Рішення № 106724077, 10.10.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №465/1194/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2022 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кіш В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом

позивач – ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до

відповідачі:

Головне управління Національної поліції у Львівській області

(79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3),

Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції

(79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19),

про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

встановив:

Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Адвокат Найда Ірена Андріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням клопотання про вихід за межі позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 980668 від 12.02.2022 року винесену інспектором взводу 2 роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Бігуном Іваном Орестовичем, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржуваною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. Вказує, що позивача фактично було притягнуто до відповідальності за порушення частини 6 статті 122 КУпАП, проте у самій постанові зазначено про притягнення позивача до відповідальності за порушення частини 5 вказаної статті. На думку позивача, зазначене є достатньою самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Крім того, позивач стверджує, що ОСОБА_1 не вчиняв правопорушення, передбачене частиною 6 статті 122 КУпАП, всупереч зазначеній у спірній постанові суті правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, з огляду на наступне.

12.02.2022 року о 13.00 год позивачем була здійснена стоянка транспортним засобом KIA Sportage, номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: просп. В. Чорновола, 12, м. Львів, поряд з місцем, яке позначено дорожнім знаком 5.42.1 «Місце для стоянки» з додатковими табличками до нього 7.17 «Особи з інвалідністю» 7.3.2 ((Напрямок дії». Тобто, парковка здійснена біля дорожнього знаку 5.42.1 «Місце для стоянки» із додатковими табличками 7.17 «Особи з інвалідністю» та 7.3.2 «Напрямок дії», який вказує на дію даного знаку в протилежному напрямку від місця паркування автомобіля.

У той же час паркомісце, на якому було здійснено стоянку позивачем, позначене дорожньою розміткою 1.35 «Місце для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю», що не узгоджується і дорожнім знаком 5.42.1 «Місце для стоянки» та додатковими табличками 7.17 «Особи з інвалідністю», 7.3.2 «Напрямок дії», розташованим біля паркомісця.

Позивач вважає кваліфікацію його дій, як порушення вимог частини 6 статті 122 КУпАП, такою, що є помилковою.

На підставі наведеного, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23.02.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 подану представником – адвокатом Найдою Іреною Андріївною передано на розгляд Галицького районного суду м. Львова.

Матеріали справи надійшли до Галицького районного суду м. Львова 02.05.2022.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05.05.2022 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України.

27 травня 2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення співвідповідача по справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.06.2022 року клопотання представника позивача задоволено, залучено Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції в якості співвідповідача у справі. Продовжено процесуальний строк розгляду справи.

28 липня 2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача про вихід за межі позовних вимог.

13 вересня 2022 року від відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначив, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.

Представник позивача Найда І.А. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, згідно відзиву просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач – Головне управління Національної поліції у Львівській області (уповноважений представник) в судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Неявка відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст. 205 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, враховуючи також те, що поважних причин неявки в судове засідання відповідачем не наведено.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що відповідач не з`явився у судове засідання, обізнаний про наявність даного адміністративного позову в провадженні суду, а також повідомлявся про місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає можливим провести розгляд справи у його відсутності.

При цьому, суд також виходить з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено наступне.

Стаття 10. Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану

1. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Стаття 12-2. Діяльність судів, органів та установ системи право суддя в умовах воєнного стану

1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Стаття 26. Правосуддя в умовах воєнного стану

1. Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

2. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

3. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

4. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Наведені положення покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Судом встановлено, що 12.02.2022 року шляхом винесення Постанови про накладення адміністративного стягнений по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 980668 від 12.02.2022 року, інспектором взводу 2 роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Бігуном Іваном Орестовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

Згідно вищевказаної постанови, суть порушення полягає у тому, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом KIA Sportage, номерний знак НОМЕР_2 , 12.02.2022 року о 13.00 год в м. Львів, вул. В. Чорновола. 12, «МакДональдз», не виконав вимогу додаткової розмітки 1.30, що позначає місця для стоянки транспортного засобу, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», здійснивши стоянку транспортного засобу на даній розмітці, чим порушив п. 8.5, додаткової розмітки 1.30 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 5 статті 122 КУпАП.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивача фактично було притягнуто до відповідальності за порушення частини 6 статті 122 КУпАП. Вказане також узгоджується з позицією представника відповідача викладеною у відзиві та долученою до матеріалів справи копією постанови серії ДПО18 №980668 від 12.02.2022 з бази «АРМОР».

Представник позивача вказує у позові, що 12.02.2022 року о 13.00 год позивачем була здійснена стоянка транспортним засобом KIA Sportage, номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: просп. В. Чорновола, 12, м. Львів, поряд з місцем, яке позначено дорожнім знаком 5.42.1 «Місце для стоянки» з додатковими табличками до нього 7.17 «Особи з інвалідністю» 7.3.2 ((Напрямок дії». Тобто, парковка здійснена біля дорожнього знаку 5.42.1 «Місце для стоянки» із додатковими табличками 7.17 «Особи з інвалідністю» та 7.3.2 «Напрямок дії», який вказує на дію даного знака в протилежному напрямку від місця паркування автомобіля.

У той же час паркомісце, на якому було здійснено стоянку позивачем, позначене дорожньою розміткою 1.35 «Місце для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю», що не узгоджується і дорожнім знаком 5.42.1 «Місце для стоянки» та додатковими табличками 7.17 «Особи з інвалідністю», 7.3.2 «Напрямок дії», розташованим біля паркомісця.

Вищенаведене повністю підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом, на якому зафіксовано розташування транспортного засобу позивача, дорожні знаки та дорожню розмітку.

Згідно п. 8.2 ПДР України, дорожні знаки мають перевагу над дорожньою розміткою.

Табличка 1.17 «Особа з інвалідністю» застосовується із знаком 5.42.1, для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», відповідно до вимог цих Правил.

Табличка 7.3.2 «Напрямок дії» із знаком 5.42.1 «Місце для стоянки» зазначають розташування майданчиків для стоянки відносно дороги,

Таким чином, суд приходить до висновку, що представник поліції при винесенні оскаржуваної постанови не врахував та не застосував вищенаведені положення законодавства, зокрема, вимоги ПДР України, а саме, не врахував того, що за умови коли дорожня розмітка 1.35 «Місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю» нанесена всупереч розташованому дорожньому знаку 5.42.1 «Місце для стоянки» із додатковими табличками 7.17 «Особи з інвалідністю» та 7.3.2 «Напрямок дії» знак має пріоритет.

Крім цього, з долученого до матеріалів справи відеозапису, встановлено, що позивач звертав увагу працівникам поліції на те, що дорожня розмітка 1.35 «Місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю» суперечить дорожньому знаку 5.42.1 «Місце для стоянки» із додатковими табличками 7.17 «Особи з інвалідністю» та 7.3.2 «Напрямок дії». Однак, незважаючи на наведені заперечення позивача, працівники поліції у оскаржуваній постанові не навели жодного спростування доводам позивача.

Зважаючи на вищевикладене, приходжу до висновку, що позивач не порушив пункту 8.5 ПДР та у його діях відсутній склад інкримінованого правопорушення.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 24 постанови ПВС України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що відповідачем в ході судового розгляду не надано належних, допустимих та достатніх доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху. В свою чергу, позивач надав докази які спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення вказаного у оскаржуваній постанові.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення інкримінованого йому знайшли своє підтвердження в процесі судового розгляду.

Вказані вище обставини, доводи та мотиви свідчать про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Зважаючи на те, що в ході розгляду справи встановлено відсутність складу вищенаведеного адміністративного правопорушення в діях позивача, суд приходить до висновку, що зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закриттю.

В позовній заяві представник позивача зазначає, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 гривень, однак до закінчення розгляду справи, представником позивача не подано доказів на обґрунтування понесення зазначених витрат.

Таким чином, суд під час ухвалення даного рішення не вирішує питання щодо стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, суд звертає увагу позивача на можливості подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення даного рішення суду, у відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 241-246, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 980668 від 12.02.2022 року, винесену інспектором взводу 2 роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Бігуном Іваном Орестовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 496 гривні 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі:

Головне управління Національної поліції у Львівській області

(79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3);

Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції

(79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19).

Повний текст судового рішення складений 10.10.2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.