Ухвала суду № 106718274, 29.09.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10510/20

Провадження № 4-с/752/86/22

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2022 року місто Київ

Голосіївський районний суд у складі головуючого судді Ольшевська І.О., за участі секретаря судових засідань Гладибороди Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича при виконанні судового рішення по справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесками на експлуатацію будинку, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва 15.03.2021 року надійшла зазначена скарга, відповідно до прохальної частини якої скаржник просить суд (дослівно):

визнати неправомірними дії приватного виконавця Ляпіна Д.В. щодо винесення двох постанов від 11.03.2021 про арешт коштів боржника в рамках виконавчих проваджень № 64519003, № 64518023 та скасувати зазначені постанови, оскільки вони винесені на підставі двох виконавчих листів по зазначеній цивільній справі, у яких безпідставно зазначена дата набрання рішення суду законної сили 03.12.2020 року та вказані постанови за формою не відповідають вимогам вищезазначеної інструкції, оскільки повинні були винесені не з рамках виконавчих проваджень № 64519003, № 64518023, а в рамках зведеного виконавчого провадження № 64552160, та дата об`єднання виконавчих провадженнях повинна бути зазначена у цих постановах;

визнати неправомірними дії приватного виконавця Ляпіна Д.В. щодо винесення наступних постанов та скасувати наступні постанови: по виконавчому провадженню № 64519003:

1) постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) від 16.02.2021;

2) постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2021;

3) постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.02.2021;

4) постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 16.02.2021;

по виконавчому провадженню № 64518023:

1) постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) від 16.02.2021;

2) постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2021;

3) постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 16 02.2021;

4) постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.02.2021;

5) постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 17.02.2021;

та будь-які інші постанови, у випадку їх винесення приватним виконавцем Ляпіним Д.В. на день поданої скарги, в рамках виконавчих проваджень № 64519003, № 64518023, № 64552160, оскільки зазначені постанови, що винесені (або будуть винесені) приватним виконавцем Ляпіним Д.В. в рамках виконавчих проваджень, що були відкриті на підставі двох виконавчих листів по дані цивільній справі, які були видані помилково на підставі рішення суду по цій справі від 27.10.2020 року не набрало законної сили станом на 03.12.2020 року;

зобов`язати приватного виконавця Лапіна Д.В. усунути порушення (поновити порушене право заявника), зокрема зарахувати на банківські рахунки відповідача по справі (боржника, після відкриття виконавчих проваджень) грошові кошти, у випадку їх списання на день розгляду даної скарги, в сум виключала будь-які втрати грошових коштів з боку відповідача по даній справі (боржника, після відкриття трьох виконавчих проваджень), та здійснити інші необхідні дії.

28 квітня 2021 року ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва вказану скаргу залишено без розгляду та повернуто заявнику із підстав невиконання положень ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, скаржником подано до Київського апеляційного суд апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28.04.2021 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

17 вересня 2021 року ухвалою судді вказану скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків.

21 січня 2022 на адресу Голосіївського районного суду м. Києва надійшла заява про зупинення стягнення на підставі виконавчих листів до розгляду по суті даної скарги про що необхідно зазначити наступне.

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації та або інших процесуальних дій з арештованим майном.

За наявності даних обставин, суд вважає за необхідне залишити подану заяву про зупинення стягнення без розгляду, оскільки суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів, як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця.

Надалі, 28 травня 2021 року скаржником було подано ряд доказів в обґрунтування вимог скарги та зокрема доповнення до вимог первісної скарги, яке полягає у тому, що скаржник просить суд (дослівно): визнати неправомірними дії приватного виконавця Ляпіна Д.В. щодо винесення постанови від 12.05.2021 про розшук майна боржника в рамках виконавчого провадження № 64518023 та скасувати зазначену постанову, оскільки вона

1) винесена на підставі двох виконавчих листів по зазначеній цивільній справі, в яких безпідставно зазначена дата набрання рішення суду законної сили 03.12.2020 року, та

2) вказана постанова за формою не відповідає вимогам п. 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, оскільки зазначена постанова повинна бути винесені не в рамках виконавчого провадження № 64518023, а в рамках зведеного виконавчого провадження № 64552160, та дата об`єднання виконавчих провадженнях повинна бути зазначена у цій постанові;

зобов`язати приватного виконавця Ляпіна Д.В. усунути порушення (поновити порушене право заявника) та компенсувати будь-які витрати заявника, у випадку наявності таких, що виникли у зв`язку з винесенням зазначеної постанови від 12.05.2021.

За наявності даних доповнень суд вирішує скаргу в межах викладених вище вимог та первинних вимог скарги, поряд із цим, 15 лютого 2022 року судом постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду, оскільки поданими скаржником ряду: заяв та/або клопотань та/або доповнень та/або пояснень недоліки встановлені ухвалою судді від 17 вересня 2021 року усунуті.

Надалі, до Голосіївського районного суду м. Києва засобами електронного зв`язку в електронній формі надходили заяви з процесуальних питань, зокрема доповнення до скарги від 12.03.2021 року на дії приватного виконавця Ляпіна Д.В., на підставі ст. 447 ЦПК України (зареєстровано канцелярією суду 12.09.2022 ЕП -10388); доповнення до скарги від 12.03.2021 року на дії приватного виконавця Ляпіна Д.В., на підставі ст. 447 ЦПК України (зареєстровано канцелярією суду 12.09.2022 ЕП -10393 та дублює зміст попереднього доповнення ); електронний лист з темою відправлення процесуальні документи цивільна справа № 752/10510/20 із вкладеними до нього доказами; клопотання на підставі ст. 84 ЦПК України про витребування з канцелярію суду матеріалів цивільної справи за № 752/10510/20 для огляду в судовому засіданні (зареєстровано канцелярією суду 12.09.2022 ЕП -10390); електронний лист з темою відправлення процесуальні документи цивільна справа № 752/10510/20 із вкладеними до нього доказами (зареєстровано канцелярією суду 29.09.2022 ЕП -11423); електронний лист з темою відправлення процесуальні документи цивільна справа № 752/10510/20 із вкладеними до нього доказами та доповненням до скарги від 12.03.2021 на дії приватного виконавця Ляпіна Д.В., на підставі ст. 447 ЦПУ України (зареєстровано канцелярією суду 29.09.2022 ЕП -11424); письмові пояснення на підставі п. 3 ст. 1 ст. 43 ЦПК України із долученими до них доказами (зареєстровано канцелярією суду 29.09.2022 ЕП -11425); клопотання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, про подані документи необхідно зазначити наступне.

Викладений вище ряд процесуальних документів, клопотань, доказів в обґрунтування вимог скарги, подані до суду шляхом направлення останніх на офіційну електронну адресу суду, із підписанням їх за допомогою електронного цифрового підпису (або скорочено - ЕЦП), відповідно до протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, що долучені до кожного із зазначений вище документів, підписаний фізичною особою ОСОБА_2 , який відповідно до матеріалів справи не є стороною в даній цивільній справі за скаргою на дії приватного виконавця.

Документів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 , який подає документи в інтересах скаржника - ОСОБА_1 , як представника останнього, відповідно до положень ст. 62 ЦПК України матеріали справи 752/10510/20 (пр. 4-с/752/86/22) не містять.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення цивільно процесуального законодавства, подані ОСОБА_2 заяви, клопотання, доповнення, що викладені вище, мають бути залишені без розгляду.

У подальшому, ухвалою судді від 12 вересня 2022 року вирішено витребувати у Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича копії матеріалів виконавчих проваджень №64519003, №64518023 та зведеного виконавчого провадження №64552160, а тому на виконання зазначеної ухвали 29 вересня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Д.В. направлено на адресу суду належним чином завірені матеріали ВП № 64519003 та ВП № 64518023.

Крім того, 29 вересня 2022 року на адресу суду надійшли заперечення на скаргу на дії приватного виконавця, якими приватний виконавець заперечує проти вимог скарги, зазначаючи про те, що всі виконавчі дії, які вчинялись приватним виконавцем відповідали вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та іншим нормативно правовим актам, а доводи, викладені у скарзі є такими, що не відповідають дійсним обставинам прави та суперечать чинному законодавству.

В судове засідання, призначене на 29.09.2022р., учасники справи не з`явились, повідомлялись вчасно та належним чином, клопотань та/або заяви про відкладення судового розгляду на адресу суду не надходило.

Тому, суд вивчивши матеріали скарги та долучені в її обґрунтування та заперечення докази, вивчивши зміст вимог, визначених вище, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, 04.12.2020 року Голосіївським районним судом м. Києва видано два виконавчих листи, які видані за результатом розгляду 27.10.2020 року цивільної справи № 752/10510/20 за позовом ОСББ «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках на експлуатацію будинку.

Один виконавчий лист видавався судом на примусове стягнення судового збору у розмірі 2102 грн., інший - заборгованості по внесках на експлуатацію будинку за період з травня 2019 року по квітень 2020 року виключного у розмірі 10339,4 грн.

Як на підставу для визнання дії приватного виконавця в рамках ВП № 64519003 та ВП № 64518023 скаржник посилався на обставину того, що зазначені виконавчі листи були видані із порушенням норм, які регулюють порядок набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Разом із тим, матеріали даної справи не містять відомостей про те, що виконавчі листи були визнані такими, що не підлягають виконанню, або відомостей про те, що були видані судом помилково, або про скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, як наслідок, відсутні підстави вважати, що виконавчі листи з якихось підстав не могли бути прийняті приватним виконавцем до виконання та/або повернуті стягувачу.

Тому, 15 лютого 2021 року Голова правління ОСББ «Квітень» Гук В.І. звернувся до приватного виконавця Ляпіна Д.В. із заяво про примусове виконання вказаних виконавчих листів.

16 лютого 2021 року приватним виконавцем Ляпіним Д.В. винесено постави про відкриття виконавчого провадження: постанову про відкриття виконавчого провадження № 64519003 про стягнення судового збору у розмірі 2102 грн.; постанову про відкриття виконавчого провадженні № 64518023 про стягнення заборгованості по внесках на експлуатацію будинку у розмірі 10339,40 грн.

П. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17липня 1997року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Як передбачено Законом України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Враховуючи обов`язки, які повинен виконувати виконавець під час здійснення виконавчого провадження, він зобов`язаний дотримуватись Конституції України, ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» тощо.

Тому на підставі вище викладеного, під час даного судового розгляду не встановлено неправомірності дій приватного виконавця Ляпіна Д.В. щодо відкриття виконавчих проваджень ВП № 64519003 та ВП № 64518023.

З аналогічних підстав, скаржник просив визнати неправомірними і подальші постанови приватного виконавця, зокрема, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про стягнення з боржника основної винагороди, оскільки судом не встановлено неправомірності відкриття виконавчого провадження, з підстав на які посилається скаржник, а саме ненабранням законної сили рішення першої інстанції, тому відсутні підстави і для визнання неправомірними дій з подальшого винесенням приватним виконавцем вказаних вище постанов.

У подальшому приватним виконавцем Ляпіним Д.В. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень (ВП № 64519003 та ВП № 64518023) у зведене виконавче провадження та присвоєно номер провадження № 64552160.

Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження (ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Суттєвих підстав для визнання постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 17.02.2021 р. скаржником не наведено та в судовому засіданні не встановлено.

Скаржник просить визнати неправомірними дії приватного виконавця Ляпіна Д.В. щодо винесення постанови від 12.05.2021 про розшук майна боржника в рамках виконавчого провадження № 64518023 та скасувати зазначену постанову.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Розшук майна боржника - є заходом примусового виконання рішень суду та інших органів, передбачених статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти. На підставі отриманої інформації, державний виконавець накладає арешт на майно, та, у разі необхідності, керуючись ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» вживає заходів щодо розшуку транспортного засобу боржника. Відтак, відповідні постанови державного виконавця направляються для їх виконання до сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ України та до Головних управлінь Національної поліції відповідно. Відомості про оголошені у розшук транспортні засоби вносяться до відповідних баз.

У відповідності до положення ч. 5 ст. 48 цього Закону передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Аналіз вказаних положень Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що оголошення розшуку транспортного засобу боржника відноситься до дискреційних повноважень державного виконавця. Такий захід державний виконавець може застосувати з метою забезпечення реального виконання рішення у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

Тому, враховуючи викладені вище положення закону, які дають підстави вважати, що постанова приватного виконавця від 12.05.2021 про розшук майна боржника законна, направлена на реальне виконання рішення суду, була прийнята відповідно до положень закону та в межах повноважень приватного виконавця, тому не може бути скасована з формальної підстави, - винесення її під номером виконавчого провадження №64518023, а не під номером зведеного виконавчого провадження №64552160, оскільки по суті ВП № 64518023 та ВП № 64519003 розпочаті на підставі виконавчих листів, виданих за результатом однієї цивільної справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За правилами ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч цьому, скаржником не надано доказів з приводу того, що державним виконавцем було неправомірно та безпідставно винесені постанови в рамках виконавчих проваджень ВП № 64518023 та ВП № 64519003 та в подальшому у зведеному ВП № 64518023 та порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства під час здійснення ним виконавчих дій в межах даних виконавчих проваджень з примусового виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Тому в задоволенні поданої скарги слід відмовити.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 352, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд, -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича при виконанні судового рішення по справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесками на експлуатацію будинку відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя І.О. Ольшевська