Рішення № 106725986, 12.10.2022, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4761/21

Провадження № 2/307/1210/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2022 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючої - судді Сас Л.Р., секретар судового засідання Ситар В.В., розглянувши за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД ФІНАНСІВ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача – приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив :

Адвокат Марич І.Ю. від імені ОСОБА_1 28 листопада 2021 року пред`явив позов до ТОВ «ФОРВАРД ФІНАНСІВ», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача – приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову посилався на те, що 10 листопада 2021 року до КНП «Тячівська районна лікарня» надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. у виконавчому провадженні №672724481 про звернення стягнення на заробітну плату позивачки і зобов`язання відрахувати 20 % з її заробітної плати на рахунок приватного виконавця Пивоварова Ю.Г., відкритим за заявою ТзОВ «ФОРВАРД ФІНАНСІВ» про стягнення з позивачки за виконавчим написом приватного нотаріуса заборгованості за споживчим кредитним договором.

Підставою для виконавчих дій став виконавчий напис, вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за № 71493 за заявою ТзОВ «ФОРВАРД ФІНАНСІВ» про стягнення з ОСОБА_1 простроченої заборгованості за кредитним договором № 490954553 від 13 червня 2016 року в сумі 7 909,04 грн., у тому числі за сумою кредиту в розмірі 1 394,28 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 197,71 грн., заборгованість за строковою комісією в сумі 281,97 грн., заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом в сумі 5 000,00 грн., строкова заборгованість за штрафами, пенею в сумі 1 035,08 грн. та плата за вчинення нотаріусом напису в сумі 650 грн., а всього на суму 8 559,04 грн.

Після отримання доступу до виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчих проваджень через застосунок «ДІЯ» та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, у тому числі з виконавчим написом, вчиненим нотаріусом, позивачка зрозуміла, що від її імені хтось нібито отримав 13 червня 2016 року в АТ «Альфа-банк» кредит в сумі 1394,28 грн. та з 13 червня 2016 року по жовтень 2021 року виникла заборгованість в сумі 7909,04 грн.

У цей же період борг за кредитом за договором відступлення прав вимоги передавався різним юридичним особам, у тому числі відповідачу ТзОВ «ФОРВАРД ФІНАНСІВ», який у свою чергу звернувся до приватного нотаріуса за виконавчим написом.

Із копії виконавчого напису, вчиненого 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., вбачається, що напис складеного не на кредитному договорі, а на окремому нотаріальному бланку, і в ньому зазначено, що строк погашення основного боргу настав 13 червня 2016 року, період нарахованої заборгованості з 13 червня 2016 року по 07 червня 2021 року.

Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справі №305/1133/15-ц від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц та в інших постановах сформулював правові позиції, за змістом яких, зокрема: стягнення процентів у розмірі, передбаченому договором, поза межами договору, у тому числі, з урахуванням зміни кредитом строку виконання основного зобов`язання, законом не передбачено; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Не тільки з огляду невизнання факту отримання кредиту позивачкою, а й згідно положень законодавства, неможливим є нарахування та стягнення зазначених вище складових боргу поза межами строків кредитування.

Отже, оспорений виконавчий напис вчинено нотаріусом 11 червня 2021 року, тобто через п`ять років після спливу строку повного виконання зобов`язання, який стягувач та нотаріус визначили як дату закінчення строку кредитування, а також у виконавчому написі нотаріусом стверджено, що ці суми є безспірними.

Навпаки, такий розрахунок слід вважати документально непідтвердженим, оскільки станом на 13 червня 2016 року ОСОБА_1 нібито мала прострочену заборгованість за кредитом в сумі 1 394,28 грн., а вже станом на час вчинення виконавчого напису 11 червня 2021 року борг не відповідає зазначеній сумі, а розрахунок збільшено через нарахування сум простроченої заборгованості за відсотками, комісією, штрафами та пенею, яка виникла у період з 13 червня 2016 року по 11 червня 2021 року (після закінчення строку кредитування), а також плата за вчинення напису.

Однак, такий розрахунок є протиправним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, комісію за обслуговування кредиту, пеню та штраф, припиняється після спливу визначеного договору строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, вважає, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Грисюк О.В. безпідставно, з порушенням чинного законодавства.

У зв`язку із чим просив визнати таким, що не підлягає примусовому виконанню виконавчий напис, вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. за заявою ТзОВ «ФОРВАРД ФІНАНСІВ» про стягнення із ОСОБА_1 простроченої заборгованості на загальну суму 8 559,04 грн., а також просив стягнути з відповідачів ТзОВ «ФОРВАРД ФІНАНСІВ» та приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. на користь ОСОБА_1 9 814,94 грн. в рахунок повернення коштів, стягнутих на підставі вказаного виконавчого напису, у тому числі 1905,90 грн., утриманих із заробітної плати позивачки, як витрати на проведення виконавчих дій та винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 67272481 та розподілити судові витрати.

Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче судове засідання призначено на 25 січня 2021 року на 13 год. з викликом сторін, яке відкладено на 1 березня 2022 року на 10 год.

На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 1 березня 2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 12 квітня 2022 року на 10 год. 00 хв.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Марич І.Ю. у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача ТзОВ «ФОРВАРД ФІНАНСІВ», будучи належним чином повідомленим про судове засідання, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення у судове засідання не з`явився без повідомлення причин.

Також, відповідач ТзОВ «ФОРВАРД ФІНАНСІВ» подав відзив разом із клопотанням про поновлення строку для його подання у якому посилався на безпідставність позову, а також на те, що виконавчий напис вчинено із дотриманням відповідних норм законодавства. Просить відмовити в задоволені позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що при зверненні до нотаріуса для вчинення виконавчого напису були надані всі документи, зазначені в п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису були дотримані всі вимоги чинного законодавства.

Крім цього, відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу посилаючись на те, що не подано відповідних документів, зокрема: договору про надання правової допомоги, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги та детального опису вчинених дій. Заявлені витрати на правничу допомогу не визначені, чим не дотримано ст.ст. 133, 134 ЦПК України. До позовної заяви не додано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату. Просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Відповідачі - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г., будучи належним чином повідомленими про судове засідання, що вбачається із рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень у судове засідання не з`явилися без повідомлення причин.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України, передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 11 червня 2021 року було видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 71493 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів» заборгованості у розмірі 7 909,04 грн., у тому числі за сумою кредиту в розмірі 1 394,28 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 197,71 грн., заборгованість за строковою комісією в сумі 281,97 грн., заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом в сумі 5 000,00 грн., строкова заборгованість за штрафами, пенею в сумі 1 035,08 грн. та плата за вчинення нотаріусом напису в сумі 650 грн., а всього на суму 8 559,04 грн. (а. с. 11).

Із заяви про примусове виконання рішення видно, що ТОВ «Форвард Фінансів» звернулося то приватного виконавця Пивоварова Ю.Г. із заявою у якій просить відкрити виконавче провадження про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису № 71493 від 11.06.2021 ( а. с. 10).

Із постанов приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. видно, що 26.10.2021 року та 29.10.2021 року відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису № 71493, виданого 11 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Форвард Фінансів» заборгованості у розмірі 8 559,04 грн.; винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 855,90 грн.; встановлено розмір мінімальних витрат у сумі 219,88 грн.; звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 ( а. с. 12, 13, 14, 16).

Статтею 18 ЦК України, передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України, якими, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій), постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат", передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Як передбачено п. 2.11 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду від 11.07.2019 р. у справі №461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України Про нотаріат ). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Варто також зазначити, що як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р. (далі – Постанова).

Проте вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, п. п. б) п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З наведеного вбачається, що відповідачем, всупереч вимог закону не було надано документів, які б підтверджували право його вимоги до позивача за Кредитним договором, а нотаріус помилково, всупереч вимог закону, не перевірив зміст договорів на які відповідач посилався як на підставу виникнення у нього права вимоги до позивача за Кредитним договором, та стягнув спірну заборгованість.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07.02.2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-ХII. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.

Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відтак, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису не дотримався умов такого вчинення щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

За таких обставин, оскільки при вчиненні виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Фінансів" заборгованості, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. не переконалася належним чином у безспірності суми, що підлягає стягненню та безспірності характеру правовідносин сторін, вчинила виконавчий напис, що не відповідає вимогам Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у зв`язку з чим вимоги позивачки є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно стягнутих коштів.

Враховуючи, що цим рішенням суд визнав оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, між сторонами виникли також спірні правовідносини, які регулюються нормами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 1212 ЦК України визначені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно із зазначеною нормою ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, по якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 року по справі № 623/363/20.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна,

б) набуття або збереження за рахунок iншої особи,

в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі №753/15556/15-ц, від 23.01.2020 року в справі №910/3395/19.

Ураховуючи наведене, а також те, що згідно повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. по виконавчому напису № 71493 від 11 червня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Форвард Фінансів" станом на 27 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь вказаного товариства 7 049,62 грн.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки лише ті кошти, які були стягнуті та перераховані на адресу стягувача.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із квитанцій вбачається, що позивачкою за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 908 грн., а також позивачекою була подана заява про забезпечення позову одночасно із пред`явленням позову, яка на підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 4 листопада 2021 року задоволена повністю, за подання якої нею був сплачений судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп (а. с. 1).

У зв`язку із задоволенням позову також підлягає задоволенню вимога позивачки про стягнення із відповідачів судових витрат у розмірі 1 404,20 грн., пов`язаних зі сплатою судового збору.

У відповідності до положень частини 7 статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позовні вимоги з визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволені, клопотання про скасування заходів забезпечення позову до суду не надходило, тому заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 1 березня 2022 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання відповідача ТОВ "ФОРВАРД ФІНАНСІВ" про зменшення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки позивачкою такої вимоги не заявлялося.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною 11 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 71493, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», заборгованості у розмірі 8 559,04 грн., що виникла за кредитним договором № 490954553 від 13 червня 2016 року, укладеним між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти за виконавчим написом вчиненим 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, зареєстрованим в реєстрі за № 71493, у розмірі 7 049 (сім тисяч сорок дев"ять) гривень 62 копійки.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни та приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Юрія Георгійовича у рівних частках на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1404 (одну тисячу чотириста чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивачки: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», адреса: 01024, м. Київ, б. Чоколівський, буд. 19 код ЄДРПОУ 44328497.

Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгійович, адреса місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Кирила і Мефодія, 1, офіс 41-В, Закарпатської області.

Суддя Л.Р.Сас