Ухвала суду № 106719555, 25.06.2018, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1088/17

провадження № 1-кп/631/18/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селище міського типу Нова Водолага Харківської області кримінальне провадження за клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Наганів Яворівського району Львівської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

якому пред`явлено підозру у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 грудня 2013 року під № 12013220390001012, -

в с т а н о в и в:

В провадження суду надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, складене 06.12.2017 року прокурором Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції ОСОБА_5 , якому на підставі приписів статей 36 і 37 зазначеного кодифікованого процесуального закону України надані відповідні повноваження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 грудня 2013 року під № 12013220390001012, щодо підозри у вчиненні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 185 Кримінального кодексу України.

Вказане клопотання відповідно до вимог частини 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України зареєстроване в автоматизованій системі документообігу суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передано на розгляд головуючого судді ОСОБА_1 .

Із змісту клопотання вбачається, що органом досудового розслідування йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, 25 вересня 1999 року близько 13-ти годин ОСОБА_4 знаходився біля гуртожитку № 3 КСП «Комінтерн», розташованого в селі Винники Нововодолазького району Харківська область, де у нього виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення особистого майна та коштів осіб, які у ньому мешкали. Достовірно знаючи, що вони є мешканцями Західної України і приїхали на збір цукрового буряка, він, реалізуючи свій намір, діючи з корисливих мотивів, підійшов до вікна гуртожитку, що знаходиться із заднього боку будівлі, й за відсутності сторонніх осіб, розбивши віконне скло, проник до гуртожитку, звідки таємно викрав:

- кошти в сумі 18 гривень, які належали ОСОБА_6 , чим заподіяв їй матеріальний збиток на вказану суму;

-кошти в сумі 15 гривень та господарчу сумку із синтетичної тканини, вартістю 5 гривень, які належали ОСОБА_7 , чим заподіяв йому матеріальний збиток на загальну суму 20 гривень;

-кошти в сумі 10 гривень, які належали потерпілій ОСОБА_8 , чим заподіяв їй матеріальний збиток на вказану суму;

-кошти в сумі 25 гривень, які належали потерпілій ОСОБА_9 , чим заподіяв їй матеріальний збиток на вказану суму;

-кошти в сумі 8 гривень, 1 долар США (курс 4,6 гривень за 1 долар США) та чоловічу сорочку, вартістю 20 гривень, які належали потерпілому ОСОБА_10 , чим заподіяв йому матеріальний збиток на загальну суму 32,6 гривень;

-кошти в сумі 45 гривень, джинсову куртку, вартістю 90 гривень та чоловічу сорочку, вартістю 20 гривень, які належали потерпілому ОСОБА_11 , чим заподіяв йому матеріальний збиток на загальну суму 155 гривень;

В загальному розмірі ОСОБА_4 таємно викрав коштів в сумі 125,6 гривень та майна на суму 130 гривень, розпорядившись цим усім за власним розсудом. 05.10.1999 року відносно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу № 87990267 за частиною 3 статті 140 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року). 27.12.2013 року відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудового розслідувань за № 12013220390001012 та в порядку статті 278 Кримінального процесуального кодексу України його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (в редакції 2001 року). 28.12.2013 року досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні було зупинене з підстав пункту 2 частини 1 статті 280 Кримінального процесуального кодексу України й ОСОБА_4 оголошено в розшук. Під час здійснення досудового розслідування сторона обвинувачення не набула інформації та доказів стосовно того, що ОСОБА_4 був обізнаний в тому, що він перебуває у розшуку, тобто не отримано відомостей, щодо його ухилення від прокурора, слідчого або суду. Згідно з даними УІАЗ ГУМВС України в Харківській області від 06.12.2017 року ОСОБА_4 з часу вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Відтак, вказані умисні дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані як такі, що передбачені частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.

На стадії досудового розслідування до проведення його у повному обсязі стороною обвинувачення встановлені підстави для закриття провадження у зв`язку зі звільненням підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності із закінченням строків давності відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України, про що надіслано клопотання до суду.

У підготовчому судовому засіданні прокурор повністю підтримав клопотання як таке, що ґрунтується на положеннях кримінального та кримінального процесуального кодифікованого законодавства України, просила його задовольнити та закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 грудня 2013 року під № 12013220390001012, щодо підозри у вчиненні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 185 Кримінального кодексу України, звільнивши його від кримінальної відповідальності за вчинене та інкриміноване йому правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений згідно із вимогами кримінального процесуального кодифікованого закону України.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 у підготовче судове засідання теж не з`явились, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені згідно із вимогами кримінального процесуального кодифікованого закону України, проте кожен з них окремо надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, долучені до матеріалів провадження (а. с. 82, 85, 83, 84).

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у підготовче судове засідання також не з`явились, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені згідно із вимогами кримінального процесуального кодифікованого закону України.

Абзац 2 пункту 2 Листа вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» роз`яснює, що неприбуття для участі у підготовчому судовому засіданні учасників судового провадження (крім прокурора, за винятком випадків, коли кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення в порядку частини 4 статті 26 Кримінального процесуального кодексу України), які належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення такого засідання (при цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце), не перешкоджає його проведенню, крім випадків, визначених законом.

Заслухавши думку сторони обвинувачення, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в підготовчому судовому засіданні, у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до висновку про можливість його задоволення, виходячи з наступного.

Порядок закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності передбачений параграфами 1 та 2 глави 24 й главою 27 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року.

Частина 1 статті 283 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

При цьому норма права, передбачена частиною 2 зазначеної вище статті, зобов`язує прокурора у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з передбачених в ній дій серед яких міститься й така як закриття кримінального провадження та звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності (пункти 1 та 2 частини 2 статті 283 Кримінального процесуального кодексу України).

Пункт 1 частини 2 та частина 7 статті 284 цього ж процесуального кодексу України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, якщо підозрюваний проти цього не заперечує.

Крім того, як обумовлюють частини 1 статей 285 та 286 Кримінального процесуального кодексу України особа звільняється судом від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд під час підготовчого судового зсідання повинен переконатись в тому, що діяння, у вчиненні якого підозрюється особа, дійсно мало місце, містить в собі складу злочину, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу України, цей підозрюваний винний у його вчиненні, а також, у тому, що умови та підстави його звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом, і встановлені матеріалами кримінального провадження.

Тобто, іншими словами, звільнення від кримінальної відповідальності допускається тільки при наявності достатніх доказів винуватості особи у вчиненні конкретного злочинного діяння.

З матеріалів цього кримінального провадження убачається, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненому доводиться зібраними в рамках цього кримінального провадження та дослідженими у підготовчому судовому засіданні доказами в їх сукупності, а саме.

Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, винесеною 05 жовтня 1999 року виконувачем обов`язків слідчого Нововодолазького РВ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_12 , порушено кримінальну справу за ознаками, передбаченими частиною 3 статті 140 Кримінального кодексу України (а. с. 1).

Відповідно до протоколу № И 002248 про затримання по підозрі в скоєнні злочину, складеного 15.10.1999 року о 18 годині 00 хвилин старшим слідчим Нововодолазького РВ ОСОБА_13 , ОСОБА_4 було затримано у зв`язку з підозрою в скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 140 Кримінального кодексу України (а. с. 18).

18.10.1999 року старшим слідчим Нововодолазького РВ майором міліції ОСОБА_13 , розглянувши матеріали кримінальної справи № 87990267, ОСОБА_4 було притягнуто в якості обвинуваченого за скоєння злочину, передбаченого частиною 3 статті 140 Кримінального кодексу України (а. с. 22).

Того ж дня, старшим слідчим Нововодолазького РВ майором міліції ОСОБА_13 було винесено постанову про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд (а. с. 24).

Відповідно до підписки про невиїзд, відібраної 18.10.1999 року у ОСОБА_4 , який проживає в селі Нагачив Яворівського району Львівської області, відібрано підписку про невиїзд з вказаного місця проживання (а. с. 25).

Постановою старшого слідчого Нововодолазького РВ майором міліції ОСОБА_13 від 18.10.1999 року ОСОБА_4 було звільнено з ІТС Нововодолазького РВ, у зв`язку з обранням запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі (а. с. 26).

Старшим слідчим Нововодолазького РВ майором міліції ОСОБА_13 17.10.1999 року винесено постанову про притягнення в якості обвинуваченого по кримінальній справі № 87990267 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення злочину, передбаченого частиною3 статті 140 Кримінального кодексу України (а. с. 85).

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області у складі судді ОСОБА_14 від 03.04.2000 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 140 Кримінального кодексу України, оголошено в розшук (а. с. 120).

28.12.2004 року постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_14 , справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за частиною 3 статті 140 Кримінального кодексу України направлено на додаткове розслідування (а. с. 149).

Слідчим СВ Нововодолазького РВ капітаном міліції ОСОБА_15 за погодженням із прокурором прокуратури Нововодолазького району молодшим радником юстиції ОСОБА_5 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 кримінального кодексу України (а. с. 150 - 151).

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12013220390001012, зареєстрованого 25.09.1999 року та внесеного до реєстру 27.12.2013 року, сформованого слідчим слідчого відділу Нововодолазького РВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_15 27.12.2013 року, вбачається, що на підставі заяви потерпілої, зареєстроване кримінальне провадження із правовою кваліфікацією, передбаченою частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (в редакції 2001 року), про те, що 25.09.1999 року в період часу з 08 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин невідомі особи з помешкання гуртожитку КСП «Комінтерн», яке розташоване в селі Вінники Нововодолазького району Харківської області, здійснили крадіжку належного їй майна, чим завдали матеріальну шкоду на суму 121 гривня (а. с. 157).

Постановою слідчого СВ Нововодолазького РВ капітана міліції ОСОБА_16 за погодженням із прокурором прокуратури Нововодолазького району молодшим радником юстиції ОСОБА_5 від 28.12.2013 року досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.12.2013 року під № 12013220390001012 зупинене (а. с. 162 - 163).

28.12.2013 року слідчим СВ Нововодолазького РВ капітаном міліції ОСОБА_15 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.12.2013 року під № 12013220390001012, винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 166 - 167).

З відповіді начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_17 , наданої за вихідним № 697-02-04-04-05 від 15.04.2014 року убачається, що актовий запис про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відділу ДРАЦС Нововодолазького РУЮ у Харківській області станом на 15.04.2014 року відсутній (а. с. 171).

Відповідно до довідки № 39-30112017/63087, сформованої за ініціативою органу 63087, з підставою перевірки досудове розслідування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , убачається що він зареєстрований за адресом: село Нагачев Яворівського району Львівської області,- засуджений 05.11.1996 року Красноградським районним судом Харківської області за частиною 1 статті 213-3 Кримінального кодексу України, до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі статті 45 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. 28.12.2013 року Нововодолазьким РВВС оголошений в розшук як особа, яка переховується від досудового слідства за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України. Відносно нього запобіжний захід не обирався (а. с. 175).

Викладене свідчить про наявність та доведеність належними і допустимими доказами у їх сукупності події інкримінованого ОСОБА_4 злочину, а також його складу, що ставиться йому у провину стороною обвинувачення й визначений частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.

Стаття 62 Основного Закону нашої держави - Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (зі змінами та доповненнями), в своїх 1, 2 і 3 частинах мовить про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, до тих пір, поки її провина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви про доведеність вини особи тлумачаться на її користь.

Дана стаття закріплює одне з основних положень демократичної і правової держави - презумпцію невинуватості, що також знайшла своє відображення і в пункті 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, у пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, в пункті 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, затриманих або що утримуються під вартою в будь-якій формі, частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України, а також в статті 17 Кримінального процесуального кодексу України.

Вказане положення про презумпцію невинуватості звернене до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, а також до суспільства в цілому.

Аналогічної позиції дотримується і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 року по справі «Аллен де Рібермон проти Франції», в якому суд підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше: він обов`язковий не тільки для кримінального суду, що дозволяє питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Стаття 84 Кримінального процесуального кодексу України роз`яснює, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

З положень статей 86 та 87 вказаного вище кодексу випливає, що доказ повинен бути отриманий тільки у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, інакше він повинен бути визнаний недопустимим й не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень й на нього неможна посилатись при ухваленні судового рішення.

Аналогічної за своїм змістом думки притримується й Пленум Верховного Суду України у своїх Постановах № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та № 7 від 30.05.1997 року «Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина».

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно розглянувши і проаналізувавши всі досліджені в підготовчому судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в матеріалах цього кримінального провадження достатньо доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, і його дії правильно кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.

Приходячи до такого висновку, суд ураховує, що Кримінальний кодексу України, за яким стороною обвинувачення кваліфіковані дії ОСОБА_4 був прийнятий 05.04.2001 року (Закон України № 2341-ІІІ), а станом на вчинення ним кримінального правопорушення діяв Кримінальний кодекс Української РСР від 28.12.1960 року (із змінами та доповненнями).

Частинами 1 і 2 розділу І Прикінцевих та перехідних положень Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року обумовлено, що цей кодекс набирає чинності з 01.09.2001 року і з цієї дати Кримінальний кодекс Української РСР від 28.12.1960 року втратив чинність.

Однак частинами 11 та 18 розділу ІІ вказаних Прикінцевих та перехідних положень визначено, що правила, встановлені Кримінальним кодексом Української РСР щодо давності поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим Кодексом пом`якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб. При вирішенні питання про віднесення злочинів, передбачених Кримінальним кодексом Української РСР, які були вчинені до набрання чинності цим Кодексом, до злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких слід керуватися статтею 12 цього Кодексу, якщо це пом`якшує кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом. В інших випадках необхідно застосовувати відповідні положення Кримінального кодексу Української РСР.

Отже, Кримінальний кодекс Української РСР передбачав кримінальну відповідальність за крадіжку у статті 140.

Диспозиція тасанкція частини3вказаної статтіпередбачала кримінальнувідповідальність закрадіжку зпроникненням ужитло у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без конфіскації.

В тойже часдиспозиція тасанкція частини3статті 185Кримінального кодексуУкраїни передбачаєкримінальну відповідальністьза крадіжку,поєднану зпроникненням ужитло увиді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Проводячи системний аналіз зазначених норм права, з урахуванням приписів частини 1 статті 5 Кримінального кодексу України про те, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має звороту дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, суд приходить до висновку що Кримінальний кодекс України пом`якшив відповідно до Кримінального кодексу Української РСР відповідальність за крадіжку, поєднану з проникненням у житло, а тому суду слід керуватись положеннями матеріального кодексу, що діє на час розгляду справи.

Здебільшого строк давності це передбачений статтею 49 Кримінального кодексу України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Так, Кримінальний кодекс України у статті 49 встановлює матеріально-правові підстави та матеріально-правові умови звільнення винної особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності.

З огляду на це, під матеріально-правовою передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності вважається відсутність обставин, які порушують їх перебіг, до яких закон відносить зупинення та переривання перебігу давності.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, до закінчення даного терміну ухилилась від досудового слідства або суду, і була оголошена у розшук, а переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частині 1 та 2 статті 49 Кримінального кодексу України, особа вчинила новий злочин.

Так, судом з достовірністю встановлено, що ОСОБА_4 25 вересня 1999 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене на час вчинення частиною 3 статті 140 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року) та в подальшому перекваліфіковане на частину 3 статті 185 Кримінального кодексу України (в редакції 2001 року), й після цього до моменту прийняття цього процесуального рішення судом до кримінальної відповідальності не притягувався і нових судимостей не має, що вбачається з відповіді на вимогу про судимість, долучену до кримінального провадження.

Матеріально-правовою підставою звільнення винної особи від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності притягнення (стаття 49 Кримінального кодексу України) є закінчення встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ці строки диференційовані залежно від категорії вчиненого злочину, тобто його тяжкості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Класифікація злочинів залежно від ступеня їх тяжкості наведена у статті 12 Кримінального кодексу України, яка мала дві редакції: первинну (в редакції Закону України № 2341-III від 05.04.2001 року) та ту, що передбачена Законом України № 4025-VI від 15.11.2011 року.

Частини 2 та 3 статті 4 Кримінального кодексу України роз`яснюють, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, яким визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Оскільки ОСОБА_4 вчинено інкриміноване йому правопорушення у період часу до 2011 року, то необхідно застосовувати відповідні положення Кримінального кодексу України з цього питання у первинній редакції з огляду на вищевикладене.

Отже, санкція частини 3 статті 185 цього кодифікованого кримінального закону України у абзаці 2 вказаної норми права передбачає покарання за вчинення цього злочину у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Класифікація злочинів залежно від ступеня їх тяжкості наведена у статті 12 Кримінального кодексу України.

Так, залежно від класифікації, визначеної у статті 12 наведеного кодексу України, по ступеню тяжкості злочини поділяються на:

а) злочини невеликої тяжкості - злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) злочини середньої тяжкості - злочини, за які передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років;

в) тяжкі злочини це злочини, за які передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років;

г) та особливо тяжкі злочини це злочини, за які передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин (частина 6 статті 12 Кримінального кодексу України).

Таким чином, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого він може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо з дня його вчинення і до дня набрання вироком законної сили відповідно з пунктом 4 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України минуло десять років.

Оскільки обвинувачений вчинив інкримінований йому злочин 25 вересня 1999 року, то вони починають спливати саме з цієї дати.

Проте, постановою слідчого СВ Нововодолазького РВ капітана міліції ОСОБА_16 за погодженням із прокурором прокуратури Нововодолазького району молодшим радником юстиції ОСОБА_5 від 28.12.2013 року досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.12.2013 року під № 12013220390001012 зупинене (а. с. 162 - 163).

Отже, наявні підстави, які зупинили перебіг строків давності.

Натомість частиною 2 статті 49 Кримінального кодексу України передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Оскільки злочин ОСОБА_4 вчинений 25 вересня 1999 року, а в розшук він оголошений у грудні 2013 року й до часу розгляду клопотання прокурора відомостей про його з`явлення із зізнанням або затриманням не має, нових злочинів за весь цей час він не вчинив, тому на момент прийняття цього судового рішення строки притягнення того до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, сплинули, й він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за його вчинення.

Одночасно, із цим чинне законодавство України задля звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності передбачає ще й процесуально-правові підстави.

Отже, якщо сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання на стадії підготовчого провадження.

Вивчаючи зміст клопотання, що вирішується за суттю, суд вбачає, що воно є обґрунтованим, повністю відповідає вимогам статті 287 Кримінального процесуального кодексу України та містить всі необхідні відомості, які закон вважає за потрібне.

Крім того, постановляючи ухвалу та враховуючи особливості та обставини скоєння інкримінованого підозрюваному злочину, суд враховує, що у цьому кримінальному провадженні беруть участь потерпілі, яким вчиненим завдано майнової шкоди, проте за весь період часу з кінця 1999 року по час розгляду клопотання судом вони ніякої зацікавленості у справі не виявили, ходом справи не інтересувались, до суду не з`явились.

Отже, перевіривши клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, складене 06.12.2017 року прокурором Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 грудня 2013 року під № 12013220390001012, щодо підозри у вчиненні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 185 Кримінального кодексу України, на його відповідність вимогам Кримінального та Кримінального процесуального законодавства України, встановивши наявність підстав, передбачених частиною 2 статті 49 зазначеного матеріального закону, суд визнає за можливе та необхідне його задовольнити, звільнивши підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 грудня 2013 року під № 12013220390001012, закрити.

В рамках цього кримінального провадження цивільний позов пред`явлений не був, процесуальних витрат та речових доказів не має, відомостей і доказів щодо застосування на стадії досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження сторонами не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтею 62 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (зі змінами та доповненнями); рішенням, ухваленим 10.02.1995 року у справі «Аллен де Рібермон проти Франції»; статтями 4, 5, 12, 44, частинами 1 і 2 статті 49, частиною 3 статті 185, частинами 1 і 2 розділу І та частинами 11 та 18 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Кримінального кодексу України № 2341-III від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); частиною 3 статті 140 Кримінального кодексу Української РСР від 28.12.1960 року (із змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»; Постановою Пленум Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Постановою Пленум Верховного Суду України № 7 від 30.05.1997 року «Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина», а також статтями 31, 35, 37, 55, 84 87, 100, 118, 122, 124, 126, 128, 174, 283 286, 288, 314, 367 372, 375 376, 392, 393, пункт 2 частини 2 статті 395, 532, 533 та 535 Кримінального процесуального кодексу України, -№ 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями), -

у х в а л и в:

Клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, складене 06.12.2017 року прокурором Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 грудня 2013 року під № 12013220390001012, щодо підозри у вчиненні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, задовольнити повністю.

У зв`язку із закінченням строків давності звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 грудня 2013 року під № 12013220390001012, щодо підозри у вчиненні вчиненні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, закрити.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати копію ухвали в суді.

На ухвалу може бути подана апеляція в Апеляційний суд Харківської області через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання нею законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного суду України.

Повний текст ухвали було постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору, підписано суддею в одному примірнику та оголошено у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду з урахуванням приписів частини 7 статті 115 Кримінального процесуального кодексу України 02.07.2018 року о 09 годині 00 хвилин.

Суддя: ОСОБА_1