Рішення № 106710486, 12.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення №045650008333 від 03.06.2022р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2022р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та, з урахуванням виправленого адміністративного позову від 08.07.2022р., просить:

- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо неврахування до загального страхового стажу період роботи в МПО “ДЕОН” з 01.06.1994 року по 13.10.1995 року та щодо неврахування до пільгового стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2 періоду навчання в середньому професійно-технічному училищі № 15 м. Дніпропетровська за професією електромонтер по ремонту електроустаткування з 01.09.1977 року по 26.07.1980 року та періоду строкової військової служби з 13.11.1980 року по 27.09.1982 року, що дає право на призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 03 червня 2022 року № 045650008333 про відмову позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати відповідача-1 зарахувати позивачеві, період роботи в МПО “ДЕОН” з 01.06.1994 року по 13.10.1995 року (1 рік 4 місяці 13 днів) до загального страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії та зарахувати до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2 період навчання в середньому професійно-технічному училищі №15 м. Дніпропетровська за професією електромонтер по ремонту електроустаткування з 01.09.1977 року по 26.07.1980 року (2 роки 10 місяців 26 днів) та період строкової військової служби з 13.11.1980 року по 27.09.1982 року (1 рік 11 місяців 20 днів), що дає позивачеві право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

- зобов`язати відповідача-1 призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 з 27 травня 2022 року - з дня звернення до відповідача з відповідною заявою - відповідно до пункту “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.05.2022р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045650008333 від 03.06.2022р. позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України №1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи – 27 років. При цьому, як зазначає позивач, до його страхового стажу не було зараховано період роботи в МПО “ДЕОН” з 01.06.1994 року по 13.10.1995 року через нібито поганий відбиток печатки підприємства на записі про звільнення, а також і до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди навчання та військової служби та не враховано рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р. Позивач вважає такі дії та рішення протиправними, оскільки право позивача на пенсійне забезпечення визначається п. “б” ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015р. №213-VІІІ, відповідно до якої для призначення пенсії за віком на пільгових умовах достатньо 25 років загального стажу роботи відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р., що відповідає Конституції України та надає більше прав і соціального захисту громадянам України; періоди навчання в ПТУ №15 м. Дніпропетровська з 01.09.1977р. по 26.07.1980р. та служби в Радянській армії з 13.11.1980р. по 27.09.1982р. повинні бути зараховані до пільгового стажу за Списком №2 згідно приписів п.109 постанови Ради міністрів СРСР від 03.08.1972р. №590; слабий відтиск печатки не може бути підставою для неврахування періоду роботи в МПО “ДЕОН” з 01.06.1994 року по 13.10.1995 року до загального страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 13.07.2022р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідачів-1, 2, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.88).

Також, ухвалою суду від 12.09.2022р., у зв`язку із необхідністю витребування від відповідачів копії відмовної пенсійної справи позивача (зокрема, заяви позивача про призначення пенсії від 27.05.2022р., розписки-повідомлення про прийняття заяви, розрахунку стажу позивача згідно його заяви від 27.05.2022р., в тому числі і пільгового стажу по Списку №2), було, зокрема, продовжено строк розгляду даної справи до 12.10.2022р. (а.с.70-71).

01.08.2022р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що оскільки позивач станом на 27.05.2022 (день звернення за призначенням пенсії) не мав необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону №1058, ГУ ПФУ в Донецькій області правомірно прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, страховий стаж позивача складає — 26 років 10 місяців 02 дні, пільговий стаж за Списком №2 — 10 років 03 місяці 21 день; період навчання в середньому професійно-технічному училищі №15 м. Дніпропетровська за професією електромонтер по ремонту електроустаткування з 01.09.1977 року по 26.07.1980 року, період строкової військової служби з 13.11.1980 року по 27.09.1982 року та період роботи в МПО «ДЕОН» з 01.06.1994 року по 13.10.1995 року були зараховані до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії, а також зараховані до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2, на підставі чого було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу від 03.06.2022 №045650008333; пенсія за віком на пільгових умовах призначається виключно відповідно до положень ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” відповідно до змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії” №2148-VІІІ від 03.10.2017р., який неконституційним не визнавався; дія рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р. не поширюється на ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки Конституційним Судом не розглядалось питання та не приймалося рішення щодо відповідності Конституції даної статті Закону; ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не може бути належним відповідачем по справі, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії, яке оскаржує позивач у своїй позовній заяві виносив інший пенсійний орган - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є самостійною юридичною особою та було наділено правом призначення пенсії позивачу (а.с.58-62).

11.08.2022р. засобами електронного зв`язку, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що станом на день звернення позивача до відповідача-1 із заявою щодо призначення пенсії за віком, вік позивача складав 61 рік 05 місяців 15 днів, страховий стаж позивача— 26 років 10 місяців 02 дні, пільговий стаж за Списком №2 — 10 років 03 місяці 21 день та оскільки наявного страхового стажу недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах згідно положень ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу; період навчання в середньому професійно-технічному училищі №15 м. Дніпропетровська за професією електромонтер по ремонту електроустаткування з 01.09.1977 року по 26.07.1980 року, період строкової військової служби з 13.11.1980 року по 27.09.1982 року та період роботи в МПО «ДЕОН» з 01.06.1994 року по 13.10.1995 року були зараховані до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії, а також зараховані до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2; пенсія за віком на пільгових умовах призначається виключно відповідно до положень ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” відповідно до змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії” №2148-VІІІ від 03.10.2017р.; дія рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р. поширюється на категорію осіб, які працювали до 01.04.2015р., були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений ст.13 Закону №1788-ХІІ, у редакції, яка діяла до 01.04.2015р., та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії (а.с.67-69).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 12.10.2022р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

27.05.2022р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, до якої, зокрема, додав копії військового квитка, диплому про навчання, довідку що визначає право на пенсію на пільгових умовах №16.4/46 від 24.01.2017р., що підтверджується копіями вказаної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.94-95,108).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045650008333 від 03.06.2022р. позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України №1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи – 27 років, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі (а.с.26,100).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями дії відповідача-1 щодо неврахування до загального страхового стажу період його роботи в МПО “ДЕОН” з 01.06.1994 року по 13.10.1995 року та щодо неврахування до пільгового стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2 періоду навчання в середньому професійно-технічному училищі № 15 м. Дніпропетровська за професією електромонтер по ремонту електроустаткування з 01.09.1977 року по 26.07.1980 року та періоду строкової військової служби з 13.11.1980 року по 27.09.1982 року, що дає право на призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах та з рішенням відповідача-2 від 03 червня 2022 року № 045650008333 про відмову позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом визнання таких дій та рішення протиправними, скасування такого рішення та зобов`язання відповідача-1 зарахувати позивачеві роботу в МПО “ДЕОН” з 01.06.1994 року по 13.10.1995 року (1 рік 4 місяці 13 днів) до загального страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії та зарахувати до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2 період навчання в середньому професійно-технічному училищі №15 м. Дніпропетровська за професією електромонтер по ремонту електроустаткування з 01.09.1977 року по 26.07.1980 року (2 роки 10 місяців 26 днів) та період строкової військової служби з 13.11.1980 року по 27.09.1982 року (1 рік 11 місяців 20 днів), що дає позивачеві право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”; зобов`язати відповідача-1 призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 з 27 травня 2022 року - з дня звернення до відповідача з відповідною заявою - відповідно до пункту “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 “Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що чоловіки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 (за Списком №2) після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років (з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків), з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, передбачених Списком №2, за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу, та за результатами атестації робочих місць, а за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому, працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2022р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, до якої надав, зокрема, довідку Приватного акціонерного товариства «ЕВРАЗ Дніпровський металургійний завод» №16.4/46 від 24.01.2017р. на підтвердження роботи позивача на пільгових умовах по Списку №2, що підтверджується копіями вказаної заяви, розписки-повідомлення та довідки, наявними у справі (а.с.19,94-95,98,108).

Тобто, надаючи пенсійному органу вищенаведену довідку, яка підтверджує факт роботи позивача на пільгових умовах по Списку №2 у періоди з 11.08.1980р. по 31.10.1980р. та з 06.12.1982р. по 09.01.1991р., позивач фактично подав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, до якої надав всі необхідні для призначення такої пенсії документи.

Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045650008333 від 03.06.2022р. позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України №1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи – 27 років, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі (а.с.26,100).

Тобто, із встановлених судом обставин вбачається, що заява позивача про призначення пенсії саме на пільгових умовах по Списку №2 від 27.05.2022р. пенсійним органом фактично не розглядалась, таких доказів відповіджачами-1, 2 суду не надано.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 з усіма необхідними для призначення такої пенсії документами, проте, яка була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області як заява про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про що свідчить зміст копії рішення №045650008333 від 03.06.2022р. (а.с.26,100), а тому таке рішення від 03 червня 2022 року №045650008333 про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачами не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття пенсійним органом рішення №045650008333 від 03.06.2022р. про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин встановлених судом.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідачів у відзивах на те, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (27.05.2022р.) пільговий стаж позивача за Списком №2 склав 10 років 03 місяці 21 день та що період навчання в середньому професійно-технічному училищі №15 м. Дніпропетровська за професією електромонтер по ремонту електроустаткування з 01.09.1977 року по 26.07.1980 року і період строкової військової служби з 13.11.1980 року по 27.09.1982 року були зараховані до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2, оскільки наведені твердження спростовуються змістом копії рішення №045650008333 від 03.06.2022р. та розрахунку стажу позивача саме за його заявою від 27.05.2022р., які таких відомостей не містять (а.с.26,100,104,109).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем-2 рішення №045650008333 від 03.06.2022р. про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком, суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши наведене рішення, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що прийнявши оспорюване рішення №045650008333 від 03.06.2022р. про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком та не розглянувши заяву позивача від 27.05.2022р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, відповідач-2 порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення №045650008333 від 03.06.2022р. про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.

Також, слід зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 від 27.05.2022р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, враховуючи те, що судом встановлено протиправність оскаржуваного рішення №045650008333 від 03.06.2022р. про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не розглядом заяви позивача від 27.05.2022р. про призначення пенсії за віком саме на пільгових умовах по Списку №2, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 від 27.05.2022р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, оскільки судом встановлено, що така заява пенсійним органом по суті розглянута не була та адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що у даному випадку, саме наявність у позивача відповідного страхового стажу та пільгового стажу по Списку №2 є підставою для призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, при цьому, за нормами ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто повноваження щодо обчислення стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати стаж позивача для призначення пенсії на пільгових умовах, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов`язувати призначати пенсії.

При цьому, слід зобов`язати саме відповідача-1 (Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 від 27.05.2022р., враховуючи те, що позивач зареєстрований та проживає в межах Дніпропетровської області та саме до відповідача-1 була подана наведена заява від 27.05.2022р. про призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дії відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) щодо неврахування до загального страхового стажу період роботи в МПО “ДЕОН” з 01.06.1994 року по 13.10.1995 року та щодо неврахування до пільгового стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2 періоду навчання в середньому професійно-технічному училищі № 15 м. Дніпропетровська за професією електромонтер по ремонту електроустаткування з 01.09.1977 року по 26.07.1980 року та періоду строкової військової служби з 13.11.1980 року по 27.09.1982 року, що дає право на призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах від 27.05.2022р. відповідач-1 не розглядав та розрахунок стажу відповідачем-1 не проводився.

Також і не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача-1 зарахувати позивачеві, в МПО “ДЕОН” з 01.06.1994 року по 13.10.1995 року (1 рік 4 місяці 13 днів) до загального страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, оскільки, як встановлено судом зі змісту розрахунку стажу позивача за його заявою від 27.05.2022р. (а.с.104,109) наведений період роботи позивача було зараховано пенсійним органом до загального страхового стажу позивача.

Окрім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача-1 зарахувати позивачеві до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2 період навчання в середньому професійно-технічному училищі №15 м. Дніпропетровська за професією електромонтер по ремонту електроустаткування з 01.09.1977 року по 26.07.1980 року (2 роки 10 місяців 26 днів) та період строкової військової служби з 13.11.1980 року по 27.09.1982 року (1 рік 11 місяців 20 днів), що дає позивачеві право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”; призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 з 27 травня 2022 року - з дня звернення до відповідача з відповідною заявою - відповідно до пункту “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, так як судом встановлено, що заява позивача про призначення пенсії саме на пільгових умовах по Списку №2 від 27.05.2022р. пенсійним органом не розглядалась, розрахунок пільгового стажу по Списку №2 взагалі не проводився, рішення про відмову у зарахуванні наведеного стажу до пільгового стажу та про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 не приймалося, а відповідно, у цій частині права та інтереси позивача відповідачами ще не є порушеними, тому позовні вимоги позивача у цій частині є передчасними з урахуванням вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанцій №1 від 28.06.2022р. та №3 від 07.07.2022р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 992 грн. 40 коп., виходячи із розрахунку: 1984,80 грн./2 (а.с.11,31а,52).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення №045650008333 від 03.06.2022р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045650008333 від 03.06.2022р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 від 27.05.2022р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва