Ухвала суду № 106721192, 11.10.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/22494/13-ц

Провадження №6/522/278/22

УХВАЛА

11 жовтня 2022 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кулябко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Нестеренка Станіслава Васильовича про скасування тимчасової обмеження у праві виїзду за межі України по цивільній справі №522/22494/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, трьох відсотків річних, витрат на правову допомогу та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, трьох відсотків річних, витрат на правову допомогу та судових витрат.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 05.03.2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 – задоволено.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26.01.2015 року подання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Міністерства Юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянки України – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон України - громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) - до виконання зобов`язань за виконавчим документом.

08.09.2022 року представник ОСОБА_1 – адвокат Нестеренко С.В. звернувся до суду з заявою про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 05.03.2014 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 248 240,00 грн., 3 % річних у розмірі 15 016,82 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 662,57 грн. Приморським районним судом м.Одеси, на підставі заяви представника ОСОБА_2 – адвоката Боднарука М.М. 23.05.2014 року було видано виконавчий лист, який передано на виконання до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Ухвалою суду від 26.01.2015 року ОСОБА_1 , було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. На теперішній час постановою від 29.07.2015 року ВП №43632092 з примусового виконання виконавчого листа №522/22494/13-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 268 919,39 грн. завершено на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». 09.08.2022 року та 12.08.2022 року представник заявниці звертався до Першого Приморського ВДВС з запитами щодо надання інформації про наявність або відсутність заборгованості перед Відділом з оплати виконавчого збору; та розміру сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відповідно. Листами від 11.08.2022 року та 16.08.2022 року Відділ повідомив, що боржником не сплачувались виконавчий збір та витрати виконавчого провадження; та у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження, інформацію щодо зазначених витрат можливо отримати лише після відновлення виконавчого провадження. Зазначив, що у ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні №43632092 відсутні правові підстави для ініціювання відновлення виконавчого провадження, а тому й відсутня можливість для отримання інформації щодо розміру витрат та їх сплати на користь Відділу. 22.08.2022 року представник заявниці звернувся з листом до ОСОБА_2 , в якому просив повідомити банківські реквізити його рахунку для перерахування ОСОБА_1 суми заборгованості за рішенням суду від 05.03.2014 року. 05.09.2022 року ОСОБА_2 на електронну адресу адвоката Нестеренка С.В. надав електронний файл з зазначенням банківських реквізитів його рахунку. 07.09.2022 року ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було сплачено суму боргу у розмірі 268 919,39 грн. Заявник вважає, що на даний час всі зобов`язання ОСОБА_1 виконані, борг за договором позики відсутній перед стягувачем, у зв`язку з чим встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без достатніх підстав порушує її права та позбавляє можливості виїзду за кордон.

Ухвалою суду від 14.09.2022 року було призначене судове засідання з приводу розгляду заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Нестеренка С.В. про скасування тимчасової обмеження у праві виїзду за межі України на 22.09.2022 року.

У судовому засіданні 22.09.2022 року були присутні ОСОБА_1 та представник заявниці – адвокат Нестеренко С.В.

Представник Першого Приморського ВДВС у м.Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) у судове засідання не з`явився, 22.09.2022 року на електронну адресу суду надав клопотання про відкладення.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Протокольною ухвалою суду, враховуючи клопотання ВДВС та неявку ОСОБА_2 , розгляд справи відкладено на 06.10.2022 року.

У судове засідання призначене на 06.10.2022 року ОСОБА_1 не з`явилася, представник заявниці – адвокат Нестеренко С.В. через канцелярію суду надав заяву, в якій просив долучити до матеріалів справи докази направлення сторонам копії заяви про скасування тимчасового обмеження; докази сповіщення Першого Приморського ВДВС; докази направлення судової повістки та листів на адресу ОСОБА_2 ; кур`єрські відправлення. Також в зазначеній заяві просив справу розглядати за відсутністю сторони заявника.

Представник Першого Приморського ВДВС у м.Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) у судове засідання 06.10.22р. не з`явився, 30.09.2022 року від начальника ВДВС поштою на адресу суду надійшов відзив на заяву про скасування тимчасового обмеження, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вищевказаної заяви.

В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно до інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, на виконанні Відділу перебувало виконавче провадження ВП №43632092 з примусового виконання виконавчого листа №522/22494/13-ц, виданого 23.05.2014 року Приморським районним судом м.Одеси щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у загальному розмірі 268 919,39 грн., яке було відкрито постановою державного виконавця 13.06.2014 року. Постановою державного виконавця від 29.07.2017 року зазначене виконавче провадження було закрито на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (норма, яка діяла на момент примусового виконання), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню. Зазначений розмір виконавчого збору є незмінним та визначений ч.2 ст.27 Закону (норма, яка діє на момент звернення до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України). Тому вважає, що заявницею ОСОБА_1 борг по виконавчому збору та витратам, пов`язаним з проведенням виконавчих дій, не погашений та підлягає сплаті.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких пояснень суду не надав.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 11.10.2022 року, тобто це і є дата проголошення рішення за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, трьох відсотків річних, витрат на правову допомогу та судових витрат.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 05.03.2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 248 240,00 грн., 3% річних у розмірі 15 016,82 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 662,57 грн. (а.с.45-46).

15.05.2014 року представник ОСОБА_2 – адвокат Боднарук М.М. звернувся до суду з заявою про видачу виконавчого листа. 23.05.2014 року Приморським районним судом м.Одеси було видано виконавчий лист, який в подальшому було передано до примусового виконання до виконавчої служби (а.с.35).

На виконанні у старшого державного виконавця Першого Приморського ВДВС ОМУЮ Бахової В.І. перебувало виконавче провадження №43632092 із примусового виконання виконавчого листа №522/22494/13-ц від 23.05.2014 року, виданого Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 268 919,39 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26.01.2015 року задоволено подання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Міністерства Юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянки України – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон України - громадянці України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) - до виконання зобов`язань за виконавчим документом.

08.09.2022 року представник ОСОБА_1 – адвокат Нестеренко С.В. звернувся до суду з заявою про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.441 ЦПУ України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Між тим, згідно до ч.5 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасово обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну" громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.8).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для такого обмеження боржника є непогашенням боргу у добровільному порядку (самостійне невиконання боржником зобов`язання протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження).

В заяві про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, представник заявниці зазначив, що на примусовому виконанні у Першому Приморському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №43632092 з примусового виконання виконавчого листа №522/22494/13-ц, виданого 23.05.2014 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 268 919,39 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2015 року ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон України – до виконання зобов`язань за виконавчим документом.

У зв`язку з цим, 26.07.2022 року представник заявниці – адвокат Нестеренко С.В. звернувся до Першого Приморського ВДВС у м.Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) з заявою щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №43632092 та отримання копій (а.с.118-119).

З листа Першого Приморського ВДВС у м.Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) від 01.08.2022 року вбачається, що згідно інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, на виконанні відділу перебувало ВП №43632092 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , виконавче провадження завершено постановою державного виконавця від 29.07.2015 року, передано до архіву, та в подальшому знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання (а.с.120).

09.08.2022 року представник заявниці звернувся до Першого Приморського ВДВС у м.Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) з заявою, в якій просив надати інформацію про наявність або відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед Відділом (а.с.121-122).

В листі Першим Приморським ВДВС у м.Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) від 11.08.2022 року, зазначено, що в результаті вжитих державним виконавцем виконавчих дій, виконавче провадження ВП №43632092 завершено постановою державного виконавця від 29.07.2015 року, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржником не сплачувались (а.с.123).

12.08.2022 року адвокат Нестеренко С.В. звернувся до Першого Приморського ВДВС у м.Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) з заявою, в якій просив надати інформацію про розмір сум виконавчого збору та витрат за виконавчим провадженням ВП №43632092 (а.с.124-125).

З листа Першого Приморського ВДВС у м.Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) від 16.08.2022 року вбачається, що в результаті вжитих державним виконавцем виконавчих дій, виконавче провадження ВП №43632092 завершено постановою державного виконавця від 29.07.2015 року на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (норма, яка діяла на момент примусового виконання), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню. У зв`язку зі знищенням вищевказаного провадження, інформацію щодо витрат виконавчого провадження можливо отримати лише після відновлення виконавчого провадження у встановлений Законом спосіб (а.с.126).

22.08.2022 року представником заявниці – адвокатом Нестеренко С.В. на адресу ОСОБА_2 було направлено поштою листа від 17.08.2022 року, в якому останній просив повідомити банківські реквізити його рахунку для перерахування ОСОБА_1 грошових коштів за рішенням суду від 05.03.2014 року (а.с.127-128).

В заяві також зазначено, що 05.09.2022 року ОСОБА_2 на електронну адресу адвоката Нестеренка С.В. було направлено електронний файл із зазначенням банківських реквізитів його рахунку (а.с.131-132).

07.09.2022 року ОСОБА_1 на реквізити рахунку, які були отримані від ОСОБА_2 , перерахувала суму боргу у розмірі 268 919,39 грн., на підтвердження зазначеного була надана квитанція (а.с.133).

Проте, суд зазначає, що з представленої квитанції не можливо встановити, що грошові кошти були перераховані саме на рахунок, що належить стягувачу ОСОБА_2 .

Іншого належного доказу щодо погашення заборговані суду також не було надано.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому наданий стягувачем електронний лист начебто від імені стягувача ОСОБА_2 з зазначенням реквізитів його рахунку, суд також не приймає до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки не підтверджено, що ці відомості надіслані боржнику саме стягувачем.

30.09.2022 року від начальника ВДВС на адресу суду надійшов відзив на заяву про скасування тимчасового обмеження, та просив у задоволені заяви ОСОБА_1 – відмовити. Зазначено, що відповідно до інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, на виконанні Відділу перебувало виконавче провадження ВП №43632092 з примусового виконання виконавчого листа №522/22494/13-ц, виданого 23.05.2014 року Приморським районним судом м.Одеси щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у загальному розмірі 268 919,39 грн., яке було відкрито постановою державного виконавця 13.06.2014 року, постановою державного виконавця від 29.07.2017 року зазначене виконавче провадження було закрито на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку). Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (норма, яка діяла на момент примусового виконання), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню. Зазначений розмір виконавчого збору є незмінним та визначений ч.2 ст.27 Закону (норма, яка діє на момент звернення до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України). Заявницею ОСОБА_1 борг по виконавчому збору та витратам, пов`язаним з проведенням виконавчих дій, не погашений та підлягає сплаті.

У розумінні ст.ст.12 ч.3, 81 ч.ч.1,6 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання рішенням суду від 05.03.2014 року, крім того, враховуючи незгоду представника Першого Приморського ВДВС у м.Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) щодо скасування тимчасового обмеження, суд вважає, що відсутні процесуально-правові підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Нестеренко С.В.

Керуючись ст.ст. 1, 3, ч.2 ст.5, 4-10, 11-13, 18, 19, 23, 42, 43, 48, 49, 76-81, 89, 247, 258-260, 354, 441 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Нестеренка Станіслава Васильовича про скасування тимчасової обмеження у праві виїзду за межі України по цивільній справі №522/22494/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, трьох відсотків річних, витрат на правову допомогу та судових витрат – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 11.10.2022 року.

Суддя Л.В. Домусчі