Рішення № 10672585, 29.07.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2010 р.Справа № 16/41 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 16/41

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, селище Дубівське, м. Антрацит Луганської області

до відповідача 1: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Новоукраїнка Кіровоградської області

до відповідача 2: Головного управління юстиції у Кіровоградській області, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Новоукраїнської міської ради, м. Новоукраїнка Кіровоградської області

про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 05.03.10;

від відповідача 1 - участі не брав;

від відповідача 2 - участі не брав;

від третьої особи- участі не брав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом, що містить наступні вимоги:

- визнати за позивачем право власності на вугілля кам'яне марки АМ в кількості 170 тон 200 кг, що описане та арештоване підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Кіровоградської області при виконанні наказу господарського суду Кіровоградської області № 16/135 від 24.04.09 р. на вул. Вокзальна, 20 в м. Новоукраїнка та включене до акту опису та арешту майна серії АА № 301220 від 03.03.10 р. і знаходиться у зберігача ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1;

- виключити з акту опису та арешту майна серії АА № 301220 від 03.03.10 р. вугілля кам'яне марки АМ в кількості 170 тон 200 кг, що описане та арештоване підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Кіровоградській області при виконанні наказу господарського суду Кіровоградської області № 16/135 від 24.04.09 р. на вул. Вокзальна, 20 в м. Новоукраїнка 03.03.10 р. і знаходиться у зберігача ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1.

28.05.10 р. на адресу суду надійшли уточнення позовних вимог, згідно яких позивач просить суд:

- визнати за позивачем право власності на вугілля кам'яне марки АМ в кількості 170 тон 200 кг, що описане та арештоване підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Кіровоградської області при виконанні наказу господарського суду Кіровоградської області № 16/135 від 24.04.09 р. на вул. Вокзальна, 20 в м. Новоукраїнка та включене до акту опису та арешту майна серії АА № 301220 від 03.03.10 р. і знаходиться у зберігача ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1;

- звільнити з-під арешту вугілля кам'яне марки АМ в кількості 170 тон 200 кг, що описане та арештоване підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Кіровоградській області при виконанні наказу господарського суду Кіровоградської області № 16/135 від 24.04.09 р. на вул. Вокзальна, 20 в м. Новоукраїнка 03.03.10 р. і знаходиться у зберігача ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Представники відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи у справі участі в судовому засіданні 14.07.10 р. не брали, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 1399052, № 1399044 та б/н від 16.07.10 р. відповідно (а.с. 146, 147, 149 том 1).

Як вбачається з письмових пояснень відповідача 1, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу без її участі (а.с. 26-28 том 1).

Відповідач 2 заперечив позовні вимоги, вважаючи, що позивачем не доведено, що арештоване майно належить йому на праві власності, відповідно, підстави для задоволення його позовних вимог - відсутні (а.с. 41-43 том 1).

Третя особа у справі також заперечила позовні вимоги, вказуючи, що укладений між позивачем та відповідачем 1 договір поставки від 23.02.10 р., на який позивач посилається як на підставу позовних вимог, є нікчемним, та таким, що вчинений виключно з метою спроби звільнення арештованого майна з-під арешту і таким чином, ухилення від виконання рішення суду (а.с. 65-67 том 1).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні в них докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

24.04.09 р. господарським судом Кіровоградської області, на виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.02.09 р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.09 р., було видано наказ у справі № 16/135 наступного змісту:

" Приватному підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2248 га, що розташована в м. Новоукраїнка по вул. Вокзальна, 1, Новоукраїнській міській раді (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Воровського, 70, р/р 31518903800323 в УДК в Кіровоградській області, МФО 8213016, код 23680948) шляхом звільнення від перебування на ній рухомого майна, яке належить відповідачу (вугілля, автотранспорту та іншого рухомого майна) та демонтажу за рахунок відповідача об'єкта малої архітектурної форми і огорожі" (а.с. 60 том 1).

03.03.10 р. в м. Новоукраїнка по вул. Вокзальна, 20 працівниками підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Кіровоградській області (далі - орган ДВС або відповідач 2) проводилось виконання вказаного наказу господарського суду від 24.04.09 р. № 16/135.

За твердженням позивача на даній земельній ділянці знаходилось його майно та майно, яким позивач управляє на підставі довіреності, а саме: вугілля марки АМ в кількості 180 т. та автомобіль НОМЕР_2 і, що 04.03.10 р. він дізнався, що його майно описане та арештоване державними виконавцями органу ДВС і знаходиться у зберігача - ОСОБА_4, який проживає АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що при вчиненні виконавчих дій державними виконавцями не було з'ясовано чиє майно знаходиться на земельній ділянці, яка підлягала звільненню згідно рішення суду; не були витребувані документи з метою з'ясування власника майна; належним чином не обґрунтовано правомірність накладення арешту на майно, що є власністю позивача.

Оскільки орган ДВС відмовляється повернути приватному підприємцю ОСОБА_1 належне йому майно, позивач змушений звернутись до суду за захистом свої порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

23.02.10 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 ( далі - ФОП ОСОБА_2.) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) укладено договір поставки товару б/н (а.с. 19 том 1).

Відповідно до умов вказаного Договору поставки від 23.02.10 р. (далі - Договір) ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) зобов'язується поставити, а ФОП ОСОБА_1 (Покупець) прийняти й оплатити товар - вугілля марки АМ у кількості 180 тон (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.3. Договору, загальна вартість Договору становить 162 000,00 грн.

Пунктами 4.1. - 4.2. Договору від 23.02.10 р. визначено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу покупцем з території по вул. Вокзальна, 20 в м. Новоукраїнка Кіровоградської області. Строк поставки - товару - до 04.03.2010 року.

Право власності на куплений товар переходить до Покупця з моменту підписання накладної (п. 5.4. Договору).

Пунктом 9.1. Договору від 23.02.10 р. передбачено, що Договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 10.03.10 р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного і належного виконання (здійснення).

Договір підписаний Покупцем та Постачальником.

Як вбачається з копій накладної № 8 від 23.02.10 р., рахунку № 8 від 23.02.10 р. та товарного чеку № 1 від 23.02.10 р., умови Договору від 23.02.10 р. сторонами виконано повністю: ФОП ОСОБА_2 передала, а позивач прийняв та оплатив товар, а саме: вугілля марки АМ в кількості 180 т на суму 162 000,00 грн. (а.с. 18, 87 том 1).

Здійснення позивачем оплати за отриманий товар підтверджується відміткою Постачальника "Сплачено готівкою", скріпленій підписом та печаткою ФОП ОСОБА_2, на накладній № 8 від 23.02.10 р. Вказана накладна підписана сторонами за Договором від 23.02.10 р. (а.с. 18 том 1).

Згідно пояснень представника позивача, наданих під час судового розгляду справи та письмових пояснень ФОП ОСОБА_2, для перевезення товару позивач надав вантажний автомобіль НОМЕР_2, але після навантаження вугілля на автомобіль, з'ясувалось, що вийшла з ладу його гальмівна система, тому завантаження перервали, а ФОП ОСОБА_1 домовилися з відповідачем 1 про тимчасове зберігання належного йому вугілля.

З огляду на викладене, між позивачем та відповідачем 24.02.10 р. укладено договір зберігання, згідно якого Зберігач (ФОП ОСОБА_2С.) зобов'язується зберігати на вул. Вокзальна, 20, м. Новоукраїнка Кіровоградської області та повернути у схоронності вугілля кам'яне марки АМ у кількості 180 т загальною (оціночною) вартістю 162 000,00 грн., яке передано Поклажодавцем (ФОП ОСОБА_1.).

Відповідно до п. 3.3. вказаного договору строком зберігання майна є період з 24.02.10 р. по 10.03.10 р.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 10.03.10 р. (п. 7.1. Договору).

Договір підписаний позивачем та відповідачем 1, скріплений круглими печатками сторін.

ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 також складено, підписано та скріплено печатками акт про приймання товару на зберігання від 24.03.10 р., відповідно до якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання вугілля кам'яне марки АМ в кількості 180 тон на суму 162 000,00 грн. Передача здійснена на вул. Вокзальна 20, м. Новоукраїнка Кіровоградської області (а.с. 64 том 1).

03.03.10 р. органом ДВС проводилось примусове виконання рішення господарського суду Кіровоградської області у справі № 16/135.

Державним виконавцем органу ДВС 03.03.10 року при примусовому виконанні наказу № 16/135 виданого 24.04.2009 р. Господарським судом Кіровоградської області проведене опис майна, що належить боржнику ПП ОСОБА_2 (а.с. 10-12 том 1).

До акту опису та арешту майна серії АА № 301220 від 03.03.10 р., щодо якого видана копія серії АА № 867298 від 03.03.10 р. зокрема включено:

- під пунктом 1 - вугілля кам'яне у кількості 21 тона 240 кг згідно накладних № 1, № 2, № 3, № 5 від 03.03.10 р.;

- під пунктом 2 - вугілля кам'яне у кількості 116 тон 950 кг згідно накладних № 4, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23 від 03.03.10 р.;

- під пунктом 3 - вугілля кам'яне у кількості 32 тони 010 кг згідно накладних № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29 від 03.03.10 р.;

- під пунктом 8 - причіп камазовий д.н. НОМЕР_3 в незадовільному стані (а.с. 92 том 1).

У пункті 25 додатку до акта опису й арешту майна серії АА № 301219 від 03.03.10 р. значиться КАМАЗ 5320, д.н. НОМЕР_4 в незадовільному стані (а.с. 90 том 1).

Як вбачається з акту державного виконавця від 03.03.10 р., складеного о 10 год. 30 хв., при примусовому виконанні наказу № 16/135 від 24.04.09 р. за адресою вул. Вокзальна, 1 (нова адреса: вул. Вокзальна, 20) за допомогою автотранспортних засобів розпочато погрузку, відправку і відгрузку вугілля, яке знаходилося на самовільно зайнятій ділянці.

Зі змісту вказаного акту вбачається також, що на вимогу державного виконавця надати документацію на вугілля, ОСОБА_2 відмовилася, хоча вказала на те, що документи у неї є (а.с. 45 том 1).

У акті державного виконавця від 15.03.10 р. зазначено, що земельна ділянка звільнена від наступного майна: металевого вагончика (з меблями); металевого вагончика (з різноманітними ємностями) та автомобіля КАМАЗ д.н. 21175, від якого згідно акту опису і арешту майна серії АА № 301219 від 03.03.10 р. звільнити не вдалось з технічних причин. Вказане майно перебуває на зберіганні у ОСОБА_4 та перевезено за АДРЕСА_2 (а.с. 52, том 1).

09.03.10 р. позивач звернувся до начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області з вимогою про негайне повернення належного йому майна: вугілля марки АМ в кількості 180 тон та автомобіля НОМЕР_2 (а.с. 3, том 2).

Згідно акту приймання-передачі від 09.04.10 р. директор товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн" ОСОБА_4, проживаючий у АДРЕСА_1 (Зберігач) на підставі угоди (договору) про відповідальне зберігання майна від 03.03.10 р., укладеного з заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у кіровоградській області ОСОБА_5 (Державний виконавець), письмового розпорядження державного виконавця від 09.04.10 р. № 7245 про передачу майна, передав, а ОСОБА_6, прийняв наступне майно: автомобіль КАМАЗ 5320, державний номер НОМЕР_4, з причіпом ГКБ, державний номер НОМЕР_3.

При цьому, сторони засвідчили, що майно, яке передається за цим актом, перебуває у задовільному робочому стані та комплектності, не гіршому ніж на момент передачі його Зберігачу Державним виконавцем за Актом опису й арешту майна від 03.03.10 р. по місцю його перебування у м. Новоукраїнка по вул. Вокзальна, 20.

Претензій до Зберігача щодо стану, комплектності майна та порядку його передачі за цим актом, Володілець майна не має (а.с. 53 том 1).

Вказаний акт приймання - передачі від 09.04.10 р. підписаний Зберігачем - ОСОБА_4 та Володільцем - ОСОБА_1

Однак, вугілля кам'яне марки АМ, що описане та арештоване органом ДВС, відповідачем 2 позивачу на даний час так і не повернуто.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 238 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, що передбачено ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.76 р. № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідачами у справі суд притягує боржника, особу в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

За роз'ясненнями, викладеними в абзаці 3 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.03 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Аналогічна позиція щодо того, що відповідачами у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є стягувач і боржник, викладена в п. 5 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 08.03.02 р.

Господарським судом також прийнято до уваги положення ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якого особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання прав на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача 2, ним заперечується право власності позивача на спірне майно.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Новоукраїнська міська рада вважає доводи позивача, якими він обґрунтовує свій позов, неправдивими та безпідставними.

Господарський суд не погоджується з запереченнями відповідача 2 та третьої особи у справі з підстав, викладених вище, а також враховуючи наступне.

Відповідач 2, в обґрунтування своїх заперечень, зазначає, що позивачем не доведено право власності або володіння описаним та арештованим майном, не надано характеристик майна, які б дозволили ідентифікувати його відносно майна, включеного до акту опису й арешту майна від 03.03.10 р.

Так, відповідно до змісту наданої позивачем накладної, передання вугілля по вказаному договору поставки в повному обсязі відбулось 23.02.10 р.; згідно наданих позивачем доказів, предметом поставки є вугілля марки АМ в кількості 180 тон, вартістю 162000,00 грн., тоді як за актом опису і арешту 03.03.10 р. було арештоване вугілля в кількості 170 тон 200 кг, вартістю 136160,00 грн.

Як вже зазначалось, відповідно до умов договору поставки від 23.02.10 р. право власності на куплений товар переходить до покупця з моменту підписання накладеної.

Того ж дня - 23.02.10 р. сторонами договору підписано накладну № 8.

Таким чином, передання вугілля відповідачем 1 позивачу дійсно відбулось 23.02.10 р., однак позивачем не виконано обов'язку щодо самовивозу товару, у зв'язку з пошкодженням транспорту, а згодом - у зв'язку з накладенням арешту на майно відповідача 1.

Відповідно до письмових пояснень відповідача 1, при здійсненні виконавчих дій Органом ДВС вугілля вивозилось шляхом навантаження на автомобілі без зважування брутто та нетто.

За твердження ФОП ОСОБА_2, станом на 03.03.10 р. на території по вул. Вокзальна, 20 в м. Новоукраїнка, в продажу знаходилось близько 20 тон вугілля, а крім того 180 тон, які належали позивачу, тобто всього близько 200 тон.

Таку різницю між вагою вугілля в акті опису і арешту майна від 03.03.10 р. (170 тон 200 кг) та реальною вагою, на думку відповідач 1 пояснює тим, що вугілля при проведенні виконавчих дій не зважувалось взагалі.

Акт опису та арешту майна серії АА № 301220 від 03.03.10 р. взагалі не містить марки вугілля, тоді як стверджує відповідач 1, вугілля іншої марки ніж АМ в продажу у ФОП ОСОБА_2 не було, оскільки саме таке вугілля відповідач 1 отримував від постачальника наприкінці 2009 року та в січні - лютому 2010 року, що підтверджується копіями накладних української залізниці (а. с.31-35 том 1) .

Вказане підтверджується також довідкою начальника станції Новоукраїнка від 28.07.10 р., згідно якої протягом 2009 року та січня - лютого 2010 року ФОП ОСОБА_2 біля 9-ї станційної колії на асфальтно-бетонному майданчику по вул. Вокзальна, 20 здійснювалось вивантаження вантажів, отриманих виключно залізничним сполученням. В цей період згідно залізничних транспортних накладних вказаний підприємець отримувала вугілля марки АМ (а.с. 2 том 2).

Таким чином, наклавши арешт на майно позивача, орган ДВС тим самим порушив вимоги ст.ст. 5, 24, 55 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких державний виконавець вправі накласти арешт виключно на майно боржника, у випадках встановлених законом.

Заперечення третьої особи у справі спростовуються нормами ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що позивач у справі набув у власність нерухоме майно на підставі Договору, те, що спірне майно протиправно описане та арештоване підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, а також те, що відповідач 2 не визнає за позивачем право власності на спірне майно, вимоги позивача про визнання за ним права власності на вугілля кам'яне марки АМ в кількості 170 тон 200 кг та звільнення його з-під арештує обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі на державне мито та інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право на вугілля кам'яне марки А.М. в кількості 170 тон 200 кг., описане та арештоване підрозділом примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області № 16/135 від 24.04.2009 р. на вул. Вокзальна, 20, м. Новоукраїнка, 03.03.2010 р. та включене до акту опису та арешту майна серії № 301220 від 03.03.2010 р. і знаходиться у зберігача ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Звільнити з-під арешту вугілля кам'яне марки АМ в кількості 170 тон 200 кг., що описане та арештоване підрозділом примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області № 16/135 від 24.04.2009 р. на вул. Вокзальна, 20, м. Новоукраїнка, 03.03.2010 р. та включене до акту опису та арешту майна серії № 301220 від 03.03.2010 р. і знаходиться у зберігача ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

До набрання рішення законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку та строк, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Л.С. Коротченко

Дата підписання рішення - 03.08.2010 року.