Ухвала суду № 106723811, 13.10.2022, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1417/22

Провадження № 2/242/805/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року суддя Селидівського міського суду Донецької області Черков В.Г., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» про поновлення на роботі.

До суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів, яке мотивоване тим, що відповідачем надаються документи, які стосуються позивача, поступово, а не одразу, як це передбачено нормами ЦПК, вони не містять жодного запису про ознайомлення з ним позивача, тому просить витребувати у відповідача всі документи, які стосуються звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-хірурга для надання цілодобової екстреної медичної допомоги хірургічного відділення КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради»; всі документи, які стосуються накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 , а також скасованих наказів; всі документи щодо проведених службових розслідувань на предмет порушення посадової інструкції, правил внутрішнього трудового розпорядку, дотримання субординації, медичної етики.

Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами статті 84 ЦПК України особи, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Відповідно доч.2,3ст.83ЦПК Українипозивач,особи,яким закономнадано правозвертатися досуду вінтересах іншихосіб,повинні податидокази разомз поданнямпозовної заяви,а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Так, при зверненні до суду позивачем до позовної заяви було подано докази, які позивач вважав за необхідне надати суду на підтвердження зазначеного в позовній заяві, та заявлено клопотання про витребування доказів у відповідача, яке ухвалою суду від 31.08.2022 було задоволено; відповідачем при поданні відзиву було надано докази, якими обґрунтовується незгода з позовними вимогами.

В подальшому, позивачем було подано відповідь на відзив та заяву про збільшення позовних вимог (як зазначив сам позивач), а представником відповідача надано відзив на цю заяву з доручення відповідних документів.

Частиною 4 ст. 83 ЦПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно ч. 5 ст. 83 ЦПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Крім того, ч. 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх неподання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї.

Також, частиною 2 статті 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За таких обставин, клопотання позивача подано з порушенням встановленого порядку, оскільки надійшло до суду з пропуском строку для його подачі та за відсутності клопотання про його поновлення і обґрунтування неможливості витребування доказів у встановлений законом строк з причин незалежних від позивача.

Крім цього, суд зауважує, що факт подачі позивачем даного клопотання за день до призначеного судового розгляду та повторного витребування інформації, яка вже надана представником відповідача до відповідних процесуальних документів, є затягуванням розгляду справи щодо вирішення трудового спору, оскільки позивачу давно, в тому числі і під час попередніх відкладень розгляд справи, було відомо про докази, які надані представником відповідача, та ці докази були враховані позивачем при подачі відповідних заяв у справі.

Також, суд виходить і з того, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушення права на справедливий суд (рішення «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007 року), тому подане клопотання слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 274 - 279, 353 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання позивача про витребування доказів залишити без розгляду.

Вирішення справи здійснювати за наявними у ній матеріалами.

Копію ухвали в електронному вигляді направити учасникам справи до відома на їх електронні пошти, що вказані в матеріалах цивільної справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Черков В.Г.