Ухвала суду № 106716587, 14.09.2022, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1864/22

Провадження №2/369/3569/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2022 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , поданої в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі №369/1864/22 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Житловий комплекс «Нові теремки», про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

02 лютого 2022 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ТОВ «Житловий комплекс «Нові теремки», про стягнення заборгованості.

З метою забезпечення позову 16 серпня 2022 року представником позивача ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позовних вимог.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа №369/1864/22 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Житловий комплекс «Нові теремки», про стягнення заборгованості.

Також заявник у поданій заяві зазначає, що існує реальна загроза унеможливлення чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у зв`язку з тим, що у Відповідача існує податковий борг та відносно нього відкрито велику кількість судових проваджень, за якими до Відповідача подано позови про стягнення грошових коштів.

На підставі вище наведеного, заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача – ТОВ «Житловий комплекс «Нові теремки», код ЄДРПОУ 40832467 в розмірі 129 994,72 грн. суми позовних вимог та 16 299,96 грн. судових витрат, всього на суму 146 294,68 грн. на рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ ПРИВАТБАНК та інших рахунках Відповідача в інших банках.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Зважаючи на викладене, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з`ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона. Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

У своїй заяві про забезпечення позову заявник не конкретизує, на яких саме рахунках відповідача наявні грошові кошти, на які належить накласти арешт, та яка сума на них обраховується. Крім того, позивачем не надано доказів, що рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ ПРИВАТБАНК, на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову, належить ТОВ «Житловий комплекс «Нові теремки».

Також позивачем не доведено, що ТОВ «Житловий комплекс «Нові теремки» вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання, зокрема вчиняє дії на виведення грошових коштів зі своїх рахунків або витрачає кошти з метою ухилення від виконання зобов`язань перед позивачем. При цьому відсутні підстави стверджувати, що накладення арешту на грошові кошти у розмірі в якому просить це здійснити позивач не перешкоджатиме господарській діяльності юридичній особі ТОВ «Житловий комплекс «Нові теремки» і що застосування таких заходів не порушуватиме права відповідача, інших осіб.

Твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

У даному випадку, позивач не володіє інформацією ні про номери банківських рахунків, ні про їх цільове призначення, ні про місце їх відкриття, а твердження про доцільність забезпечення позову ґрунтується виключно на факті порушення певної кількості справ проти одного відповідача.

Відтак, оскільки суд не може забезпечити позов, шляхом накладення арешту на ймовірні рахунки відповідача, що можливо відкритті у банківських установах держави, в тому числі й тому, що таке судове рішення не підлягатиме виконанню, доводи заяви зводяться до припущень, необхідність вжиття заходів забезпечення позову належним чином не обґрунтована, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 , поданої в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі №369/1864/22 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Житловий комплекс «Нові теремки», про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя: І.О. Фінагеєва