Рішення № 106709621, 12.10.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 жовтня 2022 р. Справа № 120/4929/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Департамент патрульної поліції (далі - ДПП, позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 04.12.2015 по 14.02.2018 проходив службу у підрозділах ДПП Національної поліції. 05.10.2016, як зазначає позивач, поліцейський ОСОБА_1 , перебуваючи на службі, керуючи службовим автомобілем марки "TOYOTA PRIUS", реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Немирівське шосе у м. Вінниці, виконуючи невідкладне завдання, перед початком виконання маневру не переконався в його небезпеці, пересік подвійну суцільну лінію розмітки і внаслідок цього допустив зіткнення з автомобілем марки "FORD FOCUS" під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області, яка змінена постановою Апеляційного суду Вінницької області від 12.12.2016 в частині накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). В подальшому, як зазначає позивач, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2017, частково зміненим постановою Верховного Суду від 24.10.2018, стягнуто з ДПП на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 42814,46 грн, а 22.02.2019 з рахунку ДПП Державною казначейською службою України здійснено безспірне списання цих коштів.

На переконання позивача, з моменту виконання ним вказаних зобов`язання, у ДПП виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на його (позивача) користь матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 42814,46 грн.

Ухвалою від 16.08.2022 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ДПП строк звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу. Цією ж ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. Крім того, суд вирішив повідомити відповідача ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

На виконання вимог статті 130 КАС України судом здійснено повідомлення відповідача про розгляд даної справи шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Водночас у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Враховуючи те, станом на час прийняття рішення у ній відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.4 ст. 229 КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 у період з 04.12.2015 по 14.02.2018 проходив військову службу в Національній поліції України. З 19.02.2016 наказом ДПП від 18.06.2016 № 51 о/с призначений на посаду поліцейського роти № 1 батальйону управління патрульної поліції у місті Вінниці ДПП та буз звільнений зі служби в поліції з 14.02.2018 наказом ДПП від 07.02.2018 № 110 о/с, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою начальника ВКЗ УПП у Вінницькій області ДПП.

Постановлю Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2016 у справі №127/21556/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 6 (шість) місяців.

Відповідно до цієї постанови суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 05.10.2016 о 13.30 год у м. Вінниця по вул. Немирівське шосе, 107, керуючи автомобілем "Toyota Prius" д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи невідкладне службове завдання, при маневруванні пересік подвійну суцільну лінію розмітки та не забезпечивши безпеку дорожнього руху допустив зіткнення з автомобілем "Ford Focus" д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого було пошкоджено транспортні засоби.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 12.12.2016 у справі №127/21556/16-п постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2016 щодо ОСОБА_1 , в частині адміністративного стягнення змінено. Так, застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 340 грн в доход держави. В решті оскаржувану постанову суду залишено без змін, в тому числі і в частині стягнення судового збору в сумі 275,60 грн на користь держави.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2017 у справі №127/1702/17 позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто на його користь з ДПП у відшкодування майнової шкоди 62814,46 грн, моральної шкоди - 2000 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДПП на користь держави судовий збір у сумі 648,14 грн.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 13.09.2017 у справі №127/1702/17 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2017 скасоване в частині стягнення майнової шкоди. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ДПП про відшкодування майнової шкоди відмовлено, в іншій частині рішення залишене без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 127/1702/17 рішення Апеляційного суду Вінницької області від 13.09.2017 у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ДПП про відшкодування майнової шкоди скасоване. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2017 в частині позову ОСОБА_2 до ДПП про відшкодування майнової шкоди змінене. Стягнуто з ДПП на користь ОСОБА_2 42814,46 грн. У решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2017 та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 13.09.2017 залишені без змін.

На виконання рішення Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 127/1702/17 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області 22.02.2019 здійснено безспірне списання коштів з рахунку ДПП на користь ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про безспірне списання коштів з рахунків боржника згідно з меморіальним ордером № 71 від 21.02.2019.

З метою стягнення у порядку регресу понесених витрат на відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди у м. Вінниці 05.10.2016 о 13 год 30 хв, спричиненої інспектором патрульної поліції ОСОБА_1 під час перебування на службі, ДПП звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2021 провадження у справі № 127/25028/21 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24.02.2022 у справі № 127/25028/21 апеляційну скаргу ДПП залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2021 - без змін.

В подальшому з метою стягнення з ОСОБА_1 у порядку регресу матеріальної шкоди у розмірі 42814 грн ДПП звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону України "Про Національну поліцію").

Зазначеними нормами права передбачено, що служба в поліції є публічною службою.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі ДПП у зв`язку з відшкодуванням шкоди внаслідок ДТП у період здійснення ним повноважень, пов`язаних з виконанням завдань і функцій поліцейського.

Питання щодо матеріальної відповідальності поліцейських станом на час виникнення спірних правовідносин (05.10.2016) були врегульовані Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке затверджено постановою Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23.06.1995 (втратило чинність на підставі Закону № 160-IX від 03.10.2019, далі - Положення).

Зокрема, відповідно до абзацу 4 пункту 1 Положення дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

У пункті 3 Положення передбачено, що відповідні особи несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

У пунктах 10-12 Положення передбачені підстави обмеженої матеріальної відповідальності, а підстави повної та підвищеної матеріальної відповідальності - у пунктах 13-15 Положення.

У разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди (пункт 31 Положення).

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресна вимога носить похідний характер і виникає тільки на основі виконання якогось іншого зобов`язання, що стосовно регресного може бути названо основним. Регресне зобов`язання завжди є похідним від основного, оскільки коли припиняє дію основне, то виникає регресне зобов`язання.

Приписи ст. 132 Кодексу законів по працю України (далі - КЗпП України) не можуть бути застосовані до регресних вимог про відшкодування шкоди, оскільки у вказаній нормі чітко зазначено, що вона поширюється на випадки заподіяння шкоди робітником саме роботодавцеві під час виконання трудових обов`язків, а не будь-яким іншим стороннім особам.

Разом з тим, підставою даної позовної заяви є заподіяння відповідачем шкоди не ДПП, а третій особі - власнику транспортного засобу, який було пошкоджено внаслідок вчинення відповідачем винних протиправних дій.

Оскільки ДПП виконав обов`язок відповідача, який перебував з ним у трудових правовідносинах, перед третіми особами щодо відшкодування заподіяної шкоди на підставі норм ЦК України, то ДПП отримав право зворотної вимоги (регресу) щодо такого відшкодування в тому самому обсязі, в якому таке право має особа, безпосередньо якій таку шкоду було завдано.

Також суд зазначає, що цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 707/1679/17.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відтак, з огляду на те, що обставини, наведені позивачем у адміністративному позові, знайшли підтвердження в ході судового розгляду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з положень ч. 2 ст. 139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень із відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз суду не надано, тому відсутні підстави для повернення позивачу сплаченого судового збору за подання цього позову.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь Департаменту патрульної поліції з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 42814,16 грн (сорок дві тисячі вісімсот чотирнадцять гривень шістнадцять копійок.)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3, код ЄДРПОУ 40108646)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович