Рішення № 106721206, 26.09.2022, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

справа №932/4698/21

провадження №2/932/2135/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2022 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Дубовик К.В.,

представника позивача: Шевчук О.М.,

представника відповідача: Штирхунової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду із позовом у якому, із врахуванням заяви від 03.02.2022, просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду грошові кошти в сумі 436 451,16 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2021 було відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 03.02.2022 підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 23.05.2013 ГУ МВС в Дніпропетровській області внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12013040000000316 за ч.4 ст.368 КК України. 03.06.2013 були проведені обшуки в автомобілі та за місцем роботи позивача. 03.06.2013 було надано дозвіл на обшук за місцем проживання батьків позивач та за місцем проживання його дружини. 27.06.2013 позивача повідомлено про підозру за ч.4 ст.368 КК України. 03.10.2013 позивачу обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який 09.10.2013 було змінено на домашній арешт в певний час доби. 24.11.2013 до позивача знову застосовано домашній арешт цілодобово, який 26.12.2013 замінено на особисте зобов`язання.

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.10.2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.05.2015, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину.

На той час на утриманні позивача перебував неповнолітній син, батьки пенсіонери. Позбавлення його права пересування негативно вплинуло на матеріальний стан позивача. Проведення обшуків в батьків та дружини із сином завдало позивачу моральних страждань.

Розмір моральної шкоди обґрунтовує розміром мінімальної заробітної плати за час перебування під слідством та судом. Зокрема за період з 23.05.2013 до 19.05.2015, виходячи із мінімальної заробітної плати у 6 тис. грн., розмір моральної шкоди становить 143 225,80 грн. Окрім того за абсурдність та безпідставність висунутих обвинувачень, які не гуртувались на доказах, а відповідно свавільності обвинувачень позивач вимагає ще 286 451,16 грн. Окрім того просить врахувати зниження його престижу та ділової репутації з огляду на отримані ним нагороди та відзнаки. В загальному моральну шкоду оцінює в сумі 436 451,16 грн.

Згідно відзиву Дніпропетровської обласної прокуратури позивач перебував під кримінальним переслідуванням з 27.06.2013 по 19.05.2015, тому розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню позивачу становить 132 тис.грн. Одночасно відповідач просить відмовити в позові.

Згідно відзиву ГУНП в Дніпропетровській області, управління не проводило досудове розслідування то вони є неналежним відповідачем. Позивачем не подано доказів оскарження дій органу досудового розслідування. Слідчі діяли на підставі, в межах та у спосіб що передбачену Конституцією України та законами України. ОСОБА_1 перебував під слідством і судом із 27.06.2013 по 19.05.2015 тому розмір моральної шкоди не може бути більшим за 136 258,06 грн.

Від відповідача – Державної казначейської служби України відзиву не надходило.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, дала пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви.

Представник ГУНП в Дніпропетровській області заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Представник Державної казначейської служби України заперечувала проти задоволення позову.

Дніпропетровською обласною прокуратурою явку представника не забезпечено.

Обставини, встановлені судом.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.10.2013 підтверджується внесення до вказаного реєстру, 23.05.2013, відомостей за №12013040000000316.

В межах цього провадження, увалами слідчих суддів від 03.06.2013, надано дозволи на обшук за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 .

27.06.2013 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч.4 ст.368 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 03.10.2013 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово.

Ухвалою апеляційного суду від 09.10.2013 вказану ухвалу скасовано, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.

21.10.2013 щодо ОСОБА_1 складено обвинувальний акт.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2013 позивачу обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2013 запобіжний захід у вигляд домашнього арешту змінено на особисте зобов`язання.

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2014 ОСОБА_1 визнано невинуватим за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину та виправдано. Запобіжний захід скасовано.

У вироку вказано, що проведення перших слідчих дій щодо та за участі ОСОБА_1 мало місце 03.06.2013.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.10.2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України х розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.05.2015 вказаний вирок залишено без змін.

Позивачем долучено копії нагород, грамот та подяк.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно приписів абзацу другого ч.3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадк у постановлення виправдувального вироку суду.

У відповідності до п.5 ст.3 вказаного Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Відповідно до ч.5 ст.4 вказаного Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За приписами ч.3 ст.13 вказаного закону, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

За правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі №569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону №266/94-ВР і не є у залежності від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу та, чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (п.90).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 01.04.2021 в справі «Фарзієв та інші проти України» (заява №63747/14 та 23 інших) констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення і постановив, що факт визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.

Висновки суду.

Оскільки набрав законної сили виправдувальний вирок суду щодо позивача, він має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Суд погоджується із обґрунтуванням позову про понесення позивачем моральної шкоди, а саме проведення щодо нього слідчих дій, зокрема обшуків. Перебування позивача під домашнім арештом. При чому, як зазначає Європейський суд з прав людини у, за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

Визначаючи розмір відшкодування, зважаючи на мотиви позову та надані позивачем докази, суд виходить із розміру мінімальної заробітної плати, станом на день розгляду справи (6,5 тис.грн.) та часу перебування позивач під слідством та судом.

Підстав для відшкодування моральної шкоди в більшому розмірі позивачем не доведено.

Тому стягнення більшої суми може привести до безпідставного збагачення позивача. Зважаючи на доводи про приниження престижу та ділової репутації, судом враховано, що факт виправдання позивача є досить суттєвою сатисфакцію.

Щодо строку перебування позивача під слідством та судом то суд бере за початок день проведення обшуків у позивача, тобто день вчинення відносно позивача слідчих дій, які викликали у нього хвилювання. Доводи позивача про необхідність відрахування строку від дня внесення відомостей до ЄРДР та доводи відповідачів – від моменту повідомлення про підозру суд відхиляє. Так внесення відомостей до ЄРДР не пов`язується із будь-якими діями щодо позивача, а перші негативні наслідки провадження позивач міг відчути саме у день проведення у нього обшуків.

Останнім днем нарахування суд бере день постановлення ухвали судом касаційної інстанції, з чим погоджуються сторони.

За таких обставин позивач має право на відшкодування за рахунок держави 152 966,70 грн.

Доводи ГУНП в Дніпропетровській області щодо неналежності відповідача суд не бере до уваги. ГУНП в Дніпропетровській області є належним відповідачем у справі виходячи із наданих повноважень.

На підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» у даній категорії справ не справляється. Інших судових витрат не заявлено. Відтак відсутні підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовільнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 152 966,70 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено, підписано та проголошено 05.10.2022.

Суддя: В.І. Цитульський