її дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » було змінено на « ОСОБА_6 ».

Після її смерті залишилося спадкове майно: земельна ділянка на території с. М. Підліски Дублянської міської ради, площею 0,3217 га.

Вказана земельна ділянка на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 11 січня 2000 року належала її батькові, чоловікові спадокадавиці, - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п.1 ст. 549 ЦК України (в редакції станом на 30.10.1999р., яка була чинна на момент смерті ОСОБА_7 ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном. Оскільки її батьки проживали на момент смерті разом, то вважається, що її мати, ОСОБА_3 , прийняла спадщину після смерті її батька - ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Оскільки інших спадкоємців у ОСОБА_3 , крім заявниці немає, то 25 листопада 2021 року вона звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері до Третьої Львівської державної нотаріальної контори. На підставі її заяви нотаріусом, 17 квітня 2018 року, було заведено спадкову справу №918/2021 до майна померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, нотаріусом їй було надано лист від 09 лютого 2022 року, у якому роз`яснено, що вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки ст. 1270 ЦК України передбачає строк у шість місяців для прийняття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На момент смерті її матері вона проживала разом із нею, оскільки мати мала потребу в допомозі, та опікувалася нею, оскільки мати була вже в похилому віці та проживаючи одиноко, потребувала сторонньої опіки. Під час спільного проживання вона, заявниця, доглядала за матір`ю.

Факт її проживання разом із ОСОБА_3 за вищевказаною адресою підтверджується актом ОСББ «Кошиця 9» від 19 квітня 2018 року у якому вказано, що у квартирі АДРЕСА_1 проживала без реєстрації ОСОБА_3 , мати ОСОБА_1 у період з грудня 2002 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_3 проживала у квартирі АДРЕСА_1 у період з грудня 2002 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з своєю донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка надавала своїй матері необхідний догляд та піклування, які в силу похилого віку ОСОБА_3 потребувала.

Вказаний акт підписано сусідами квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , підписи їх перевірено та засвідчено головою правління ОСББ «Кошиця 9» 27.05.2022р. ОСОБА_10 .

Вона, заявниця, фактично постійно проживаючи із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, та не заявивши про відмову від неї, вважається такою, що прийняла спадщину у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України.

Враховуючи відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом, а також відсутність інших спадкоємців за законом, які б прийняли спадщину чи подали заяву про її прийняття, вона є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 .

Встановлення юридичного факту її проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має значення для належного оформлення права на спадщину та одержання свідоцтва про право на спадщину. У позасудовому порядку (нотаріальному порядку) оформити належну їй спадщину вона не може, а тому змушена звернутись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Встановлення вказаного факту безпосередньо впливає на можливість реалізувати її право на спадкування.

З огляду на такі обставини, просить ухвалити рішення, яким встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 з 1 грудня 2002 року по 19 грудня 2004 року за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні 25 серпня 2022 року представник заявника ОСОБА_11 – адвокат Чліянц А.А. заяву підтримала, зіславшись на обставини, викладені у заяві.

В судове засідання, яке було призначено на 05 вересня 2022 року о 13.45 год., заявник ОСОБА_11 , її адвокат Чліянц А.А. не з`явились та адвокат Чліянц А.А. подала до суду заяву з проханням проводити розгляд справи без їх участі.

Представник заінтересованої особи – Третьої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому порядку, та подав до суду заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі.

У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання 05 вересня 2022 року всіх учасників процесу, фіксування цього судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Чліянц А.А., свідка ОСОБА_12 , з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході судового розгляду справи встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Факт родинних відносин із ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , та свідоцтвом про укладення шлюбу із ОСОБА_4 , після чого її дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » було змінено на « ОСОБА_6 ».

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно: земельна ділянка на території с. М. Підліски Дублянської міської ради, площею 0,3217 га.

Вказана земельна ділянка на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 11 січня 2000 року належала батькові заявниці, ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п.1 ст. 549 ЦК України (редакція станом на 30.10.1999р., яка була чинна на момент смерті ОСОБА_7 ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном. Оскільки батьки заявниці проживали на момент смерті разом, то вважається, що її мати, ОСОБА_3 , прийняла спадщину після смерті її батька ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки інших спадкоємців у ОСОБА_3 , крім заявниці немає, то 25 листопада 2021 року вона звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері до Третьої Львівської державної нотаріальної контори. На підставі її заяви нотаріусом, 17 квітня 2018 року, було заведено спадкову справу №918/2021 щодо майна померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, нотаріусом їй було надано лист від 09 лютого 2022 року у якому роз`яснено, що вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки ст. 1270 ЦК України передбачає строк у шість місяців для прийняття спадщини.

З позовної заяви та доданих матеріалів вбачається, що на момент смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 проживала разом матір`ю, опікувалась нею, оскільки вона мала потребу в допомозі, була в похилому віці, хворіла, потребувала сторонньої опіки.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 підтвердила той факт, що заявниця ОСОБА_1 проживала разом зі свою матір`ю ОСОБА_3 по день її смерті за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того, зазначили, що між ними були добрі стосунки, вони вели спільне господарство.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 підтверджується Актом ОСББ «Кошиця 9» від 27 травня 2022 року, який підписано сусідами квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , підписи яких перевірено та засвідчено головою правління ОСББ «Кошиця 9» 27 травня 2022 року ОСОБА_10 , у якому зазначено, що ОСОБА_3 до дня смерті проживала за адресою: АДРЕСА_4 , і разом з нею до дня її смерті проживала без реєстрації донька – ОСОБА_1 .

Статтею 1221 ЦК України встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. У випадку, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Згідно роз`яснень, що містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 цієї ж постанови, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з п. 3.22 Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Таким чином у випадку, якщо спадкоємець фактично постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, проте у його паспорті відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання разом із спадкодавцем, а також відсутні докази, визначені п. 3.22 Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Оскільки встановлення факту постійно проживання із спадкодавцем має для заявника юридичне значення, та є необхідним для оформлення ним спадкових прав, законом не визначено іншого порядку встановлення даного факту, тому суд вважає, що заява підставна та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 293, 294, 315, 316, 318, 319 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чліянц Антоніна Арамівна, заінтересована особа – Третя львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 01 грудня 2002 року по 19 грудня 2004 року за адресою: АДРЕСА_5 .

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.