Рішення № 10671583, 05.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 29/419-4/26005.08.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Союз–Віктан" ЛТД До           Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

Простягнення 2969109,15 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача           Латишенко Д.В., Ткачук С.В.

від відповідачів           Коршак С.В., Рабомізо Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 2 456 593,87 грн. страхового відшкодування, 206 729,75 грн. пені, 28 190,42 грн. трьох процентів річних та 277 595,11 грн. інфляційних втрат, а всього 2969109,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування згідно з договором страхування № 251.26047.0077 від 03.04.2007 р. за страховим випадком –пожежею, що сталася 13.12.2007 р. у місті Києві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2009 позов задоволено частково.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2010 рішення Господарського суду м. Києва № 29/419 від 02.10.2009 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2010 скасовані постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2010 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2009, справа № 29/419 направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2010р. суддею Борисенко І.І. прийнято справу № 29/419 до провадження та присвоєно № 29/419-4/260.

Під час нового розгляду справи, виконуючи вказівки, що містяться у Постанові касаційної інстанції від 21.04.2010р., які є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, відповідно до 111-12 ГПК України, Господарським судом міста Києва були направлені Запити до:

-          Голосіївського районного управління ГУ МНС України в місті Києві та СВ Голосіївського РВ ГУ МВС України в місті Києві капітану міліції Терпило О.І., з проханням надати експертний висновок, згідно якого дозволяється робота складських приміщень Київської філії ТОВ «Союз-Віктан Трейд»по вул.. Червонопрапорна, 135 в Голосіївському районі міста Києва та який слугував підставою для видачі дозволу № 2066 від 27.08.2007р. та наглядової справи відносно складських приміщень Київської філії ТОВ «Союз-Віктан Трейдл»по вул.. Червонопрапорна, 135 в м. Києві.;

У відповідь на судовий запит 29.06.2010р. про надання інформації та відповідних документів на підтвердження підстав надання дозволу на початок роботи складських та офісних приміщень Київської філії ТОВ «Союз –Віктан Трейд», Голосіївське районне управління ГУ МНС України в місті Києві надало завірену Постанову №444 від 15.08.2007р. про застосування запобіжних заходів.

В процесі розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 2456 593 гривні 87 коп. страхового відшкодування, 206 729 гривень 75 коп. пені, 228 463 гривні 23 коп. інфляційних втрат, 28 190 гривень 42 коп. 3% річних, а всього 2919977,10грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, тому має місце нова ціна позову 2919977,10грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, свої заперечення виклав у письмовій формі.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України викладені в постанові від 21.04.2010р., всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

(страховиком), Фірмою "Союз-Віктан" ЛТД (ТОВ)(страхувальником), та Відкритим акціонерним товариством "Райффазен Банк Аваль"( вигодонабувачем), 03.04.2007 р. був укладений договір страхування № 251.26047.0077, предметом якого є обов’язок страховика прийняти на страхування майно страхувальника, здійснити страхове відшкодування при настанні страхового випадку та обов’язок страхувальника сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови і обов’язки, передбачені цим договором.

Відповідно з п 1.5. договору та відповідно до Додатку № 1 Фірмою "Союз-Віктан" ЛТД (ТОВ) були застраховані товарні запаси (лікеро-горілчана продукція) на загальну суму 2468938,56, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 135. Період страхування визначений сторонами з 00-00 год. 03.04.2007 р. по 24-00 год. 02.04.2008 р. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1.1. договору об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном, зазначеним у статті 1.5. договору, а одним із страхових випадків визначений варіант "01" –"Вогонь", а саме: пожежа, удар блискавки, вибух (п. 1.3 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

13.12.2007 р. в будівлі складу за адресою м. Київ, вул. Червонопрапорна, 135, в якій знаходилося застраховане майно, сталась пожежа, внаслідок якої позивачеві було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 11 781 993,00 грн. (згідно із заявою позивача про виплату страхового відшкодування).

За умовами договору (п. 2.8. договору) при настанні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник зобов’язаний:

а) негайно, однак не пізніше трьох робочих днів, враховуючи той день, коли йому стало відомо або мало стати відомо про страховий випадок, письмово або іншим документальним способом (факсом, телеграмою тощо) сповістити про це страховика або його уповноваженого представника;

б) негайно, як тільки стане відомо, заявити відповідним компетентним органам або відповідним експертам (на письмову вимогу страховика) про настання події, що може бути кваліфікована як страховий випадок;

д) за вимогою страховика надати йому у письмовій формі всю відому інформацію, яка необхідна для визначення причин та розміру завданих в результаті страхового випадку збитків.

Позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку, що підтверджується повідомленням за вих. № 32/170-1199 від 14.12.2007 р., зареєстрованим відповідачем 14.12.2007 р. за № 3917.

11.01.2008 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, до якої були додані довідка про розмір заподіяних збитків, копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, акту про пожежу, протоколу огляду місця пригоди, комісійного висновку спеціалістів та технічного висновку по дослідженню ймовірної причини пожежі.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договором страхування є письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Вказаний договір страхування відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини страхування.

Статтею 988 Цивільного кодексу України до обов’язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

За умовами договору (п. 4.2.) страховик зобов’язаний:

- протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування страхувальнику;

- протягом 10 днів з дня, коли йому було надано всі документи, які необхідні для прийняття рішення про розмір та причини настання страхового випадку, скласти страховий акт (аварійний сертифікат) та прийняти рішення про сплату або відмову від сплати страхового відшкодування;

- здійснити сплату страхового відшкодування протягом 10 днів з дня, коли страхувальник надав письмову згоду з розміром страхового відшкодування шляхом підписання страхового акту (аварійного сертифікату), але не пізніше 15 днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Листом за вих. № 854 від 30.04.2008 р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, обґрунтовуючи свою відмову посиланням на пп. е) п. 2.4.1. договору, відповідно до якого страховик не відшкодовує збитки, що сталися внаслідок неготовності до експлуатації будинків і майна, що знаходиться у цих будинках, та на те, що відповідачем були порушені вимоги пожежної безпеки у складських приміщеннях, що підтверджується висновком № 12/07/61-01 від 08.02.2008 р. та дозволом № 2066 від 27.08.2007 р.

Пунктом 4.4. договору на страхувальника покладений обов’язок забезпечити відповідні умови зберігання та експлуатації покритого страхуванням майна з дотриманням відповідних Правил протипожежної безпеки та/або Правил збереження чи перевезення вогненебезпечних та вибухових речовин і предметів.

За результатами проведених експертних досліджень щодо причин пожежі було складено наступні висновки, копії яких містяться в матеріалах справи:

а) Комісійний висновок спеціалістів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 2/257-Пт від 13.12.2007 р.;

б) Технічний висновок по дослідженню імовірної причини пожежі Дослідно-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в м. Києві від 13.12.2007 р.;

в) Висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві № 1/7-ПТ від 07.03.2008 р.;

г) Висновок комісійної судової пожежно-технічної експертизи № 1338/1339/7367 від 16.02.2009 р., проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Зазначеними дослідженнями, зокрема, встановлено:

-          пожежа виникла у складському приміщенні, орендованому ТОВ "Даталюкс Дистрибьюшн";

-          найбільш вірогідними причинами пожежі, встановленими експертами, є: коротке замкнення електромережі (а, в), несправність газового обладнання опалювальної системи (б) та недотримання умов зберігання матеріальних цінностей у складському приміщенні, що знаходилось в оренді ТОВ "Даталюкс дистрибьюшн" (г).

Таким чином, експертами не було встановлено фату порушення страхувальником (позивачем) Правил протипожежної безпеки та/або Правил збереження чи перевезення вогненебезпечних та вибухових речовин при зберігання та експлуатації покритого страхуванням майна.

Крім цього, з метою встановлення обставин події та отримання висновку з питань, пов’язаних із пожежею, відповідач звернувся до Суб’єкта підприємницької діяльності Дзюби В.В., який має кваліфікацію судового експерта по спеціальності 10,8 "Дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки". За результатами проведеного дослідження 08.02.2008 р. було складено висновок № 12/07/61-01, яким встановлено, що

-          причиною пожежі є аварійний режим роботи системи газового (інфрачервоного) променевого опалення;

-          виникненню пожежі передували порушення норм та правил пожежної безпеки п.п. 6.12., 6.85., 6.86 ДБН В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання";

-          розповсюдженню пожежі в приміщення складу ТОВ "Союз-Віктан" сприяло невиконання п.п. 4.1., 4.4., 4.12, 4.13 ДБН В.1.1.7-2002 "Пожежна безпека об’єктів будівництва".

Вказаним дослідженням також не виявлено факту порушення страхувальником (позивачем) Правил протипожежної безпеки при зберіганні та експлуатації застрахованого майна.

Посилання відповідача на наявні у виданому позивачеві дозволі № 2066 від 23.08.2007 р. застереження щодо необхідності усунення порушень вимог пожежної безпеки згідно експертного висновку не приймаються судом до уваги, оскільки, як встановлено вищенаведеними експертними дослідженнями, місцем виникнення пожежі було інше приміщення і причини її виникнення не були пов’язані з можливими порушеннями правил пожежної безпеки в орендованому позивачем приміщенні.

При прийнятті рішення судом враховані положення абз. 8-9 п. 3.2. Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду з питань видачі дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 278 від 11.05.2006 р., якими визначено, що підставою для видачі дозволу є висновок, що оформляється за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об’єкта чи приміщення, що проводиться органом державного пожежного нагляду або іншою юридичною (фізичною) особою, яка одержала ліцензію на проведення такої оцінки (експертизи).

Дозвіл видається за відсутності фактів порушення правил пожежної безпеки.

Таким чином, дозвіл є достатнім підтвердженням відсутності порушення правил пожежної безпеки.

Відповідач, як на підставу своїх заперечень, також посилається на пп. е) п. 2.4.1. договору, яким передбачено, що страховик не відшкодовує збитки, що сталися внаслідок неготовності до експлуатації будинків і майна, що знаходиться в цих будинках. При цьому, відповідач зазначає, що випадок, внаслідок якого було пошкоджено майно позивача, не є страховим випадком.

Умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів передбачено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004 р.

Згідно з п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі –закінчені будівництвом об’єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт (п. 27 Порядку).

Відповідно до п.п. 29, 30 Порядку датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію. У разі неготовності об’єкта до експлуатації державна приймальна комісія складає відповідний акт з висновками та обґрунтуваннями. На підставі цього акта орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що утворив комісію, надає замовнику рекомендації щодо усунення недоліків.

Таким чином, факт готовності будинку до експлуатації підтверджується актом державної приймальної комісії, який затверджується відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником.

Як свідчать умови договору, застраховане майно знаходилося у заставі у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно з кредитним договором № 010/08/3520 від 19.03.2007 р. та договором застави № 11/1-2006 від 10.11.2006 р. За умовами договору ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" є вигодонабувачем, майнові інтереси якого пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном.

Представник позивача у судовому засіданні довів суду, що зобов’язання за кредитним договором № 010/08/3520 від 19.03.2007 р. позивачем виконані, у зв’язку з чим кредитний договір та договір застави припинені. Виходячи з цього, у вигодонабувача відсутній інтерес в отриманні страхового відшкодування, а тому він не скористався правом на його отримання.

Відповідно до ч. 4 ст. 636 ЦК України, якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Враховуючи викладене вище, страхове відшкодування має виплачуватися позивачу.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником.

Як визначено у п. 1.6. договору, загальна страхова сума за договором складає 23037 576,56 грн.; страхова сума щодо майна Київської філії ТОВ "Союз-Віктан Трейд", яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Червонопрапорна, 135, згідно з додатком № 1 до договору становить 2 468 938,56 грн.

Перелік документів, необхідних для підтвердження наявності страхового інтересу, настання, причини та розмір збитку та відповідно факту заподіяння збитку майну, визначений п. 2.9.3. договору. Такими документами є:

-          заява про настання страхового випадку;

-          копія договору;

-          бухгалтерські документи та виписки;

-          інвентарні описи;

-          балансові звіти та інші форми звітності, в тому числі статистичної;

-          рахунки, квитанції та інші первинні документи, що мають відношення до застрахованого майна, фотографії пошкодженого та/або загиблого майна;

-          у випадку пожежі, стихійних лих, крадіжки і т.і. довідка компетентних органів (пожежного нагляду, органів гідрометеослужби; органів Міністерства внутрішніх справ) і т.і.;

-          заява вигодонабувача або про виплату йому страхового відшкодування, або про відмову вигодонабувача від отримання страхового відшкодування;

-          інші документи, надання яких передбачено договором.

Матеріалами справи доведено, а саме: актом № УТ-14-000001 про втрату товарно-матеріальних цінностей внаслідок пожежі від 13.12.2007 р., інвентаризаційним описом № ИН-14-000001 У_СВ товарно-матеріальних цінностей на 13.12.2007 р., актом на списання товарно-матеріальних цінностей, розрахунком збитку, завданого пожежею 13.12.2007 р., і відповідачем не спростовано, що розмір матеріального збитку, понесеного в результаті настання страхового випадку, становить 14 053 157,40 грн.

Разом із заявою на виплату страхового відшкодування від 11.01.2009 р. позивачем були направлені відповідачу довідка про розмір заподіяних збитків, копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, акту про пожежу, протоколу огляду місця пригоди, комісійного висновку спеціалістів та технічного висновку по дослідженню ймовірної причини пожежі.

Також листом за вих. № 32/170-184 від 12.02.2008 р. позивач запропонував відповідачу отримати від ЗАТ "Делойт енд Туш ЮСК" матеріали інвентаризації, що проводилася 01.12.2007 р. на складі за адресою м. Київ, вул. Червонопрапорна, 135.

Надані позивачем докази на підтвердження втрати майна з огляду на ст. ст. 34, 36 ГПК України визнаються судом належним доказом дійсної суми матеріального збитку. Жодних доказів у спростування визначеної суми матеріального збитку відповідачем не представлено.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Крім того,статтею також визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Виходячи з положень чинного законодавства, сума страхового відшкодування визначається як різниця між сумою матеріального збитку і франшизою і не може бути більшою, ніж визначена договором страхова сума.

Розрахунок розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті згідно з договором, та страхового акту за страховим випадком відповідачем не складено.

Згідно з п. 1.8.1. договору франшиза по всіх видах ризику, крім ризику "Землетрус", становить 0,5% від страхової суми по кожному місцезнаходженню.

Таким чином, сума збитків, що підлягають відшкодуванню складає 2 456 593,87 грн. (2 468 938,56 грн. х 0,5% = 12 344,69 грн. 2 468 938,56 грн. –12 344,69 грн.).

Відповідно до п. 4.2. договору відповідач повинен протягом 10 днів зі дня, коли йому було надано всі документи, необхідні для прийняття рішення про розмір та причини настання страхового випадку, скласти страховий акт та прийняти рішення про сплату або про відмову від сплати страхового відшкодування.

Виплата страхового відшкодування здійснюється не пізніше 15 днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Згідно з відміткою відповідача на заяві про виплату страхового відшкодування, документи, необхідні для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, були отримані ним 14.01.2008 р.

З урахуванням наведеного, 24.01.2009 р. є днем настання строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування; 08.02.2009 р. слід вважати днем настання строку для виплати страхового відшкодування.

Оскільки у встановлені договором строки страхове відшкодування у сумі 2 456 593,87 грн. відповідачем не виплачене, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що за несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику або вигодонабувачу пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у сумі 206 729,75 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, також підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 228 463,23 грн. та сума 3% річних в розмірі 28 190,42 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його уточнені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В судовому засіданні 27.07.2010р. закінчено розгляд справи. Представник відповідача не погодився з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення, тому в судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.08.2010р. для підготовки повного тексту рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, ідентифікаційний код 20782312) на користь Фірми "Союз-Віктан" ЛТД (товариство з обмеженою відповідальністю) (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 38Б, кв. 12, ідентифікаційний код 20749622) 2456 593 (два мільйони чотириста п’ятдесят шість тисяч п’ятсот дев’яносто три) грн.. 87 коп. страхового відшкодування, 206 729 (двісті шість тисяч сімсот двадцять дев’ять) грн. 75 коп. пені, 228 463 (двісті двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 28 190 (двадцять вісім тисяч сто дев’яносто) грн. 42 коп. процентів річних, 25 078 (двадцять п’ять тисяч сімдесят вісім) грн.. 03 коп. державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн.. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко