Ухвала суду № 106705979, 12.10.2022, Господарський суд м. Києва

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

м. Київ

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» про забезпечення позову у справі № 910/10554/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» (вул. Івана Кожедуба, буд. 246, м. Біла Церква, Київська обл., 09100; ідентифікаційний код 39744645)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» (вул. Стеценка, 1-А, м. Київ, 04136; ідентифікаційний код 35253898)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 783 732, 83 грн,

без виклику представників учасників процесу,

ВСТАНОВИВ:

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» (далі за текстом - ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» (далі за текстом - ТОВ «Деко Люкс», Відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Відповідач-2), в якому Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів основний борг у гривнях по офіційному курсу НБУ на дату прийняття судового рішення по справі, що еквівалентно 18 886, 98 доларів США та 3 % річних в розмірі 93 035, 97 грн.

Також Позивачем до позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, в якій Позивач просить суд накласти арешт на нежитлові будівлі: приміщення сушки деревини та котельня літ. Д і штахетний цех літ. В, які розташованi за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 32258332210, номер запису про право власності 517983, які належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕКО ЛЮКС» (04136, м. Київ вул. Стеценка, 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 35253898) на праві власності.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ

Із поданої Позивачем заяви про забезпечення позову вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 22.09.2022, номер витягу 5003462284170, за Відповідачем-1 зареєстровано право власності на наступне нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 :

а) деревообробний цех літ «У», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1839093480000 та будівля побутових приміщень літ «Ф», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1839959980000, які на підставі договору іпотеки, серія та номер 670, виданого 24.11.2021 перебуваєють в заставі громадянина ОСОБА_2 (іподекодержатель);

б) нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 3 451 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32258332210, до складу якого входять: столярний цех з адміністративним приміщенням літ. А, їдальня літ. Б, штахетний цех літ. В, цех переробки деревини літ. Г, приміщення сушки деревини та котельня літ. Д: навiс (склад готової продукції) літ. Ж., паркетний цех, літ. А'.

Позивач вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на приміщення сушки деревини то котельня літ. Д., площею 402, 40 кв. м. і штахетний цех літ. В площею 301,1 кв. м, які належать Відповідачу-1 на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог, без обмеження / позбавлення права користування ним, не буде мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, не призведе до погіршення стану належного Вдповідачеві-1 майна чи зниження його вартості, а навпаки забезпечить виконання рішення суду в майбутньому та унеможливить до постановлення рішення вчиняти Відповідачу-1 дії спрямовані на відчуження належного йому майна.

Також Позивач зазначає, що на його думку, накладення арешту на частину майна Відповідача-1 є співмірним із заявленими позовними вимогами та заявлене в межах суми таких вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається з доданих до заяви доказів та згідно доводів Позивача, Відповідачу-1 на праві власності належать нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 3 451 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32258332210, до складу якого входять: столярний цех з адміністративним приміщенням літ. А, їдальня літ. Б, штахетний цех літ. В, цех переробки деревини літ. Г, приміщення сушки деревини та котельня літ. Д, навiс (склад готової продукції) літ. Ж., паркетний цех літ. А'.

Судом встановлено, що Позивачем у якості доказів визначення ринкової вартості зазначеного вище майна до матеріалів справи надано іпотечний договір № 75/КЛ/13/3 від 28.11.2013, укладений між ПАТ «КБ «Преміум» (іпотекодержатель) та ТОВ «Деко Люкс» (іпотекодавець), в пункті 2.8 якого закріплено, що предмет іпотеки (нежитлові будівлі та споруди, що складаються з: об`єктів нерухомого майна загальною площею 3 451 кв.м, реєстраційний номер 32258332210, до складу якого входять: столярний цех з адміністративним приміщенням літ. А, їдальня літ. Б, штахетний цех літ. В, цех переробки деревини літ. Г, приміщення сушки деревини та котельня літ. Д, навiс (склад готової продукції) літ. Ж., загальною площею 2 150 кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ) складає 3 778 100 грн. згідно звіту про незалежну оцінку, складеного ТОВ «Кредитне брокерське агенство» вiд 25.11.2013.

При цьому судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на майно станом на 22.09.2022 загальна площа об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 3225833210 становить 3 451 кв.м., в той час як договором іпотеки № 75/КЛ/13/3 від 28.11.2013 закріплено ринкову вартість майна стосовно 2 150 кв.м.

Також судом встановлено, що Позивач не є стороною зазначеного іпотечного договору, а відтак надання Позивачем такого доказу оцінюється судом критично оскільки походження останнього та його автентичність встановити неможливо.

Позивачем до матеріалів заяви додано довідку КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» № 64 від 25.01.2018, видану ТОВ «Деко Люкс», в якій зазначено, що розмір площі кожного об`єкту, що входить до складу нежитлових будівель та споруди складає:

- столярних цех з адміністративним приміщенням літ. А - 461, 80 кв.м.;

- їдальня лiт. Б - 314, 30 кв.м.;

- штахетний цех літ. В - 301, 10 кв.м.;

- цех переробки деревини літ. Г - 545, 60 кв.м.;

- приміщення сушки деревини та котельня літ. Д - 402, 40 кв.м.;

- навic (склад готової продукції ) літ. Ж - 226,10 кв.м.

Відтак, Позивач просить суд здійснити забезпечення позову шляхом накладення арешту саме на приміщення сушки деревини та котельні і приміщення штахетного цеху, що в загальному становить 703, 50 кв.м., які належать Відповідачу-1 на праві власності, тобто в межах суми заявлених позовних вимог - 783 732, 83 грн.

Позивачем здійснено наступний розрахунок ринкової вартості цих будівель: 3 778 100 грн : 3 451 кв.м =1 094, 78 грн за один квадратний метр; 1 094, 78 грн х 703, 50 кв.м. = 770 177, 73 грн.

Позивачем заявлено позовні вимоги на загальну суму 783 732, 83 грн, яка складається із суми боргу, що еквівалентно 18 886, 98 доларам США по курсу НБУ на 07.10.2022 (36.57 грн) та 93 035, 97 грн. 3 % річних.

Відтак, з огляду на те, що Відповідач-1 починаючи з грудня 2018 року не повертає кошти, Позивач зазначає про існування високої ймовірності, що Відповідачем-1 будуть вчинятися дії, спрямовані на ухилення від виконання грошового зобов`язання, а саме витрачання коштів не для здійснення розрахунків з Позивачем, укладання договорів поруки чи застави тощо.

Так, у разі не накладення арешту на приміщення сушки деревини та котельні і приміщення штахетного цеху всі ці будівлі та споруди при отриманні позову по даній справі Відповідачем-1 можуть бути передані в іпотеку громадянину ОСОБА_2 для забезпечення виконання грошового зобов`язання в розмірі 7 995 000 грн. та вчинено інші дії щодо відчуження даного майна та уникнення виконання грошового зобов`язання.

МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі та підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Суд зазначає, що зі змісту норми, закріпленої пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статтей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідачів (солідарно) коштів в розмірі 783 732, 83 грн за договорами позики (надання безповоротної фінансової допомоги) № 08/06/18-ФД від 08.06.2018 та № 14/08/18-ФД від 14.08.2018, вимогами за якими у Позивача виникли в результаті заміни кредитора згідно договору від 27.11.2020 та договору поруки від 27.11.2020, укладеного між Позивачем та Відповідачем-2 задля забезпечення виконання зобов`язань Відповідачем-1 перед Позивачем в частині повернення безповоротної фінансової допомоги.

Враховуючи предмет заявленого позову та обраний Позивачем спосіб захисту свого порушеного права та інтересу, суд зазначає, що майно, на яке позивач просить суд накласти арешт не входить до предмету спору, а відтак в даній справі не будуть вирішуватися питання щодо даного майна, оскільки позивачем не заявлено вимог наприклад про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна та інше.

Так, у якості обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позивачем здійснено розрахунок вартості майна, враховуючи межі заявлених вимог та виходячи із суми, закріпленої пунктом 2.8. іпотечного договору № 75/КЛ/13/3 від 28.11.2013 в розмірі 3 778 100 грн, з огляду на те, що предмет іпотеки складав загальну площу 2 150 кв.м., в той час як згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно об`єкт нерухомості (реєстраційний номер 32258332210), до якого входять нежитлові приміщення, визначені договором іпотеки, станом на 22.09.2022 має загальну площу 3 451 кв.м., що відповідно свідчить про більшу ринкову вартість такого майно ніж про це зазначає Позивач.

Крім того, суд знову ж таки зазначає про існування у нього сумнівів щодо походження доказів наданих Позивачем, а саме іпотечного договору № 75/КЛ/13/3 від 28.11.2013, стороною якого він не є та довідки КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» від 25.01.2018 № 64, яка видана Відповідачу-1.

Посилання Позивача в підтвердження своїх доводів, а саме на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 у якості підтвердження доводів щодо накладення арешту на майно як вид забезпечення позову у спорах де предметом є стягнення грошових коштів , судом не приймається при розгляді даної справи, оскільки у справі № 381/4019/18 арешт на майно накладено судом в тому числі з огляду на існування ризику відчуження майна товариства, а саме того, шо відповідач намагається відчужити шляхом продажу єдине майно, яке належить йому на праві власності.

Водночас, Позивачем у дані справі не надано доказів того, що майно, на яке сторона просить накласти арешт Відповідач-1 намагається відчужити, а доводи Позивача щодо передання вказаного майна в іпотеку ОСОБА_2 є виключно припущеннями сторони.

Суд вказує, що запис про іпотеку майна Відповідача-1 на користь іпотекодержателя ОСОБА_2 (номер запису 45250293) оформлено 24.11.2021 задля забезпечення виконання грошового зобов`язання в розмірі 7 995 000 грн, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави стверджувати, що Відповідачем-2 зі спливом певного строку знову буде передано в іпотеку додаткове майно задля забезпечення виконання грошового зобов`язання в розмірі 7 995 000 грн, яке знову ж таки виникло ще 24.11.2021.

При цьому судом не заперечується можливість застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно у спорах про стягнення грошових коштів, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, що відповідно є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Дана правова позиція викладена у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

З огляду на зазначену правову позицію, суд вказує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може бути застосовано судом у якості додаткової гарантії, у випадку належного обґрунтування такої необхідності.

Також суд зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що у відповідачів відсутні грошові кошти, за рахунок яких відбуватиметься виконання судового рішення у даній справі (у випадку задоволення позову) або ж доказів того, що відповідачами вчиняються будь які дії спрямовані на приховування грошових коштів на рахунках, шляхом їх виведення на будь які інші банківські рахунки, що було б підставою для заявлення та обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення позову як арешт майна до позовних вимог про стягнення грошових коштів.

Додатково, суд зазначає, що згідно наданих Позивачем доказів, зобов`язання Відповідача-1 щодо сплати (повернення) коштів за договорами надання безповоротної фінансової допомоги № 08/06/18-ФД від 08.06.2018 та № 14/08/18-ФД від 14.08.2018, а також відповідальність за порушення такого зобов`язання вже забезпечено порукою Відповідача-2, який відповідає перед кредитором (Позивачем) в повному обсязі згідно умов договору поруки від 27.11.2020 відповідно до норм цивільного законодавства.

Позивачем не надано доказів неможливості виконання грошового зобов`язання згідно заявлених Позивачем вимог солідарним боржником, поручителем, тобто Відповідачем-2, що в свою чергу викликає у суду сумніви щодо добросовісності Позивача та викликає обґрунтовані припущення у суду в зацікавленості останнього саме в накладенні арешту на майно боржника, а не у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що саме лише посилання Позивача на те, що накладення арешту на майно не призведе до блокування господарської діяльності Відповідача-1, наразі не може бути достатньою підставою для вжитих судом заходів забезпечення позову, враховуючи обставини справи та зазначені правовідносини сторін.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 та 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ

Підсумовуючи викладене, дотримуючись принципу змагальності, рівності та верховенства права, із врахуванням того, що Позивачем не доведено належними та допустими доказами намірів Відповідача-1 відчужити майно, на яке Позивач просить суд накласти арешт, а також не надано доказів відсутності у відповідачів грошових коштів, якими у разі задоволення позову здійснюватиметься виконання судового рішення, враховуючи сумніви суду щодо окремих доказів наданих Позивачем, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а задоволення заяви про забезпечення позову та накладення арешту на майно, є надмірним заходом, який порушить збалансованість інтересів сторін, в тому числі відповідачів під час вирішення спору, не гарантуватиме фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок не вплине на ефективність захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивача в межах даного спору, враховуючи заявлені позовні вимоги та наявність вже фактично забезпеченого виконання грошового зобов`язання Відповідача-1 порукою Відповідача-2.

Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» про забезпечення позову у справі № 910/10554/22 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 12.10.2022 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Дата підписання повного тексту ухвали: 12.10.2022

Суддя Антон ПУКАС