Рішення № 106725090, 05.10.2022, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/218/22

Провадження № 2/743/185/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарі Воєдило О.В.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Укренергомонтаж», у якому просить стягнути з ПрАТ «Укренергомонтаж» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 26.05.2020 по 15.02.2022 в сумі 188809,92 грн. та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1888,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом №163-П від 30.11.2019 позивача було прийнято на роботу електромонтажником силових мереж електроустаткування 3 розряду до ПрАТ «Укренергомонтаж». 25.05.2020 наказом №100/1-К позивача було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Проте в наказі про звільнення не зазначені всі належні ОСОБА_1 виплати на день звільнення. Дані виплати ОСОБА_1 не отримав як в день звільнення, так і в подальшому. З цього приводу позивач неодноразово звертався до відповідача, але йому було відмовлено у проведенні з ним повного розрахунку, посилаючись на відсутність грошових коштів. Рішенням Ріпкинського районного суду від 12.07.2021, яке набрало чинності 11.10.2021, було задоволено позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Укренергомонтаж» про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за порушення строків її виплати, заробітної плати за час простою та компенсації за щорічну відпустку таз відповідача на користь позивача стягнено заборгованість з заробітної плати за грудень 2019 року, лютий-березень 2020 року у сумі 32618 грн. 46 коп. (без відрахування податків і обов`язкових платежів), заборгованість з заробітної плати за період простою підприємства за січень 2020 року, квітень 2020 року та травень 2020 року, у сумі 13760 грн. (без відрахування податків і обов`язкових платежів), компенсацію за 18 календарних днів не використаної щорічної відпустки, у сумі 5724 грн. 54 коп. (без відрахування податків і обов`язкових платежів) та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати, у сумі 4011 грн. 93 коп. (без відрахування податків і обов`язкових платежів). Належні для виплати грошові кошти позивач отримав від відповідача лише 15.02.2022, що свідчить про те, що відповідач затримав виплату всіх належних позивачу сум при звільнені на 432 робочих дня, а саме за період з 26.05.2020 по 15.02.2022 включно та згідно розрахунку складають 188809,92 грн. (без відрахування обов`язкових податків та зборів). Тому, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач надав заяву, в якій просив суд справу розглядати без його участі.

Представник відповідача у судове засідання надав заяву, в якій не підтримав позовні вимоги, просив суд відмовити в їх задоволенні та розгляд справи провести без його участі за наявними матеріалами справи. У своєму відзиві на позов просить суд застосувати принцип співмірності при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який істотно перевищує середньомісячну заробітну плату позивача та є значно більшим від розміру несвоєчасно виплаченої відповідачем заробітної плати та зменшити розмір стягнення з 188809,92 грн. до 52103 грн.

У відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 зазначив, що доводи, викладені представником відповідача у відзиві, необґрунтовані та такі, що не спростовують заявлені позовні вимоги, виходячи з того, що відповідач безпідставно та в порушення чинного законодавства затримав виплату всіх належних йому при звільненні сум на 432 робочих дня. Вказав, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні був визначений на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, є доцільним і таким, що відповідає обставинам справи, та не підлягає зменшенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

З матеріалів цивільної справи №743/475/21 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укренергомонтаж» про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за порушення строків її виплати, заробітної плати за час простою та компенсації за щорічну відпустку, судом було встановлено наступне.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , встановлено, що позивач згідно наказу №163-П від 01.11.2019 був прийнятий на роботу в ПрАТ «Укренергомонтаж» на посаду електромонтажника силових мереж електроустаткування третього розряду та згідно з наказом № 100/1-К від 25.05.2020 був звільнений з посади за згодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до довідки про доходи, виданої ПрАТ «Укренергомонтаж», загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.11.2019 по 31.05.2020 без урахування аліментів становить 42049,29 грн.: за листопад 2019 року нараховано заробітну плату у розмірі 10 281,50 грн., у грудні 2019 року – 10 281,50 грн., у лютому 2020 року – 10 553 грн., у березні 2020 року – 7 366,80 грн. та у травні 2020 року – 3 566,49 грн.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 , наданих Пенсійним Фондом України, на ПАТ «Укренергомонтаж» позивачу нараховано заробітну плату в розмірах та в місяці відповідно до довідки про доходи.

Рішенням Ріпкинського районного суду від 12.07.2021, яке набрало чинності 11.10.2021, було задоволено позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Укренергомонтаж» та з відповідача на користь позивача стягнено заборгованість з заробітної плати за грудень 2019 року, лютий-березень 2020 року у сумі 32618 грн. 46 коп. (без відрахування податків і обов`язкових платежів), заборгованість з заробітної плати за період простою підприємства за січень 2020 року, квітень 2020 року та травень 2020 року, у сумі 13760 грн. (без відрахування податків і обов`язкових платежів), компенсацію за 18 календарних днів не використаної щорічної відпустки, у сумі 5724 грн. 54 коп. (без відрахування податків і обов`язкових платежів) та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати, у сумі 4011 грн. 93 коп. (без відрахування податків і обов`язкових платежів).

Як вбачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 з АТ «Ощадбанк» від 10.05.2022 заборгованість по виплатам за вищевказаним рішенням була погашена відповідачем в повному обсязі 15.02.2022, що також не оспорюється представником ПрАТ «Укренергомонтаж» у відзиві на позов.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення вказаної норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей117, 237-1 цього Кодексу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.

За змістом пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, четвертим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З трудової книжки позивача встановлено, що останній був звільнений з роботи в ПрАТ «Укренергомонтаж» 25.05.2020 та двома фактично відпрацьованими календарними місяцями роботи, що передували звільненню, є лютий та березень 2020 року. Як вбачається з довідки про доходи, виданої ПрАТ «Укренергомонтаж», ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в такій сумі: у лютому 2020 року – 10 553 грн., у березні 2020 року – 7 366,80 грн.

Обчислюючи середньоденну заробітну плату позивача відповідно до п. 8 Порядку, суд виходить з такого розрахунку.

Заробітна плата позивача за лютий та березень 2020 року становить 17919,80 грн. (10553+7366,80). Кількість робочих днів позивача за вказаний період становить 41 день (у лютому 2020 року 20 робочих днів; у березні 2020 року 21 робочий день). Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 437,06 грн. (17919,80 : 41 день = 437,06 грн.).

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що позивач був звільнений з роботи 25.05.2020, що був його останнім робочим днем, а остаточний розрахунок належних сум при звільненні було проведено з ним лише 15.02.2022, то на підставі ст. 117 КЗпП суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, починаючи з наступного дня після звільнення позивача, а саме з 26.05.2020 та по 15.02.2022 включно. Кількість робочих днів за період затримки у виплаті позивачу заробітної плати за вказаний період складає 432 дня.

Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 188 809,92 грн. (437,06 х 432 дня).

Оскільки підстав для звільнення відповідача від виконання вимог статті 117 КЗпП в даному випадку не встановлено, то суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені підлягають задоволенню.

Відтак, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1888,10 грн.

Керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» (місцезнаходження: м. Київ, пр-т. Лісовий, буд. 39, код ЄДРПОУ: 16403289) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені – задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 26.05.2020 по 15.02.2022 в сумі 188809 (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот дев`ять) грн. 92 коп. (без відрахування податків і обов`язкових платежів).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 1888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) грн. 10 коп.

Повне рішення складено 05 жовтня 2022 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Павленко