Рішення № 106705374, 12.10.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецімідж», м. Запоріжжя

До: Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», м. Кривий Ріг

Про: стягнення 186 034, 28 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «Спецімідж» (позивач) звернувся з позовом до ПрАТ «Суха Балка» (відповідач) про стягнення 278 915, 40 грн. (в т.ч.: 224 006,80 грн. - основна заборгованість; 23 371,65 грн. - пеня та 31 536,95 грн. - інфляційні втрати) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №3784 від 13.10.16р. (укладеним між сторонами).

Ухвалою від 01.08.22 р. було відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ПрАТ «Суха Балка» (відповідач) заперечує проти позовних вимог , посилаючись на наступні обставини : з наданих позивачем документів не можливо встановити фактичну дату поставки товару, адже копії видаткових накладних №РН-0000001 від 05.01.22 р. та №РН-0000019 від 19.01.22 р. містять лише інформацію про дату їх видання, але не містять дату фактичної доставки товару до складу покупця. Позивачем не надано підтвердження направлення відповідачем письмових заявок, а скріншот сторінки електронного листування в даному випадку є неналежним доказом. Також відповідач зазначає, що дані правовідносини співпадають зі строком дії форс – мажорних обставин ( військова агресія російської федерації ), наявність яких підтверджуються листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.22 р., а тому строк виконання ним зобов`язань з оплати товару відтерміновується на строк дії цих форс-мажорних обставин тощо.

ТОВ «Спецімідж» у відповіді на відзив зазначив, що 05.01.22 р. ним за допомогою автомобільного транспорту на адресу відповідача була здійснена доставка товару на виконання договору поставки №3784 від 13.10.16р., про що на видатковій накладній № РН-0000001 від 05.01.22 р. та товарно – транспортній накладній №РН-0000001 від 05.01.22 р. наявний підпис відповідальної особи відповідача Усенко І.М., який засвідчив прийняття товару. 19.01.22 р. доставка товару на адресу відповідача здійснена автомобільним транспортом на виконання договору поставки №3784 від 13.10.16р., про що на видатковій накладній № РН-0000019 від 19.01.22 р. та товарно – транспортній накладній №РН-0000019 від 19.01.22 р. наявний підпис відповідальної особи відповідача Усенко І.М., який засвідчив прийняття товару. Повноваження Усенко І.М. підтверджено діючими довіреностями №0000028 від 05.01.22 р. та №0000172 від 19.01.22 р. Відповідно до специфікацій №30 від 01.11.21 р. та №31 від 08.12.21 р., умова про перехід права власності на товар від постачальника до покупця при перевезенні автомобільним транспортом переходить з дати отримання товару на складі покупця. З приводу посилання на форс – мажорні обставини позивач зазначив, що останній день належної оплати є 19.02.22 р., що не входить у період дії форс – мажору.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ:

13.10.16 р. між ТОВ «Спецімідж» (постачальник) та ПрАТ «Суха Балка» (покупець) укладено договір №3784 про закупівлю товару, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених договором умовах. Пунктом 1.2. встановлено, що номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях, які після підписання є невід`ємною частиною договору. Пункт 2.1. визначає умови поставки товару, яка здійснюється партіями, партія товару – товар, оформлений одним товарно – транспортним документом. Пункт 2.4. встановлює, що датою поставки вважається дата, поставлена на видатковій накладній при отриманні товару. Пунктом 4.1. встановлений порядок розрахунків, який здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, на умовах, погоджених сторонами у відповідній специфікації до договору.

Протоколом розбіжностей до договору №3784 від 13.10.16 р. внесені зміни шляхом додавання п. 8.15 договору, яким визначено, що у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Додатковою угодою №7 від 01.10.20 р. встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.21 р., але в будь – якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

01.11.21 р. підписана специфікація №30, якою узгоджено постачання товару за договором №3784 від 13.10.16 р. загальною вартістю (з ПДВ) 51 4989, 00 грн.; 08.12.21 р. підписана специфікація №31, якою узгоджено поставку товару за договором №3784 від 13.10.16 р. загальною вартістю (з ПДВ) 126 011, 40 грн. В специфікаціях сторонами погоджено строк оплати - впродовж 45 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця; умови поставки: склад покупця, м. Кривий Ріг; термін поставки 14 робочих днів відповідно до п. 1 або 20 робочих днів відповідно до п.2 з моменту отримання письмової заявки покупця; умова про перехід права власності на товар від постачальника до покупця при перевезенні автомобільним транспортом - переходить з дати отримання товару на складі покупця. (а. с. 21, 22).

17.12.21 р. на електрону пошту позивача надійшов лист з письмовим замовленням (а. с. 24) . 05.01.22 р. представниками сторін підписана видаткова накладна №РН-0000001, відповідно до якої 05.01.22 р. позивачем поставлено на адресу відповідача товар загальною вартістю 146 574, 00 грн.; 19.01.22 р. представниками сторін підписана видаткова накладна №РН-0000019, відповідно до якої 19.01.22 р. позивачем поставлено на адресу відповідача товар загальною вартістю 77 432, 80 грн. Строк оплати по видатковій накладній № РН-0000001 від 05.01.22 р. – до 19.02.22 року включно; по видатковій накладній №РН-0000019 – до 05.03.22 року. (а. с. 16, 17).

Загальна сума оплати за товар, поставлений відповідно до видаткових накладних №РН-0000001 від 05.01.22 р. та №РН-0000019 від 19.01.22 р., з урахуванням часткової оплати в сумі 100 000 , 00 грн. становить 248 217,18 грн.

06.05.22 р. на адресу відповідача за вих. №06-05-01 була направлена претензія, в якій позивач просив в позасудовому порядку протягом трьох робочих днів з моменту отримання претензії перерахувати суму заборгованості на поточний рахунок (а. с. 18), претензія отримана відповідачем 18.05.22 р.

Станом на час прийняття рішення у цій справі відповідач свої зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати товару не виконав.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За своєю правовою природою договір №3784 від 13.10.16 р. відноситься до договорів поставки . За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ст.712 ЦК України ).

Відповідно до ст.666 ЦК України : якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Статтею 692 цього Кодексу встановлено , що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України). Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач прийняв товар , поставлений позивачем за вищезазначеними видатковими накладними без жодних зауважень та не встановив для позивача ( постачальника ) розумного строку для передання документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу ; слід дійти висновку про те ,що відповідач не мав зауважень щодо товаросупроводних документів під час прийняття ним товару , а тому повинен оплатити отриманий ним товар відповідно до умов договору.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 224 006,80 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 23 371, 65 грн. – пені, 31 536, 95 грн. – інфляційні витрати.

Керуючись приписами ст. 536 Цивільного кодексу України, сторони протоколом розбіжностей до договору №3784 від 13.10.16 р. погодили внесені зміни шляхом додавання п. 8.15. договору, яким визначено, що у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла на момент прострочення. При цьому періодом користування грошовими коштами продавця для цілей даного договору вважається проміжок часу, що починається з першого дня прострочення виконання покупцем свого обов`язку сплатити грошові кошти за цим договором і закінчується у день повного виконання ним цього обов`язку. Проценти за користування грошовими коштами нараховуються на суму невиконаного або несвоєчасно виконаного покупцем обов`язку сплатити грошові кошти за даним Договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та інфляційних витрат, суд погоджується з наданим розрахунком, зробленим позивачем, та стягує на його користь з відповідача: 23 371, 65 грн. – пені та 31 536, 95 грн. – інфляційних втрат.

Стосовно дії форс – мажорних обставин ( військова агресія російської федерації ), наявність яких на переконання відповідача підтверджуються листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.22 р. , а тому строк виконання ним зобов`язань з оплати товару відтерміновується на строк дії цих форс-мажорних обставин ; суд зазначає наступне : воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. Крім того, п.10.4. договору передбачено обов`язок письмово, не пізніше 10 діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити сторін одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України. Так, листом від 28.02.22р. Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента від 28.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану». Однак відповідач на порушення п. 10.4. договору, не додержуючись строків (не пізніше 10 діб з моменту настання обставин переборної сили) не сповістив позивача про це в письмовому вигляді.

Лист, оприлюднений ТПП України 28.02.22 р., забезпечив можливість визнати за спрощеною процедурою факт форс-мажору. Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України», надалі – закон № 671/97-ВР.

Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України (ЦК України), яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб. Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44(5).

Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: 1) подія (форс-мажорна обставина); 2) непередбачуваність обставин; 3) причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; 4) неможливість виконання і альтернативного виконання.

Але ж відповідач , в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України , жодних дій для засвідчення форс-мажорних обставин не вчинив, а тому його посилання на вищенаведений лист ТПП України в якості обґрунтування відстрочення оплати за отриманий за договором товар є хибними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецімідж» про стягнення заборгованості – задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00191329) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецімідж» (69035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, буд. 7, кв. 95; код ЄДРПОУ 35842316): 224 006, 80 грн. – заборгованості, 23 371, 65 грн. – пені, 31 536, 95 грн. – інфляційних втрат та 4 831, 73 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 12.10.22р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.