Ухвала суду № 106726010, 13.10.2022, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/4100/22

Провадження № 2-з/309/18/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Піцур Я.Я., розглянувши заяву адвоката Бурлакова Максима Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Хустського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ТОВ «Везем Шипніг» про стягнення коштів. Позов обґрунтовано тим, що 18.02.2022 між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу згідно якого стороно зобов`язалися у майбутньому укласти договір купівлі-продажу на належний відповідачу транспортний засіб марки Audi Q7, 2012 року випуску, до 30.06.2022, за ціною 16 023 доларів США. На виконання положень попереднього договору купівлі-продажу позивачем здійснено внесення першої частини суми завдатку у розмірі 10 425 доларів США, що еквівалентно 295027,50 грн.. З березня місяця і по час звернення до суду позивач неодноразово звертався до представників відповідача з метою отримання інформації щодо стану виконання угоди, де йому повідомляли, що затримки здійснюються з невідомих причин. Позивач вважає поведінку відповідача недобросовісною та такою, що спрямована на ухилення від виконання зобов`язань.

Посилаючись на викладене, просить суд стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу у розмірі 295027,50 грн., 3 % річних у розмірі 145,49 та інфляційні втрати у розмірі 43891,59 грн., тобто на загальну суму 339064,58 грн.

12.10.2022 представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на усі банківські рахунки відповідача, окрім яких ще: IBAN: НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк»; IBAN: НОМЕР_2 у АТ «ОТП Банк». Заява обґрунтована тим, що існує загроза утруднення або невиконання можливого судового рішення внаслідок небажання відповідача врегулювати конфлікт на стадіях досудового розгляду, відсутність будь-якої реакції на прохання позивача повернути сплачені ним кошти.

З даного приводу суд зазначає наступне.

У відповідності до положень частини 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на небажання відповідача врегулювати конфлікт на стадіях досудового розгляду, відсутність будь-якої реакції на прохання позивача повернути сплачені ним кошти не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вивчивши наведені представником позивача доводи та дослідивши подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що у даному випадку представником позивача належними доказами доведено наявність умов для застосування заходів до забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти відповідача, зокрема, що у відповідача відсутнє нерухоме чи рухоме майно, за рахунок якого в подальшому можливе виконання рішення суду. Та окрім того сама заява належним чином не обґрунтована.

У зв`язку з цим, враховуючи зміст заявлених вимог, суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви адвоката Бурлакова Максима Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 13.10.2022 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.