Рішення № 106716655, 03.10.2022, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4262/21

Провадження № 2-411/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.

при секретарі Куник О. В., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, про припинення права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_4 про припинення права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якому просив визнати протиправним (незаконним) та скасувати Рішення 68 сесії VI скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області №12 від 03.09.2015 року про надання дозволу ОСОБА_4 розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 0,0400 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 3223186803:02:004:0014, що на праві власності належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та земельною ділянкою, на якій встановлена санітарно-захисна зона навколо об`єкта та на якій встановлена заборона на здійснення будівництва, кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власні кошти незавершеного будівництва, що розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 0,1500 гектарів, кадастровий номер:3223186803:02:004:0014, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, село Романків. Між такою земельною ділянкою та центральною дорогою знаходиться земельна ділянка розміром 0,0400 га, яка облаштована для заїзду на земельну ділянку позивача. Рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 03.09.2015 року № 12 надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 0,400 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарська, тобто на місці облаштованого заїду. В подальшому, цільове призначення земельної ділянки відповідача було змінено на 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вказана земельна ділянка, що надана у власність ОСОБА_5 облаштована безпосередньо під лініями електропередач, які призначені для передавання електроенергії та на заїзді до домоволодіння позивача. Станом на день подання позову, ОСОБА_4 здійснюється будівництво багатоповерхового приміщення. У зв`язку із вказаними діями виникла аварійна ситуація яка в будь-який момент може призвести до пожежі. Окрім того, у зв`язку із будівництвом, підприємства енергетики будуть позбавлені можливості забезпечити аварійний доступ до вказаних ліній електропередач, оскільки в охоронній зоні знаходиться будівля відповідача. Оскільки, на земельній ділянці відповідача, кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, заборонено здійснювати будівництво, яке станом на сьогоднішній день здійснюється відповідачем, чим порушуються права позивача, та права власників суміжних земельних ділянок, через виниклу аварійну ситуацію у зв`язку із незаконним будівництвом, то права позивача повинні бути захищені судом шляхом знесення незавершеного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за рахунок коштів відповідача.

09.12.2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження, призначено у справі підготовче засідання, витребувано у Козинської селищної ради та Відділу Обухівського району Головного управління Держгеокадастру у Київській області документи.

21.12.2021 року на адресу суду ГУ Держгеокадастру у Київській області на виконання ухвали суду надано копію проектів землеустрою.

02.02.2022 року ухвалою судді заяву адвоката ОСОБА_3 – Крамара О.П. про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , заборонено ОСОБА_4 проведення будь-яких будівельних робіт на вказаній земельній ділянці та введення в експлуатацію будівлі.

01.06.2022 року ОСОБА_4 подано до суду відзив, яким щодо позовних вимог заперечила у повному обсязі. Зазначила, що 06.09.2016 року позивач звертався до Обухівського районного суду Київської області про визнання незаконним та скасування рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області №12 від 03 вересня 2015 року про надання ОСОБА_5 по справі, дозволу на розробку проекту землеустрою. 24.10.2016 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області за клопотанням ОСОБА_5 провадження по справі №372/2385/16-а за позовом позивача було закрито. При розгляді даного клопотання представник позивача заперечив проти нього. Закриваючи провадження по справі суд роз`яснив, що в даній справі вбачається спір про право, а тому останньому необхідно звертатися до суду в порядку цивільно-процесуального кодексу України. І лише через 5 (п`ять) років з дня винесення ухвали суду звертається з позовною заявою в порядку Цивільно-процесуального кодексу України. Виходячи з вищевказаного просила застосувати строк позовної давності до всіх вимог, якщо суд встановить порушення нею прав позивача.

27.06.2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено у справі судовий розгляд по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 щодо позовних вимог заперечив, просив відмовити.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що 01 червня 2016 року ОСОБА_3 отримав в дарунок від ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,1500 гектарів, кадастровий номер:3223186803:02:004:0014, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, село Романків, що підтверджується Договором дарування земельної ділянки від 01.06.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яворською Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №249.

Вказану земельну ділянку ОСОБА_6 набув у власність на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 06.08.2009 року за реєстровим №2711 та Державного акту на право приватної власності на землю серії КВ, виданого Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області 19.01.1999року, на підставі рішення Підгірцівської сільської ради народних депутатів протоколу Підгірцівської сільської ради народних депутатів №4 від 05.12.1995 року з відміткою про перехід права власності вищезазначеного свідоцтва.

Як зазначено позивачем, між даною земельною ділянкою та центральною дорогою знаходиться земельна ділянка, розміром 0,0400 га, яка облаштована для заїзду на його ділянку.

Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області 03.09.2015 року на 68 сесії VI скликання прийнято Рішення №12 про надання дозволу ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, розміром 0,400 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, тобто на місці облаштованого заїду, на думку позивача.

В подальшому, цільове призначення земельної ділянки відповідача було змінено на 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Як зазначено у позові, земельна ділянка, що надана у власність ( ОСОБА_7 ) ОСОБА_5 облаштована безпосередньо під лініями електропередач, як призначені для передавання електроенергії та на заїзді до домоволодіння позивача. Цей факт за твердженням представника позивача доводиться висновком експертів за результатами проведення комплексного земельного – технічного та будівельно-технічного дослідження від 20.09.2021 року, який доданий до позову. Проте, детальне ознайомлення із змістом вказаного висновку в судовому засіданні, не сформувало у суду твердого переконання, що будівництво, здійснене відповідачкою, відбувається в 10 метровій охоронній зоні. Рішення суду, в свою чергу, не може ґрунтуватися на припущеннях.

З інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26.07.2021 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 3223186803:02:004:0050 встановлений вид обтяження - санітарно-захисна зона навколо об`єкта (охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи), дата державної реєстрації обтяження 17.10.2021 року.

Таким чином, наявні обмеження, що відображені в даних Державного земельного кадастру свідчать, що при ухваленні рішення про передачу відповідачці у власність земельної ділянки компетентні органи були обізнані про наявність вказаних обмежень, і набуття прав на земельну ділянку не є юридичним фактом, виникнення якого пов`язане виключно із волею ОСОБА_4 .

Позивач вважає, що рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у приватну власність ОСОБА_4 , земельної ділянки, кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, площею 0,04 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є незаконним, у зв`язку із встановленою на ній, в межах всієї земельної ділянки санітарно-захисної зони навколо об`єкта, яка передбачає повну заборону на здійснення будівництва, чим порушуються права позивача та інших співмешканців села Романків, через виниклу аварійну ситуацію.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України та частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тобто на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані, серед іншого, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Підставою для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.

У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1721цс16 зроблено висновок, що «право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу)».

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 646/7646/16-ц (провадження № 61-2011св19)).

Відповідно до статті 114 Земельного кодексу України, санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Земельні ділянки в межах спеціальних зон об`єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням).

У своєму позові позивач також посилався на висновок експертів за результатами проведення комплексного земельно-технічного та будівельно-технічного дослідження від 20.09.2021 року №198/07-2021.

Проте, суд ще раз наголошує, з вказаного висновку не вбачається, що будівництво нежитлового приміщення здійснюється в межах охоронної зони.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Позивач в порушення даних вимог будь-які докази про порушення відповідачкою його прав власника не надає. Позивачем не надавалися суду документи органів архітектурно-будівельного контролю, які б свідчили про незаконність здійсненого відповідачкою будівництва, в зв`язку із чим суд вважає і ці твердження недоведеними, та такими, що базуються на припущеннях.

Більш того, представник позивача в судовому засіданні на запитання головуючого відповів, що вказаний позов обумовлений порушенням права позивача на заїзд до його земельної ділянки. Таке твердження сформувало у суду думку, що перетинання земельної ділянки ОСОБА_4 із охоронною зоною є лише приводом, який позивач використовує в якості підстави для скасування права власності відповідачки, проте дійсною підставою позову є спірні питання, які виникають при проїзді ним до своєї земельної ділянки. На користь цієї позиції суду також свідчить і зміст позову, поданого позивачем ОСОБА_3 в 2016 році, і в якому ще не йде мова про здійснене відповідачкою будівництво в межах охоронної зони, проте вже ставиться позивачем питання про скасування її права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні даного позову слід відмовити саме на тій самостійній підставі, що позивачем належним чином не доведено порушення його майнових прав відповідачкою.

У зв`язку із відмовою у позові, суд відмовляє і стягненні судових витрат із відповідача.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, про припинення права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 02 лютого 2022 року, у вигляді 1) арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; 2) заборони ОСОБА_8 проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; 3) заборони ОСОБА_8 вводити в експлуатацію будівлі на земельній ділянці кадастровий номер 3223186803:02:004:0050, площею 0,0400 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя