Ухвала суду № 106703349, 07.09.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/72634/17-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2022 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.

при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №757/72634/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення збитків.

Так, в рамках розгляду даної справи представником Міністерства юстиції України було подано клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначено, що даний спір має розглядатись в порядку господарського судочинства, оскільки позивач є фізичної особою - підприємцем, відшкодування збитків пов`язане з його професійною діяльністю арбітражного керуючого.

Відтак, просить закрити провадження у справі, так як даний спір не розглядається в порядку цивільного судочинства.

Позивач на дане клопотання направив до суду заперечення в яких зазначив, що позов поданий від фізичної особи про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих протиправним наказом орану влади є цивільною справою.

В судове засідання позивач подав заяву в якій заперечував щодо задоволення клопотання та просив розглядати дане питання за його відсутності.

Представник Міністерства юстиції України подав заяву про розгляд даного питання без фіксування технічними засобами, клопотання підтримав.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився про час та розгляд справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій та статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24.10.11р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам"у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України: господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, та характеру спірних правовідносин.

Так, суд звертає увагу, що не вважається господарським спором і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб`єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом цивільного права, зокрема права на відшкодування завданої шкоди.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Веllеt v. Franсе (Белле проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Веllеt v. Franсе (Белле проти Франції), § 36; Nunes Dias v. Portugal (ОСОБА_5 проти Португалії) (dес.) стосовно правил, що регламентують сповіщення).У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Так, згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Системне тлумачення зазначеної норми, вказує на те, що таке правило обумовлено тим, що відшкодування шкоди у зобов`язальних деліктних відносинах є традиційно предметом регулювання цивільного права.

Окрім цього, суд звертає увагу, що дана справа в провадженні суду перебуває з 2017 року, а тому сумнівів, що в рамках цивільного судочинства вона має розглядатись, немає. Оскільки вже рішення по дані справі було предметом перевірки апеляційної інстанції та касаційної інстанції, в яких питання щодо вірності судочинства не підіймалось.

Положеннями статті 11 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 12, частини 1 статті 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлено клопотання та відмову у його задоволенні, оскільки позивач вправі звертатись до суду за захистом своїх прав та обирати самостійно спосіб звернення до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-19, 255, 256, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №757/72634/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення збитків, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.Г. Ільєва