Рішення № 106723761, 13.10.2022, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/841/22

ЄУН № 226/841/22

Провадження № 2/226/425/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2022 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Долгої В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 14.02.2020 року по 14.04.2021 року він перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське», працював машиністом гірничих виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем в шахті. 14.04.2021 року його було звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України через виявлену невідповідність займаній посаді за станом здоров`я. Медичним висновком лікарсько-експертної комісії від 07.04.2022 року йому було встановлено вперше професійне захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромами, хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. 06.05.2022 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. 01.06.2022 року МСЕК йому було встановлено третю групу інвалідності по профзахворюванню та ступінь втрати професійної працездатності за сукупністю 60 відсотків первинно безстроково, йому було рекомендовано медикаментозне, санаторно-курортне лікування за профрадикулопатією та медикаментозне лікування по хр. бронхіту. Внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода. Наслідки зазначених захворювань викликають у нього фізичні і душевні страждання через незворотність втрати працездатності, неможливості продовження професійної роботи, необхідності вжиття реабілітаційних заходів та проходження лікування для підтримання здоров`я, неможливості вести повноцінний спосіб життя, що впливає на його звичайний життєвий уклад, призводить до психологічного дискомфорту і вимагає від нього додаткових зусиль для організації його життя. Його постійно переслідує фізичний біль, загальна слабкість, головокружіння та важкість дихання, через істотні зміни у життя погіршилися взаємовідносини з близькими та знайомими. Втрата роботи і заробітку його морально пригнічує. Заподіяну моральну шкоду він оцінює у розмірі 120000 грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 120000 грн.

Відповідач надав до суду відзив, в якому позов не визнав, зазначив, що заявлені позовні вимоги вважає необґрунтованими, такими, що не

підлягають задоволенню, оскільки відповідач перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ШУ «Покровське» з 14.02.2020 по 14.04.2021 року, тобто відпрацював на підприємстві відповідача лише 1 рік 2 місяці.

Під час роботи позивачем було отримано професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) та встановлено професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5S1 праворуч в стадії загострення з вираженим статико-диномічним порушеннями, м`язево-тонічним та стійкими больовими синдромами, хронічний бронхіт ІІ ст. фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз.

01.06.2022 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Важливою обставиною є те, що загальний стаж в умовах впливу шкідливих факторів позивача складає 23 роки 7 місяців, тоді як на підприємстві відповідача лише 1 рік 2 місяця. Крім того позивач сам зазначає, що хворіти почав ще у 2014 році, що зазначається у виписці №192. Також згідно виписки амбулаторної картки ОСОБА_1

хворіє на хронічну попереково-крижову радикулапатію лише з 03.02.2020, на хронічний бронхіт з 10.06.2019 року. Проте позивач працевлаштувався до відповідача 14.02.2020 року, тобто вже маючі захворювання.

Зазначають, що оформляючи трудові відносини з позивачем, згідно ст. 29 КЗпП України, ст. 5 ЗУ «Про охорону праці», позивачу були роз`яснені його права і обов`язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу.

Проте позивач вже маючи захворювання, які умисно приховував від роботодавця, свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість погіршення його здоров`я. За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач, відповідно до ст.7 Закону

України «Про охорону праці» користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів. Позивач зазначає, що хворіє вже давно, неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно, що підтверджується медичними документами, випискою із медичної картки.

Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно не повідомляв адміністрацію відповідача про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану свого здоров`я. При цьому, відповідно до ч.5 ст.153 КЗпП України працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Однак за весь період роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Праця, яку виконував позивач, відповідала його функціональним можливостям організму, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача. Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її

завдала, за наявності її вини. ПрАТ «ШУ «Покровське» не вважає себе винним в отриманні професійного захворювання позивачем, оскільки захворювання було отримано ОСОБА_2 до працевлаштування до підприємства, за таких обставин ПрАТ «ШУ «Покровське» взагалі можна вважати неналежним відповідачем у справі про відшкодування моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання позивачем.

Крім того, у разі вирішення справи на користь позивача, просить суд звернути увагу, що відповідно до п.п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

- сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а

також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня

звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Відповідно п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Згідно п. 14.1.180 ПК України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими

податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Також, п.п.16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово встановлюється військовий збір. Тож суд при винесенні рішення має зазначити в судовому рішенні про утримання податку у розмірі 18%, а також 1,5% військового збору від суми, що належить до виплати.

Таким чином, в процесі добровільного виконання судового рішення, ПрАТ

«ШУ «Покровське» виступає у ролі податкового агенту, тож з метою

уникнення непорозумінь зі стягувачами в майбутньому, просимо суд, зазначати у судовому рішенні, що присуджені до стягнення суми з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної

плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Вважає, що перелічені вище обставини мають істотне значення для розгляду цієї справи, тож вимога позивача про стягнення 120000,00 грн, як компенсації моральної шкоди з ПрАТ «ШУ «Покровське» є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на ст.141 ЦПК України, зазначає, що судовий збір пок4ладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ШУ «Покровське» з 14.02.2020 року по 14.04.2021 року, де працював машиністом гірничих виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем в шахті. Був звільнений 14.04.2021 за п.2 ст.40 КЗпП України через виявлену невідповідність займаній посаді за станом здоров`я (а.с.7-12).

Згідно з медичним висновком клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» від 07.04.2022 року та актом від 06.05.2022 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, позивачу встановлено професійне захворювання: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг, хронічна двобічна сенсороневральна приглухуватість з легким ступеням зниження слуху (ІІ ст.), хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. В умовах впливу шкідливих факторів позивач пропрацював 23 роки 7 місяців 19 днів, останнім підприємством, на якому він працював в умовах шкідливих факторів, є ПрАТ «ШУ Покровське», де працював 1 рік 2 місяці (а.с. 20, 24-27).

01.06.2022 року МСЕК позивачу було встановлено за сукупністю 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково. Йому рекомендовано медикаментозне, санітарно-курортне лікування за профрадікулопатією, медикаментозне лікування по хронічному бронхіту (а.с.22, 23).

Позивач у зв`язку з професійним захворюванням неодноразово знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах (а.с. 13-19, 21).

Відповідно до ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Про наявність права на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок нещасного випадку на виробництві зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б“ підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати), де в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що: «положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця)».

Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що внаслідок професійних захворювань позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з захворюваннями, внаслідок яких йому встановлено інвалідність 3 групи та встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково, у душевних стражданнях, пов`язаних з наслідками цих захворювань, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися, у суттєвому обмеженні його фізичних можливостей, у безповоротності змін у стані здоров`я позивача. Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 120000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням, а також при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує нетривалий період роботи позивача на підприємстві відповідача відносно загального періоду роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів. З урахуванням вищевказаного, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 30000 гривень.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок. Податок сплачується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку.

Також, пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу, а саме фізичні особи - резиденти (нерезиденти), які отримують доходи з джерела їх походження в Україні. 1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. 1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

На виконання вимог пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані, а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

Відповідно до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Відповідно до 7 вказаного Закону Єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком позивача, податковим агентом якого в силу закону виступає відповідач, суд, стягуючи кошти, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Податки і збори із цієї суми підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена йому на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 (провадження № 61-10657св20).

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову, зазначені у відзиві, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Таким чином, позов слід задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача кошти у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, в сумі 30000,00 грн. без утримання податку й інших обов`язкових платежів та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 248,10 грн. (30000 грн. х 992,40грн. : 120000 грн. = 248,10 грн.), оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.

На підставі ст.2371 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 315-317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: 85300, м.Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, 1А, код ЄДРПОУ 13498562, про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисяч) грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір у сумі 248 (двісті сорок вісім) грн. 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рибкін