Рішення № 106717640, 06.10.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2022 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі головуючого – судді Гольник Л.В., при секретарі – Матвієнко О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, –

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання відповідача таким, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Позивач є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстровано: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 – квартиронаймач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – дружина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – син.

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25.10.2013 року.

Відповідач останні 5 років у вказаній квартирі не проживає.

Позивач вже звертався із аналогічним позовом до суду, за наслідками розгляду якого 18.02.2019 року сторонами укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 18.02.2019 року в справі № 554/6938/17. Згідно з мировою угодою відповідач відмовляється від визначення порядку користування квартирою по АДРЕСА_2 та не має наміру в неї вселятися; зобов`язується добровільно знятися із реєстрації місця проживання до 31.12.2019 року; позивач зобов`язується не чинити дій щодо примусового зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 до 31.12.2019 року.

Таким чином, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, а також фактично не проживає в квартирі по АДРЕСА_2 , тому єдиним дієвим способом захисту є саме судовий.

Згідно з ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.08.2022 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове зсідання не з`явилася з невідомої суду причини, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена. Заяви про розгляд справи за її відсутністю суду не надавали, про причини неявки не інформувала, відзив на позовну заяву та будь-які клопотання до суду не подавала.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, заяв, клопотань не подавав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази в їх сукупності, прийшов до такого висновку.

За статтями 3 та 4 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи та закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина 1 ст. 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі ордера на жиле приміщення №219 від 14.06.2002 року та довідки КП ЖЕО №2 Полтавської міської ради № 1249 від 04.08.2022 року.

У вказаній квартирі зареєстровано місце проживання: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – квартиронаймач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – дружина, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 – син.

Згідно з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25.10.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідач ОСОБА_2 останні 5 років у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, що підтверджується Актом про не проживання за місцем реєстрації від 12.12.2017 року та Актом про не проживання від 05.08.2022 року.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.02.2019 року в справі № 554/6938/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної м. Полтаві ради про визначення порядку користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням затверджено мирову угоду, укладену між сторонами.

Згідно з п. 5 Мирової угоди ОСОБА_2 відмовляється від визначення порядку користування квартирою, яка знаходиться по АДРЕСА_2 та не має наміру вселятись у вказане приміщення.

Відповідно до п.6 Мирової угоди ОСОБА_2 зобов`язується добровільно знятися із реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 до 31.12.2019 року.

Згідно з п.7 Мирової угоди ОСОБА_1 зобов`язується не чинити дій щодо примусового зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 до 31.12.2019 року.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов`язання щодо зняття з реєстраційного обліку місця проживання як до дати визначної в мировій угоді, а саме до 31.12.2019 року, так і до теперішнього часу.

У пункті першому Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», який є чинним, передбачає необхідність точного додержання норм Житлового кодексу України, оскільки правильний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права громадян на житло, захисту прав і охоронюваних законом їх інтересів

Згідно з роз`ясненнями, наданими Верховним Судом України у п. п. 10, 11 цієї постанови, у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, наймач може бути визнаний таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату наймачем права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року при розгляді справи № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей ст. 71, ст. 72 ЖК УРСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені ст. 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 року).

Пункт 2 ст.8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п.1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п.2 ст. 8 Конвенції.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст.72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд вважає, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що відповідач не проживає у спірній квартирі. З вище викладених правових норм вбачається, що для ухвалення рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, має бути належним чином доведено факт непроживання особи у приміщенні без поважних причин понад 6 місяців. В той же час, в даному випадку, такі обставини належним чином доведені.

Оскільки відповідач за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 не проживає без поважних причин понад 6 місяців, що підтверджено зібраними по справі доказами, а також відповідачем не виконано зобов`язання за Мировою угодою про зняття із місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 до 31.12.2019 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 992,4 грн.

На підставі ст. ст. 71,72 ЖК України, керуючись ст. ст. 259, 263-265,268, 273, 280 - 282, 284 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992,40 грн. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2022 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, код ЄДРПОУ 43156341, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Соборності, 36.

Суддя Л.В.Гольник