Рішення № 10671444, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/19421.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” м. Києва

до Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” м. Києва

про зобов’язання передати майно, стягнення боргу, неустойки, ціна позову 224258,38 грн.

зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” м. Києва

про визнання договору недійсним

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Михайловський І.В.,

від відповідача Кузьменко М.В.

СУТЬ СПОРУ :

у травні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладених між ним і відповідачем договору фінансового лізингу № 23/08/06-5 від 23 серпня 2006 р., додаткової угоди № 1 від 2 листопада 2006 р. до цього договору останній не сплатив належні за користування автобетонозмішувачем на шасі КамАЗ АБС-7ДА лізингові платежі, заборгувавши станом на 14 травня 2010 р. 42107,79 грн.

Листом № 2833 від 27 травня 2009 р. на підставі ч. 2 ст. 7, п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, п.п. 10.2 , 16.3.2 договору він розірвав спірний договір.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, зобов’язати відповідача передати автобетонозмішувач на шасі КамАЗ АБС-7ДА, стягнути з відповідача на свою користь суму боргу, пеню 140042,80 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

У процесі розгляду справи подав зустрічну позовну заяву про визнання договору фінансового лізингу № 23/08/06-5 від 23 серпня 2006 р. недійсним. При цьому, вказував, що укладений між ним та позивачем договір суперечить вимогам ст.ст. 308, 665, 673, 675, 678, 679, 694, 706, 769, 776, 808, 1212 ЦК України, ст.ст. 207, 269 ГК України, ст.ст. 10, 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”. За таких обставин на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України просив вищевказаний договір визнати недійсним, задовольнивши зустрічний позов.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав зустрічні позовні вимоги.

Позивач у запереченнях на зустрічну позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти заявлених відповідачем вимог заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 серпня 2006 р. між сторонами по справі укладений договір фінансового лізингу № 23/08/06-5, 2 листопада 2006 р. додаткова угода № 1 до цього договору, згідно з якими позивач (лізингодавець) зобов’язався передати відповідачу (лізингоодержувачу) в платне володіння та користування строком на 37 місяців автобетонозмішувач на шасі КамАЗ АБС-7ДА, вартістю 330000 грн., а відповідач –прийняти та проводити оплату за користування указаним майном відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаткова угода № 1 до договору).

Строк дії договору відповідно до п. 18.1 договору встановлений з моменту його підписання та діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах копіями вищезгаданого договору, угодою до нього.

Таким чином, між сторонами по справі виникли відносини з договору лізингу, врегульовані параграфом 6 гл. 58 ЦК України.

Зі змісту спірного договору слідує, що він укладений у належній формі, яка відображає досягнення згоди сторін по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду.

Доводи відповідача, що між сторонами за договором не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, є необґрунтованими, оскільки суперечать наявним доказам та встановленим обставинам.

Посилання відповідача на недійсність спірного договору з підстав ч. 2 ст. 207 ГК України є необгрунтованими, оскільки він не містить умов, що порушують права та законні інтереси відповідача або третіх осіб. Крім того,за своєю правовою природою спірний договір не є типовим або договором приєднання. Відповідачем не надано доказів, що позивач на час укладення цього договору займав монопольне становище на ринку лізингових послуг.

Та обставина, що умови спірного договору містять порівняно менше положень, які визначають обов’язки та відповідальність лізингодавця (позивача у справі) порівняно з тими, що визначають обов’язки та відповідальність лізингоодержувача (відповідача у справі), не дає підстав для визнання указаного договору недійсним, оскільки це не виключає й не обмежує відповідальність позивача, а також не звільняє від виконання тим обов’язків, які, за відсутності інакшого договірного регулювання, передбачені відповідними нормами законодавства про лізинг.

Оскільки договір фінансового лізингу між сторонами № 23/08/06-5 від 23 серпня 2006 р. відповідає вимогам чинного законодавства, то у задоволенні зустрічного позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 203, ст.215 ЦК України слід відмовити.

Поясненнями позивача, наявним у справі актом прийому-передачі майна в користування за договором від 17 листопада 2006 р., рахунками-фактурами №№ СФ-902584 від 6 березня 2009 р., СФ-903489 від 17 березня 2009 р., СФ-905322 від 17 квітня 2009 р., СФ-906915 від 15 травня 2009 р., поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до умов спірного договору та вимог чинного законодавства, стверджується факт виконання позивачем обов’язку з передачі автобетонозмішувача на визначених спірним договором умовах, а також заборгованості відповідача по сплаті лізингових платежів станом на 14 травня 2010 року у розмірі 42107,79 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 42107,79 грн.

Заперечення щодо наявності у нього боргу по сплаті лізингових платежів суперечать умовам п.п. 3.4.1, 3.4.2 договору лізингу щодо порядку визначення суми лізингових платежів, якими передбачене право лізингодавця здійснити перерахунок суми лізингового платежу за визначеною формулою за курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на дату фактичної сплати лізингового платежу, збільшеного на 1,5 %.

Згідно з умовами з абз. 5 п. 3.4.1 лізингоодержувач зобов’язаний на вимогу лізиногодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом двох робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.

27 травня 2009 р. позивач на підставі ч. 2 ст. 7, п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, п.п. 10.1.1, 10.15, 10.2, 16.3.2 розірвав спірний договір, що підтверджується поясненнями позивача, наявним у матеріалах справи листом (повідомленням) № 2833 від 27 травня 2009 р.

За наявності заборгованості відповідача по сплаті лізингових платежів відмова позивача від договору є правомірною.

Відповідно до вимог ч. 3. ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З часу розірвання спірного договору перебування предмету лізингу у відповідача є безпідставним.

Доказів повернення відповідачем позивачу предмету лізингу за договором суду не надано.

За таких обставин позов про зобов’язання передати майно відповідно до вимог ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заподіяних позивачу внаслідок неналежного виконання відповідачем спірного зобов’язання збитків, стану виконання відповідачем цього зобов’язання, розміру прострочених сум суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача відповідно до умов п. 11.2.1 договору пені до 5000 грн.

Оскільки позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” м. Києва задовольнити частково.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство “Київська будівельна компанія “Київбудком” (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код 24934463) передати Товариству з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код 33880354) предмет лізингу автобетонозмішувач АБС-7 ДА (Тігарбо) на базі шасі КАМАЗ 53229, 2006 р.в., дн. АА 6321 СА, № кузова ХТС 53229R62276103 залишковою вартістю 42107,79 грн.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код 24934463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код 33880354) 42107,79 грн. боргу, 5000 грн. пені, 892,16 грн. витрат по оплаті державного мита, 93,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині та зустрічному позові Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                   П.І.Паламар