Рішення № 106722101, 07.10.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2022 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі :

судді Блажко І.О.

при секретарі Леуській Л.Я.

за участю представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_3 до комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В якому прохав : скасувати наказ КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради №149-к від 15.12.2021 про звільнення з роботи ОСОБА_3 та поновити та посаді лікаря анестезіолога ОСОБА_3 в КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради. Стягнути з ККНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу. Прохав всі судові витрати понесені позивачем стягнути з відповідача. В обгрунтування позову зазначив, що 02.12.2021 ОСОБА_3 подав до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради заяву на звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства. Цього ж дня позивач повторно звернувся до відповідача заяву про видачу трудової книжки та проведення відповідного розрахунку при звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства. 02.12.2021 відповідач листом №2154 повідомив позивача, що здійснювати його звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України здійснювати не буде. 06.12.2021 позивач надав відповідь на вище зазначений лист, в якому вказував на протиправність відмови у його звільненні та не видачі трудової книжки, ще раз наголошував на необхідності провести звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства. Не зважаючи на вище викладене відповідач 15.12.2021 звільняє позивача наказом №149-К за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, доказом чого слугує відмітка в трудовій книжці позивача. Позивача з відповідним наказом не ознайомили, в тому числі не зважаючи на заяву позивача до відповідача. Позивач вважає такий наказ протиправним та таким, що невідповідає нормам КЗпП України. Відповідач не мав на власний розсуд визначати підстави звільнення позивача за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки позивач такої заяви не писав та не бажав звільнення за даною частиною, відтак вважає своє звільнення незаконним, а відтак наказ про його звільнення таким, що підлягає скасуванню, тому звертається до суду з даним позовом (а.с.1-4).

12 січня 2022 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - передано за підсудністю до Котелевського районного суду Полтавської області (а.с.20, 21).

10 березня 2022 постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12.01.2022 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Октябрського районного суду м. Полтави (а.с.37, 38).

24 березня 2022 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави на виконання вимог постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду від 16.03.2022 відкрито провадження в справі №№554/169/2022, 2/554/1540/2022. Клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів – задоволено. Витребувано у КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради інформацію щодо нарахованої ОСОБА_3 заробітної плати за два попередні місяці, що передували звільненню (жовтень, листопад 2021 року) для подальшого обрахунку середнього заробітку, а також належним чином завірений наказ №149-к від 15.12.2021 про звільнення з роботи ОСОБА_3 . Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи по суті на 09.00 годин на 21 квітня 2022 року (а.с.41, 42).

11 травня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради. В якому зазначили, що відповідно до договору №201 від 11.07.2017 укладеним між позивачем та відповідачем в особі головного лікаря, ОСОБА_3 зобов`язувався після закінчення інтернатури працевлаштуватися в Котелевську ЦРЛ на посаду лікаря-анестезіолога. Відповідно до п.2.3.2 договору позивач зобов`язувався прибути до роботодавця до 01.08.2017 та укласти трудовий договір, відпрацювавши у роботодавця на відповідній посаді не менше трьох років з моменту укладання трудового договору. 02.12.2021 позивач ОСОБА_3 подав до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради заяву на звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Відповідачем, в свою чергу, було проінформовано позивача листом від 02.12.2021 про те, що адміністрація роботодавця не може звільнити позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 02.12.2021, оскільки підприємством дотримуються норми КЗпП України, колективного договору, договору №201 від 11.07.2017 про відпрацювання випускником у відповідача не менше трьох років після закінчення інтернатури. Вказаний договір є строковим та діє до 01 серпня 2022 року. Роботодавцем було надано право ОСОБА_3 на першочергове зарахування до ВНЗ за державним замовленням (анестезіологія) як особі, що уклала відповідний договір на відпрацювання; на одноразову адресну грошову допомогу у п`ятикратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на забезпечення безоплатним користуванням службовим житлом згідно договору найму, на виплату щомісячної доплати до заробітної плати в розмірі 5000 грн. 06.12.2021 позивачем повторно подано заяву про його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням трудового законодавства роботодавцем за заявою від 02.12.2021. Листом від 13.12.2021 відповідачем було надіслано на адресу позивача листа від 13.12.2021 про те, що датою звільнення ОСОБА_3 є 15.12.2021 (останній робочий день), того ж дня з ним буде розірвано договір найму житла. Наказом від 15.12.2021 №149-К «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 » було звільнено позивача згідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 15.12.2021 на підставі його заяви від 02.12.2021. Фактично позивач з моменту написання заяви про звільнення та до його фактичного звільнення на роботі не з`являвся, трудової діяльності не здійснював. Заява про звільнення позивача за власним бажанням останнім до його звільнення не була відкликана. Роботодавець прийняв рішення про звільнення за власним бажанням, оскільки ним, з його вини, жодного порушення трудового законодавства не було, тому звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України було б не вірним з огляду на норми закону. Позивач бажав звільнитися за власним бажанням і фактично його заява була задоволеною. Роботодавець не застосовував до нього дисциплінарні стягнення у вигляді догани чи звільнення за прогул, а звільнив після чотирнадцяти денного терміну, визначеному законодавцем при звільненні за власним бажанням. В кінці другого тижня після написання позивачем його заяви про звільнення роботодавцем було звільнено ОСОБА_3 саме за бажанням останнього. Роботодавцем не була обраною підставою для звільнення норма КЗпП України, яка передбачає саме його ініціативу на звільнення – ст.ст.40-41 КЗпП України. Після звільнення позивача, останній був працевлаштованим після його звільнення, що, в тому числі, виключає вину роботодавця в неотриманні ОСОБА_3 заробітної плати та сплаті останньому вимушеного прогулу. У зв`язку, з викладеним прохають : поновити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_3 до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» про скасування наказу та поновлення на роботі. Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» про скасування наказу та поновлення на роботі в повному обсязі. Судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, покласти на позивача (а.с.85-88).

26 травня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Грущанського В.О. В якому зазначив, що позивач ознайомившись з відзивом у справі вважає його необґрунтованим з огляду на предмет та підстави позову, у відповідності до нижче наведеного. Договір №201 від 11.07.2017 немає жодного відношення до підстав та предмету даного позову, окрім того, такий договір не регулює трудових правовідносин між сторонами, а також не передбачений будь – яким законодавчим актом, а навпаки суперечить на той час діючому законодавству. Відповідач визнає та не заперечує обставину, що позивач подав заяву на звільнення з підстав передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України (в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства). Позивач заяв про звільнення на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України не подавав. За змістом ст.38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч.3 ст. 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Відповідач у відзиві зазначає: «Роботодавець не застосовував дисциплінарне стягнення у вигляді догани чи звільнення за прогул, а звільнив після чотирнадцяти денного терміну, визначеному законодавцем при звільненні за власним бажанням». Відсутність на роботі позивача ніяким чином не стосується предмету чи підстав даного позову, навіть зважаючи на ту обставину, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності сплинув. Окрім того, не є предметом спору в даній справі притягнення чи не притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідач у відзиві зазначає: «Заява про звільнення позивача за власним бажанням останнім до його звільнення не була відкликана». «Позивач бажав звільнитися за власним бажанням і фактично її заява була задоволеною». Позивач заяви про звільнення за власним бажанням – ч. 1 ст. 38 КЗпП України не подавав, останнім була подана заява про звільнення в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства – ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Підміна розуміння заяви позивача за ч. 1 ст. 38 КЗпП України та ч. 3 ст. 38 КЗпП України є недопустимою. Відповідач у відзиві зазначає: «Роботодавець прийняв рішення про звільнення позивача за власним бажанням, оскільки ним, з його вини, жодного порушення трудового законодавства не було, тому звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України було б не вірним з огляду на норми Закону». Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог ЗУ "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Звільнення було здійснено без законної на те підстави, а тому в предметі позову позивач просить поновити останнього на роботі. В даній справі відповідач не пов`язував звільнення позивача згідно його заяви за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (порушення роботодавцем трудового законодавства), так само як і відсутні докази, тієї обставини, що він помилився у формулюванні підстав звільнення помилково вказав ч. 1 ст. 38 КЗпП України, замість вірної ч. 3 ст. 38 КЗпП України (порушення роботодавцем трудового законодавства), а тому суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення позивача. Відповідач у відзиві зазначає: «У випадках зміни дати звільнення відсутній склад трудового майнового правопорушення, тобто підстава і умови матеріальної відповідальності роботодавця (правова позиція ВС, викладена в Постанові від 27.01.2021 у справі № 753/1534/18). Зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100». В даній справі предметом спору є поновлення позивача на роботі, а не зміна дати звільнення чи формулювання причин звільнення, відтак є всі підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому прохають, задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Всі витрати які будуть понесені позивачем в зв`язку з розглядом даної справи стягнути з відповідача (а.с.128-131).

06 червня 2022 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника відповідача КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради адвоката Остапенко І.О. В яких прохали : відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу та поновлення на роботі в повному обсязі. Судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу покласти на позивача (а.с.137-139).

22 червня 2022 року в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 за ордером ОСОБА_1 надав позовну заяву (із збільшеними позовними вимогами). В якій прохали : скасувати наказ КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради №149-к від 15.12.2021 про звільнення з роботи ОСОБА_3 в КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради. Стягнути з КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16.12.2021 по 22.06.2022 в сумі 176 627 грн. 30 коп. Прохає всі судові витрати понесені позивачем стягнути з відповідача (а.с.147-150).

22 червня 2022 року ухвалою суду перейдено від розгляду в спрощеному до загального позовного провадження у цивільній справі №554/169/22. Клопотання представника відповідача адвоката Остапенко І.О. про витребування доказів – задоволено частково. Витребувано з : ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Адоніс» інформацію щодо того, чи працював ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ТОВ «Лікувально-діагностичний центр «Адоніс» (його підрозділах, філіях) на посаді лікаря, в тому числі, лікаря анестезіолога, з 15.12.2021 і до 22 червня 2022 року. За наявності надати належним чином завірені копії документів. Витребувано з : ТОВ «Медична клініка «Віва» інформацію щодо того, чи працював ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ТОВ «Медична клініка «Віва» (його підрозділах, філіях) на посаді лікаря, в тому числі, лікаря анестезіолога, з 15.12.2021 і до 22 червня 2022 року. За наявності надати належним чином завірені копії документів. Витребувано від позивача ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , для огляду в судовому засіданні оригінал чи належним чином завірену копію трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 . Призначено підготовче судове засідання на 13.30 годин на 13 липня 2022 року (а.с.165).

11 липня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (із збільшеними позовними вимогами) в.о. директора КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради Старокожко В.М. В якому прохав : відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу та поновлення на роботі в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача (а.с.173-177).

30 серпня 2022 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави закрито підготовче засідання у справі №554/169/22. Призначено розгляд справи по суті на 16.00 годин на 06 жовтня 2022 року (а.с.224).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 за ордером адвокат Грущанський В.О. позовні вимоги з урахуванням збільшення їх розміру підтримав у повному обсязі та прохав задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомленим (а.с.226).

В судовому засіданні представник відповідача КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради за ордером адвокат Остапенко І.О. відносно позовних вимог заперечувала та прохала відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову частково.

Судом встановлено, що 02.12.2021 позивач ОСОБА_3 подав до КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради заяву на звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства.

02 грудня 2021 року КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради листом № 2154 від 02.12.2021 повідомили ОСОБА_3 , що здійснювати його звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України здійснювати не буде. Про те, що адміністрація роботодавця не може звільнити позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 02.12.2021, оскільки підприємством дотримуються норми КЗпП України, колективного договору, договору №201 від 11.07.2017 про відпрацювання випускником у відповідача не менше трьох років після закінчення інтернатури. Вказаний договір є строковим та діє до 01 серпня 2022 року.

06 грудня 2021 року позивач ОСОБА_3 повторно подавдо КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради заяву на звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням трудового законодавства роботодавцем за заявою від 02 грудня 2021 року.

13 грудня 2021 року КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради було надіслано на адресу позивача ОСОБА_3 листа від 13.12.2021 про те, що датою звільнення ОСОБА_3 є 15.12.2021 (останній робочий день), того ж дня з ним буде розірвано договір найму житла.

15 грудня 2021 року наказом КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради №149-К «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 » від 15.12.2021 було звільнено ОСОБА_3 згідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 15.12.2021 на підставі його заяви від 02 грудня 2021 року.

Як встановлено в судовому засіданні, заява про звільнення позивача ОСОБА_3 за власним бажанням останнім до його звільнення не була відкликана.

Частиною 4 статті 36 КЗпП України закріплені підстави для припинення трудового договору з ініціативи працівника : розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Стаття 38 КЗпП України передбачає особливості розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника . Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Таким чином, зокрема, за загальним правилом, працівник вправі припинити трудові відносини, повідомивши про це роботодавця заявою за два тижні до відповідної дати.

Згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Верховний суд України, зокрема, у Постанові від 31.10.2012 у справі за № 6-120цс12 виклав наступну правову позицію : за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення — порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Таким чином, роботодавець не вправі замість «звільнений згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України» зробити запис в трудовій книжці працівника «звільнений згідно зі ст. 38 КЗпП України». Роботодавець не має права самостійно змінювати визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи (Постанова ВСУ від 22.05.2013 № 6-34цс13).

На підставі викладеного, суд вважає, що формулювання причини звільнення ОСОБА_3 у наказі КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради №149-К «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 » від 15.12.2021 за ч.1 ст.38 КЗпП України є неправильним, оскільки ОСОБА_3 подав заяву про звільнення його за ч.3 ст.38 КЗпП України, а роботодавець не має права самостійно змінювати визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України , у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено у судовому засіданні, після звільнення позивача ОСОБА_3 , останній був працевлаштованим після його звільнення, що виключає вину роботодавця в неотриманні ОСОБА_3 заробітної плати та сплаті останньому вимушеного прогулу.

Таким чином, неправильне формулювання звільнення ОСОБА_3 не перешкоджало працевлаштуванню працівника.

В силу правової позиції ВСУ (Постанова від 31.10.2012 у справі за № 6-120цс12) роботодавець самостійно не може змінити формулювання звільнення, а ось орган, що розглядає спір може — ч. 3 ст. 235 КЗпП України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, змінити формулювання причин звільнення у наказі КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради (код ЄДРПОУ 01999336) № 149-К від 15 грудня 2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_3 , лікаря анестезіолога, з ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) на ч.3 ст.38 КЗпП України (в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства). В іншій частині позову відмовити, оскільки після звільнення позивача, останній був працевлаштованим після його звільнення, що, в тому числі, виключає вину роботодавця в неотриманні ОСОБА_3 заробітної плати та сплаті останньому вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторонни звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 130, 131, 141, 229, 263, 354, 430 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Змінити формулювання причин звільнення у наказі Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради (код ЄДРПОУ 01999336) № 149-К від 15 грудня 2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_3 , лікаря анестезіолога, з ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) на ч.3 ст.38 КЗпП України (в зв`язку з порушенням роботодавцем умов трудового законодавства).

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.

В іншій частині позову – відмовити.

Складання повного тексту рішення відкладено на шість днів 12 жовтня 2022 року.

Позивач – громадянин України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт.Котельва Полтавської області, проживає – АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач – комунальне некомерційне підприємство «Котелвська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради, місцезнаходження – 38600, Полтавська область, Полтавський район, селище міського типу Котельва, вулиця Полтавський шлях, будинок №283, код ЄДРПОУ 01999336.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2022 року.

Суддя І.О.Блажко