Ухвала суду № 106706620, 10.10.2022, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про залишення без руху заяви

10 жовтня 2022 року Справа № 915/399/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

розглянувши матеріали заяви

боржника: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, -

встановив:

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою б/н від 04.10.2022 (вх. 4225/22) про неплатоспроможність боржника – фізичної особи, у якій просить суд прийняти заяву до розгляду, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність посилаючись на п. 1, 2 та 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, та призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2022 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/399/22 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема у ст. ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, статтею 115 Кодексу визначено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 116 Кодексу, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) ім`я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв`язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності); 3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду; 4) перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

Заявниця звернулася до суду у зв?язку із:

1) наявністю прострочених зобов?язань перед кредиторами більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (130511,13 грн.,);

2) припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) існуванням обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржниця не зможе виконати грошові зобов?язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

В обґрунтування заяви заявниця зазначає, що у неї відсутні фінансові можливості погашати вимоги перед ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", ТОВ "ФК "ІНВЕСТРУМ", ТОВ "МІСТЕР КЕШ", ТОВ "СС ЛОУН", АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", АТ "ТАСКОМБАНК", АТ "АЛЬФА-БАНК", АТ "КБ "ПРИВАТБАНК", ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" у загальному розмірі 130511,13 грн., оскільки наразі вона не працює, має статус інваліда 3-ї групи та у звязку із військовою агресією Росії проти України змушена була виїхатиза кордон.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно з вимогами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 ст. 74 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши матеріали заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи, суд дійшов висновку про залишення даної заяви без руху у зв`язку з невідповідністю приписам ст.ст. 115-116 Кодексу України з процедур банкрутства, виходячи з наступного.

І. Звертаючись із заявою про неплатоспроможність боржника, заявниця як одну з підстав звернення до суду наводить п. 1 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, стверджуючи, що має прострочені зобов`язання перед кредиторами у розмірі 130511,13 грн., проте, із урахуванням ст. 8 Закону України " Про Державний бюджет" відповідно зазначений розмір зобовязань є меншим, аніж 30 розмірів мінімальної заробітної плати (30*6700,00). Враховуючи наведене, заявник має надати суду пояснення щодо зазначеної обставини.

ІІ. Відповідно приписам ст. 116 Кодексу, гр. Кирилюк до заяви додано декларації про майновий стан боржника за 2019-2021 роки, однак, всі ці декларації містять неточні дані щодо чоловіка заявниці (у всіх таблицях зазначено сина).

Окрім цього, слід зазначити, що у поданому конкретизованому списку кредиторів заявницею не вказано окремо заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) як того вимагають приписи ст. 116 Кодексу.

Тому вказане належить виправити.

ІІІ. Як доказ авансування винагороди арбітражного керуючого заявницею зазначено про надання Договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого укладеного між арбітражним керуючим Хомичем Романом Володимировичем та Кирилюк Катериною Володимирівною від 27.09.2022 з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у п. 37 постанови від 19.11.2020 року у справі 910/726/20.

За умовами цього договору (п.3.1) розмір винагороди арбітражного керуючого становить 19500,00 грн. за весь час виконання повноважень, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що сторона 2 – ОСОБА_2 вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 1950,00 грн щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.

У п. 3.4. Договору від 27.09.2022 зазначено про те, що розрахунки проводяться шляхом оплати боржником грошових коштів на депозитний рахунок суду, в якому перебуває провадження, у порядку п. 3.3. даного Договору, за умови надсилання арбітражним керуючим поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів боржника.

До заяви додано квитанцію 2969876155 від 17.09.2022 про перерахування на депозитний рахунок Господарського суду Миколаївської області 1950,00 грн. - авансування боржником винагороди арбітражного керуючого.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Кодексу про банкрутство, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом. Відповідне положення зазначається також і в ст. 30 Кодексу про банкрутство, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.

Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 30 Кодексу про банкрутство. Статтею 30 Кодексу про банкрутство встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Отже, нормами Кодексу про банкрутство встановлено фіксований розмір основної грошової винагороди.

Законодавцем установлено спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Відтак держава виконує свій обов`язок щодо забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство, не встановлюючи для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансування на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає положенням частин 2, 6 ст. 43 Конституції України.

Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи (саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі 910/726/20).

Крім того, слід зазначити, що у вищезазначеній постанові від 19.11.2020 у справі 910/726/20 (п. 40) Верховний Суд звернув увагу на те, що Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі 910/2629/20.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією не може становити менше ніж п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

З урахуванням ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить 39000,00 грн. ((2600х5)х3).

Договір від 27.09.2022 укладено арбітражним керуючим Хомичем Романом Володимировичем та Кирилюк Катериною Володимирівною не на повну суму винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником у розмірі 39000,00 грн., а на 19500,00 грн., що є порушенням норм Кодексу України про банкрутство та не відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка не передбачає можливості зменшення розміру грошової винагороди керуючого реструктуризацією, сплата (авансування) якої у будь-якому випадку покладається на боржника у розмірі, встановленому Кодексом про банкрутство.

З огляду на викладене, суд не приймає Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 27.09.2022, як належний доказ врегулювання між заявником та арбітражним керуючим питання щодо оплати винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником.

Згідно ч.3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, яка застосовується судом на підставі ст. 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суд зазначає, що вищевказані недоліки заяви повинні бути усунуті у строк, що не повинен перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення заяви без руху у спосіб надання суду всіх наявних доказів (належним чином засвідчених в порядку, встановленому чинним законодавством), що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та які є необхідними відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, про що зазначено вище у даній ухвалі.

Роз`яснити заявнику, що в разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із нею згідно ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст.38 Кодексу України з процедур банкрутства.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 30, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234-235 ГПК України, суд

постановив:

1. Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 б/н від 04.10.2022 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.

2. Встановити заявнику 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви.

3. Роз`яснити заявнику, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається заявникові згідно з ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства.

4. Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.М. Давченко