Рішення № 106706068, 12.10.2022, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"

до Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

про стягнення 475751,48 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про стягнення 475751,48 грн заборгованості, з яких: 404687,33 грн - сума основної заборгованості, 6718,91 грн - 3% річних, 8174,68 грн - пеня, 56170,56 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №1 про постачання електричної енергії (електрична енергія активна) споживачу від 12.01.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.07.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6039/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

09.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в період з 01.11.2021 року по 21.11.2021 року на виконання умов договору №1 про постачання електричної енергії (електрична енергія активна) споживачу від 12.01.2021 позивач на об`єкти відповідача поставив електричну енергію обсягом 160 705,000 кВт/год на загальну суму 404687,33 грн.

Позивач зазначає, що направив відповідачу два примірника Акту приймання електричної енергії №УГР00003696 від 30.11.2021р. на обсяг 11 579,000 кВт/год на загальну суму 29158,24 грн.

У подальшому, ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" листом № 3/01/3/42506 від 24.12.2021 року повідомлено ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС", що в листопаді 2021 року було проведено коригування обсягів споживання споживачів серед яких Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а саме змінено споживання в сторону збільшення на 149126 кВт/год. У зв`язку з із чим, позивачем було проведено коригування спожитих відповідачем обсягів про що складено відповідний акт - акт коригування №УГР00000051 приймання-передачі електричної енергії до Акту № УГР00003696 від 31.01.2022.

Позивач зазначає, що оскільки відповідачем Акт приймання електричної енергії №УГР00003696 від 30.11.2021р. та Акт коригування № УГР00000051 приймання-передачі електричної енергії до Акту № УГР00003696 від 31.01.2022 не були підписані та повернуті позивачу, останнім було складено та направлено відповідачу Акт приймання-передачі електричної енергії №УГР00000051 від 31.01.2022р. на обсяг 160 705,000 кВт/год на загальну суму 404 687,33 грн.

Проте, відповідач не повернув підписаний та погоджений Акт приймання-передачі електричної енергії №УГР00000051 від 31.01.2022 на обсяг 160 705,000 кВт/год на загальну суму 404687,33 грн.

Оскільки, акти приймання передачі електричної енергії не були повернуті позивачу, а заперечень щодо їх змісту від відповідача не надходило, позивач вважає вказані акти погоджені та підписані відповідачем.

02.06.2022 позивач направив відповідачу претензію №89-П/10 від 01.06.2022 про сплату заборгованості у сумі 404687,33 грн за поставлену електричну енергію у листопаді 2021 року. Разом з претензією на адресу відповідача позивач направив два примірники акта прийому-передачі електричної енергії №УГР00004344 від 31.12.2021; рахунок на оплату №3989 від 30.11.2021; два примірники актів коригування № УГР00000051 приймання-передачі електричної енергії до Актів № УГР00003696 від 31.01.2022; два примірники актів прийому-передачі електричної енергії: №УГР00000051 від 31.01.2022; рахунок на оплату №2138 від 31.01.2022. Однак, відповідач претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем договору №1 про постачання електричної енергії (електрична енергія активна) споживачу від 12.01.2021 позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 404687,33 грн. Також у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 6718,91 грн, інфляційні втрати у сумі 56170,56 грн та пеня у сумі 8174,68 грн .

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність вини Департаменту у порушенні умов договору.

Так, відповідач зазначає, що додатковою угодою №7 від 19.11.2021 договір розірвано з 21.11.2021, а на Департамент покладено обов`язок сплатити вартість спожитого обсягу електричної енергії станом на 23:59 год 20.11.2021.

Відповідач зазначає, що зі змісту позовної заяви, листа Департаменту від 10.12.2021 №13/03-5990, листа ДТЕК Київські електромережі від 13.07.2022 № 1/08/18168, позивачем надано для оплати Акт, який містив недостовірну інформацію, а тому не підлягав до оплати. 10.12.2021 листом №13/03-5990 Департаментом надано позивачу зауваження до Акту. За доводами відповідача, відповідно до п.12 ч.2 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії", позивач зобов`язаний надати споживачу остаточний рахунок не пізніше шести тижнів після розірвання договору, тобто, в даному випадку до 31.12.2021. Однак, акт сформований позивачем 31.01.2022, а наданий відповідачу лише 06.06.2022.

Відповідач вказує, що ним вжито всіх передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та договором заходів, спрямованих на належне підтвердження спожитого обсягу електричної енергії та оплати її вартості, зокрема: надано до ДТЕК Київські електромережі Звіт про показники засобів обліку електричної енергії на період з 01.11.2021 -20.11.2021; своєчасно надано позивачу зауваження щодо недостовірності Акту; надано позивачу копію Звіту про показники засобів обліку електричної енергії на період з 01.11.2021 - 20.11.2021; заплановано бюджетні асигнування для оплати вартості спожитої електричної енергії.

Таким чином, на переконання відповідача, не оплата вартості спожитої електричної енергії за період 01.11.2021-20.11.2021 є наслідком протиправної поведінки позивача, а саме не надання у встановлені договором та Законом строки належно оформленого достовірного акту прийому-передачі електричної енергії, а неналежне виконання позивачем зобов`язань, покладених на нього договором та Законом призвело до повернення грошових коштів, призначених для оплати вартості електричної енергії, до державного бюджету.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

12.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальник, позивач) та Департаментом забезпечення державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (споживач, відповідач) укладений договір №1 про постачання електричної енергії (електрична енергія активна) споживачу (надалі - договір).

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2021 році ДК 021:2015: 09310000-5 електричну енергію (електрична енергія активна та реактивна) на 2021 рік в обсязі 2635000 кВт/год (активна електрична енергія), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього договору (п.2.1. договору).

Згідно із п.2.2. договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договорів про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Строк (термін) поставки: з 01 січня по 31 грудня 2021 року (п.3.1. договору).

Загальна вартість цього договору становить 856000,00 грн (п.5.1. договору).

Додатковою угодою №6 від 27.09.2021р. до Договору сторони встановили ціну електричної енергії на рівні 2,0985 грн. без ПДВ за 1 кВт/год.

Пунктом 5.5. договору споживач бере зобов`язання з отримання електричної енергії та оплати її у повному обсязі.

Відповідно до п.5.6. договору оплата за електричну енергію здійснювалася виключно в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника за фактично передану електричну енергію на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії, протягом 10-ти банківських днів до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії.

Згідно із п.9.6. договору сторонами погоджено, що постачальник має право вимагати від споживача сплати пені виключно у разі порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі 0,01% вартості товару (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, але більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на день порушення.

Додатковою угодою № 7 від 19.11.2021 до договору №1 про постачання електричної енергії від 12.01.2021 сторони дійшли згоди розірвати з 21.11.2021 договір. Згідно із п.2 додаткової угоди №7 від 19.11.2021 на відповідача покладено обов`язок сплатити вартість спожитого обсягу електричної енергії станом на 23:59 год 20.11.2021.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, позивач надав для підписання відповідачу акт №УГР00003696 приймання-передачі електричної енергії від 30.11.2021 на суму 29158,24 грн (обсяг споживання електричної енергії 11579,00 кВт/год).

Згідно із наданим відповідачем у матеріали справи листом №13/03-5990 від 10.12.2021 відповідач повідомив позивача про необхідність коригування обсягу споживання. Докази направлення зазначеного листа відповідачем не надано.

ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (який є оператором системи розподілу електричної енергії) листом вих.№3/01/3/42506 від 24.12.2021 повідомлено, що у листопаді 2021 року було проведено коригування обсягів споживання споживача Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в сторону збільшення на 149126кВт/год.

Згідно із листом ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" №1/08/18168 від 13.07.2022 відповідач у листопаді 2021 спожив 160 705,000 кВт/год електричної енергії.

Позивачем сформовані акт коригування №УГР00000051 від 31.01.2022 до акту №УГР00003696 приймання-передачі електричної енергії та акт №УГР00000051 приймання-передачі електричної енергії від 31.01.2022 на суму 404687,33 грн (обсяг споживання електричної енергії 160 705,000 кВт/год).

02.06.2022 позивач направив відповідачу претензію №89-П/10 від 01.06.2022 про сплату заборгованості у сумі 404687,33 грн за поставлену електричну енергію у листопаді 2021 року. Разом з претензією на адресу відповідача позивач направив два примірники акта прийому-передачі електричної енергії №УГР00004344 від 31.12.2021; рахунок на оплату №3989 від 30.11.2021; два примірники акта коригування № УГР00000051 приймання-передачі електричної енергії до Актів № УГР00003696 від 31.01.2022; два примірники акта прийому-передачі електричної енергії: №УГР00000051 від 31.01.2022; рахунок на оплату №2138 від 31.01.2022.

Відповідачем до відзиву на позов надано підписаний зі сторони Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України акт №УГР00003696 приймання-передачі електричної енергії від 30.11.2021 на суму 29158,24 грн (обсяг споживання електричної енергії 11579,00 кВт/год).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).

Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до п. 3.1.1. Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та "Про ринок електричної енергії" Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (позивач) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП №2594 від 03.12.2019.

Частинами 1 - 6 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Спір у даній справі виник у зв`язку із не оплатою відповідачем спожитої у листопаді 2021 року електричної енергії.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами п. 4.3. ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Як встановлено судом сторонами підписаний акт №УГР00003696 приймання-передачі електричної енергії від 30.11.2021 за спожиту у листопаді 2021 року електричну енергію в обсязі 11579,00 кВт/год на суму 29158,24 грн.

Як підтверджено матеріалами справи відповідач у листопаді 2021 року спожив 160705,000 кВт/год електричної енергії. Обсяг 160705,000 кВт/год спожитої електричної енергії відповідачем визнається.

Матеріалами справи також підтверджено, що 02.06.2022 позивач разом із претензією №89-П/10 від 01.06.2022 направив відповідачу, зокрема два примірники акта прийому-передачі електричної енергії №УГР00000051 від 31.01.2022 на суму 404687,33 грн (обсяг споживання електричної енергії 160 705,000 кВт/год) та рахунок на оплату №2138 від 31.01.2022.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.7. ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:

1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом п.4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Пунктом п.4.12 ПРРЕЕ передбачено, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

У пункті 5.6. договору сторони погодили, що оплата за електричну енергію здійснювалася на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії, протягом 10-ти банківських днів до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії.

Також судом встановлено, що додатковою угодою № 7 від 19.11.2021 до договору №1 про постачання електричної енергії від 12.01.2021 сторони дійшли згоди розірвати з 21.11.2021 договір та на відповідача покладено обов`язок сплатити вартість спожитого обсягу електричної енергії станом на 23:59 год 20.11.2021.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом позивач прийняті на себе за умовами договору №1 про постачання електричної енергії від 12.01.2021 зобов`язання щодо поставки електричної енергії у листопаді 2021 року були виконані належним чином.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо підписання акту на суму 404687,33 грн, який був отриманий ним 06.06.2022 (відомості щодо відстеження поштового відправлення додані до позову), оскільки факт споживання відповідачем у листопаді 2021 року електричної енергії в обсязі 160705,000 кВт/год підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а також визнається відповідачем, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку оплатити вартість поставленої позивачем електричної енергії.

Одночасно суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для виконання грошових зобов`язань у зв`язку із порушенням встановлених п.12 ч.2 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії" строків направлення достовірного акту електричну енергію

Так, у п.5.6. договору сторонами погоджено, що оплата за електричну енергію здійснювалася на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії, протягом 10-ти банківських днів до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії.

Однак, направлення позивачем акту, ураховуючи коригування щодо обсягів споживання електричної енергії, вже після розірвання договору між сторонами не звільняють відповідача від виконання обов`язку з оплати вартості спожитої електричної енергії

Більш того, суд вважає помилковим посилання відповідача на п.12 ч.2 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії", оскільки наведеною нормою Закону встановлено обов`язок постачальника надсилати споживачу остаточний рахунок не пізніше шести тижнів після зміни електропостачальника, у той час як матеріали справи не містять відомостей щодо наявності зазначеної обставини (зміни електропостачальника).

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем за договором зобов`язання на суму 404687,33 грн є доведеним, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту у листопаді 2021 року електричної енергії у сумі 404687,33 грн.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені у сумі 8174,68 грн (період нарахування з 25.12.2021 по 14.07.2022), 3% річних у сумі 6718,91 грн (період нарахування з 25.12.2021 по 14.07.2022) та інфляційних втрат у сумі 56170,56 грн (період нарахування з січень - травень 2022 року), суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов`язання у вигляді пені встановлена в п.9.2 договору.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Позивач здійснює нарахування пені та 3% річних за період з 25.12.2021 по 14.07.2022 та інфляційні втрати за період: січень - травень 2022 року.

Однак, як встановлено судом вище, акт №УГР00000051 від 31.01.2022 на суму 404687,33 грн (обсяг споживання електричної енергії 160 705,000 кВт/год) направлений позивачем 02.06.2022 (отриманий відповідачем 06.06.2022), інших доказів направлення акту на суму 404687,33 грн (обсяг споживання електричної енергії 160 705,000 кВт/год) до 02.06.2022 позивач у матеріали справи не надав.

Відтак, направивши акт на суму 404687,33 грн (обсяг споживання електричної енергії 160 705,000 кВт/год) у червні 2022 року позивач фактично змінив встановлений договором порядок оплати, а саме до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії. За таких обставин та враховуючи, що акт на суму 404687,33 грн (обсяг споживання електричної енергії 160 705,000 кВт/год) зі сторони відповідача не підписаний, умова договору щодо оплати на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії, протягом 10-ти банківських днів, до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії не застосовується.

Отже, відповідач обов`язаний здійснити оплату заборгованості за фактично спожиту електричну енергію у листопаді 2021 року виходячи із загальних вимог законодавства та строку, встановленого у претензії №89-П/10 від 01.06.2022, а саме: протягом семи днів з дня отримання акту №УГР00000051 від 31.01.2022 на суму 404687,33 грн (обсяг споживання електричної енергії 160 705,000 кВт/год), тобто у строк до 13.06.2022.

Таким чином, нарахування пені та 3% річних слід здійснювати з 14.06.2022 по 14.07.2022.

Суд зазначає, що сторони у договорі передбачили, що пеня стягується у розмірі 0,01% вартості товару (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, але більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на день порушення.

При цьому, судом встановлено, що позивач здійснює нарахування пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ.

За перерахунком суду сума пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ становить 8592,68 грн, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 17 185,35 грн, у розмірі 0,01% вартості товару (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення - 1 254,53 грн. Оскільки, суд згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в межах заявлених вимог, у саме у сумі 8174,68 грн, що не перевищує пені у подвійної облікової ставки НБУ.

За перерахунком суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 031,12 грн, а тому позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Оскільки нарахування інфляційних втрат позивач здійснює по травень 2022 року включно, а прострочення виконання грошового зобов`язання, як зазначено вище, виникло у відповідача з 14.06.2022, то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 56170,56 грн задоволенню не підлягають.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" до Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а саме в частині стягнення заборгованості у сумі 404687,33 грн, пені у сумі 8174,68 грн та 3% річних у сумі 1031,12 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4409/10 від 23.12.2010) було укладено договір про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019 (надалі - договір) та додаткову угоду №24/22 від 15.04.2022 до договору.

Згідно із умовами додаткової угоди №24/22 від 31.05.2022 до договору про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019 адвокат зобов`язався надати позивачу правничу у господарському провадженні у справі про стягнення з Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України заборгованості.

Згідно із п.2.1. додаткової угоди №24/22 від 31.05.2022 до договору про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019 сторони погодили, що розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги становить 2500,00 грн за 1 (одну) годину.

Факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар протягом 60 днів з моменту підписання акту наданих послуг (п.2.4., 2.5. договору).

Згідно із детальним описом наданої професійної правничої допомоги загальна сума наданих послуг становить 7,5 годин вартістю 18750,00 грн.

Відповідно до підписаного між позивачем та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем актом №1/24/22 від 14.07.2022 про прийняття-передачі наданих послуг вартість професійної правничої допомоги становить 18750,00 грн.

Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 18750,00 грн.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

Згідно із приписів ст.129 ГПК України витрати позивача на правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, саме у сумі 16312,08 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (03142, місто Київ, ВУЛ. МАКСИМА ЗАЛІЗНЯКА, будинок 3, ідентифікаційний номер 36038290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 13/10, офіс 201, ідентифікаційний код 41427817) заборгованість у сумі 404687,33 грн, пеню у сумі 8174,68 грн, 3% річних у сумі 1031,12 грн, витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 16312,08 грн та судовий збір у сумі 6208,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.10.2022.

Суддя С.О. Турчин