Рішення № 106710625, 11.10.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 року Справа№200/1267/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (надалі - ГУ НПУ в Донецькій області, відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно;

- зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно;

- визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 4 доби, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації;

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 4 доби, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації;

- визнання протиправними дій щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення;

- зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням до його складу індексації грошового забезпечення;

- визнання протиправними дій щодо розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку у 2021 році, в кількості 20 діб, без урахування індексації грошового забезпечення;

- зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену частину грошової компенсації за невикористану відпустку у 2021 році, в кількості 20 діб з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням до його складу індексації грошового забезпечення;

- визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період проходження служби з 07.11.2015 по 20.01.2016 включно, у загальному розмірі 12 036,28 грн.;

- зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період проходження служби з 07.11.2015 по 20.01.2016 включно, у загальному розмірі 12 036,28 грн.;

- визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період проходження служби з 21.01.2016 по 30.04.2016 включно, у загальному розмірі 3 832,25 грн.;

- зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період проходження служби з 21.01.2016 по 30.04.2016 включно, у загальному розмірі 3 832,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період проходження служби в поліції з 07.11.2015 року по 17.09.2021 року та при звільненні відповідачем не в повному розмірі проведено належні позивачу суми виплат та компенсацій. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на отримання належних виплат.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року відкрито провадження у справі № 200/1267/22 за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зупинення провадження по справі та повторно витребувано докази у відповідача.

30 вересня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що вимога позивача про виплату індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року є безпідставною, оскільки лише постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 були внесені зміни, за якими до об`єктів індексації додано грошове забезпечення поліцейських, тому відсутня вина Головного управління у наявності суперечності норм права, що виразилася у невстановлені в Порядку № 1078 права поліцейських на отримання індексації доходів та у тому, що позивач не отримав індексацію грошового забезпечення. Що стосується невикористаних діб чергової відпустки за 2015 рік (04 доби), то виплата грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки Порядком №260 (п. 8 розділу ІІІ) не передбачена. При цьому, індексація грошового забезпечення не віднесена до складових грошового забезпечення, а тому не входить в розрахунок грошової компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні. Щодо винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірні періоди відповідач зазначив, що у відповідності до вимог Інструкції № 259 винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, а не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, тому виконання позивачем службових обов`язків у містах, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , у період з 07.11.2015 року по 17.09.2021 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області, є учасником бойових дій.

Наказом ГУНП в Донецькій області від 17.09.2021 №514 о\с майора поліції ОСОБА_1 - інспектора відділу диспетчерської служби управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Донецькій області, звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України « Про Національну поліцію» (за власним бажанням), 17 вересня 2021 року.

Згідно довідок ГУ НП в Донецькій області від 05.01.2021 року №21 та від 27.09.2022 року №203, позивачу не нараховувалася і не виплачувалася індексація грошового забезпечення з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року. Починаючи з листопада 2017 року грошове забезпечення поліцейських включено до переліку доходів осіб, чиї грошові доходи підлягають індексації. В грудні 2017 року позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за листопад 2017 року в сумі 373,85 грн., та за грудень 2017 року в сумі 458,12 грн.

При звільненні позивачу було нараховано одноразову грошову допомогу у розмірі 76772,38 грн. з розрахунку: посадовий оклад (інспектор) 2500,00 грн. + оклад за спеціальне звання (майор поліції) 2000,00 грн. + надбавка за вислугу років (50%) 2250,00 грн. + доплата за специфічні умови проходження служби (40%) 2700,00 грн. + премія (29,985%) 2833,58 грн. = 12283,58 грн.*25%*25 років вислуги = 76772,38 грн. Після надходження відповідного фінансування до ГУНП в Донецькій області, одноразова грошова допомога при звільненні із відрахуванням обов`язкових податків і зборів, в сумі 72937,75 грн. перерахована на особистий картковий рахунок позивача (довідки від 05.01.2022 року №13, від 27.09.2022 року №200).

В довідках ГУНП в Донецькій області №14 від 05.01.2022 року та №202 від 27.09.2022 року про нарахування та виплату грошового забезпечення при звільненні зазначено, що позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку (20 діб) в розмірі 8189,00 грн. (із розрахунку: посадовий оклад 2500,00 грн. + оклад за спеціальне звання 2000,00 грн. + надбавка за вислугу років (50%) 2250,00 грн. + доплата за специфічні умови проходження служби 2700,00 грн. (40%) + премія (29,985%) 2833,58 грн. = 12283,58 грн./30 днів*20 діб).

При цьому, відповідач не включив до обрахунку суми одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за невикористану відпустку індексацію грошового забезпечення.

Також, згідно довідки ГУНП в Донецькій області №24/12/03-2022 від 05.01.2022 року, невикористана частина щорічної чергової оплачуваної відпустки позивача за період проходження служби в ГУНП в Донецькій області з 07.11.2015 по 17.09.2021, станом на день звільнення складала 4 доби за 2015 рік та 20 діб за 2021 рік (компенсовано при звільненні).

Разом з цим, під час служби в поліції позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі/районах проведення антитерористичній операції на території Донецької області (з 07.11.2015 до 30.04.2018) на підставі, зокрема, наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 14.12.2015 №348; наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 30.04.2018 №120 дск., що підтверджується копією послужного списку та довідкою ГУНП в Донецькій області №127/12/03-2022 від 12.01.2021 року.

У пункті 11 послужного списку позивача зазначено, що він брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької області в період часу з 07.11.2015 до 30.04.2018. Накази Першого заступника керівника АЦ при СБУ від 14.12.2015 №348, від 30.04.2018 №120 ДСК.

Згідно листа відповідача №7зі/12/02-2022 від 14.01.2022 року, позивача було включено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції з 07.11.2015 (Наказ Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 14.12.2015 №348) до 30.04.2018 (наказ Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 30.04.2018 №120 дск.). Відповідно до листа управління превентивної діяльності ГУНП в Донецькій області від 11.02.2022 №1зі/18/02-2022 накази про залучення позивача до виконання завдань в зоні АТО на території Донецької області та відомості про фактичну участь у відповідних заходах або перебування у підпорядкуванні керівництва штабу АТО в управлінні превентивної діяльності ГУНП в області відсутні.

В довідці від 28.09.2022 року №205 зазначено, що підстави для нарахування та виплати винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 03.02.2016 відсутні, оскільки виплата такої винагороди регламентується постановою КМУ від 20.01.2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» та наказом МВС України від 06.04.2016 №259 «Про затвердження Інструкції про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», який набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постанови КМУ №18, а саме з 04.02.2016 року. За період з 04.02.2016 року по 30.04.2016 року ОСОБА_1 не було включено до наказу штабу АТО або штабу оперативно-тактичного угрупування про включення (виключення) поліцейських до (із) складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь в АТО, тому зазначена винагорода йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Відповідно до довідки ГУНП в Донецькій області №22 від 05.01.2022 року про нарахування та виплату грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 30.04.2018, позивачу нараховувалась винагорода за безпосередню участь в АТО починаючи з травня 2016 року по квітень 2018 року.

За спірний період служби (з 07.11.2015 по 30.04.2016) у відпустках позивач не перебував (довідка ГУНП в Донецькій області №112/12/03-2022 від 11.01.2022), з 10.01.2016 по 25.01.2016 позивач перебував на лікарняному (довідка ГУНП в Донецькій області №111/12/03-2022 від 11.01.2022).

Позивач вважає, що в період проходження служби в поліції з 07.11.2015 року по 17.09.2021 року та при звільненні відповідачем не в повному розмірі проведено належні позивачу суми виплат та компенсацій, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частинами 1 і 6 ст. 5 указаного Закону встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Також ч. 1 ст. 9 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Абзацом п`ятим п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078), у редакції, чинній до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів від 18 жовтня 2017 року № 782, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», яка брала чинності 24.10.2017, внесено зміну до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471; 2006 р., № 20, ст. 1484; 2007 р., № 52, ст. 2113; 2015 р., № 100, ст. 3436; 2016 р., № 93, ст. 3045), доповнивши абзац п`ятий після слова військовослужбовців словом , поліцейських.

Суд зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування спірної індексації по жовтень 2017 року, тобто до внесення змін до Порядку №1078, є необґрунтованими, оскільки Закон №580-VIII має вищу юридичну силу ніж Порядок №1078.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20.

Крім того, Закон № 1282-XII визначає право на індексацію грошового доходу у вигляді грошового забезпечення без будь-яких виключень за суб`єктним складом (у межах спірних правовідносин).

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність в частині не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно.

Відносно позовних вимог про визнання протиправними дії щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення; зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням до його складу індексації грошового забезпечення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За положеннями п. 3 «Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно п. 6 Розділу VI Порядку № 260, нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

На підставі ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року по справі № 638/9697/17, індексація грошового забезпечення має враховуватися у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених із військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому разі неврахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Таким чином, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звільнення зі служби позивача, йому нараховувалась та виплачувалася в складі грошового забезпечення індексація грошового забезпечення.

При цьому, індексація грошового забезпечення не була включена до складу грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні, у зв`язку із чим відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення.

Враховуючи протиправну бездіяльність відповідача щодо розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення, у суду є всі підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Разом з цим, суд не приймає посилань відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з вимогами про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, оскільки одноразова грошова допомога є складовою заробітної плати, то позивач має право в силу ч. 2 ст. 233 КЗпП України на звернення до суду щодо її стягнення, без обмеження будь-яким строком.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 4 доби, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік у кількості 4 доби, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням до його складу індексації.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР 15.11.1996 (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А, I групи (ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону №580-VIII).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1-4 ст. 93 Закону №580-VIII визначено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до ч. 8-11 ст. 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 (далі - Порядок №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3)щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абз. 7, 8 п. 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже, види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст. 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8, 11 ст. 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, яка відступила від попередніх висновків Верховного Суду щодо стягнення компенсації за невикористані дні відпусток працівниками МВС.

Матеріалами справи підтверджено, що при звільненні зі служби в поліції позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічної основної відпустки в кількості 4 доби за 2015 рік.

Згідно з вищенаведеними нормами Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки в кількості 4 доби за 2015 рік.

Разом з цим, судом встановлено, що індексація грошового забезпечення не була включена до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховувались та виплачувались позивачу належні виплати при звільненні.

Враховуючи протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки в кількості 4 доби за 2015 рік, у суду є всі підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки в кількості 4 доби за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 17.09.2021 року, з відрахуванням передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Разом з цим, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу при звільненні виплачено невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки у кількості 20 діб за 2021 рік без врахування індексації грошового забезпечення.

А отже, враховуючи викладене вище, у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії щодо розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку в кількості 20 діб за 2021 рік, без урахування індексації грошового забезпечення, та зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену частину грошової компенсації за невикористану відпустку в кількості 20 діб за 2021 рік, з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням до його складу індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період проходження служби з 07.11.2015 по 20.01.2016 включно, у загальному розмірі 12 036,28 грн.; зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період проходження служби з 07.11.2015 по 20.01.2016 включно, у загальному розмірі 12 036,28 грн.; визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період проходження служби з 21.01.2016 по 30.04.2016 включно, у загальному розмірі 3 832,25 грн.; зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період проходження служби з 21.01.2016 по 30.04.2016 включно, у загальному розмірі 3 832,25 грн.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», яка діяла до 21 січня 2016 року (далі - Постанова № 24) встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень (абзац 2 пункту 1 Постанови № 24).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 24 винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до Постанови № 24 в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Пунктом 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 2014 року № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» (далі - Наказ № 719) визначено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджені наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49, які діяли до 18 березня 2016 року (далі - Порядок № 49) військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 49).

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

За пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 49 безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується: журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки); бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання.

Крім того, підтвердними документами є: бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об`єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об`єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання; запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

З системного аналізу вищевказаних норм, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у пункті 2 Постанови № 24, пункті 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункті 1 Наказу № 719, пункті 1 розділу ІІ Порядку № 49 можна дійти висновку, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38) (далі - Постанова № 18) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Наказом № 259 затверджено Інструкцію про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій (далі -Інструкція № 259), а також визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».

Постанова № 18 набрала чинності 21 січня 2016 року внаслідок чого Інструкція № 259 застосовується до спірних правовідносин з 21 січня 2016 року.

Інструкція № 259 визначає умови та розміри виплати винагороди поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах, під час проведення антитерористичних операцій та інших заходах в умовах особливого періоду (далі - АТО).

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 259 передбачено, що виплата винагороди здійснюється за місцем проходження служби поліцейського на підставі наказів про виплату такої винагороди. Розміри винагороди в наказах зазначаються в гривнях.

Згідно з розділом ІІ Інструкції № 259:

1. Винагорода виплачується поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах під час проведення АТО та інших заходах в умовах особливого періоду;

2. Винагорода виплачується в разі безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

3. Винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі поліцейських у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів;

4. Винагорода виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час подій, зазначених у пункті 2 цього розділу, поранень (контузії, травми, каліцтва), психічних та поведінкових розладів.

При цьому винагорода виплачується в розмірах, що встановлені поліцейському на день отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), психічних і поведінкових розладів;

5. Підтвердженням безпосередньої участі в АТО для виплати винагороди є наказ центрального органу управління поліцією, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про відрядження в зону АТО для забезпечення пов`язаних з цим заходів та витяг із наказу штабу АТО або штабу оперативно-тактичного угруповання про включення (виключення) поліцейських до (зі) складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь в АТО;

6. Підтвердженням безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою є документи, зазначені в пункті 5 цього розділу, витяг з бойового розпорядження та оперативно-тактичного угрупування (або відомчого архіву Міністерства оборони);

7. Наказ про виплату винагороди видається з урахуванням документів, зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 259 поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах, під час проведення АТО та інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода:

1) за час перебування в межах визначеної зони (району) проведення воєнного конфлікту чи АТО, інших заходів в умовах особливого періоду в розмірі 1200 гривень, у розрахунку на місяць;

2) у разі безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою в розмірі 4200 гривень, у розрахунку на місяць.

Обрахунок проводиться шляхом ділення розміру винагороди на кількість календарних днів у місяці та множення на кількість днів безпосередньої участі (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 259).

Отже, винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, органом видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди за безпосередню участь у проведенні АТО.

Відповідно до матеріалів справи, з огляду на накази першого заступника керівника АТЦ при СБУ вбачається, що вони свідчать про прибуття та вибуття позивача до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції. Інформація щодо виконання позивачем завдань керівництва штабу антитерористичної операції за спірний період відсутня. Докази, які свідчать про виконання позивачем завдання керівництва штабу антитерористичної операції, також відсутні.

Тобто, матеріали справи не містять документального підтвердження участі позивача у заходах, зазначених Постановою № 24 та Інструкцією № 259, за які передбачено виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа відповідача №7зі/12/02-2022 від 14.01.2022 року, позивача було включено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції з 07.11.2015 (Наказ Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 14.12.2015 №348) до 30.04.2018 (наказ Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 30.04.2018 №120 дск.). Відповідно до листа управління превентивної діяльності ГУНП в Донецькій області від 11.02.2022 №1зі/18/02-2022 накази про залучення позивача до виконання завдань в зоні АТО на території Донецької області та відомості про фактичну участь у відповідних заходах або перебування у підпорядкуванні керівництва штабу АТО в управлінні превентивної діяльності ГУНП в області відсутні.

Однак, докази на підтвердження фактичної участі позивача у проведенні антитерористичної операції, в матеріалах справи відсутні.

Суд вважає, що виконання позивачем службових обов`язків у містах, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження доводів позивача про його безпосередню участь в антитерористичній операції в спірні періоди, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період проходження служби з 07.11.2015 по 20.01.2016 включно, у загальному розмірі 12 036,28 грн.; зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період проходження служби з 07.11.2015 по 20.01.2016 включно, у загальному розмірі 12 036,28 грн.; визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, за період проходження служби з 21.01.2016 по 30.04.2016 включно, у загальному розмірі 3 832,25 грн.; зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період проходження служби з 21.01.2016 по 30.04.2016 включно, у загальному розмірі 3 832,25 грн.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відносно строків розгляду справи.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Донецького окружного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дане рішення прийнято суддею за умови наявної можливості доступу судді до матеріалів адміністративної справи.

З огляду на викладене, рішення ухвалено 11 жовтня 2022 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, буд. 86) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно, з урахуванням фактично виплачених сум.

4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення.

5. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, буд. 86) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

6. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки в кількості 4 доби за 2015 рік.

7. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, буд. 86) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки в кількості 4 доби за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 17.09.2021 року, з відрахуванням передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

8. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо розрахунку грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану відпустку в кількості 20 діб за 2021 рік, без урахування індексації грошового забезпечення.

9. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, буд. 86) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) недоплачену частину грошової компенсації за невикористану відпустку в кількості 20 діб за 2021 рік, з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням до його складу індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

10. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судове рішення складено та підписано 11 жовтня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко